Географія (стр. 1 )

Програма

ГЕОГРАФІЯ

для 6-10 класів спеціальної загальноосвітньої школи

для дітей зі зниженим слухом

Пояснювальна записка

Навчальна програма з географії для спеціальних загальноосвітніх шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблена на основі програми для загальноосвітніх шкіл та у відповідності до положень Державного стандарту базової середньої освіти.

Курс «Географія» є складовою освітньої галузі «Природознавство», що передбачає формування в учнів цілісного уявлення про науково-природничу картину світу, роль і місце людини у природі. Структура і зміст програми «Географія» базуються на принципах неперервності та наступності і є логічним продовженням предметів «Я і Україна», «Природознавство», що викладалися у попередніх класах.

Мета курсу «Географія» – формування в учнів ключових компетентностей, необхідних для:

-розуміння науково-природничої картини світу,

- утворення цілісних уявлень про географічні об’єкти і явища, суспільство і природу в їх взаємозв’язку та взаємообумовленості,

-вироблення екологічного стилю мислення та поведінки,

-соціалізації,

-творчої самореалізації особистості,

-виховання громадянина своєї країни,

- усвідомлення особистої відповідальності за її майбутнє та збереження природи й ресурсів, традицій держави та світової цивілізації.

Мета досягається за рахунок розв’язання низки завдань:

- формування в учнів цілісного географічного уявлення про Землю через усвідомлення закономірностей і процесів (від регіональних до планетарних);

- усвідомлення ролі географічних знань у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;

- розвиток у школярів геопросторового мислення; розуміння доцільності наукового підходу до природокористування, взаємозалежності та взаємовпливу навколишнього середовища, людини та її діяльності;

- формування картографічної грамотності й культури;

- формування ціннісних орієнтацій свідомого громадянина, дбайливого господаря, усвідомлення цінності людини, природи та їх взаємозалежності;

- вироблення в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами географічної інформації;

- розвиток здатності до співпраці та взаємодії під час виконання практичних робіт, дослідів;

- заохочення до самореалізації.

Певні початкові уявлення про живу та неживу природу, рослинний і тваринний світ, Землю, про складові середовища життя людини, географічні поняття вивчаються у початковій школі, а надалі поглиблюються та розширюються у процесі опанування пропедевтичного курсу «Природознавство».

Курс «Загальна географія» (6 клас) є перехідним від курсу «Природознавство» до інших курсів освітньої галузі, закладаючи основу для глибокого та усвідомленого вивчення матеріалу: ознайомлює з географією як наукою, з процесами, які відбуваються в оболонках Землі, взаємозв’язками та закономірностями у природі, основними типами клімату, географічними поясами та природними зонами, з роботою із планом, картою окремими географічними об’єктами тощо.

У курсі «Географія материків і океанів» (7 клас) вивчаються фізико-географічні особливості материків і океанів як цілісних природних систем, розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти, розуміння її ролі в житті людей і впливу суспільства на природні умови, уявлення про природні закономірності.

Курс «Фізична географія України» (8 клас) ознайомлює з адміністративно-територіальним поділом України, поглиблює та узагальнює теоретичні знання з фізичної географії, зв’язку природи і суспільства в межах своєї країни.

Курс «Економічна і соціальна географія України» (9 клас) висвітлює питання, що стосуються економічної системи та економічного потенціалу України: розміщення та національний склад населення, трудові ресурси, розвитку господарства, географії галузей господарства, зовнішньоекономічних зв’язків, розвитку економічних районів, місця та ролі України у світі.

Курсом «Соціально-економічна географія світу» (10 клас) закінчується базова географічна освіта учнів, завершується формування знань про географічну картину світу, про взаємозв’язок природи, населення, господарства Землі.

У програмі кожного класу передбачено засвоєння певної кількості назв географічних об’єктів, понять і термінів. Окремі з них повторюються із року в рік, однак, не слід обмежитися лише показом об’єктів на карті, слід обов’язково доповнювати уявлення про них новими характеристиками, розширювати та поглиблювати наявні знання.

Практичні роботи можуть виконуватися під час вивчення тем, де вони передбачені, і в окремо відведений час (за вибором учителя). Окремі практичні роботи є навчально-тренувальними, інші ж – підсумковими. Перевіряє й оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд: у всіх учнів чи вибірково. У кожному семестрі обов’язково оцінюються дві практичні роботи, які також обирає вчитель.

Час проведення практичних робіт визначає вчитель. У програмі подано орієнтовний розподіл годин за розділами і темами. Частину навчального часу вчитель може використати на свій розсуд з метою глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу за рахунок скорочення окремих питань і тем основних курсів.

Програма містить два основних компонента – базовий зміст курсу та кінцеві результати його засвоєння: поняття, уявлення, знання, вміння, навички.

Програму укладено з урахуванням резервних можливостей психофізичного розвитку дітей з порушеннями слуху. У програмі враховувалися психолого-педагогічні закономірності засвоєння знань учнями зі зниженим слухом, їх доступність для школярів, рівень підготовки до сприймання, розуміння, усвідомлення, засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених курсом.

Корекційно-розвивальна спрямованість курсу передбачає реалізацію як загальних педагогічних принципів, зокрема, доступності, послідовності викладу навчального матеріалу, його унаочнення та систематичного повторення, так і специфічних принципів спеціального навчання дітей зі зниженим слухом:

Педагогічний процес має орієнтуватися на всебічний широкий соціальний вплив на учнів та формування їхньої особистості. Формуючий і розвиваючий характер всебічного впливу на дитину – корекція чи формування вищих психічних функцій (мовлення, довільної уваги та мислення, пам’яті, словесно-логічного мислення та ін.) – забезпечує всебічний розвиток особистості.

Подолання мовленнєвого недорозвитку. Накопичення словникового запасу, уточнення звукового складу мовлення, засвоєння граматичної системи мови, опанування різних видів і форм мовленнєвої діяльності мають бути постійними і не лише у вигляді окремої системи занять. Ця робота має відбуватися у процесі вивчення усіх навчальних дисциплін, включаючи і природознавчі.

Систематична робота з уточнення, корекції, активізації мовного матеріалу, опанованого учнями самостійно; розширення можливостей збагачення мовлення дітей. Робота з розвитку мовлення, уточнення звукового складу слів, їх лексичного та граматичного значення, активного використання лексики у самостійних висловлюваннях.

Використання різноманітних видів діяльності. Для розвитку психічних процесів та функцій (особливо пізнавальних та мовленнєвих) у процесі практичної та розумової діяльності потрібне створення спеціальних ситуацій, залучення дітей до ігор та різних видів трудової діяльності. Мотивація діяльності, в тому числі і соціальної, дітей стимулюється через використання в процесі навчання наочних, наочно-дієвих засобів, ігор, ігрових прийомів, оскільки це збуджує інтерес до навчання, активізує пізнавальну та мовленнєву діяльність.

Урахування індивідуальних особливостей учнів. Потрібно враховувати рівень володіння мовленням, обсяг мовленнєвих засобів, що використовуються дитиною, ступінь залишкового слуху та можливості його використання і розвитку, обсяг уявлень та понять про довкілля та їх правильність, особливості мисленнєвої діяльності, пам’яті, уваги тощо.

Забезпечення полісенсорної основи навчання. Основним завдання є подолання наслідків порушення слуху та порушення взаємодії в аналізаторній системі. У навчальний процес входять заняття з розвитку навичок читання з губ (з опорою на зорову та слухо-зорову основу та використанням тактильно-вібраційних відчуттів), спеціальні заняття з навчання вимови (формування рухової та кінестетичної основи мовлення у єдності з розвитком оптико-акустичних мовленнєвих уявлень), робота з розвитку та використання залишкового слуху.

Створення практичної основи для опанування системи знань у безпосередній єдності з навчанням основ наук. Серед найважливіших завдань: практичне опанування мови, розширення, уточнення, корекція уявлень про навколишній світ, розвиток сприймання, в тому числі і слухового, формування наочних та довільних узагальнень. Все це сприяє розвитку, забезпечує свідоме опанування знань, умінь та навичок.

Серед власне навчальних завдань: планомірне і цілеспрямоване вивчення основ наук, безпосереднє опанування знань, умінь та навичок.

Ці завдання мають розв’язуватися в органічному поєднанні для досягнення найбільш позитивних результатів.

У реалізації змісту програм доцільно керуватися диференційованим підходом до рівня вимог (зміст, методи, засоби комунікації, прийоми навчання), що висуваються до учнів з порушеннями слуху. Школярі цієї категорії різні, відповідно, підходи до презентації змісту і вибору методів навчання мають бути різними. В межах одного класу доцільно застосовувати індивідуальний підхід, що передбачає урахування всіх факторів, які визначають розвиток учня. Лише за такого підходу може бути адекватно обрана методика, оптимальна для реалізації потенціалу школярів. Це, певним чином, забезпечує компроміс між вимогами програми та потребами і можливостями учнів.

Необхідною умовою успішного навчання учня зі зниженим слухом є своєчасне виявлення вчителем міри складності навчального матеріалу та визначення методів, прийомів та засобів «донесення» його до дитини. Визначальними стають належні умови, пов’язані з роботою школяра в доступному для нього темпі, виконанням завдань різного ступеня складності, відстеженням зв’язку між діями учня та вірогідними результатами цих дій, запровадженням охоронного педагогічного режиму, що запобігає перенавантаженню. Під час уроку варто використовувати прийоми, що знижують навантаження на довільну пам’ять, засновані на використанні візуальних опор, які не лише ілюструють навчальний матеріал, а й підтримують перебіг міркувань учнів у процесі розв’язання навчальних завдань.

Індивідуалізація навчання у школах для дітей з порушеннями слуху традиційно враховує ступінь втрати слуху, рівень розвитку мовлення тощо. Водночас, варто брати до уваги інші важливі особливості учня. Наприклад, концепція розвитку всіх типів компетентності, дає змогу пристосувати викладання до індивідуальних потреб учнів, зважаючи на їхні унікальні здібності, задатки та різні стилі навчання (тактильний, зоровий, слуховий). Слід зважати і на провідний тип компетентності. У людини виділяють щонайменше 7 типів компетентності: мовний тип, логіко-математичний, візуально-просторовий, тілесно-кінестетичний, музичний, міжособистісний (вміння взаємодіяти з іншими), внутріособистісний (вміння проникати у власні почуття).

У кожного існує власний стиль навчання, сприйняття, діяльності. Основний спосіб сприйняття учнем навчального матеріалу часто поєднується з іншим (менш вираженим). Методи, що використовуються вчителем, мають відповідати основному способу сприйняття учня, що дасть йому змогу засвоїть матеріал, а не лише поверхово сприйняти за рахунок менш вираженого способу сприйняття.

Знання цих особливостей учня є вагомим чинником у процесі диференціації та індивідуалізації навчання.

Важливо, щоб учитель був активним учасником навчального процесу, наставником, який організовує і забезпечує:

- оптимальні умови навчання, найсприятливішу атмосферу;

- такий спосіб презентації теми, який би давав змогу залучати всі відчуття учня і, водночас, спонукав до діяльності, був би захоплюючим, необтяжливим і невиснажливим;

- творче і критичне мислення школярів, яке стимулює засвоєння інформації;

- засвоєння учнями матеріалу через емоційно забарвлені ситуації, можливості його застосування у найрізноманітніших практиках;

- застосування знань, уміння пов’язувати їх із життям;

- регулярне повторення та оцінювання в різний спосіб.

Оцінювання навчальних досягнень учнів має здійснюватися з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Зважаючи на специфіку порушення дітей зі зниженим слухом, критерієм оцінювання роботи учнів варто розглядати не стільки обсяг запам’ятованого навчального матеріалу, скільки його правильне розуміння та усвідомлення, вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати певні причинно-наслідкові зв’язки, використовувати в життєвих ситуаціях, навички самостійно здобувати інформацію та користуватися нею. Під час вивчення географії важливо інтенсифікувати той зміст навчального матеріалу, який має особистісне значення для учнів.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів, необхідно враховувати:

- правильність представлення матеріалу, розкриття понять і закономірностей, вживання географічної термінології;

- міру самостійності відповіді;

- логічність у викладенні матеріалу;

- ступінь сформованості загальноосвітніх і специфічних умінь (робота з картографічними та іншими матеріалами).

Початковий рівень навчальних досягнень характеризується фрагментарним володінням учнем навчальним матеріалом. Учень може розпізнавати окремі географічні об’єкти, намагається давати їм визначення, за допомогою вчителя знаходить їх на карті.

Середній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень може відтворити (повторити) інформацію. Він розуміє основний матеріал, за допомогою вчителя визначає поняття і закономірності, частково пояснює взаємозв’язки у природі та суспільстві, використовує картографічний матеріал. У процесі виконання практичних робіт правильно використовує джерела знань. Спостерігаючи за природними та суспільними явищами, виділяє лише окремі їх особливості.

Достатній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень достатньо володіє програмовим навчальним матеріалом, самостійно виправляє допущені помилки, здатен застосовувати здобуті знання на практиці. Правильно добирає джерела необхідних знань для вирішення проблем у типових ситуаціях. Здатний вести спостереження за природними та суспільними явищами.

Високий рівень навчальних досягнень передбачає вичерпну, правильну відповідь, повне розкриття змісту понять, закономірностей і географічних взаємозв’язків, підтверджує їх прикладами. Учень творчо використовує картографічні матеріали та інші джерела знань, вміє робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності; правильно проводить спостереження, оформлює та аналізує їх результати.

Тематичне оцінювання з географії проводиться у різних формах по завершенню вивчення навчальної теми або її частин (згідно з переліком тем для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів). Одна письмова тематична робота на семестр є обов’язковою (це може бути практична робота, якщо дата її проведення збігається з датою тематичної атестації).

Вчитель може виставляти бали за тему без додаткового опитування (письмової роботи) тим учням, які мають достатню кількість поточних оцінок, а також якщо отримана в такий спосіб оцінка задовольняє учня. Поточне оцінювання має відігравати заохочувальну, стимулюючу та діагностичну функції.

Перед початком вивчення кожної теми учнів слід ознайомити з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, яки виноситимуться на тематичне оцінювання; терміном і формою проведення тематичного оцінювання; критеріями оцінювання.

Якщо темою передбачено виконання учнями практичних робіт та інших практичних завдань, то їх виконання є обов’язковою попередньою умовою для тематичної атестації (виняток – тривала хвороба дитини, яка завадила їй опанувати матеріал).

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з географії

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти та з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті.
2	Учень за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або кілька запропонованих географічних об’єктів та з допомогою вчителя знаходить їх на карті.
3	Учень у деяких випадках дає нечіткі характеристики географічних об’єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття.
II. Середній	4	Учень частково відтворює текст підручника (не в повній мірі усвідомлює його), дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає, відповідно до теми конкретного уроку, компоненти географічної оболонки та складові господарства, під час відповіді намагається користуватися географічною картою.
5	Учень відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв’язків, описує географічні об’єкти чи явища за типовим планом з допомогою вчителя. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов’язковою географічною термінологією.
6	Учень самостійно дає окремі визначення, передбачені темою уроку, відтворює певну частину вивченого матеріалу у відповідності з його викладом у підручнику. З допомогою вчителя виявляє причинно-наслідкові зв’язки. На середньому рівні володіє географічною термінологією та картою.
ІІІ. Достатній	7	Учень має певний обсяг географічних знань і застосовує їх у стандартних ситуаціях. Має уявлення про природні та суспільні явища, вміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом.
8	Учень засвоїв основні уявлення, поняття і категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці. Вміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов’язкову географічну термінологію.
9	Учень на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має достатні уявлення про компоненти природи; на достатньому рівні пояснює причинно-наслідкові зв’язки в природі і господарстві; працює з картографічним матеріалом.
ІV. Високий	10	Учень усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять та може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом.
11	Учень має хороші знання про об’єкт вивчення, застосовує відповідну термінологію, вміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на хорошому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію.
12	Учень володіє географічними знаннями у межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об’єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки та узагальнення; володіє картографічною інформацією та творчо її використовує.

6 клас