ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………..4
1. Відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою…..6
2. Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітньою особою……….............................................................................8
3. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав…………………………………………………………....11
4. Література…………………………..………………………….13
5. Для нотаток…………………………..……….………….…….14
ВСТУП
Ефективність приватно-правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин можлива за наявності щонайменше двох наступних обставин:
- що права та інтереси учасників цих відносин не будуть порушуватися;
- що у разі порушення цих прав та інтересів учасників цивільних відносин будуть гарантовані захист і відповідні відшкодування або компенсації завданих правопорушенням втрат.
Тому роль, яку виконує інститут відшкодування шкоди досить відчутна і серед інших правових засобів захисту порушених прав та інтересів учасників цивільних відносин та посідає одне із провідних місць.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Однак бувають випадки, коли особа, яка завдала шкоди, є такою, що не може нести відповідальність, тобто є неделіктоздатною особою. В цьому випадку для з’ясування особи, яка буде відшкодовувати шкоду, необхідно комплексно оцінювати наявні правовідносини. Враховуючи стан психічного розвитку, міру набутого життєвого досвіду, здатність особи адекватної оцінки значення своїх дій та керувати ними, законодавство підходить диференційовано до регулювання зобов’язань з відшкодування шкоди залежно від віку, розумового розвитку, психічного та фізичного стану фізичної особи, яка завдала шкоду. Тому існує низка винятків із загального правила про те, що обов’язок відшкодування шкоди може бути покладений тільки на особу, цивільна дієздатність якої є повною за досягнутим вісімнадцятирічним віком. Так, суттєві особливості мають правовідносини з відшкодування шкоди, завданої малолітніми та неповнолітніми фізичними особами.
У Цивільному кодексі питання відповідальності неповнолітніх і малолітніх осіб безпосередньо вказана в статтях Цивільного кодексу України. З аналізу цих норм можна зробити висновок про певні відмінності щодо відповідальності за шкоду, завдану малолітньою чи неповнолітньою особами.
1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ МАЛОЛІТНЬОЮ ОСОБОЮ
Відповідно до ст. 1178 Цивільного кодексу України малолітня особа, тобто така, яка не досягла чотирнадцяти років, не несе відповідальності за свої дії, які завдали шкоди іншій особі. Відповідальність за завдану шкоду такою особою може бути покладена на інших осіб, а саме:
1. Батьків (усиновлювачів) або опікунів чи іншу фізичну особу, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи;
2. Навчальний заклад, заклад охорони здоров’я чи інший заклад, що зобов’язаний здійснювати нагляд за малолітнім, а також на особу, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору;
3. Заклад, який за законом здійснює щодо малолітнього функції опікуна.
Вищезазначені особи будуть нести відповідальність за наявні в їхніх діях певних порушень.
Так, відповідальність батьків чи опікунів наступає, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Зі змісту статті 1178 Цивільного кодексу України законні представники малолітньої фізичної особи зобов’язані відшкодувати завдану нею шкоду, якщо вона стала наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Наприклад, відповідно до положень сімейного кодексу України обов’язок щодо виховання дитини покладається у рівній мірі на кожного з батьків незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи ні, проживають разом з дитиною чи окремо від неї. Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, навіть тоді, коли щодо неї вони були позбавлені батьківських прав, щоправда тільки протягом перших трьох років після позбавлення цих прав, якщо не буде доведено, що завдана дитиною шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків. Якщо стосовно дитини батьківство не встановлено, відповідальність за шкоду, завдану неповнолітньою особою несе лише мати, оскільки в такому разі на неї покладено юридичний обов’язок виховувати дитину та здійснювати нагляд за нею. Особа, яка є фактичним батьком, але стосовно якої не встановлено батьківство, може бути притягнута до відповідальності тільки у тому випадку, якщо вона призначена опікуном цієї дитини.
Таким чином, обов’язок з відшкодування завданої малолітньою особою шкоди покладається на законних представників дитини за наступних умов:
- Наявність причинного зв’язку між діями дітей, якими була завдана шкода, і протиправною бездіяльністю (неналежним виконанням чи невиконанням батьківських обов’язків щодо виховання дітей та нагляду за ними) законних представників;
- Вини законних представників дітей у протиправній їхній бездіяльності;
- У разі позбавлення батьківських прав протягом перших трьох років після цього батьки зберігають обов’язок з відшкодування завданої їхніми малолітніми дітьми шкоди.
У випадку з навчальними та іншими вказаними закладами необхідною підставою їхньої відповідальності є наявність вини. Якщо ж вказані особи доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини, то потерпілий не отримає відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 66 Цивільного кодексу України закладом, який за законом здійснює функції опікуна, є навчальний заклад, заклад охорони здоров’я, або заклад соціального захисту населення, якщо над фізичною особою, яка перебуває у ньому, не встановлено опіки чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника. В іншому випадку відповідні заклади не здійснюють функції опікуна, а наглядають за малолітньою особою. Законодавство, яке стосується закладів освіти (крім дошкільної), не формулює спеціальних положень щодо обов’язку таких закладів здійснювати нагляд над малолітніми, однак такий обов’язок випливає з обов’язку закладів та педагогічних працівників здійснювати виховну функцію.
Оскільки обов’язок з відшкодування шкоди, завданої малолітніми, носить самостійний характер ( він настає за наявності протиправності та вини вищезазначених осіб, а також причинного зв’язку між їх діями (бездіяльністю) та діями дитини, що завдала шкоди), то цей обов’язок припиняється у разі досягнення малолітньою особою повноліття, а також у разі набуття нею чи надання їй повної дієздатності або набуття цією особою коштів, достатніх для здійснення відшкодування завданої нею шкоди.
Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, вказані заклади та особи зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Причому, за загальним правилом вказаний обов’язок осіб не припиняється у разі досягнення заподіювачем шкоди повноліття. Така особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці від 14 років після досягнення повноліття, за сукупною наявністю таких підстав:
- Якщо шкода була завдана життю або здоров’ю потерпілого;
- За наявності достатніх для цього коштів у заподіювача шкоди;
- Особи, які несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою, є неплатоспроможними або померли.
2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ НЕПОВНОЛІТНЬОЮ ОСОБОЮ
Відповідно до ст. 1179 Цивільного кодексу України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Однак у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. У випадку, якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї фунції піклувальника, цейзаклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Таким чином, якщо неповнолітня особа не може самостійно відшкодувати шкоду, такий обов’язок може бути покладено на інших осіб, визначених законом, за умови наявності винної поведінки останніх. Причому, перелік таких осіб, у порівнянні з особами, відповідальними за шкоду, завдану малолітніми особами, зменшений. До нього не включені навчальні заклади, заклади охорони здоров’я чи інші заклади, що зобов’язані здійснювати нагляд за дітьми. Таким чином, відповідальними за шкоду, завдану неповнолітніми, є лише такі заклади, які здійснюють щодо неповнолітніх функції піклувальника відповідно до ст. 66 Цивільного кодексу України.
Натомість, якщо у випадку, якщо шкода була заподіяна неповнолітньою особою, обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника або закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття. Або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Аналогічні наслідки передбачені щодо ситуації, коли неповнолітня особа, яка завдала шкоди, набула повну цивільну дієздатність до настання повноліття. У такому разі батьки (усиновлювачі) або піклувальники за загальним правилом звільняються від обов’язку відшкодовувати шкоду. Вони лишаються субсидіарними боржниками лише у разі наявності у сукупності таких підстав:
- Відсутність у такої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди;
- Якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності;
- Не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Але в будь-якому випадку вказаний обов’язок цих осіб припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.
Таким чином, для відносин з відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою, є загальним правилом, що у разі набуття цією особою повноліття, тобто повної цивільної дієздатності, завдана нею раніше шкода відшкодовується самостійно і на загальних підставах. Водночас це правило у повному обсязі не поширюється на ситуацію, коли неповнолітня особа за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника набула до досягнення нею вісімнадцятирічного віку повної дієздатності. У даному разі батьки (усиновлювачі), піклувальник відшкодовуватимуть шкоду, завдану неповнолітньою особою, у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі, якщо у неповнолітньої особи, яка набула повної дієздатності, відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої нею шкоди.
Щодо відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох малолітніх чи неповнолітніх осіб – в обох випадках шкода відшкодовується особами, які несуть відповідальність щодо шкоди, завданої неповнолітніми чи малолітніми особами, в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. В даному випадку діє загальне правило про дольовий характер зобов’язань із множинністю осіб: частки відповідальності зобов’язаних осіб (батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників) є рівними, крім випадків, коли один із них не доведе, що його вина у неналежному вихованні та здійсненні нагляду є меншою від інших. Ступінь вини самих малолітніх чи неповнолітніх осіб, які завдали шкоди, на розмір відповідальності їх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не впливає.
3. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ БАТЬКАМИ, ПОЗБАВЛЕНИМИ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ
Позбавлення батьківських прав на підставі статті 164 Сімейного кодексу України тягне за собою надзвичайні наслідки – повністю скасовуються права фізичної особи як батька (матері). Особи, позбавлені батьківських прав, втрачають права батьків: як особисті немайнові (наприклад, право на особисте виховання дитини, на визначення місця проживання дитини), так і майнові (наприклад, право на утримання від дитини, право на спадкування).
Разом з тим, за такими особами зберігаються деякі обов’язки. Зокрема до статті 166 Сімейного кодексу України, вони повинні надавати дитині матеріальне утримання; відповідно до статті 1183 Цивільного кодексу України – зобов’язані відшкодовувати шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми.
Здебільшого цивільне правопорушення, скоєне неповнолітньою особою, є наслідком неналежного сімейного виховання, коли батьки взагалі не займалися вихованням дитини або не здійснювали за нею належного нагляду, тобто вина батьків полягає в неналежному вихованні, результатом якого стало протиправне заподіяння шкоди іншим особам.
Зміст відповідальності батьків, позбавлених батьківських прав за шкоду, завдану їх неповнолітньою дитиною, визначається аналогічно до змісту відповідальності батьків, які не втратили свого батьківського статусу.
Однак особи, позбавлені батьківських прав, не нестимуть відповідальності, якщо доведуть, що нанесена шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язком.
Отже, вирішуючи питання про притягнення батьків, позбавлених батьківських прав, до відповідальності за шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми, встановлюється наявність вини батьків та причинний зв’язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою.
Відповідальність за шкоду, завдану дитиною, покладається на батьків протягом трьох років після позбавлення батьківських прав від дня набрання законної сили рішення суду про позбавлення батьківських прав.
Особи, позбавлені батьківських прав, притягуються до відповідальності за власну вину, тому при виконанні ними обов’язку з відшкодування шкоди вони не набувають права регресної вимоги до своєї дитини як до безпосереднього заподіювача шкоди.
Література
1. Цивільний кодекс України;
2. Сімейний кодекс України;
3. Цивільне право України: Підручник: у 2т. / І., , Жилінкова І. В. – К, 2004. – Т.1. – 480 с.
4. Цивільне право України: Підручник: у 2т. / І., , Жилінкова І. В. – К, 2004. – Т.2. – 551 с.
Для нотаток
Відповідальність за шкоду, завдану малолітніми та неповнолітніми особами, - Оржиця, 2013, 16- с.
Матеріал підготовлено Оржицьким районним управлінням юстиції Полтавської області для широких верств населення та для поширення Оржицьким районним управлінням юстиції.
