Якщо у Вас є проблема :
- не замовчуйте її, навчіться ділитися своїми проблемами;
- обов’язково спілкуйтесь з дорослими, обговоріть цю ситуацію;
- не бійтесь осуду і звинувачень у тому, що трапилось;
- вірте в те, що Вам допоможуть і навчать, як запобігти таким інциндентам.
Всеукраїнська безкоштовна гаряча лінія з питань запобігання насильству –
35 або 386 (для дзвінків з мобільного)
Всеукраїнська гаряча дитяча лінія
1-80
Телефон довіри 3-50
Жорстокість –плід злого розуму
і часто – боягузливого серця.
Л. Аріосто
Насильством є будь-які дії однієї людини по відношенню до іншої, в результаті яких наноситься шкода фізичному або психічному здоров’ю.
Кожна людина в нашій країні має право на життя,
вільне від страху й насильства!
Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує Стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства».
умисне позбавлення однією людиною іншої житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів (на які постраждалий має передбачене законом право), що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Жертвою може стати кожна дитина, але найчастіше для цієї ролі обирають слабшого або чимось відмінного від інших.
Найчастіше це діти, які мають:
1. Фізичні вади, обмежені освітні можливості – ті, хто носить окуляри, погано чує, має порушення рухової сфери, тобто ті, хто не може дати адекватну відсіч і захистити себе.
2. Особливості поведінки – замкнені, сором’язливі діти, діти з імпульсивною, гіперактивною поведінкою.
3. Особливості зовнішності – руде волосся, ластовиння, відстовбурчені вуха, криві ноги, вага тіла тощо.
4.Страх перед школою.
5. Відсутність досвіду життя в колективі, і, як наслідок, не сформованість навичок, що дозволяють долати проблеми у спілкуванні.
6. Хвороби – заїкання, енурез, порушення мови.
7. Низький інтелект і труднощі в навчанні.
За узагальненою інформацією за ІІ півріччя 2011 року в Україні офіційно зареєстровано близько 90 тис. звернень з питань жорстокого поводження з дітьми.
За даними МВС України за жорстоке поводження з дітьми на обліку в органах внутрішніх справ знаходиться понад 80 тис. сімей.
У 2011 році за невиконання батьківських обов’язків притягнено більш ніж 8 тис. батьків.
Знущання в школі – це вид насильства, в якому жертва потерпає від повторних навмисних жорстоких дій однієї особи або групи.
умисне нанесення людиною або групою людей певній особі побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я; нанесення шкоди його честі й гідності.
Ознаки фізичного насильства:
— зсув суглобів (вивихи), переломи кісток;
— гематоми, подряпини, садна;
— рвані рани і переломи на обличчі, травматичні видалення зубів;
— 
незвичні опіки (цигаркою, або розжареним предметом, так зване «тавро»);
— сліди укусів людиною;
— синяки, відбитки предметів;
— боязнь дорослих, особливо батьків.
насильство, пов’язане з дією однієї особи чи групи осіб на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно причиняється або завдається шкода психічному здоров’ю.
Прояви психологічного насильства:
¾ використання прізвиськ, навішування ярликів;
¾ вживання образливих, принизливих слів;
¾ насмішки над фізичними вадами та незвичайною зовнішністю;
¾ докори через несприятливі сімейні обставини ("та він з такої сім'ї");
¾ примушування інших виконувати роботу (почергувати, прибрати…);
¾ груповий сміх при різних невдачах;
¾ демонстрація розумової переваги;
¾ висміювання приналежності до іншої раси, нації, віросповідання;
¾ постійні саркастичні репліки тощо.
протиправне посягання однієї людини чи групи людей на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітніх членів сім’ї.
Прояви сексуального насильства:
— вчинення сексуальних злочинів;
— сексуальне домагання до дітей, підлітків, дорослих;
— використання термінології та жаргону сексуалізованої тематики, зазвичай не властивих особам відповідного віку;
— пестощі та інші дотики до геніталій дитини, інцест, зґвалтування, експлуатація дитини в проституції та порнографії, ексгібіционізм, содомія.
– людина, котра чинить насильство.
– людина, щодо якої чинять насильство.
Рекомендації для жертви:
1. Ігноруй, не відповідай емоційно, не показуй агресору своїх страху і люті. Залишайся спокійним.
2. Не думай про помсту, адже помста може призвести до замкнутого кола безперервної агресії.
3. Дай агресору шанс зупинитися (наприклад: «Якщо ти не зупинишся, я буду змушений усе розповісти дорослим»).
4. Залиш цю ситуацію, піди від неї в інше місце. Це не втеча, це – самозахист.
5. Якщо знущання не припиняються, тобі, можливо, доведеться стати на свій захист. Обери момент, щоб порозмовляти з кривдником. Дивлячись йому в очі, говори впевнено та спокійно. Скажи, що тобі не подобаються його вчинки, що вони не лише не смішні, але і завдають болю. При цьому не вдавайся до образ або погроз.
6. Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ти захищаєш себе, своє здоров’я, життя!
Пам’ятай, що ти цінний як особистість. Той, хто принижує тебе, хоче, аби ти вважав себе нікчемним. Проте він не твій суддя. А якщо хтось і втрачає гідність через таку поведінку, то це кривдник.
Рекомендації для агресора:
1. Якщо заподіюєш шкоду іншим, спробуй згадати (уявити), як би ти почувався, якби з тобою чинили так само. Вчися співчувати.
2. Подумай про те, що зло, яке ти несеш іншим, згодом повернеться до тебе.
3. Знайди своїй агресивності корисне застосування (спорт, робота, творчість).
4. Вчися спілкуватися з іншими.
Переважна більшість дорослих, які чинять насильство над своїми дітьми, в дитинстві самі зазнавали насильницьких дій.
Ставши батьками, вони починають застосовувати ті ж методи виховання, що й їхні батьки.
Насильство стає наслідком життєвих негараздів, від яких потерпає людина, тому дорослі виливають свій гнів і розчарування на дітей навіть без
наміру їм зашкодити.
«Мої одногрупники постійно насміхаються наді мною, кепкують з моєї зовнішності, критикують мої слова. Трапляється, що вони збираються гуртом і штовхають мене, відбирають мої речі. Я не в змозі сам протистояти їм. Що робити? Я хочу щоб це припинилось! Куди можна звернутись, щоб припинити це???»
Х. (з листа «Скриньки довіри»)
Не варто мовчки терпіти знущання однолітків! Є ряд осіб та організацій, які в змозі допомогти тобі в ситуації насильства.
1) до будь-якої дорослої особи, якій довіряєте (батьки, бабуся, дідусь, дядько, тітка, сусіди тощо);
2) в соціально-психологічну службу ліцею-інтернату (психолог, соціальний педагог);
3) до вихователів, вчителів, адміністрації закладу;
4) написати листа в «Скриньку довіри»;
5) зателефонувати на:
- «гарячу лінію» з питань запобігання насильству – 35 або 386 (для дзвінків з мобільного телефону);
- Всеукраїнську гарячу дитячу лінію 1-80;
- Телефон довіри 3-50;
6) до дільничого інспектора міліції або в кримінальну міліцію у справах неповнолітніх;
7) в органи опіки і піклування;
8) в спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї:
– кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;
– центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;
9) в центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.
Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі!
Найбільш поширеними в сімейних стосунках є психологічне насильство над дітьми: грубість, приниження, а також фізичне насильство, зокрема – побиття.
