Проект
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 2007р. №
Концепція
державної міграційної політики України
1. Загальні положення
Формування засад державної міграційної політики та удосконалення управління міграційними процесами, відповідно до сучасних світових та європейських стандартів в галузі прав людини, з урахуванням національних інтересів, реалій соціально-економічного, політичного, етнокультурного, географічного становища держави, міграційної та демографічної ситуації в ній, удосконалення управління міграційними процесами, забезпечення інтеграції мігрантів в українське суспільство є однією з основних умов побудови та забезпечення функціонування в Україні соціальної правової держави.
Концепція державної міграційної політики (далі – Концепція) – правовий акт, який визначає зміст і спрямування державної міграційної політики, систему принципів і пріоритетів державних органів у сфері управління міграційними процесами, напрями удосконалення законодавчого, адміністративного та інституційного забезпечення та механізми і форми реалізації державної міграційної політики України.
2. Стан і перспективи розвитку державної міграційної політики України
Особливості розвитку міграційної ситуації в Україні з часу здобуття незалежності і до сьогоднішнього дня обумовлюються політичними та соціально-економічними змінами, що відбулися в Україні за цей час і можуть бути умовно поділені на три етапи.
Перший – з 1991 року по 1993 рік характеризується нестабільністю в діяльності державних органів, які займалися вирішенням питань у сфері міграції та біженців; відсутністю національного законодавства у цих сферах; цілеспрямованої візової політики; прозорістю державних кордонів, що призвело до різкого збільшення міграційних потоків як в Україну, так і через її територію, в тому числі потоків нелегальної міграції. За цей час кількість мігрантів в Україні збільшилась в сотні разів і становила близько 2,5 – 3 млн. осіб на рік. Для даного періоду характерно повернення в Україну вихідців з України та перевищення імміграції над еміграцією.
Другий з 1993 до 2000 рік. Прийнято Конституцію України, яка включає в себе основні положення щодо правового статусу громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Прийняті та діють закони, якими регулюються правові відносини у сферах громадянства, імміграції, в’їзду, виїзду, правового статусу іноземців, біженців. Відбувся розподіл функцій між державними органами, які займаються вирішенням вказаних питань.
Продовжується часткове удосконалення законодавства з питань міграції, біженців, громадянства та розробляються підходи до створення в Україні державної міграційної служби. Розпочинається планомірна боротьба з незаконною міграцією. Приймається низка підзаконних актів, спрямованих на виконання законодавства про міграцію, громадянство, біженців.
Для даного етапу також характерно різке перевищення еміграції над імміграцією. Відбувається, особливо в період 1997 – 2000 рік, різке зростання кількості громадян України, які виїхали з країни на заробітки, виникає величезний потік нелегальних українських трудових мігрантів в країни Європи, Америки, Росію. За різними оцінками, в цей час виїхало і не повернулося назад від 3 до 5 млн. громадян України; імміграційні потоки не компенсують втрати, вони набагато нижчі, зароджується демографічна криза, відбувається депопуляція цілих населених пунктів.
Третій – 2000 року по теперішній час. Прийняті нові редакції практично всіх законів, що регулюють питання міграції, громадянства, біженців. Завершено розподіл функцій між органами державної влади по вирішенню вказаних питань.
На всіх рівнях державної влади визнано факт про наявність демографічної кризи в Україні і міграція визнається одним із чинників, які можуть сприяти вирішенню цього питання.
Відбувається інтеграція України в міжнародний ринок праці, яка вже не супроводжується критичним відтоком робочої сили за межі країни. Показники еміграції та імміграції практично рівні.
Намітився незначний, але стабільний приріст імміграційних показників над еміграційними (5 тис. осіб в 2005 році). Залишається відкритим питання якісного відбору іммігрантів, які прибувають в Україну. Вперше \
Україна стає не тільки країною виходу та транзитною країною для нелегальних мігрантів, а й країною призначення для багатьох із них, особливо громадян країн СНД.
Боротьба з незаконною міграцією визнається однією із складових державної політики в сфері боротьби зі злочинністю та торгівлею людьми. В державному бюджеті передбачаються кошти на проведення депортаційних заходів по відношенню до тих, хто відповідальний за торгівлю людьми. В цьому контексті обізнанність правоохоронних органів із зобов’язаннями України за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року стає вирішальною.
Створюються пункти утримання незаконних мігрантів та пункти тимчасового розміщення біженців. Виділяються бюджетні кошти для створення інформаційно – облікових систем різних категорій мігрантів.
Розвивається міжнародне співробітництво. Питання міграції та біженців включаються до планів співпраці Україна – ЄС.
На сьогодні у сфері міграції, громадянства, біженців в Україні діють Конституція України, міжнародні договори ратифіковані Україною та ряд законів України. Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року, ЕКПЛ, МПГПП, МПЕСКП, КПК, КПД, МПЗРД, МПЗДПЖ, Європейської конвенції про громадянство. Основні із цих Законів: «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців», «Про громадянство України», «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», «Про імміграцію», а також низка актів Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання окремих питань у зазначених сферах.
Державними органами, які займаються вирішеннями проблем міграції, громадянства, біженців, в межах визначеної законодавством компетенції, є: Державний комітет України у справах національностей та релігій, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство юстиції, Адміністрація Державної прикордонної служби, а також цілий ряд міністерств та відомств, які в певних межах займаються вирішенням окремих питань.
Нерозв’язаними на сьогодні залишаються такі питання.
Законодавчого визначення основних засад державної міграційної політики та напрямів розвитку такої політики, підкріплених відповідними законами та нормативно правовими актами.
Інституціонального забезпечення реалізації цієї політики. Не зважаючи на тривалу дискусію, ряд доручень і нормативних актів Президента України та Кабінету Міністрів України орган державної влади, який би комплексно займався вирішенням питань міграції, біженців, громадянства до цього часу в Україні не створений.
Недостатність фінансування, координації та інфраструктури для забезпечення перекладу під час роботи з мігрантами, біженцями та шукачами статусу біженця;
Відсутність допоміжної та тимчасової форм захисту в правовій системі України;
Відсутність правової допомоги за рахунок держави;
Інструкцій щодо передачі заяв про надання статусу біженця від всіх відповідних органів виконавчої влади[U1] до органів міграційної служби;
Всеохоплюючого виконання заходів, щодо боротьби із ксенофобією та расизмом в Україні;
Недостатність фінансового забезпечення, відсутність автоматизованих систем обліку населення за місцем проживання та міграційних потоків, місць розміщення незаконних мігрантів та біженців, недостатність ресурсного забезпечення, в тому числі необхідної штатної чисельності державних органів, що займаються вирішенням вказаних питань.
Недостатність фінансування, та відсутність стратегії направленої на місцеву інтеграцію біженців та мігрантів;
Всеохоплюючої підготовки до виконання Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, яка б запобігала ситуації ланцюгового вислання, а також брала до уваги можливі протиріччя або несумісність з іншими угодами про реадмісію, підписані Україною з країнами, через які особи могли проїзджати до прибуття в Україну.
Розвиток державної міграційної політики на перспективу повинен бути спрямований на розв’язання існуючих проблем у сфері міграції, біженців та громадянства, запобігання виникненню нових, попередження і мінімізація негативних наслідків неконтрольованих міграційних потоків; адаптації й інтеграції мігрантів в українське середовище, боротьбу з незаконною міграцією, забезпечення регулювання зовнішньої та внутрішньої трудової міграції, оптимізацію міграційних потоків для ефективного використання трудових ресурсів, підвищення імміграційних вимог, сприяння поверненню в Україну осіб депортованих з її території за національною ознакою та їх нащадків, повернення емігрантів, в тому числі внутрішніх, часткове вирішення проблеми демографічної кризи, зміцнення національної безпеки України.
3. Правова основа державної міграційної політики України
Правовою основою державної міграційної політики України є Конституція України, міжнародні договори ратифіковані Україною, закони України, а також інші нормативно-правові акти, видані на виконання законів та ця Концепція.
Ця Концепція є основою, а її положення – обов’язковими для врахування при розробленні міграційного законодавства, законодавства у сфері біженців, притулку чи захисту (тимчасового, допоміжного та інших форм захисту, що можуть надаватись іноземцям та особам без громадянства в Україні), відповідних програм, вдосконалення системи органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання міграційних процесів
4. Визначення термінів, що вживаються в даній Концепції
У цій Концепції нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:
державна міграційна політика - сукупність заходів, що здійснюються державою з метою регулювання міграційних процесів, створення умов для реалізації інтелектуального та трудового потенціалу мігрантів, побудови демократичного правового суспільства, забезпечення належного соціально-економічного, науково-освітнього та демографічного розвитку, дотримання принципів захисту національних інтересів, безпеки та територіальної цілісності України;
міграція - переміщення особи з метою зміни місця проживання/перебування, пов’язане з перетинанням державного кордону (зовнішня міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць (внутрішня міграція);
тимчасова міграція - обмежене у часі переміщення особи, пов’язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць з наступним поверненням до місця проживання;
трудова міграція - переміщення особи, пов’язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць, з метою виконання робіт, надання послуг на платній основі чи провадження будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненого законодавством країни працевлаштування;
імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
еміграція - вибуття громадян України у встановленому законодавством порядку на постійне проживання до іншої держави;
незаконна (нелегальна) міграція – незаконне перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства (крім випадків, коли особа, яка здійснила такий перетин, захищена ст. 31 Конвенції про статус біженців 1951 року та ч. 5 ст. 9 Закону України Про біженців та мають обґрунтовану мету набуття захисту в Україні, через надання статусу біженця чи притулку, допоміжного чи тимчасового захисту в установленому законодавством порядку), а також перебування та ухилення від виїзду з України після закінчення визначеного терміну законного перебування та втрати підстав для подальшого перебування;
надання притулку - захист іноземців або осіб без громадянства, визначених міжнародним правом та законами України, які шукають захисту від переслідувань, що становлять загрозу їхньому життю або здоров'ю чи спрямовані на позбавлення волі в державі громадянства (підданства) або постійного проживання, за діяльність, яка не призводить до виключення, а також захист,від застосування юрисдикції держави громадянства (підданства) або постійного проживання, що надається Україною на її території;
допоміжний захист – захист іноземців та осіб без громадянства, які не є біженцями і яким не надається притулок, але які внаслідок повернення до країни походження можуть зазнати реального ризику постраждати від серйозної шкоди, а саме: смертної кари або страти, катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання, і які внаслідок такого ризику не можуть або не бажають користуватися захистом такої країни; якщо для них є реальна загроза життю або здоров’ю, безпеці або свободі людини, що виникає внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини; реальна загроза життю, що виникає внаслідок відсутності медичного лікування чи догляду, яке забезпечує життя, або вони мають тісні сімейні зв’язки з Україною (громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, особами, яких визнано біженцями або особами, які мають право на допоміжний захист в Україні) та видворення, видача (екстрадиція) яких призведе до порушення їх прав;
тимчасовий захист - надається іноземцям та особам без громадянства, які у зв’язку з неможливістю їх проживання або перебування на території країни походження, викликаною екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру, масово прибули на територію України чи до її кордонів;
мігрант - особа, яка в результаті перетинання державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць змінила місце проживання/перебування;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, яка отримала дозвіл на імміграцію і прибула в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримала дозвіл на імміграцію і залишилася в Україні на постійне проживання;
емігрант - громадянин України, який проживав на її території та вибув у встановленому законодавством порядку на постійне проживання до іншої держави;
трудовий мігрант - особа, яка в результаті перетинання державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України змінила місце проживання/перебування з метою працевлаштування;
особа, яка шукає захисту в Україні - іноземець чи особа без громадянства, яка в установленому законодавством порядку звернулася з клопотанням про надання їй захисту в формі статусу біженця, тимчасового чи допоміжного захисту або притулку в Україні;
біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може або не бажає користуватися її захистом через такі побоювання, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами держави свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином;
особи, депортовані за національною ознакою – особи (громадяни колишнього СРСР), які в період 1941 – 1944 років були переселені у примусовому порядку на спецпоселення за рішеннями органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією України;
особи (громадяни колишнього СРСР), які були примусово направлені у визначені місця проживання (на спецпоселення) до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо;
особи (громадяни колишнього СРСР), які на момент депортацій 1941–1944 років перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження їх прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;
особи, які народилися в сім'ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання.
незаконний (нелегальний) мігрант - іноземець чи особа без громадянства, яка незаконно перетнула державний кордон будь-яким способом (поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон, але з уникненням прикордонного контролю) і без зволікань не звернулася із заявою про надання захисту в Україні (статусу біженця, допоміжного або тимчасового захисту чи отримання притулку в Україні), а також іноземець чи особа без громадянства, яка законно прибула в Україну, але після закінчення визначеного строку перебування втратила підстави для подальшого перебування та ухиляється від виїзду з України;
міграційний контроль - діяльність уповноважених державних органів, спрямована на проведення державної міграційної політики, забезпечення дотримання законодавства у сфері міграції та ефективне управління міграційними процесами, на боротьбу з незаконною міграцією, захист державної безпеки та національних інтересів України в цій сфері.
5. Суб’єкти міграційних процесів
Суб’єктами міграційних процесів є:
1) громадяни України, які здійснюють:
еміграцію з України;
виїзд з України за кордон для тимчасового перебування з метою оплачуваної трудової діяльності, навчання, лікування, відпочинку тощо;
повернення в Україну;
внутрішню міграцію;
2) іноземці та особи без громадянства, які здійснюють:
імміграцію в Україну;
в'їзд в Україну в пошуку статусу біженця та як біженці (оскільки вони потребують міжнародного захисту);
в'їзд в Україну для тимчасового перебування;
виїзд з України;
незаконну міграцію.
Правовий статус суб'єктів міграційних процесів визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України
6. Мета державної міграційної політики України
Метою державної міграційної політики є забезпечення ефективного державного управління міграційними процесами, сталого демографічного та соціально-економічного розвитку країни, зміцнення національної безпеки, інтеграції до загальноєвропейського міграційного законодавства, запобігання виникненню неконтрольованих міграційних процесів та ліквідація їх наслідків, соціальний і правовий захист громадян України, які перебувають за кордоном, створення умов для безперешкодної реалізації прав, свобод, законних інтересів і виконання обов'язків мігрантами, біженцями та шукачами статусу біженця.
7. Принципи державної міграційної політики України
Державна міграційна політика України ґрунтується на таких принципах:
захисту біженців та шукачів статусу біженця від вислання та права шукати притулку відповідно до міжнародного права та національного законодавства залишається основоположним питанням;
неприпустимості привілеїв чи обмежень стосовно мігрантів за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
забезпечення кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободи пересування, вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законодавством, а також в’їжджати в Україну громадянам України;
забезпечення умов для реалізації мігрантами своїх прав і свобод та виконання обов’язків, неприпустимості створення для іноземців і осіб без громадянства безпідставних пільг чи переваг, які ставили б їх у привілейоване становище порівняно з громадянами України;
недопущення будь-яких проявів дискримінації та ксенофобії;
забезпечення загальнодержавних підходів у проведенні міграційної політики;
врахування міграційної ситуації, соціально-економічних та культурних зв’язків, перспективи місцевої інтеграції в регіонах, може стимулювати раціональний територіальний розподіл мігрантів по території України;
запобігання масовим стихійним та нерегульованим внутрішнім і зовнішнім міграціям населення;
всебічного сприяння поверненню в Україну закордонних українців а також осіб депортованих з території України за національною ознакою та їх нащадків;
взаємодії та координації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, міжнародних і громадських організацій у сфері міграції та притулку на національному та міжнародному рівнях;
забезпечення національних інтересів України у співробітництві України у сфері міграції з іншими державами та міжнародними організаціями.
8. Основні напрями державної міграційної політики.
Основними напрямами державної міграційної політики України є:
створення в Україні сприятливої міграційної ситуації як необхідної умови сталого соціально-економічного і культурно-освітнього розвитку країни;
збереження трудового та інтелектуального потенціалу держави;
забезпечення прав і свобод біженців та мігрантів в Україні відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, включая право на захист від вислання;
розвиток міграційного законодавства України відповідно до вимог Європейського Союзу та в рамках співробітництва з державами - учасницями СНД;
вдосконалення міграційної статистики;
розвиток науково-дослідницької діяльності у сфері міграції та утворення механізму використання результатів науково-дослідницької діяльності для реалізації державної міграційної політики;
розвиток міжнародного співробітництва у сфері міграції.
Основними напрямами державної міграційної політики України щодо повернення в Україну громадян України є:
створення сприятливих умов для повернення в Україну громадян України та їх інтеграції;
активізація зовнішньополітичної діяльності з метою укладення міжнародних договорів щодо регулювання процесу переселення і захисту прав переселенців;
утворення ефективних механізмів реалізації міжнародних договорів України щодо регулювання процесу переселення і захисту прав переселенців.
Основними напрямами державної міграційної політики України у сфері імміграції є:
створення сприятливих умов для повернення в Україну та інтеграції закордонних українців та їхніх нащадків;
створення належних умов для повернення в Україну та інтеграції осіб, депортованих з її території за національною ознакою, та їхніх нащадків;
створення соціально-економічних механізмів, які спроможні стимулювати імміграцію діячів науки та культури, висококваліфікованих спеціалістів і робітників, потреба в яких існує в державі.
Основними напрямами державної міграційної політики України щодо в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства для тимчасового перебування є:
створення сприятливих умов для в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства з туристичною, підприємницькою та іншою визначеною чинним законодавством України метою;
регулювання і контроль за в'їздом в Україну мігрантів з метою працевлаштування і навчання;
забезпечення доступу осіб, які шукають захисту в Україні до чесної та ефективної процедури визначення їх статусу в Україні відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, особливо принципу невилання;
приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів захисту біженців, включаючи через прийняття законодавства про допоміжний та тимчасовий захист;
забезпечення належного захисту біженців та шукачів статусу біженця через надання правової допомоги та кваліфікованих послуг перекладачів за рахунок державного фінансування;
підтримка добровільного повернення мігрантів, біженців та осіб, які шукають захисту в Україні до держав їх походження.
створення умов необхідних для місцевої інтеграції біженців в Україні.
Основними напрямами державної міграційної політики України у сфері еміграції є:
створення в Україні сприятливих соціально-економічних умов для зменшення еміграції її населення і для його рееміграції;
забезпечення захисту прав громадян України, які постійно проживають за її межами.
Основними напрямами державної міграційної політики України щодо виїзду громадян України за кордон для тимчасового перебування з метою працевлаштування, навчання, здійснення підприємницької діяльності, лікування, відпочинку є:
створення умов для мінімізації стихійної зовнішньої трудової міграції громадян України;
встановлення належного контролю за зовнішньою трудовою міграцією, припинення діяльності комерційних посередницьких структур, що незаконно здійснюють організацію зовнішньої трудової міграції;
створення соціально-економічних умов для інвестицій в економіку держави коштів трудящих-мігрантів;
забезпечення піклування та захисту громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном;
досягнення домовленості з державами - членами Європейського Союзу та іншими державами щодо застосування спрощеного режиму перетину державного кордону для мешканців прикордонних регіонів України;
досягнення домовленості з державами – учасницями СНД щодо збереження спрощеного порядку перетину кордонів держав – учасниць СНД громадянами держав - учасниць СНД.
Основним напрямом державної міграційної політики України у сфері внутрішньої міграції є:
створення сприятливих соціально-економічних умов для заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції.
Основними напрямами державної міграційної політики України у сфері незаконної міграції є:
створення умов, у відповідності до міжнародних принципів, включаючи право шукати притулку та захист від вислання для недопущення на територію України незаконних мігрантів;
покращення координації роботи державних органів щодо боротьби з незаконною міграцією у відповідності до міжнародних принципів, включаючи право шукати притулку та захист від вислання;
посилення відповідальності за правопорушення, пов'язані з незаконною міграцією, при цьому забезпечуючи непорушення вимог ст. 31 Конвенції про статус біженців 1951 року;
розвиток міжнародної співпраці для боротьби з незаконною міграцією, торгівлею людьми та іншими злочинами, пов’язаними з міграційними процесами у відповідності до міжнародних принципів, включаючи право шукати притулку та захист від вислання;
забезпечення захисту біженців та жертв торгівлі людьми, особливо жінок і дітей.
9. Засоби проведення державної міграційної політики.
Засобами проведення державної міграційної політики в Україні є:
в повному обсязі виконання положень міжнародних договорів, ратифікованих Україною;
законодавство з питань міграції, приведене у відповідність з загальновизнаними принципами і нормами міжнародно-правової практики та адаптоване до міжнародних стандартів;
державні та регіональні цільові програми в цій сфері;
система державних органів, здатна забезпечити ефективну реалізацію державної міграційної політики;
участь у реалізації державної міграційної політики громадських організацій, та їх відповідна фінансова підтримка з боку держави;
належне фінансування проведення державної міграційної політики;
міжнародне співробітництво у сфері міграції з іноземними державами та міжнародними організаціями;
інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики.
10. Завдання державних органів України щодо реалізації засад державної міграційної політики України
Реалізація державної міграційної політики України передбачає вирішення державними органами України таких загальних завдань:
завершення формування законодавства з питань міграції та захисту біженців відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;
приведення чинного міграційного та законодавства з питань біженців у відповідність до положень Конституції України та міжнародних договорів України;
приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на захист прав мігрантів та осіб без громадянства або осіб, які можуть стати особами без громадянства;
укладення двосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на захист прав мігрантів, у тому числі трудових мігрантів, і боротьбу з незаконною міграцією, в той же час забезпечуючи повагу прав людини та принципу невислання;
розробку загальнодержавних і регіональних міграційних програм, спрямованих на вирішення сформульованих у Концепції завдань;
врахування міграційної ситуації в загальнодержавних і регіональних програмах соціально-економічного розвитку;
активне залучення біженців та мігрантів до здійснення заходів по їх адаптації та інтеграції в українське суспільство;
концентрація фінансових і матеріальних ресурсів на реалізацію пріоритетних положень Концепції з використанням коштів Державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, залучення позабюджетних надходжень, у тому числі від міжнародних організацій;
удосконалення системи органів виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері міграції;
координація дій законодавчих і виконавчих органів, спрямованих на поліпшення міграційної ситуації та посилення захисту біженців;
розроблення і запровадження єдиної автоматизованої інформаційної системи обліку та аналізу міграційних потоків забезпечуючи повагу до принципу конфіденційності під час введення данних про біженців та осіб, які шукають захисту в Україні;
розвиток співпраці з іншими країнами, міжнародними та громадськими організаціями, які здійснюють свою діяльність у сфері міграції;
попередження виникнення конфліктів у регіонах, де проживають іммігранти та мігранти;
продовження переговорів з державами - членами Європейського Союзу щодо застосування спрощеного режиму перетину державного кордону для мешканців прикордонних регіонів України;
активізація діяльності представників України в міжнародних організаціях, що займаються питаннями міграції, просування в рішення цих організацій положень, які відповідають національним інтересам України;
розвиток і поглиблення співробітництва з міграційними службами інших держав, сприяння соціальному захисту громадян України, що працюють за кордоном;
запровадження у вищих навчальних закладах спеціалізації з підготовки фахівців у сфері міграції;
забезпечення проведення комплексних наукових досліджень міграційних процесів в Україні з прогнозуванням їх тенденцій і наслідків для всіх сфер суспільного життя;
інформування населення України про історію, культуру, традиції мігрантів (особливо іммігрантів, біженців та осіб, які шукають захисту в Україні), мотивацію переселення та проблеми іммігрантів, труднощі їхньої адаптації, про необхідність формування гуманного та толерантного ставлення до них;
інформування населення України через засоби масової інформації про ситуацію на ринках праці, законодавство інших країн, фактори ризику, з якими можуть зіткнутися потенційні мігранти;
забезпечення видання масовими тиражами популярної літератури з різних аспектів міграційних проблем.
Реалізація положень Концепції щодо повернення громадян України в Україну додатково передбачає:
укладення міжнародних договорів про регулювання процесу добровільної міграції і захист прав мігрантів;
затвердження державних програм інтеграції громадян України, які повертаються на її територію.
Реалізація положень Концепції у сфері імміграції додатково передбачає:
розробку законопроектів, спрямованих на спрощення умов і порядку імміграції в Україну для закордонних українців, осіб, депортованих за національною ознакою і їх нащадків;
визначення потреби країни та регіонів у науковцях, висококваліфікованих спеціалістах і робітниках, інших категоріях працівників, які можуть іммігрувати в Україну, затвердження урядових та регіональних програм, спрямованих на стимулювання імміграції зазначених категорій осіб;
визначення регіонів України для розселення іммігрантів, їх працевлаштування, сприяння культурній і мовній адаптації в українське суспільство, розробку заходів, спрямованих на стимулювання поселення іммігрантів у цих регіонах;
укладення двосторонніх міжнародних договорів з державами, з яких повертаються в Україну на постійне проживання вихідці з її території, у тому числі особи, депортовані за національною ознакою, та їхні нащадки, про забезпечення прав переселенців і про спрощений порядок зміни громадянства;
розробку державних програм щодо сприяння поверненню на територію України і інтеграції закордонних українців, осіб, депортованих за національною ознакою та їх нащадків, повного використання їх інтелектуального та професійного потенціалу.
Реалізація положень Концепції щодо в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства для тимчасового перебування додатково передбачає:
прийняття нормативно-правових актів про врегулювання трудової міграції та порядку використання в Україні іноземної робочої сили з метою захисту національного ринку праці;
прийняття законодавства України, яке покращить стандарти захист біженців, забезпечить права осіб, які шукають захисту в Україні (з особливою увагою до жінок та дітей, включаючи дітей розлучених з сім’єю та розділених) та дозволить всім бенефіціаріям звертатись за захистом через єдину процедуру;
покращення доступу до процедури визначення статусу біженця через прийняття інструкцій про передачу заяв різними органами виконавчої влади;
посилення якості чесної та ефективної процедури визначення статусу біженця через збільшення трейнінгу співробітників органів міграційної служби, покращення доступу до інформації про країни походження та детальне викладення підстав в рішеннях;
розробку і запровадження єдиної автоматизованої інформаційної системи обліку й ідентифікації осіб, які шукають захисту в Україні, включаючи біженців;
координація послуг по наданню перекладу по всій Україні;
сприяння добровільному поверненню мігрантів, біженців та осіб, які шукають захисту в Україні до держав їх походження.
розвиток 
державних програм, направлених на інтеграцію осіб, визнаних такими, що мають право на захист в Україні;
покращення якості умов прийому мігрантів, біженців та осіб, які шукають захисту в Україні;
покращення умов утримання в місцях тримання, де можуть перебувати мігранти та особи, які шукають міжнародного захисту;
виконання плану дій проти ксенофобії та расизму;
Реалізація положень Концепції у сфері еміграції додатково передбачає:
створення належних умов для реалізації в Україні прав і свобод громадян з метою запобігання їх масовому виїзду за кордон;
подальше вдосконалення законодавства з питань захисту прав дітей та співробітництва в галузі міжнародного усиновлення. Укладення двосторонніх міжнародних договорів у цій сфері;
збільшення штату консульських установ України в тих державах, де постійно проживає або тимчасово перебуває найбільша кількість громадян України;
вжиття вищими органами виконавчої влади в галузі зовнішньої політики додаткових заходів щодо забезпечення належного рівня роботи консульських установ України за кордоном у сфері захисту прав та інтересів громадян України, які перебувають\проживають на території іноземних держав;
обов’язковість участі консульських посадових осіб України в судових засіданнях у справах за звинуваченнями громадян України, особливо в разі наявності доказів упередженого ставлення та дискримінації щодо них.
захист прав та інтересів дітей - громадян України, усиновлених іноземцями.
Реалізація положень Концепції щодо виїзду громадян України за кордон для тимчасового перебування з метою працевлаштування, навчання, здійснення підприємницької діяльності, лікування, відпочинку додатково передбачає:
розробку проектів законів України про правове врегулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, в яких передбачити посилення соціального захисту громадян України (забезпечення гарантованого мінімального розміру заробітної плати, здійснення пенсійного та медичного страхування, страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, репатріації);
внесення змін до чинного законодавства з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на пенсійне забезпечення та інші види соціального захисту незалежно від місця проживання;
забезпечення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні громадян України за кордоном, припинення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють незаконну діяльність у сфері зовнішньої трудової міграції;
проведення моніторингу порушення прав громадян України, які працюють на території інших держав;
розроблення змін та доповнень до Закону України “Про державну статистику” з метою забезпечення ефективної системи збору, обробки і аналізу статистичної та оперативної інформації, пов'язаної з зовнішньою трудовою міграцією;
удосконалення системи обліку громадян України, які тимчасово виїжджають за кордон з метою працевлаштування;
у державах із значною кількістю мігрантів-громадян України - визначення в консульських установах України посадових осіб, відповідальних за питання трудової міграції, здійснення моніторингу ринку праці країн перебування\проживання, роз’яснення та сприяння реалізації трудовими мігрантами своїх прав у повному обсязі, захист прав цієї категорії осіб;
розроблення комплексу заходів, спрямованих на роз’яснення громадянам України їхніх прав та свобод під час перебування та здійснення оплачуваної трудової діяльності за кордоном, специфіки законодавства країни перебування та норм міжнародного права у сфері міграції та дотримання прав людини;
розроблення принципів взаємодії та надання державної підтримки українським та іноземним адвокатам та юридичним компаніям, які спеціалізуються на захисті прав та інтересів громадян України за кордоном;
надання Верховною Радою України згоди на обов’язковість багатосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на захист прав трудящих-мігрантів: Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їхніх родин 1990 року, Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року, конвенцій Міжнародної організації праці № 97 “Про трудящих-мігрантів і № 000 про зловживання у галузі міграції і про забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення”, Конвенції Міжнародної організації праці №року та інших;
укладення двосторонніх міжнародних договорів з державами, до яких виїжджають для працевлаштування громадяни України, про працевлаштування громадян, про соціальне забезпечення громадян, про підтримку в галузі медичного страхування;
проведення постійного моніторингу виконання міжнародних договорів з питань працевлаштування і соціального захисту громадян України в інших країнах.
Реалізація положень Концепції у сфері внутрішньої міграції додатково передбачає:
приведення законодавства України про свободу пересування та вільний вибір місця проживання у відповідність із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;
розробку державної і регіональних програм заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції і еміграції.
Реалізація положень Концепції у сфері незаконної міграції додатково передбачає, яка має виконуватись у відповідності із нормами міжнародного права про права людини:
розробку нової редакції Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням у ньому положень міжнародних документів з питань боротьби з незаконною міграцією, при цьому забезпечуючи непорушення вимог щодо ненекладання стягнень на біженців, передбачених ст. 31 Конвенції про статус біженців 1951 року;
внесення змін до Кримінального кодексу України і Кодексу про адміністративні порушення України щодо посилення відповідальності за злочини і правопорушення, пов'язані з незаконною міграцією;
розробку програми заходів допомоги жертвам торгівлі людьми, особливо жінкам і дітям;
створення і забезпечення діяльності мережі пунктів утримання незаконних мігрантів у відповідності із міжнародними стандартами прав людини;
організацію ефективного зовнішнього, прикордонного та внутрішнього міграційного контролю, при цьому забезпечуючи доступ до території та до процедури надання захисту особам, які шукають такого захисту, дотримуючись права осіб шукати притулку та принципу невислання ;
продовження укладення двосторонніх міжнародних договорів про реадмісію з державами, з яких прибувають в Україну незаконні мігранти, забезпечуючи, щоб такі договори мали рятівні положення проти (ланцюгового) вислання;
залучення коштів міжнародних організацій для вирішення питань, пов'язаних з незаконною міграцією.
11. Повноваження органів державної влади у сфері міграційної політики України
Відповідно до Конституції і законів України:
їни в межах повноважень, визначених Конституцією України, визначає засади регулювання міграційних процесів, правовий режим державного кордону, формує законодавчу базу, здійснює парламентський контроль за належним виконанням законів і міжнародних договорів України, додержанням прав і свобод людини в цій сфері;
Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина здійснює загальне керівництво у сфері міграції;
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує виконання положень Конституції, законів і міжнародних договорів України з питань міграції, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері міграції;
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань у сфері міграції, здійснюють розробку і реалізацію програм з міграційних питань;
державне регулювання міграційних процесів здійснюють відповідно до законодавства центральний орган виконавчої влади у справах міграції та інші органи виконавчої влади і місцевого самоврядування у межах покладених на них повноважень.
Структура та порядок діяльності центрального органу виконавчої влади у справах міграції визначаються Кабінетом Міністрів України;
місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері міграції, віднесених законодавством до їхніх повноважень;
суди загальної та адміністративної юрисдикції здійснюють захист прав та свобод людини і громадянина та судочинство у справах про правопорушення в сфері міграції;
прокуратура України здійснює повноваження у сфері міграції відповідно до Конституції України та Закону України "Про прокуратуру України".
12. Регулювання міграційних процесів
Регулювання міграційних процесів в Україні здійснюється з урахуванням міжнародних стандартів прав людини, соціально-економічного та демографічного розвитку України, необхідності оптимізації міграційних потоків та запобігання неконтрольованій міграції відповідно до Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, виданих на їх підставі, цієї Концепції а також міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
13. Обмеження у сфері міграції
Для забезпечення захисту інтересів національної безпеки, територіальної цілісності України, захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів населення, підтримання громадського порядку, запобігання заворушенням чи злочинам у випадках, передбачених законами України, але за умови, непорушення міжнародних зобов’язань України за правом про біженців та про права людини, для іноземців чи осіб без громадянства можуть встановлюватися обмеження в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію та виїзду з України, здійснення внутрішньої міграції, а для громадян України - виїзду з України та здійснення внутрішньої міграції.
14. Відповідальність за незаконну міграцію
Закони України встановлюють відповідальність іноземців чи осіб без громадянства за порушення ними встановленого порядку в'їзду в Україну, виїзду за її межі та транзитного проїзду через її територію, перебування в Україні та самовільну зміну правового статусу у випадках, не передбачених законодавством, під час такого перебування, а також відповідальність юридичних і фізичних осіб в Україні, які сприяють іноземцям чи особам без громадянства в таких порушеннях. Така відповідальність буде застосовуватись у відповідності до вимог ст. 31 Конвенції про статус біженців 1951 року;
15. Інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики
Інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики базується на принципах об'єктивності, реальності, доступності та відкритості і здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері міграції на підставі постійного моніторингу міграційних процесів у державі та за її межами.
Основними завданнями центрального органу виконавчої влади у сфері міграції з інформаційного забезпечення проведення державної міграційної політики є:
надання узагальненої інформації та результатів аналізу стану міграційних процесів у державі та за її межами Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України для використання цих даних під час розроблення та прийняття відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій сфері;
інформування в межах, передбачених законодавством, громадян України, іноземців чи осіб без громадянства про стан законодавства України у сфері міграції, громадянства та біженців, а також можливості осіб щодо реалізації визначених Конституцією і законами України прав, свобод та законних інтересів на вільний вибір місця проживання, свободи пересування, працю, а також інших прав та свобод особи в сфері міграції, громадянства та біженців.
16. Фінансове забезпечення проведення державної міграційної політики
Фінансове забезпечення проведення державної міграційної політики здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів у встановленому порядку.
17. Міжнародне співробітництво у сфері міграції
Україна бере участь у міжнародному співробітництві з іншими державами, міжнародними організаціями та установами, міжнародними громадськими організаціями, з метою регулювання міграційних процесів.
Міжнародне співробітництво здійснюється на підставах і в порядку, передбачених законодавством України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Прикінцеві положення
1. Ця Концепція набирає чинності з дня її опублікування.
2. Концепція державної міграційної політики є документом, обов’язковим для врахування при розробці та прийнятті законів, нормативно-правових актів, державних та регіональних програм з питань міграції, біженців, громадянства.
Концепція може змінюватись відповідно до динаміки та розвитку міграційних та демографічних процесів, змін у суспільстві, розвитку міжнародних відносин України.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цієї Концепції вжити заходів щодо забезпечення виконання завдань, передбачених цією Концепцією.
4. Центральним і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити в межах своїх повноважень реалізацію завдань і положень цього Закону та керуватися його основними принципами під час розроблення проектів нормативно-правових актів і проведення заходів у сфері міграції на державному, галузевому та регіональному рівнях.
[U1]Наприклад органи при мінюсті - СІЗО
