Відкритий лист Чеській Єпископській Конференції

Відкритий лист Чеській Єпископській Конференції

(ЧЄК) – Прага

Преосвященні отці єпископи ЧР,

на веб-сторінці Апостольського екзархату в ЧР міститься заява Монс. Л. Гучка, Апостольського екзарха, Генерального секретаря ЧЄК: “Тому однозначно заявляю: з Державною Безпечністю (StB)* я ніколи і жодним способом не співпрацював. Ніколи з ними навіть не говорив і ніколи мене не викликали, і ніколи з ними не стикався. Тому про мою особу, як про співпрацівника, жодні записи не можуть існувати. Я це свідомо заявляю, бо коли б виявилось, що це неправда, то цим я завдав би серйозної шкоди достовірності Церкви.” (Прага, 16.12.2006р.)

Як коментувати цю заяву? Народне прислів’я каже: хто обманює, той і краде. Те, що єпископ Л. Гучко вкрав дім і весь маєток старій вдові, є реальністю і це вирішується у Найвищому суді в Римі. Наступною документальною реальністю є те, що Л. Гучко перед Апостольським Нунцієм говорив неправду і вкрадений маєток не повернув. Однак, якщо єпископ Л. Гучко у цьому випадку не обманює, то значить робить виняток згідно з прислів’ям, що кожне правило має свій виняток. Отже, припустимо, що єпископ Л. Гучко у цій справі говорить правду, але насамперед пригадаймо собі обставини, які були в часі комунізму. У біографії Л. Гучка, яка є на веб-сторінці екзархату, написано: “… Через свої релігійні переконання не міг залишитися на природознавчому факультеті, і мусів шукати собі іншу працю. … Він брав активну участь у неофіційних релігійних групах (Фоколяре)… В рр. жив у Братіславі, де займався дослідницькою працею в області добування нафти і газу… У 1987р. у Баньському університеті в Остраві отримав титул кандидата геологічних наук (CSc.)”.

Л. Гучко стверджує, що мав проблеми через свої релігійні погляди. Однак, у 1972р. під час військової служби отримує титул RNDr. У цих роках була тверда політична нормалізація. Виникає подвійне питання: 1) як під час військової служби він міг робити докторат? 2) якщо мав проблеми через релігію (син греко-католицького священика, в 1966р. поступав у семінарію, і вже тим звернув на себе увагу StB), то як взагалі міг робити докторат, без того, щоб, як свідчить, ніколи з StB не стикався? Припустимо, що і це ще міг бути виняток. Від 1973р. працював у Братіславі у стратегічній політично-виробничій сфері – у дослідницькому відділі. Не забуваймо, що Л. Гучко був сином греко-католицького священика і керівником тайної церковної, закордонної організації. Невже StB цього не знало? І взагалі, чи щось таке є можливим? Багато т. зв. політично ненадійних людей мусіли тоді працювати лопатою. Якщо у рр. він брав активну участь у неофіційній релігійній групі, яка мала свій центр на Заході, то як міг у 1987р. отримати титул кандидата наук (CSc.), без того, щоб ніколи не прийти до жодного стику з StB?

Є загальновідомим, що в часі комуністичного режиму до контакту з StB прийшли практично усі священики і більшість семінаристів. Це не означає, що всі вони співпрацювали з StB, хоча і стикалися з ними. Навіть і багато віруючих мирян стикалися з працівниками StB, як про це свідчить, наприклад, п. Тєтівова на веб-сторінці www. christnet. cz (27.1.2007). Одного з нас, коли подав заяву на теологічний факультет в 1989р., (а це вже зближалось падіння комунізму), також відвідали працівники StB і чинили тиск до співпраці.

Якою була практика StB стосовно неофіційних церковних структур, наприклад, стосовно харизматичної обнови? (Прим. яка навіть не мала керівного центру на Заході). Пані М. R. зі Слушовіц, просту робітницю, відвідали працівники StB з тієї причини, що вона ревно розмовляла зі своїми приятельками на релігійні теми. В прикордонному селі Мікуловіце біля Златих Гор кілька родин сходились на молитву. В листопаді 1982р. три чоловіки з цієї групи в Остраві були засуджені на три роки (умовно). В цьому ж часі в селі Альбрехтіце біля Чеського Тєшіна на спільні молитви збиралися християни п’ятидесятники, сьогоднішня Апостольська Церква. Під час однієї з цих зустрічей StB обступили дім і затримали ведучого цієї неофіційної релігійної групи. потім був засуджений і ув’язнений. Але д-р Л. Гучко твердить, що з працівниками StB ніколи не стикався, і це попри те, що в цьому часі був шефом тайної церковної закордонної організації в ЧССР. Висновок є ясний і це може підтвердити кожен, хто в часі комунізму працював в неофіційних церковних структурах, – було неможливим, щоб ведучий якоїсь такої церковної структури, а тим більше з цетром у капіталістичному Заході, ніколи з StB не розмовляв, ніколи з ними не стикався, ніколи тайною поліцією не був переслідуваний. Хіба, що ціла ця справа мала інше закулісся, ніж передбачається.

Тепер повернімось до відкритої заяви єпископа Л. Гучка від 16.12.2006р.: “Тому однозначно заявляю: з Державною Безпечністю StB я ніколи і жодним способом не співпрацював, навіть ніколи з ними не говорив… Я це свідомо заявляю…”

В Братіславі, в часі, коли тут активно працював д-р Л. Гучко, рух Фоколяре підтримував зв’язки зі своїм центром в Італії через конкретну особу з Заходу, вчительку італійської мови, яка в структурах Фоколяре була над д-р Л. Гучком. Чи є можливим, щоб StB про неї не знало? Це було б пониженням їхніх професіональних здібностей. Не будьмо так наївні.

Що стосується титулу CSc. в 1987р., загальновідомо, що такий титул не міг отримати ніхто інший, а тільки член компартії або співпрацівник StB. Коли перед єпископськими свяченнями Л. Гучка в 2003р. відбулись публічні демонстрації з траспорантами – “Вимагаємо люстрації Л. Гучка”, – чому Л. Гучко вже тоді однозначно не заявив, що з працівниками StB ніколи навіть не говорив ані ніколи з ними не стикався?

Гучко ніколи не стикався з StB, як сам стверджує, значить тоді вищі від нього функціонери Фоколяре уклали з працівниками StB домовленість про взаємну співпрацю. Запитуємо: але за яку ціну? Однак, в цьому нема нічого дивного, тому що теологічні погляди Руху Фоколяре таку єдність дозволяють, а навіть, прямо вважають її своїм основним завданням, про що свідчать факти: рух Фоколяре творить єдність з поганами (індуїстами, буддистами…), з масонами (клуб Ротарі і т. п.), а цю єдність називають любов’ю. Чому б, отже, не могли творити єдність з комуністичними системами в різних країнах, адже ж до всіх маємо мати любов і згідно руху Фоколяре з усіма творити єдність? Залишається питання, коли цей Рух витворить єдність і з сатаністами, оскільки їхній вплив і влада постійно зростає, а потрібно ж тримати марку.

Єпископ Л. Гучко прилюдно заявив, що будучи керівником Фоколяре ніколи “не стикався з StB, навіть ніколи з ними не говорив, і вони його ніколи не викликали на розмову.” Однак, в такому випадку необхідно оприлюднити правду про те, що керівництво Фоколяре співпрацювало з Тайною Безпечністю StB на вищому рівні. Потрібно, щоб про це знали і рядові фоколяри і вирішили, чи хочуть залишитися в цій організації після виявлення такої реальності. Тоді виникає наступне питання: чи домовленість керівництва Фоколяре із Державною Безпечністю була на вищому рівні і в колишній Східній Німеччині, Мадярщині..? З представниками Фоколяре в Німеччині, фоколяри з ЧССР мали тісні контакти. Тут рекомендували для тайних свячень на священиків навіть і кандидатів з-поза цього Руху (маємо кілька свідчень). Чи знала про цей контакт тайна поліція в ЧССР, або тайна поліція НДР?

Найвище керівництво руху Фоколяре керувалося гаслом: ціль оправдує середники. Ціллю було якнайшвидше проникнути до цілого світу, і це також цьому Руху вдалося, але за яку ціну? Єпископ Л. Гучко своєю прилюдною заявою непрямо визнав, що на території комуністичної держави ЧССР керівництво Фоколяре співпрацювало з Державною Безпечністю і вніс питання: чи не було так і в інших державах комуністичного блоку? Набагато важчим є злочин руху Фоколяре ніж деякі поступки теперішнього єпископа Ф. Лобковіце стосовно StB, з яких він уже вчинив прилюдне покаяння. Рух Фоколяре, який в своїх руках тримає церковну владу в Чеській республіці, представляють: кард. М.Влк – головний представник Фоколяре навіть на світовому рівні, архиєпископ Й. Ґраубнер – голова ЧЄК, екзарх Л. Гучко – Генеральний секретар ЧЄК. На вимогу люстрації Л. Гучка перед його свяченням кардинал Влк відповів: “Ми подбали про те, щоби нічого не було медіалізовано.” Також транспоранти з протестами в день свячень були зліквідовані членами Фоколяре. З практики відомо, що вплив цього Руху у цивільній області через різні контакти сягає аж до найвищих місць (Міністерство Внутрішніх Справ, Міністерство культури…). Для цього Руху не є проблемою замести за собою компрометуючі сліди. Л. Гучко тим, хто звертає увагу на його минуле, погрожує строгими церковними законами: “Тому що тим (виявленням правди) наноситься серйозна шкода доброму імені Церкви, яку ці особи представляють.” Це є велика підлість – скоїти злочин і маскувати його авторитетом Церкви. Шкоду Церкві роблять не ті, хто вказує на злочини, але фоколяринські ієрархи, які цих злочинів проти Церкви допускаються.

24.1.2007р. ЧЄК (виконавчий секретар Л. Гучко) видала проголошення вірним ЧР відносно питання співпраці священиків з StB. Метою проголошення є відвернути увагу громадськості від цієї проблематики, аби не дійшло до вирішування головної проблеми, якою є співпраця найвищих керівників руху Фоколяре з тоталітарним комуністичним режимом.

Висновок:

Гучко 16.12.2006р. подав відкриту заяву на веб-сторінці екзархату, що ніколи не стикався з StB, а також навіть з ними не розмовляв ніколи. Ця заява є певною формою присяги. Хто знає, який стан був у цьому періоді в комуністичній ЧССР, то йому відповість, що він відкрито бреше. Але якщо говорить правду, то цим єпископ Л. Гучко відкрито виявляє, що керівництво Фоколяре на вищому рівні співпрацювало з тоталітарною системою комунізму і з її тайною поліцією – StB. Цю проблематику необхідно вирішувати в рамках справедливості, а не по-фарисейськи її замовчувати.

В Христі:

o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ

o. Ing. ThDr. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThLic. Маркіян В. Гітюк, ЧСВВ

Підгірці, 5.02.2007р.

Копії:

- Кард. Т.Бертоне, Державний Секретар Ватикану

- Апостольський Нунцій ЧР і СР

- Кардиналам і єпископам Католицької Церкви

* StB – в Україні КДБ