Криваве і некриваве мучеництво

Криваве і некриваве мучеництво

Кардиналам і єпископам Католицької Церкви

Ісус сказав апостолам: «Приймете силу Святого Духа і будете моїми свідками (мартирес, мученики)» (Ді. 1,8). Церква сьогодні не потребує мати на ключових місцях менеджерів, але потребує учнів. Коли свідчимо про Ісуса, визнаємо тим, що Він є єдиний Спаситель та правдивий Бог, що Він за нас помер, визволив нас з рабства гріха і смерті та дав нам життя вічне, яке є в Ньому.

Коли хтось прийме Христа, і коли прийме Його Духа, між таким християнином і духом світу настане протистояння. Тому Ісус нас попереджує: «Усі вас ненавидітимуть через моє ім’я, але хто витримає аж до кінця, буде спасенний»; «… не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душі вбити не може…» І додає: «Хто Мене визнає перед людьми, того визнаю і Я перед своїм Отцем у небі» (Мт.10, 16 наст.). Цих слів були сповна свідомі мученики усіх епох. Сьогодні це підтверджує свідчення з Північної Кореї. Колишня атеїстка – ув’язнена – розповідає: «Головні наглядачі почали кричати на зібраних християн: “Якщо хтось із вас зречеться віри в Бога і обіцяє вірити в партію і вождя (Кім Чен Іра), одразу випустимо його на свободу і він буде жити.” Потім розпочали бити християн жилами і копати їх, але ніхто Ісуса Христа не відрікся. Головний наглядач прийшов до них і навмання вибрав вісім християн. Повалив їх на землю. Решта наглядачів почали жорстоко топтати їх підкованими чоботами. Через кілька хвилин ці християни були перемінені в криваве тісто. Мали переломані хребти і руки. Їх уста все ж неустанно тихо промовляли: “Ісусе”. Стрибаючі і навіжені наглядачі почали люто кричати: “Зараз виявиться, хто з нас буде жити! Чи ви, які вірите в Бога, чи ми, які віримо в партію і вождя!” Потім принесли розпалене залізо і вилили його на криваве тісто християн. Вперше у своєму житті я на власні очі бачила, як люди перeтворилися на купку попелу. Була цим так перестрашена, що втікла з цього місця і довший час не могла закрити очі, бо знову переді мною з’являвся цей страшний образ. Не могла працювати, не могла спати. Тоді повірила в Бога і почала до Нього молитися. Сталося чудо. Була звідти випущена. Християни мене просили: “Розкажи про нас цілому світу.”»

Подібне криваве дійство відбувалося в ранній християнській добі. Тоді християн задля розваги поган роздирали дикі звірі (див. Колізей, цирк максімус в Римі …).

В старозавітній час, коли греки запроваджували свою поганську культуру, щось подібне діялося і в Юдеї. Одного дня жорстоким способом було замучено сім братів. Їм різали кінцівки, здирали шкіру, мучили вогнем. Їхня мати підбадьорювала їх, щоб не зрадили Бога і Його закони! Врешті була замучена і вона (див. 2Мак. 7,1-42).

Ісус сказав: «Хто хоче зберегти своє життя, його втратить, хто ж його втратить заради Мене і Євангелії, той його збереже» (Мр. 8,35 наст.). Є цілком ясно, що умовою спасіння є не лише повірити і прийняти Ісуса, але також залишитися Йому вірним аж до своєї смерті (пор. Мр. 13,13). А ця вірність пов’язана з духовним мучеництвом, а інколи Бог вимагає і мучеництва фізичного. Усі апостоли і сотні тисяч мучеників усіх часів свідчать про це.

Дорога борця

Ісус є нашою життєвою Дорогою. Він є Правдою і Життям (пор. Ів. 14,6). Дух світу нав’язує нам іншу дорогу. Майже в кожному місті пропагується бойове мистецтво (айкідо, будо…), йога і орієнтальні медитації. Тут не йдеться про невинний спорт, але про поганську духовність. Обманені християни цьому, врешті, часто роблять рекламу! Т. зв. «духовна дорога» борця в бойовому мистецтві є особливо привабливою для хлопців-підлітків. Так само мусульмани мають ідеал борця в т. зв. «святій війні» (джігат).

Ісус нас не вчить завдавати смертельних ударів неприятелям. Він вчить нас любити ворогів, молитися за них і прощати їм. Той же Ісус, однак, вимагає від нас цієї найважчої боротьби – зі самим собою: з брехнею в нас, зі світом і з дияволом (пор. Еф. 6,12 наст.). Це є шлях героя і справжнього борця, дорога найбільшого і справжнього геройства, це є той найшляхетніший ідеал для молодої людини – захищати правду і проповідувати вічне життя. За найвищий ідеал бути охочим не вбивати інших, але перенести будь-які страждання і смерть – це є найпотрібніший взірець для збідованих душ в секуляризованій Церкві. Саме такого прикладу потребують душі, які зв’язані системою світу, брехні і зла, як у великому концтаборі, засуджені на вічну погибель. Звільнити їх може лише Божа ласка через правдивих свідків Ісуса – мартирес. Для цього прекрасного ідеалу – помирати з Христом і задля Христа – який вносить світло для вічного спасіння мільйонів вартує терпіти не лише духовно, але й фізично, вартує за це заплатити і своїм земним життям. Не має кращої смерті ніж та, яка є довершенням шляху наслідування Ісуса і завершенням правдивого свідоцтва. Через мученицьку смерть за Ісуса одержимо вічне життя не лише для себе, але з цієї смерті зродиться вічне життя в багатьох душах.

Якби ж Дух правди, Святий Дух, який з боязких апостолів зробив мучеників, зробив це і сьогодні. Тоді кров мучеників стане насінням нових християн. Якби ж молоді хлопці, які мріють про боротьбу і геройство, викрили обман т. зв. «бойових мистецтв», які є поєднані з поганським духом цинізму і смерті. Якби ж усвідомили цього духа смерті і за т. зв. джигадом, за удавано невинними комп’ютерними іграми, а, насамперед, коли б усвідомили високий та істинний ідеал Христового воїна, який віддає життя за врятування безсмертних душ. Якби ми зберегли хоч одну душу для вічного життя, вартувало б за це витерпіти тут, на землі, і найважчі муки та смерть. Апостоли, перші християни і мученики є для нас живим прикладом наслідування Христа. Негативним прикладом є теологи, відступники (апостати), які через ІКТ виганяють Божого Духа з окремих душ і з Церкви, та ведуть душі до вічної погибелі.

Молода людина потребує приклад – ідеал. Сьогодні їй нав’язується негативний приклад рок-співаків, які є моральними руїнами, рабами алкоголю, наркотиків, моральних збочень, а їх життя часто завершується в розпачі, в передозуванні наркотиками чи самогубством. Наслідування таких прикладів є пеклом на землі і пеклом після смерті.

Фальшивим ідеалом є також оманливі філософії, які у своїй суті вбивають правду і вічне життя. Правдива життєва філософія має бути наслідуванням Ісуса Христа, життям з Ним і в Ньому – це є істинна мудрість.

Справжнім героїчним та правдивим прикладом не лише для сучасної молоді, але і для кожної людини, є святі та мученики. Вони воювали з брехнею та злом в собі і навколо себе, а своє життя віддавали за життя інших, щоб зберегти їх від вічної смерті. Мали чисту любов, ту вічну і живу правду, якою є сам Ісус. В сучасному ж християнстві, навпаки, пропагується фальшивий спокій, фальшива любов, фальшива пошана – за ціну зради Христа і своєї душі. Боже слово все ж вказує на духовну боротьбу: «Ваш бій не є проти людей, але проти властей, сил і всього, що володіє цим віком тьми, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6,12).

Вартує свідчити про Ісуса, для Нього жити і вмирати. Такого героя чекає вічна нагорода у небі.

Отож, кожний християнин поставлений до духовної боротьби, якої не може уникнути, хіба що за ціну зради Христа і Євангелії! З боротьбою пов’язана смерть. З фізичною боротьбою – фізична, з духовною боротьбою – духовна смерть!

«Ми вже змирилися з присудом смерті» (2Кор. 1,9). «Увесь час ми віддавані до Христової смерті» (2Кор. 4,11). Лише людина, з’єднана з Ісусом Христом, переможе систему брехні та зла, яка володіє у нашій природі і у світі, «… бо хто народився від Бога, перемагає світ, а та перемога, що перемагає світ, є наша віра. Хто ж інший перемагає світ, як не той хто вірить, що Ісус є Син Божий?» (1Ів. 5,4 наст.).

Некривавим мучеництвом для молодої людини є також бій за чисте серце перед подружжям і в подружжі. Проти спокуси треба боротися тим, що думки і почуття вкидаю, наче паливо, на жертовник у своєму серці: «Приносьте самих себе (свої тіла), як жертву живу і святу» (Рим. 12,1-2).

Пророцький Дух у Церкві

Церква є побудована на апостолах і пророках (пор. Еф. 2,20). Обоє мають бути мартирес, свідки. Зрештою, пророцького духа мусить мати кожний християнин, кожен учень Христовий. Для цього необхідно, щоб в Церкві функціонували живі спільноти, в яких є дух правдивості і покаяння, не дух світу, як це є у Фоколяре.

Християнство потребує духовну силу – динаміс (пор. Ді.1, 8). Коли апостоли прийняли Святого Духа, віддавалися, насамперед, молитві і Божому слову (пор. Ді.6, 4). Також і ті, які мали займатися благодійністю, були повні Святого Духа і мудрості, і вони також були мартирес – свідки. Один з них, Степан, за своє свідчення про Ісуса був укаменований. У Божому Дусі він вказував на затверділі серця і невіру церковної ієрархії. За прикладом Степана, своє життя жертвували мільйони мучеників. Вони всі були охочі іти на смерть за Христа, тому що правдиво усвідомлювали марноту цього життя, а водночас цінність життя вічного. Боротьба з єрессю і духом світу у Церкві і поза нею сьогодні вимагає некривавого мучеництва.

Через Святого Духа потрібно відмасковувати системи брехні та інтриг, які внутрішньо паралізують Церкву.

Служба пророків мала би бути різносторонньою:

а) Пророки, які воюють писаним словом проти єресей всередині Церкви.

б) Пророки, які не бояться обстоювати Божі закони в суспільстві. Погляньмо на фальшивих пророків у світі. Які вони ревні, які винахідливі! Напр., в ЧР їхні проекти закону про гомосексуалізм були багаторазово відкинені, але вони знову і знову робили мітинги, впливали на суспільну думку через мас-медіа, використовували всі можливості, як вплинути на депутатів і громадськість, щоби досягнути своєї збоченої мети.

Тому і ми мусимо мати групи пророків, які будуть утримувати Божого Духа, духа ревності і правди, та будуть обстоювати вже екзистенційні на сьогодні права Божого люду. Тому потрібно брати до уваги і мучеництво. Світ толерує відступницьку Церкву, яка має духа світу, але ненавидить Церкву Христову. Ліквідує її, насамперед, через відступницький клир та ієрархію, а також різними репресіями. Ми, все ж, повинні обстоювати Божі закони і Христову Церкву.

в) Пророки, які вносять і утримують в кожній спільноті Духа і вогонь ревності, щоб спільнота не відкрилася духові світу, не опинилася в стоячих водах літеплості і, врешті, у рабстві гріха!

г) Пророцького духа вносила також і література, насамперед життєписи мучеників і святих. На жаль, деякі «чистильники» в ім’я історичної критики викреслили з життєписів святих все, що вносило Божого Духа. В Україні добрим винятком є книга «Надзвичайна посвята», 2006р. (Extreme Devotion, 2001). Книга черпає з часопису «Голос мучеників».

В Старому, а також і в Новому Завіті пророків убивали. Без пророцької служби, однак, не вистоїть ані сучасна Церква. Без цієї служби звітрілість та дух відступництва придусили б і останні залишки Божого життя.

Початок покаяння – правдивий діагноз

Стражденні християни в Північнокорейському концтаборі мали єдине прохання: «Розкажіть про нас цілому світу!»

Ми відчували потребу вказати на проблематику мучеників, які були охочі за Христа і за вічне життя перенести і найважчі муки, як в часах апостолів, так і сьогодні. Дух ІКТ і дух фальшивого тлумачення NA все-таки ж вважає мучеництво беззмістовним. Чому? Тому що ІКТ віру в Христа називає міфом. Дух фальшивого тлумачення NA має т. зв. нове ставлення до поганства. Вже не сміємо звіщати поганам Євангелію, а замість цього мусимо мати до них пошану; це, однак, означає приймати антихристового духа. Цю дорогу поступової апостазії від основи Євангелії, втрати правди і Божого Духа нам вказує передусім церковна організація Фоколяре, яка апостазію називає єдністю і любов’ю. А це є злочин.

Студенти університетів на споконвічно християнських територіях є отруювані т. зв. релігієзнавством. Якби замість йоги, дзену, психологій і синкретизму А. де Мелло студенти буди ведені через духовні реколекції до навернення, до прийняття Святого Духа – були б справді мартирес. Університети стали б центрами живої віри для цілого народу. Поки що бачимо якраз навпаки, а в найгіршому стані є теологічні факультети з їх отруйною духовною системою. Демонічна пиха є прихована в ІКТ, яка в своїй раціоналістичній роздутості демагогічно пропихає брехню і півправди та ховається за удаваною науковістю. Вона цілеспрямовано нищить корінь цілого християнства – спасительну віру. Хто не відречеться духа ІКТ і не розійдеться з ним, не може бути спасенний! Хіба, якщо б навернувся перед смертю або, хоча б, в годині смерті.

Вихід з сучасної катастрофічної ситуації є лише один – покаяння, правдиве признання собі зради Христа і Євангелії, повернення до Нього, зречення духа ІКТ і духа NA, прийняття Духа Христового і прийняття Ісуса за свого єдиного Господа і Спасителя. Жодні філософії і жодні ліберальні теології нас не спасуть, але лише серце, зломлене перед Богом, і правдиве признання собі, що ми роками крокували в темноті єресей і у фальшивому світлі. Через покаяння потрібно вийти з цієї фальшивої дороги на правдиву, якою є сам Ісус. Він є Дорога, але також і Правда, а врешті, і Життя. Інші дороги ведуть до смерті. Це є дороги брехні і підступу.

Дух апостазії

Коли не вказується на основу християнства, тоді навіть не знаємо, ким ми є, ані ким маємо бути. Не знаємо, які є основні життєві цінності і основні правди, що стосуються нашого спасіння і вічного життя! З Христового вчення робиться гуманізм. Усе живе висміюється і зневажається, так що навіть монах не сміє підходити серйозно до своєї харизми і жити нею, бо це заважає тим, які вже прийняли духа світу і не витримують напруги з того, що хтось для них є закидом сумління. Так це є і між викладачами теології, і між церковною ієрархією та клиром. Не може бути жодної напруги, а тому «є потрібно» прийняти духа світу. Це, однак, є зрадою Христа, а за цю зраду платиться вічною погибеллю. Більшість сучасних викладачів теології прийняли духа ІКТ і духа NA, а мету свого життя бачать в тому, щоб цю духовну отруту прийняло щонайбільше студентів теології. Це наповнює їхнє життя. Вони є духовними катами повірених їм студентів.

Ми, які пишемо ці листи в оборону біблійної і католицької віри, хотіли б кричати: Скажіть усім, що християнство сьогодні вже не є християнством! Настав масовий відпад від Христа і ніхто нікому не мусить ламати кості, ані палити його розжареним залізом, щоб досяг зради Христа. Християнство зрадило свою суть, втратило солоність, вигнало духа свідоцтва і замість духа мучеників є тут фальшиві вчителі і відступники (апостати).

Через NA з жестом в Асижі і теологію ІКТ Божий Дух є паралізований, а Церква втратила життя і характер свідоцтва. Звітріла сіль вже ні до чого не придатна, лише до викидання. Католицька Церква є в стані потопаючого Титаніка, де ситуацію не вирішить переміщування ліжок. Єдиним рятунком є сісти до човнів покаяння і відділитися від духа смерті, який ліквідує Містичне Тіло Христове, через зовнішню церковну структуру. Вона сьогодні робить наступні і наступні пробоїни у потопаючому кораблі, щоби якнайшвидше злився зі світом – з морем зла, щоб так усі, хто байдужо сидить і не чинить покаяння, були пропащі!

Розпочати реформу в семінаріях

Єпископи сьогодні повинні навести порядок у своїх семінаріях. Викладачі теології мусять зректися духа смерті, почати правовірно навчати і давати майбутнім священикам приклад життя з віри.

Якщо не здатні на це, то краще відмінити теологічні студії і запровадити іншу формацію нової генерації священиків. Про це ми вже писали в попередніх листах. Треба розпочати з навернення студентів, а тоді проводити практичні місії. (Прикладом для нас є наші неприятелі – єговісти, мормони та ін., які активно свідчать про свої ідеології. Методи в основі є однаковими, але дух мусить бути протилежний).

Теологічні факультети є сьогодні фабриками для виробництва духовної отрути для отруєння цілої єпархії і всього народу. Знову закликаємо перед Богом усіх єпископів, священиків і монахів пробудитися з духовного сну, бо скоро будуть складати звіт не лише перед Богом, але і перед Церквою! Скоро будуть суджені і засуджені згідно норм Божого слова (див. Ів. 5,22-30), тому що мають на сумлінні цей катастрофічний стан, бо через свою боязливість мовчали і дозволили духові смерті знищити цілі генерації молодих людей через ІКТ і через NA з жестом в Асижі.

Сучасна доба однозначно вимагає внутрішньої реформи. Якщо можемо через операцію врятувати важко хворого, але замість цього почнемо його гладити і цілувати, то маємо на сумлінні його смерть. Подібно закінчимо, якщо будемо замість потрібної реформи проявляти фоколяринську любов, яка, однак, веде до духовної смерті.

Висновок

За останніх 40 років усередині Церкви була вишколена армія людей, які відкрилися духу світу і духу єресі та надзвичайно активними. Уміють, врешті, сховатися і за харизматичною обновою, і зуміють духа зради і фальшивої Євангелії подавати вельми живо та сугестивно (напр., книги Ансельма Грюна). Вистояти в боротьбі з цим духом можемо лише так, що самі будемо наповнені силою Духа Божого, який учинить з нас некривавих мучеників, які палають любов’ю до Христа.

Мати відвагу зносити насмішки за віру, напр., від друзів у школі, бути виставленим різним тискам, висміюванню, погорджуванням, зрештою, і у власній родині, однак, незважаючи на все це, вірно іти слідами Христа і не втратити Його Духа, є сьогодні некривавим мучеництвом.

У Христі

o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ

o. Ing. ThDr. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThLic. Maркіян В. Гітюк, ЧСВВ

o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ

Підгірці, 29.4.2007р.

Копія: Святішому Отцю Бенедикту ХVІ

Адреса: Монастир ЧСВВ, 80660, Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл., Україна

munity.