Вишняківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
 |
Підготувала:
Бібліотекар К
Провела:
Бібліотекар
2014
Мета. Познайомити з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини, формувати поняття «конвенція», закріпити знання правил дорожнього руху, систематизувати знання основних дорожніх знаків, формувати вміння застосовувати ці знання на практиці; розвивати пам'ять, увагу, уяву, логічне мислення; виховувати повагу один до одного, чуйність, дбайливе ставлення до своїх і чужих речей.
Обладнання. Лист в конверті, маршрут, карта місцевості (казкова), дорожні знаки, Конвенція ООН про права дитини.
Література. Конвенція ООН про права дитини, Великий тлумачний словник іншомовних слів 2 т., Правила дорожнього руху.
Дійові особи: Листоноша, Тошка, Книга, кіт Мурчик, ведмідь Вінні-Пух, Пізнайко, Всезнайка.
Примітка. Пісні можна використовувати інші, подібної тематики.
Бібліотекар. Сьогодні у нас надзвичайне заняття. Ми сьогодні помандруємо... А куди саме, ви дізнаєтесь із загадки:
Бачить - не бачить, чути - не чує, мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче – правди навчає. Іноді бреше - всіх звеселяє.
Хто ж то такая в світі щаслива, мудра, правдива і жартівлива?
Так, це книга. Але подорожувати ми будемо не по сторінках звичайного підручника, а по Світовій книзі прав дитини. Може хто знає назву цієї книги?
Мова йде про Конвенцію прав дитини. І кожен із вас подумки сам себе запитає: «А що ж то за слово чудернацьке таке «конвенція»?» Це слово латинського походження і означає воно угоду між кількома державами з якого-небудь питання. (Термін з поясненням записані на дошці). Хто ж тепер може пояснити назву Світової книги прав дитини?
Дитина. Конвенція прав дитини — це угода між багатьма державами з питань захисту прав дитини.
Бібліотекар. Що таке «конвенція» ми з'ясували. А тепер... (Стукіт у двері). Дивно, хто ж це може бути, у класі всі на місцях. Подивимось. (Відчиняє двері).
Листоноша. Вам термінова телеграма!
Бібліотекар. Цікаво, від кого ж ця телеграма? (Розгортає і читає).
Любі друзі! Пишуть до вас мешканці міста Всезнайок. На наше місто напали роботи під командуванням Чупакабри — нашого найзлішого ворога. Вони намагаються відібрати у нас Світову книгу прав дитини і перетворити нас на роботів, таких, як підлеглі Чупакабри. Самим перемогти чужинців нам не під силу. Допоможіть!
Ну що, допоможемо Всезнайкам?
Діти. Так, допоможемо!
Бібліотекар. Зачекайте! Це ще не все! В конверті щось ще лишилося. (Розгортає аркуш паперу). Це ж маршрут, а ось і карта місцевості. (Вивішує карту на дошку). До першої зупинки під назвою Вежа Безіменних вирушимо на автомобілі. Але автомобіль у нас незвичайний. Він ніколи не порушує правил дорожнього руху. Цікаво, чого це мотор не працює? Хто здогадався в чому справа?
Дитина. На старті намальовано знак «Рух заборонено».
Бібліотекар. А який знак треба встановити, щоб дозволити рух автомобілю?
Дитина. Потрібен знак «Дорога для автомобілів». На синьому кружечку намальовано білий автомобіль. (Показує знак і вивішує поряд).
Бібліотекар. Мотор запрацював, можна вирушати, а щоб веселіше було їхати, заспіваймо пісеньку!
Голубий вагон
Простяглася піснею чудова путь,
Крізь лани, байраки і лісок...
Радісно колеса нам вистукують
Цок-цок-цок, цок-цок, цок-цок, цок-цок!
Приспів:
Стрічками, стрічками колії звилися,
Все нам ввижається, наче дивний сон…
Може і справді нам це колись наснилося -
Котиться, котиться голубий вагон.
Ось ми і на місці. Дивно. Жодної живої душі!
Тошка. Ви помиляєтесь, є. Це я, Акмуг. Ой, знову помилився. Не Акмуг я, а Тошка — жувальна гумка з полуничним смаком!
Бібліотекар. Тошко, а у мене одне таке маленьке запитаннячко. Ти випадково не знаєш, чому вежа отримала таку дивну назву Безіменної? Мабуть, усі дітки хочуть про це дізнатись, чи не так?
Діти. Так, ми дуже хочемо!
Тошка. Авжеж, знаю. Це дуже давня історія. Це було тоді, коли ні люди, ні тварини, ні, навіть, прості речі не мали назв. Події розгорталися так.
Їхала по дорозі машина і везла всяку всячину до башні. І ось у одній коробочці з'явилась дірочка - хтось зробив ізсередини. В дірочці з'явилось око! І повірте, це було дуже допитливе око, кришка коробки прочинилась, і звідти виліз… Словом. Хто треба, той і виліз... Хто, потім дізнаєтесь. Виліз і скочив просто на клумбу з квітами.
- Цікаво, а хто ж я такий? Хтось помацав себе з усіх боків: ані пір'я, ані крил, ані шерсті. Подивитись хоча б на себе... І пішов на пошуки люстерка. Трава змінилась асфальтом, а на асфальті - калюжа. Зверху небо, і в калюжі - небо. Але не тільки небо, а ще хтось: маленький, окатий, усміхається. На ньому зелена сорочка, а на сорочці напис «Акмуг».
- Ось хто я такий! Добре, що підписали. Малюк усміхнувся калюжі й побіг стежиною далі. Та швидко стомився і вирішив спочити на лавці, під каштановим листком. На цю ж лаву і тітонька сіла, журнал із сумки дістала і вже мала намір його читати... Аж раптом помітила, що поряд із нею каштановий листок ворушиться. Гульк, а з-під нього виліз... Ну, звісно, хто - наш знайомий!
- А що ви таке цікаве читаєте? - запитав він. Інша тітонька відразу знепритомніла б, але ця була не з полохливого десятка, тому що була письменницею. Їй добре знайомі були каструлі, які розмовляють, і ліжка, що вміють літати. А тут, подумаєш, до тебе звертається звичайна...
- Жувальна гумка, вигукнула тітонька.
- Дуже приємно. Акмуг, - сказав у відповідь малюк.
- Це не я гумка, а ти, тітонька взяла у руки гумку і додала: полунична.
- Он воно що! Значить я не з того кінця свою назву прочитав! - здогадався малюк.
...Мало того, що розмовляє, він ще й читати вміє! Треба тебе до професора віднести і дослідити, - мовила тітонька.
Професор удав, що зовсім не здивувався. Ніби йому щодня доводиться мати справу з живими жувальними гумками. Він розглянув прибульця через лупу, потім під мікроскопом і навіть у телескоп оглянув.
- Все зрозуміло. Справа у чарівній молекулі, що має назву ДО-ПИТ-ЛИ-ВІСТЬ. Можу запевнити: це створіння всюди встромлятиме свого носа! - урочисто заявив професор.
І тітонька принесла мене (так, це був саме я) до цієї вежі, як приносять безпритульних кошенят і цуценят.
- Житимеш поряд з віршами і казками, картинками і смішинками. А щоб ти не сумував і не дармував часу - будеш для всіх цікаві й веселі назви вигадувати - мовила тітонька.
- Кожна людина має право мати свою назву, тобто ім'я, - сказав я. Це було наше перше правило. Я навіть спеціальний знак намалював (показує). А згодом воно стало одним з перших правил нашої книги Прав, яку і намагається відібрати Чупакабра. На згадку про давні події вежа отримала назву Безіменної. Зі мною ви познайомились, а ви, мабуть, учні 7 класу, яких ми покликали на допомогу.
Діти. Так.
Бібліотекар. А чим ми можемо вам допомогти?
Тошка. Вам потрібно визволити мого друга Мурчика, який заточений Чупакаброю у цій вежі. А допомогти дуже просто. До мого імені доберіть не лише 5 пестливих назв. Наприклад, якщо взяти ім'я Оксана - пестлива назва - Оксаночка т. д. Зрозуміли? (Діти підбирають назви).
Мурчик. Дякую, що допомогли мені. А за це я вас проведу до наступної зупинки під назвою Айболить.
Бібліотекар. Всі готові? Поїхали!
Мурчик. А щоб швидше доїхати, заспіваймо пісеньку! А про кого вона, здогадайтесь із загадки:
Губить він мишачі душі, на печі лежить в кожусі.
(Кіт, кошеня)
Засмутилось кошеня
Засмутилось кошеня - треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить, що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець і промовив, як мудрець:
- Це хвороба не проста, Треба різати хвоста.
- Кошеня кричить: «Ніколи! Краще я піду до школи!»
Ось і лікарня «Айболить». Завітаймо до неї!
Бібліотекар. Ой, що я бачу! Невже це Книга?! Що сталося? Як же ти дійшла до такого стану?
Книга. Ой, вчителю, як соромно мені: обкладинки нема, лиш сторінки одні... Обкладинку подер господар мій лихий.
Бібліотекар. Яке неподобство! Так поводитись із книгою - це ж злочин!
Книга. Це робот, один із підлеглих Чупакабри так наді мною познущався. Він брав мене брудними руками, кидав, де завгодно, навіть трохи в печі не зпалив. Я від нього убігла. Мені вже сторінки відремонтували. Залишилась тільки обкладинка не відремонтованою.
Мурчик. Не турбуйся, книго! Буде у тебе нова сорочечка з паперу і клею. Я знаю один секрет, як можна швидко тебе вилікувати.
Книга. Котику - Мурчику, допоможи, будь ласка!
Мурчик. Допоможу тобі не я, а дітки, якщо відгадають 3 мої загадки про моїх друзів та ще швидко вимовлять скоромовку!
Діти. Ми згодні!
Мурчик. Перша загадка.
У нього очі в темряві горять
Й освітлюють в саду доріжку.
Крізь сад нічний пройти без ліхтаря
Комусь страшненько,
А йому ні трішки.
(Кіт).
Друга загадка.
Їла Катя паляницю, пригостила нею кицю.
Киця бігає по хаті: - Чим же я віддячу Каті?
Як стемніло. Киця в ліжко принесла Катрусі...
(мишку)
Третя загадка.
Ескалатор Кицю віз: спершу вгору, потім вниз.
То малий школяр Петро їй показував…
(метро)
Молодці! Я не сподівався, що так швидко відгадаєте мої загадки. А із скоромовкою ви мабуть не впораєтесь.
Вийшов Гришка на доріжку. На доріжці сидить кішка... Взяв з доріжки Гришка кішку, хай піймає кішка мишку.
Книга. Як чудово, що я маю таких друзів, як учні 7 класу. Ви не тільки врятували мені життя, а й відновили пошкоджену сторінку нашої Книги прав, де сказано, що кожна жива істота має право на медичну допомогу.
(Вивішується емблема ).
Бібліотекар. А ми ще одне право знаємо. Яке саме, підкажіть!
Дитина. Кожна дитина має право мати власне ім'я.
Бібліотекар. На жаль, ми не можемо більше затримуватись. Треба інших мешканців від Чупакабри визволяти.
Мурчик. На жаль, я не можу їхати з вами далі. Треба встигнути попередити своїх друзів про небезпеку. До побачення!
Книга. Я вас проведу до наступної зупинки, яка має назву Пізнайко. Вирушаймо! А щоб веселіше було, нехай мандрує з нами пісенька! (Діти співають пісеньку про школу). Приїхали!
Ведмідь. Куди я йду без п'ятачка, великий це секрет...
Книга. Привіт, Ведмедику! Що це ти бубониш собі під носа?
Ведмідь. Привіт всім! Я намагаюсь віршика скласти, та чомусь у мене погано виходить, мабуть тирса в голові трохи попсувалась.
Бібліотекар. Діти! Може хто здогадався з вас, кого це ми зустріли?
Дитина. Це ж Вінні-Пух!
Бібліотекар. Ведмедику, а куди це ти поспішаєш?
Ведмідь. А про це ви здогадаєтесь, якщо відгадаєте кілька загадок, згодні?
Діти. Звичайно, згодні!
Ведмідь.
Стоїть вулик придорожній, Уночі завжди порожній, Вранці і вдень гуде, оживає, А вночі відпочиває.
(Школа)
Біле поле безкрає зерна чекає.
(Зошит)
Чорний Іван, дерев'яний кафтан, де носом поведе, там помітку кладе.
(Олівець)
Молодці, дітки, впорались із завданням. Я поспішаю до Пізнайка. Він пообіцяв допомогти віршика скласти.
Пізнайко. А ось і я! Бачу, що у нас сьогодні в гостях учні 7 класу. Ви так швидко відгадали загадки про школу і шкільні речі, то скажіть-но, а який предмет в школі вам найбільше подобається?
Діти. Малювання!
Пізнайко. Чудово! Я вже й завданнячко вам знайшов. Виконавши його, допоможете ведмедику вірша скласти. Але завданнячко незвичайне. Почну все по порядку. Був собі художник, мій давній знайомий. Він малював мультфільми. Щоб передати рух фігури на екрані, йому доводилось повторювати одну й ту саму картинку декілька разів. Якось для одного мультфільму він намалював робота. І потрібно було зрушити його на 11 клітинок вперед та на 5 клітинок вгору, тобто зрушити по довжині стрілки. Почав він малювати, але раптом задзвонив телефон і відірвав художника від справи. Закінчить його роботу - домалюйте робота.
(Діти виконують завдання).
Ведмідь. Дякую, дітки, за допомогу, я відчув, що знову можу складати вірші. І ось один, який я нещодавно склав для нашої Світової книги прав.
Кожний день і кожну мить
Людоньки усього світу,
Щоб усе-все зрозуміть,
Мають право на освіту!
Бібліотекар. Отже, ще одне правило Книги прав. А скільки ми їх вже знаємо? (Діти згадують). Нам вже час вирушати. Залишилось найскладніше: знищити роботів.
Ведмідь. Дякуємо, друзі, за допомогу!
Книга. До побачення!
Пізнайко. Хай щастить вам у нелегкій боротьбі!
Бібліотекар. Дивно, мотор працює, але машина не зрушає з місця. Що ж сталося?
Дитина. Перед нами знак «Дорожні роботи». Треба йти пішки. Але поряд знак «Рух пішоходів заборонено».
Бібліотекар. А який знак дозволить рух для пішоходів?
Дитина. Знак «Пішохідна доріжка».
(Вивішує знак).
Бібліотекар. Тепер можна вирушати. Нам залишилось найголовніше - перемогти роботів. Вам потрібно відгадати, які герої заховались в цих загадках. З кожною відгаданою загадкою буде гинути 1 робот. Коли всі 10 загадок ви відгадаєте правильно, загине сам Чупакабра. Тоді Всезнайки будуть врятовані. Всі готові?
Діти. Так.
Бібліотекар. Слухайте уважно.
- У якому творі всі герої овочі та фрукти? Назвіть не менше 5 цих героїв.
- У якій казці всі місяці зібралися разом? Як звуть головну героїню казки?
- Де знаходиться смерть Кощія? Як його називають в українських казках?
- Як звуть головного героя, який перемагає в усіх казках?
- У якому творі-казці розповідається про хлопчика, який виріс у джунглях? Що означає його ім'я?
- У якому творі розповідається про славнозвісного Ведмедика, П'ятачка та їхніх друзів? Чим відрізняється ця казка від мультфільму?
- Хто з казки в казку перелітає на мітлі?
- У якій казці хлопчик мав у серці шматок льоду, що розтанув за допомогою його сестри? Назвіть головних героїв.
- Назвіть казку, в якій весела людинка живе на даху і полюбляє варення. Як називалась картинка, яку він намалював?
- У якій казці хлопчик та його незвичайний друг - людина похилого віку, літали над містом на звичайному килимі? Як звуть хлопчика з цієї казки?
Всезнайка. Дякуємо вам, що врятували місто від Чупакабри та його підлеглих. Тепер у місті царить порядок та тиша. Ніхто ні над ким не знущається, не примушує до важкої непосильної праці, бо за законом Світової книги прав кожна людина має рівні права і всі люди між собою рівні, тобто рівноправні (вивішується знак).
Бібліотекар. А з якими ще правами людини ми познайомились?
(Діти відповідають).
Всезнайка. Ви добре нам допомогли, сміливо подолали складні перешкоди, і тепер маєте законне право на відпочинок. Це передбачено нашою Книгою прав. (Вивішується знак). До побачення!
Бібліотекар. А нам вже пора назад повертатися, а машина зовсім зіпсувалась.
Дитина. Мотор не працює, бо горить червоне світло світлофора.
Бібліотекар. Хто з вас згадає віршик про світлофор, тоді машина зрушить з місця.
Дитина.
Над бруком світлофор горить,
Неначе вартовий стоїть.
Червоним оком гляне -
І враз машина стане.
Пересторога - жовте око:
- Увага всім! Вперед ні кроку!
А зелений - це для вас.
Поспішайте, саме час!
Ось тепер по переходу
Можна рухатись народу.
Бібліотекар. Мотор запрацював, вирушаймо! А поки ми їдемо, давайте по порядку згадаємо, що нового дізнались на уроці.
(Діти згадують про Конвенцію ООН про права дитини, основні права, з якими познайомились на уроці під час подорожі, висловлюють свої пропозиції щодо подальшого знайомства зі Світовою книгою прав ).
