УДК 001.11:378.22
НЕОБХІДНІ УМОВИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ У ВНЗ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ КАНДИДАТІВ ТА ДОКТОРІВ НАУК
Анатолій Шиян, канд. фіз.-мат. наук, доцент кафедри ММЕ
Лілія Нікіфорова, канд. екон. наук, доцент кафедри ЕПОВ
Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця, Україна
1. Зауваження щодо термінології.
В цій статті термін «необхідні» розуміється в математичному сенсі: якщо відповідні умови не створені, то ефективну систему підготовки кандидатів та докторів наук у ВНЗ створити неможливо.
Термін «ефективність» для системи підготовки в рамках статті розуміється у тому сенсі, що кандидати та доктори наук, підготовлені у ВНЗ, здатні інтегруватися у світову науку (зокрема, здатні працювати у наукових колективах у всіх країнах світу, мають наукові результати світового рівня та здатні викладати у кожному університеті світу).
2. Що значать терміни «наука» та «науковий результат»? Визначення та характеристики описані в [1].
3. Обґрунтування.
Наукова дисципліна характеризується так [1,2].
· Існує дисциплінарна спільність – живуче сьогодні покоління діючих і потенційних творців-новаторів.
· Існує масив наявних результатів-внесків, результатів діяльності колишніх і живучих поколінь.
· Існує механізм соціалізації – визнання внесків (майбутніх результатів) – і введення їх у масив наявних результатів. У наш час – це, як правило, публікація.
· Існує механізм підготовки дисциплінарних кадрів для відтворення творців-новаторів. Здійснюється це способом залучення нових поколінь до масиву наявних результатів і до правил дисциплінарної діяльності. У наш час – це університет або інститут, де здійснюється особистий контакт із живучим творцем-новатором.
· Існує дисциплінарна діяльність, яка забезпечує нагромадження результатів і відтворення наукової дисципліни в зміні поколінь. Можна виділити 4 основні фрагменти наукового дисциплінарного інтер'єра:
а) дослідник, який добуває і соціалізує нове знання,
б) історик, зусиллями якого масив наявних результатів з'являється як стисла до інформаційної місткості індивідів «історія в часі» для даної дисципліни,
в) теоретик, який стискає наявний масив знань у єдине логічне ціле (без слідів «історії в часовому її розгорненні»), доступне для інформаційної місткості індивіда,
г) викладач, який транслює як масив наявних результатів в історичній і теоретичній формі, так і правила дисциплінарної діяльності.
· Існують правила дисциплінарної діяльності, фрагменовані за ролями-інтер’єрами. Звичайно вони задаються діяльністю теоретика в процесі трансляції. Зміна наукових парадигм полягає в новому способі теоретичного стискання.
· Існує мережа цитування, яка інтегрує масив наявних результатів у цілісність. Вона виникає при поясненні «нового від наявного» і включенні нових результатів за допомогою посилань у масив наявних результатів.
· Визначено (описано) предмет дисципліни – поле пошуку нових результатів, визначене діючою дисциплінарною парадигмою відповідно до канонічного опису форми можливого наукового продукту.
4. Інститут «наука» як явище існує тільки в рамках універсально-понятійного типу інституціонального кодування індивіда [1]. Це висуває специфічні вимоги до системи підготовки нового покоління до наукової діяльності (а сам «допуск» до самостійної наукової діяльності позначається як отримання PhD). В рамках України «допуск» до самостійної наукової діяльності традиційно виражається як отримання «наукового ступеня кандидата чи доктора наук» (причини цього наведено в [3]).
5. Чи може бути сьогодні в Україні побудовано оптимальну систему підготовки наукових кадрів? В [4,3] доведено, що сьогодні інститут (institution) вищої освіти в Україні існує в рамках професійно-іменного типу інституціонального кодування, а в рамках цього інституту відсутні як наука, так і ринок [1,4].
6. Таким чином, сьогодні у ВНЗ може бути поставлена лише задача на підвищення ефективності системи підготовки кандидатів та докторів наук. Ця система буде неоптимальною, але більш ефективною, аніж сьогодні існуючою.
7. Напрямки підвищення ефективності повинні відповідати пункту 3 цієї статті (див. також [1,2]). Так як на рівні держави умови для цього не створені [1-4], то умови для підвищення ефективності підготовки кандидатів та докторів наук повинні здійснюватися на рівні ВНЗ.
8. Перш за все, потрібно виявити саме тих діючих науковців, які активно працюють в науці. В якості об’єктивних показників виступають, наприклад, кількість публікацій в міжнародних наукових журналах (статті подаються на англійській мові у видавництво розвинених країн світу), індекс цитування та індекс Хірша. В якості мінімальних вимог можна взяти, наприклад, інтенсивність публікування в 1 статтю за 3-4 роки викладацького стажу.
Тільки ці науковці можуть виступати в якості «наукових керівників» чи «наукових консультантів» для аспірантів та докторантів, відповідно.
Ті науковці, які не виконують навіть мінімальні вимоги – в науці вони відсутні: вони не здійснили жодного вкладу в науку.
9. При відборі в аспірантуру – вирішальне слово повинно належати науковому керівникові. Саме науковий керівник та аспірант узгоджують своє подальше наукове спілкування. Різні «рейтинги» при відборі в аспірантуру є недопустимі.
10. Потрібно розробити систему мотивації щодо публікації в наукових журналах, - особливо для аспірантів та докторантів. Ця мотивація повинна бути досить вагомою. Наприклад, в Науково-дослідному університеті – Вищій школі економіки (Москва, Росія), так звана «академічна надбавка» за 1 статтю в базі даних Scopus складає понад 2 тис. дол. США, які виплачуються щомісячно протягом 2-х років (загалом – понад 48 тис. дол. США).
11. Навчальне навантаження на «наукових зірок» повинно бути зменшене в 1,5-2 рази. Це цілком можна зробити за рахунок внутрішніх резервів ВНЗ (спосіб буде описано в окремій роботі).
12. Потрібно також виявити серед «наукових зірок» тих, наукові результати яких дійсно можуть бути впроваджені в економіку. При цьому потрібно не враховувати відмовки типу «підприємства України не працюють»: є Інтернет, і дійсно наукові результати будуть впроваджені за кордоном. Наука – це коли «вперше у світі». Тільки цим науковцям потрібно надавати фінансування на «доводку» їх проектів.
13. В [5] описано напрямки отримання фінансування ВНЗ для надання надбавок за наукові публікації у міжнародних журналах та внутрішніх грантів для впровадження інновацій, що створені науковцями ВНЗ.
14. Таким чином, алгоритм створення у ВНЗ ефективної системи підготовки кандидатів та докторів наук:
1) відбір «наукових зірок»,
2) надання для них можливості самостійно відбирати собі аспірантів/докторантів,
3) створення умов для надання «надбавок» за публікації науковців ВНЗ у наукових журналах світового рівня,
4) надання спеціалізованих грантів для підготовки до впровадження (в т. ч. за кордоном) прикладних наукових розробок «наукових зірок»,
5) розробити та впровадити систему маркетингової підтримки «наукових зірок» ВНЗ (включаючи заходи Паблік Рілейшнз).
Література
1. Shiyan, Anatoliy A., Nikiforova, Liliya O., Typology of Institutions - Theory: Classification of Institutions via the Methods for Transmission and Modification of Knowledge // New Institutional Economics eJournal. – 2013. – V.5, Issue 4. – 26 р. Available at SSRN: http:///abstract=2196300.
2. Шиян -ігровий аналіз раціональної поведінки людини та прийняття рішень в управлінні соціально-економічними системами. Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2009. – 404 с.
3. Shiyan, Anatoliy A., Nikiforova, Liliya O., Why Do Inefficient Innovation Institutions Exist in Russia and Ukraine? Mechanisms for Correcting Them // Institutions & Transition Economics: Theoretical & Methodological Issues eJournal. – 2012. – V. 4, Issue 1. – 31 р. Available at SSRN: http:///abstract=1981199.
4. , Нікіфорова іння формуванням ефективних економічних інститутів для України. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – 300 с.
5. Hoxby, Caroline M. Endowment Management Based on a Positive Model of the University. – 2012. – NBER Working Paper No. 18626. – 45 р.
