Урок – екскурсія. Тарас Шевченко – великий український художник (слайд № 1)

Урок - екскурсія

Тарас Шевченко – великий український художник (слайд № 1)

Епіграф до уроку: Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи

професорам і книжним ученим.

І. Франко (слайд № 2)

Мета: через репродукції Шевченкових картин, художнє слово осягнути значення живописної спадщини Кобзаря, зацікавити учнів творчістю Шевченка-гравера,

новатора офорту, чудового аквареліста; розвивати мовлення, мислення, увагу, вміння аналізувати повідомлення; виховувати повагу і шану до живописної спадщини великого сина України (слайд № 3).

Тип уроку: урок позакласного читання, вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-екскурсія

Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, диск із репродукціями картин Т. Шевченка, його портрет обрамлений вишитим рушником, записи творів поета, покладених на музику, картки для словникової роботи.

Міжпредметні зв`язки: художня культура, образотворче мистецтво.

Методичний коментар:

Література – вид мистецтва. Тому, на відміну від інших шкільних предметів, які вивчаються в середніх та старших класах, вона має універсальну здатність одночасно впливати на розум, серця і душі читачів, уводить їх у чарівний світ Мистецтва Слова, образів і картин витонченої словесності. Дуже важливо проводити уроки української літератури цікаво, захоплююче. А для цього потрібно урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці. Крім традиційних, повинні час від часу проводитися й нестандартні уроки. Я пропоную вашій увазі один із таких уроків.

ХІД УРОКУ

Звучить у записі пісня на слова Т. Шевченка

І. Оголошення теми, мети уроку (запис у робочі зошити число, теми уроку)

ІІ. Вивчення нового матеріалу (обираються помічники, які допоможуть учителю

вести екскурсію на виставці картин Т. Шевченка)

1. Вступне слово вчителя

Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама кількість цих творів свідчить, що малярству він приділяв велику увагу. Однак за життя жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.

За півроку до смерті Шевченка, 2 вересня 1860 року, Рада Академії мистецтв присвоїла йому звання академіка гравюри (диплом академіка побачити йому не довелося) і, як наслідок, право на не спадкове дворянство, від якого він відмовився. Проте на похороні ніхто не згадав про Тараса Григоровича як художника. Чому?

Справжнього визнання мистецька спадщина Тараса Григоровича здобула тільки у 20 – х рр. ХХ ст. Учені провели величезну дослідницьку роботу.

З творчого доробку Шевченка вилучено 257 робіт, які приписувалися йому помилково. А 278 не знайдено й досі. Перш ніж розглянути роботи Т. Шевченка давайте з вами проведемо словникову роботу.

ІІІ. Словникова робота (проводиться із застосуванням методу «Ажурної пилки»)

Вивчаються такі слова: гравюра, графіка (слайд № 4), живопис, офорт, сепія (слайд № 5).

ІУ. Виставка розпочинає свою роботу… (слайд № 6) (у ході розповіді учителя і учнів демонструються картини)

Учитель: Як же починався шлях Тараса до живопису?

Помітивши неабиякий хист у свого козачка, Енгельгардт (слайд № 7) законтрактував його на чотири роки Василю Ширяєву, який був декоратором із внутрішнього розпису палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню й наполегливості, Тарас оволодів ремеслом і перевершив майстерність свого вчителя.

Під час одного зі своїх «сеансів» у Літньому саду в Петербурзі 1835 р. він зустрів Івана Сошенка (слайд № 8). Історію цього знайомства подається так: у Літньому саду в Петербурзі учень майстра В. Ширяєва Тарас Шевченко малює скульптуру Сатурна, і там його зустрічає художник-земляк Іван Сошенко. Від часу знайомства і до викупу Шевченка з кріпацтва друзі ділили останній шматок хліба й останню копійчину.

Про цей період творчості Тараса до нас промовляють його роботи: «Смерть Лукреції», «Смерть Віргінії», «Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіпу» (слайди № 9-11). Саме вони є першими відомими роботами Шевченка.

І-й учень: Незабаром, Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюллова (слайд № 12), професора Петербурзької Академії мистецтв. Юнак постійно користувався його бібліотекою, майстернею, деякий час мешкав у нього.

Навесні 1839 року за успіхи Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня. 1840 році за першу живописну спробу – картину «Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці» Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю (це полотно, на жаль, не збереглося)

За картину «Циганка-ворожка» (слайд № 13) митець одержав третю срібну медаль. Це полотно хтось придбав. Подальша його доля не відома – зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою. Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка у святковому вбранні. Праву руку вона простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і з острахом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь кам`яною стіною, можливо, огорожею панського саду. На плечах смугасте рядно, а за спиною – дитина. В одній руці ворожка тримає дівочу руку, в іншій – костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись циганку з циганчам, завмер собака.

ІІ-й учень: А ось олійний автопортрет Т. Шевченка років (слайд № 14). Картина овальної форми. У центрі – тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув голову в бік глядача. Дійсно, схудле, бліде обличчя Шевченка ще зберігає сліди тяжкої недуги – черевного тифу. Але вся композиція, енергійність мазка, колорит твору підпорядковані прагненню жити і творити, цьому незбагненому і нині уважному внутрішньому погляду у власну душу, що нуртувала могутньою силою поетичного погляду на нас, нащадків, що не завжди виправдовують його сподівання. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високе розумне чоло, проникливий погляд глибоких очей, спрямований на глядача, але заглиблений у себе. Це надає образові таємничості й романтичної піднесеності.

Учитель: Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова картина – «Катерина» (1842 р., олія) (слайд № 15), створена за мотивами однойменної поеми. Картина відображає епізод розтавання селянської дівчини Катерини з офіцером, що спокусив її, збезчестив і покинув. Усі деталі побуту й пейзажу спрямовані на розкриття художнього змісту, але водночас вони створюють образ улюбленої, виплеканої в уяві художника України, від якої в час написання картини Шевченко був відірваний протягом тринадцяти років. Художник зобразив Картину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком. На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Її голова опущена, припухлі губи аж ніби тремтять, очі заплакані. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані, затемненому, зображений на коні спокусник-офіцер. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється її тяжкій долі. Вона повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.

І-й учень: 1843 році Тарас Шевченко їде в Україну. Подорожує Чернігівщиною, Полтавщиною, Київщиною. Тут Шевченко пише багато портретів, серед них портрет Ганни Закревської (слайд № 16). Якщо раніше він виконував їх переважно аквареллю, то тепер малює олівцем, олією.

В цей рік він пише і свій автопортрет (слайд № 17). Разом із рукописом поеми «Тризна» Шевченко подарував його Варварі Репніній (слайд № 18), про що вона згадує в листі до свого духівника Шарля Ейнара: «Шевченко отдал мне тетрадь, всю исписанную его рукою, и сказал, что к этой рукописи принадлежит еще портрет автора, который он вручит мне завтра». Малюнок виконано вільним, упевненим штрихом, ніби зітканим із енергійних імпульсів допитливої думки митця. Саме таким, - вродливим, утаємниченим – побачила закохана княжна молодого генія в момент творчості.

ІІ-й учень: Найцікавішим живописним полотном цього періоду є жанрова картина «Селянська родина» (слайд № 19). Біля убогої селянської хатини – молоде подружжя і дитина. Збоку – розбитий глечик. Біля ніг чоловіка собака з

насторожено піднятою мордою, ніби вслухається в розповідь. За хатою сидить дід у киреї. Людські постаті зображено природно, без позування. Відчувається, що стосунки між подружжям доброзичливі й лагідні. Надворі погоже надвечір`я, і в самому повітрі ніби розлита благодать. Сімейне щастя, родинне коло завжди були мрією Т. Шевченка, темою багатьох його поезій, зрештою, стали важливим композиційним елементом в цій картині. Весь настрій полотна, його колорит, пластичні узагальнення, близькі до народного малярства, у поєднанні з професійним живописом створюють неповторний український світ родини, з її традиціями рівності, поваги до батьків, любові та вимогливості до дітей; з чепурною хатою і затишним, хазяйським подвір`ям.

Учитель: Під час подорожі Україною Шевченко задумав серію «Живописна Україна» - альбом офортів. Митець хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, надзвичайну історію, оригінальні звичаї (слайди № 20-23). З листа Тараса Шевченка до П. Гессе від 1 жовтня 1844: «Мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле – и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий… Я, как член ее великого семейства, служу ей ежели не на существенную пользу, то, по крайней мере, на славу имени Украины. Обладая в мале искусством в живописи, предпринял я издание, названное мною «Живописная Украина». «Живописная Украина» - дальший крок Шевченка по шляху реалістичного й демократичного мистецтва. Всі ескізи, по яких були виготовлені офорти, зроблені з натури на Україні. Тематика, ідейний зміст і виконання свідчать про глибоку народність, патріотизм художника. Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри. Та не вдалося митцеві здійснити свій задум. У 1844 році вийшло лише шість аркушів, і на цьому видання припинилося.

І-й учень: Найвідоміший офорт «Дари в Чигирині» (слайд № 24) створено на історичну тему. Малюнок відтворює історичні події часів народно-визвольної війни років на Україні. Художник розповідає про приїзд до Богдана Хмельницького послів від Росії, Польщі, Туреччини з багатими дарами та прагненням схилити Україну на свою сторону. На варті біля входу до світлиці стоять козаки – там відбувається рада. У написі під офортом, основою для якого

послужив цей малюнок, Шевченко наголошує, що народ український вже був вільний і сильний, одначе рада, опріч славного лицаря Богуна, присудила єднать царя московського. Простора, представницька зала з багатими меблями, великими картинами, освітлені покої з гетьманськими радниками, похмура постать Богуна точно відтворюють ці горді і сумні слова Шевченка.

ІІ-й учень: У березні 1845 році Шевченко закінчив Академію й одержав офіційне звання вільного художника. Тарас одразу їде в Україну. Влітку, перебуваючи в селі Потік на Київщині, він намалював олівцем один з найкращих автопортретів (слайд № 25). Портрет ніби повторює ідею попереднього: молодий митець в повну силу свого таланту, з проникливим, але водночас відкритим поглядом – його петербурзьку модну зачіску вже куйовдить свіжий вітер України. На звороті рисунка хтось свого часу написав: « Шевченко сделанный им самим в зеркало в до 1845 года в с. Потоках Киев. Губ. И подаренный своїй куме ».

V. Фізкультхвлинка: Трава – низенька-низенька, дерева – високі-високі,

Вітер дерева колише, гойдає, то вліво, то вправо хитає.

То вперед, то назад, то вниз перегинає.

Птахи летять, відлітають, учні тихенько сідають,

Українську літературу вивчають.

Учитель: Шевченко мав намір стати викладачем. Восени 1846 року він подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті й їде за завданням Київської археологічної комісії на Поділля та Волинь. Відвідує він і Кременець та Почаїв, де малює кілька видів лаври. Збереглося чотири акварельні малюнки та два ескізи, зокрема «Почаївська лавра з півдня», «Вид на околиці з тераси Почаївської лаври» (слайди № 26-27).

У першому малюнку на передньому плані – прості селянські хатки під стріхою, що, ніби сироти, притулилися до підніжжя гори, на якій височить пишний золотоверхий собор. Вид з тераси Успенського собору Почаївської лаври був замовлений Т. Шевченко генерал-губернатором київським, подільським і волинським Дмитром Бібіковим. У цьому пейзажі Шевченко велику увагу приділив лінії обрію; детальна ритмічна й колориста гама, можливо, є спробою співвіднести

внутрішнє відчуття ландшафту зі зримим його образом. Художник підсилює прагнення людського погляду до подолання лінії горизонту. Кудись за небокрай, гублячись у сріблистій імлі, поступово зникають лінії горбкуватого рельєфу, зображеного на картині. Рух у глибину художнього полотна підкреслено жестом руки священика й різким перспективним скороченням парапету тераси з рядом декоративних ваз - «ліхтарів». Далі цей рух «підхоплюється» кронами тополь і підсилюється динамічним ритмом чергування світлих і темних плям у зображеному ландшафті. Ритмічне розгортання простору картини в далечінь співзвучне духовному самозаглибленню автора. Точно відтворене художником м`яке світло згасаючого дня спонукає до неспішних глибоких роздумів. На інших малюнках бачимо кілька типів селян, похилий тин, одним словом, атрибутику селянського життя того часу.

І-й учень: У кінці жовтня Шевченко вже прибув до Києва, та не довелося йому зайнятися улюбленою справою. 5 квітня 1847 року його заарештували. «Определить рядовим в Оренбургский пехотный корпус» - такий був вирок. Затверджуючи його, Микола І дописав: «Под строжайший надзор и с запретом писать и рисовать». У листі до Варвари Репніної поет писав: «И при всем этом горе мне строжайше запрещено рисовать… А смотреть и не рисовать – это такая мука, которую поймет только один истинный художник».

Але не таким був Тарас Шевченко, щоб скоритися. У маленький захалявній книжечці він крадькома «мережив» вірші, а потім взявся за малювання. Першим відомим малюнком Шевченка, зробленим на засланні, є автопортрет у солдатському одязі 1847 року: сповнені глибокого суму і водночас непокори очі, горда пряма постава (слайд № 28).

ІІ-й учень: Перший портрет, виконаний на засланні попри заборону малювати, був подарований вірному другу Андрію Лизогубу (слайд № 29). У березні 1848 року поет одержав з України від нього листа і скриньку з малярським приладдям, фарби й папір. Несказанну радість висловив він у листі до друга: « Лист Ваш, коханий друже, я получив на самісінький новий год. Превелікая Вам дяка і за лист і за Вас; тілько важко на Вас дивитись. Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши дарунок твій щирий».

Учитель: 11 травня 1848 року Шевченко як художник вирушив з експедицією капітан-лейтенанта Бутакова до Аральського моря. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович – пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. Серед них «Укріплення Раїм», «Джангис-агач» (слайди № 30-32). 1 листопада 1849 року експедиція повернулася до Оренбурга. За розпорядженням Бутакова Шевченко оформляє альбом малюнків, що мав доповнювати звіт про виконану на Аралі роботу.

І-й учень: В 1849 році Тарас Шевченко пише ще один свій автопортрет (слайд № 33). В цей час Шевченко жив не в казармі, а на квартирі у своїх друзів, тому зобразив себе у цивільному одязі. Яскраве сонячне світло, зосереджуючись на відкритому спокійному обличчі художника, розсипається вибагливими складками світлої куртки і білого коміру сорочки. Свій портрет Шевченко подарував близькому другу Федору Лазаревському: «Раз приходит ко мне Тарас и предлагает свой портрет: - Возьми ты у меня, Христа ради, оцей портрет, хотилось бы, щоб вин зостався у добрих руках».

ІІ-й учень: Навесні 1850 року поета заарештували й ув`язнили, звинувативши в порушені наказу царя не писати й не малювати. Півроку тяглося слідство, а по закінченні Тараса загнали у віддалене Новопетровське укріплення на східному березі Каспійського моря і встановили за ним суворий нагляд. У перші дні перебування в укріпленні Шевченко робить спроби у скульптурі, та для цих занять не було найелементарніших умов. Як довідуємося з листів, Шевченко створював і навіть пересилав свої скульптури друзям (на жаль жодна з них не збереглася).

Учитель: За допомогою і на прохання польських засланців Залєського і Турно Шевченка внесли до складу експедиції на півострів Мангишлак. Позбувшись нагляду, митець знову дістав можливість малювати. Експедиція тривала трохи більше трьох місяців. Збереглося 57 робіт, створених у цей час (слайди № 34-37).

Сепія «Серед товаришів», датована 1851 роком (слайди № 38). У центрі, спиною до глядачів, стоїть чоловік без сорочки. Обіпершись на стіл правою рукою, він розгортає малюнок. За столом сидить бородань, у якому ми впізнаємо Шевченка.

І-й учень: У серпні 1857 році Тарас Шевченко вирвався з Новопетровського

укріплення на волю (слайд № 39). За півроку художник створив майже два десятки портретів та два автопортрети. Автопортрети олівцем показують нам Шевченка таким, яким він повернувся зі заслання. З автопортрета в овалі (1857 р.)(слайд № 40) на нас дивиться літній, змучений тяжкою недугою чоловік із бородою. Глибока зморшка перерізує чоло. Через рік художник теж намалював себе (слайд № 41). Але тут він уже інший – погляд гордовитий, упевнений. Видно, що поет трохи набрався сил.

ІІ-й учень: Протягом свого недовгого життя художник створив близько 60 автопортретів. Характерно, що деякі з них він вводив до композицій, які розповідають про казахських дітей: сепії «Байгуші», та «Казахський хлопчик, що грається з кішкою» (слайди № 42-44). Щепкіна та А. Олдріджа (1858 р.) (слайди № 45) є найвищим досягненням Шевченка-портретиста останніх років його життя.

Учитель: Перед визволенням Тарас Григорович мріяв зайнятися гравюрою. Це прагнення він мотивував двома обставинами. По-перше, тим, що в роки заслання не мав змоги систематично працювати як живописець і через це втратив набуті раніше вправність та майстерність. Навряд чи це відповідало дійсності, але таке висловлювання свідчить про глибоку самокритичність митця. По-друге, гравюра, вважав Шевченко, - найкращий засіб широкого розповсюдження творів мистецтва серед народу (слайди № 46-48).

Та десятирічне заслання підірвало здоров`я Тараса Григоровича, із січня 1861 року, тяжко хворіючи, Шевченко майже не виходив зі своєї майстерні. Автопортрет написаний у 1861 році був останній (слайд № 49), на 47 році його життя обірвалося.

VI. Виразне читання поезії М. Терещенка «В сім`ї новій, вольній».

- перегляд інших робіт Т. Шевченка (слайди № 51-72).

VII. Закріплення вивченого матеріалу. Фронтальне опитування:

1. Скільки робіт налічує живописна спадщина Кобзаря? А поетична?

2. Чому мистецька спадщина Т. Шевченка була довгий час маловідомою?

3. Як починався шлях Тараса Григоровича до живопису?

4. Портрет якої людини відіграв важливу роль у викупі Шевченка із кріпацтва?

5. Хто його автор?

6. Яка картина і поема мають однакову назву?

7. Чи бував поет у нас в Криму?

8. Які портрети та картини вам особливо сподобались і запам`ятались?

Багато цікавого з життя Т. Шевченка, як художника нам розповіли наші екскурсоводи. Подякуємо їм за цікаву розповідь.

VІІI. Підбиття підсумків уроку (виставлення оцінок)

- Ось і закінчується наш урок. Ми лише трохи познайомилися з величезною живописною спадщиною Т. Шевченка. Я пропоную вам виконати д/з.

IX. Домашнє завдання:

І-а група: прочитати повість Т. Шевченка «Художник»;

ІІ-а група: знайти додаткові відомості про картини Шевченка, історію їх створення.

Література.

1. І. „Вивчення творчості Шевченка в школі”. – К.: Рад. шк., 1969. – с.83.

2. „Кобзар”. – К.: Рад. шк., 1987.

3. 1860 рік у творчості Тараса Шевченка // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. – Львів, 1992. – ССХХІV: Праці філологічної секції.

4. Исследования по психологии художественного творчества. – Москва, 1972.

5. Огієнко І. Тарас Шевченко. – К., 2002.

6. Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982.

7. Словник української мови: У 11 т. – К., 1972. – Т. 3, Т.5.

8. Касіяна з кн.: Шевченко . – К.: Веселка, 1998.

9. Бура чек народний художник. – К., 1939.

10. Києво-Печерська лавра – пам`ятка історії та культури України / С. Кролевець та ін. – К., 2006.

11. Тарас Шевченко. Живопис. Графіка: Альбом. – К., 1986.

12. Тарахан-Береза – поет і художник. – К., 1981.

13. Інтернетресурси: http://tarasshevchenko. /

http://storinka-m. /

http://images. /?lr=143