Позовна заява (у справі за адміністративним позовом)

До Фрунзенського районного суду

м. Харків

61099, г. Харьков, бульв. Богдана Хмельницкого, 32/38

Позивач:

……….. Віталій Андрійович

м. Харків

вул..****** кв ****

Відповідач:

УДАI ГУМВС України в АР Крим

вул. Київська, 152а, м. Сiмферополь, 95034,

(0652)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

(у справі за адміністративним позовом).

Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КУпАП України.

про визнання протиправними та скасування

протоколу АЕ № 000 від 20.06.09 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КпАП України, та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності АК № 000 від 20.06.09

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст..288 КУпАП України

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - в

районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом

адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Я, Віталій Андрійович „20” червня 2009р. по автодорозі Харків-

Сімфирополь о 12г. 30 хв. Керував автомобілем Мерседес-Спрінтер держ. ном.

та був зупинений Інспектором ВДП при УДАІ ГУМВС України м. Джанкой Чобанян Бограт Гагікович на посту біля пос. Чонгар АР. Крим. На мое прохання назвати причину зупинки інспектор ДАЇ відповів « операція техогляд».Я запропонував надати мені письмову постанову про зазначену операцію, але мені було відмовлено. Після цього мені було вказано на встановлений на моєму авто причепний пристрій(фаркоп) та відсутності запису даного пристрою в «особливих відмітках» технічного паспорту мого авто. Після цього Інспектором ВДП при УДАІ ГУМВС України м. Джанкой Чобанян Бограт Гагікович

винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 121.ч.1 КпАП України щодо мене.

Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

Відповідно до ст..31.3(а) ПДД наявність причепного пристрою(фаркопу) не є фактом переобладнання та не суперечить безпеці руху. Також у переліку ст. 31.4 ПДД, відповідно до якого забороняється експлуатація транспортного засобу якщо транспортний засіб не відповідає таким умовам, або має розбіжності з таким умовам: п.31.4.1-31.4.7 ПДД чітко наданий перелік таких умов: 31.4.1-тормозны системи, 31.4.2-рульову управління, 31.4.3-зовнішні світові прибори, 31.4.4-склоочищувачі та склоомивачі, 31.4.5-вимоги до коліс та шин, 31.4.6- двигун, 31.4.7-інші елементи конструкції, а саме вітрове скло, дзеркала заднього виду, звуковий сигнал, та предмети, які погіршують обзорність для водія. Я видно з наведеного цей перелік є вичерпаним і наявність причепного пристрою в ньому не зазначено.

Крім того Ст.. 35 Закону України „Про дорожній рух” передбачає, що перевірка технічного стану проводиться виключно уповноваженими суб’єктами господарювання, що мають відповідну ліцензію. Таким чином, не може йти мови про проведення такої перевірки посадовими (службовими) особами органу державної влади. Тим більше, що ст.8 Господарського кодексу України прямо передбачає, що органи державної влади та управління не є суб’єктами господарювання, а отже, вони не можуть ані мати відповідних ліцензій, ані взагалі проводити такі перевірки.
Більше того. Ст.35 Закону „Про дорожній рух” передбачає єдиний випадок перевірки технічного стану транспортних засобів – державний технічний огляд. Інших випадків примусової, обов’язкової для власників транспортних засобів та водіїв перевірки технічного стану зазначений закон не передбачає взагалі.
Між тим, у відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти виключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом. Таким чином, така перевірка у відповідності до закону не може бути проведена взагалі.
Більше того. В умовах, які можна забезпечити при зупинці транспортного засобу, зокрема, безпосередньо на дорозі, неможливо забезпечити відповідність перевірок ДСТУ 3649-97 „Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю”, а також повну відповідність вимірювань та засобів вимірювальної техніки

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника ДАЇ відповідача були незаконними.

Відповідно до ст..268 КУпАП працівник ДАІ не прийняв мої клопотання, не вписав свідків, не взяв до уваги докази, не ознайомив мене з правами ст..63 Конституції України та ст. 268 КУпАП чим суворо порушив процесуальну дію.

Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

Ст..288 КпАП прямо передбачає:

Стаття 288.Порядок оскарження постанови по справі про
адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може
бути оскаржено:

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення
адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій
посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом
адміністративного судочинства України з
особливостями, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказано, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.

За таких умов справа підлягає розгляду судами.

Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді

справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно,

повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в

точній відповідності із законом.

23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного

підходу до судового розгляду справ про адміністративні

правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких

притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних

представників і захисників.

Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП

щодо розгляду справи про адміністративне

правопорушення у присутності особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної

особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її

сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло

клопотання про його відкладення.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати

всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП у

тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим

статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно

навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою

адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення

інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених

останнім доводів.

Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.

Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди) як матеріальної, так і моральної). Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у одну гривню.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. ст.71, 99, 102, 104-106, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 247, 256, 287, 288 КпАП України,

ПРОШУ:

1.Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.

2.Визнати протиправною та скасувати Постанову про притягнення до адміністративної

відповідальності АК № 000 від 20.06.09

3.Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника

відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;

4.На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача одну гривню.

„___”__________ 20__р.

(Підпис)

Додатки:

копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення АК № 000 від 20.06.09 копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі.