Сьогодні, жінки, Ваше свято

Сьогодні, жінки, Ваше свято

Ведуча 1. Добрий день, дорогі друзі!

Ведуча 2 .Ми раді вітати вас у цій залі!

Ведуча 1. Сьогодні наш вечір присвячено святу весни і жінки – Міжнародному жіночому дню 8 Березня. Любі наші жінки! В цей святковий день, ми хочемо знайти якість особливі, теплі і щирі слова, щоб привітати вас, подякувати за вашу нелегку працю, за вашу невичепну доброту, чуйнцість і ласку.

Ведуча

Теплий промінь березневий

Розбудив дзвінку весну

Ароматом квітів перших

День святковий огорнув.

Він, вітання, наші щирі

Передасть всім дамам милим

Щоб жили в добрі і мирі

Щоб здійснились їхні мрії

Щоб коханими були

Щоб у радості цвіли

Ведуча2.

Сьогодні, жінки, Ваше свято

І на зорі, ще в ранній час,

Йде славний березень вітати

Живими пролісками вас!

Несе надії вам святкові,

Мов подих радісний весни

За вашу вірність у любові,

Що не згаса до сивини.

Іде він молодо і дзвінко,

Світ осяває у цвіту.

Сердечне вам спасибі, жінко.

За щедру Вашу доброту.

За колискову ніжну казку,

Що зачаровує дітей,

За щиру посмішку і ласку,

З якими йдете до людей.

Ведуча 1

Жіноче свято і весна

Несуть з собою дні погожі

По всій землі, для всіх людей-

Весна і жінка дуже схожі.

Здоров, я , ніжності, тепла,

Кохання вам бажаємо,

Із вашим святом на весні

Усіх жінок вітаємо.

Ведуча 2

Ведуча 2

А жінка буває на весну схожа:

То тиха й привітна, а то й непохожа.

То скропить сльозою, то сонцем засвітить,

То прагне зими, то прагне у літо.

Весна у природі – це завше як диво,

Так само і жінка буває вродлива,

Буває примхлива, буває зрадлива,

Нехай тільки кожна з них буде щаслива!

Ведуча 1

Щороку , коли сонце виходить на весняну орбіту,

Від подиху теплих вітрів зацвітають підсніжники, або ще їх називаємо пролісками.

Вони є першими квітами весни - це квіти надії.

Ведуча 2

Неохоче відступає зима. Але наступає час, коли в лютому – березні з’являються перші ніжні, пониклі, наче витончені з найтонкішої порцеляни, дзвоникоподібні білосніжні квіти – підсніжники звичайні.

Коли зацвітає пісніжник у лісі він прикриває грунт, якоюсь тонкою мереживною скатертиною. Ці чарівні, прекрасні квіточки - справжні посланці зеленокосої весни.

Ведуча 1

Одна з старовинних легенд говорить, що в той час коли перші міфічні люди були вигнані із раю, ішов сніг..і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворились у ніжні квіти – підсніжники - провісника тепла, символа сподівань на краще майбутнє. Так вони і залишились у народі символом надії.

Ведуча 2

Жінка! Скільки в цьому слові ніжності, мудрості, терпіння, сили і добра. В шані схиляємо голови перед тобою жінко. В тобі поєдналося все прекрасне, добре і чисте. Адже жінка – кохана, дружина, хранителька сімейного щастя. Адже жінка приходить в цей світ для любові.! Жінка була для чоловіка найбільшою таємницею.

Ведуча 1

Жінка! Тебе оспівують музи поезії і музики, живопису і скульптури. Образ твій звеличується все частіше в мистецьких творах. Так було, є, так буде вічно. Бо вічна краса твоєї душі, вічна доброта твого серця…

Ведуча 2

Подивіться у вікно-сьогодні вже не перший день весни, а надворі ще зимно, але прислухайтесь до себе і відчуєте, як бринить у вашому серці маленький дзвіночок. То дзвіночок надії, яка повертається до вас із весною, із прекрасним жіночим святом весни, надії і любові.

Ведуча 1

Я жінка! Ви чуєте, люди, я свічка,

Запалена Господом на віки.

Неправда , що я – ребро чоловіче.

Цю казку придумали чоловіки.

Я жінка. Я - річка бурхлива й неспинна,

Що в повінь зриває верхи берегів.

Хто каже! Що я підкорятись повинна!

Це ще одна вигадка чоловіків.

Я жінка. Природою створена пісня,

Яку чоловік заспівать не зумів.

Я мрія і спогад. Майбутнє і колишнє,

Я – щось незбагненне для чоловіків.

Я жінка. Я, дійсно, слабка половина.

Нехай переможцям - лаврові вінки!

Історію творять, звичайно мужчини,

Але лише так, як захочуть жінки.

Ведуча 2

Сьогодні на нашому святі хочеться згадати таких видатних жінок України, які прославились по всьому світу. Леся Українка – видатна поетеса України.

Катерина Білокур – талановита українська художниця, яка не знала ні шкіл, ні академії, самотужки навчилась малювати. З її волі зацвітали півонії та чорнобривці, півники та жоржини.

Ніна Матвієнко - відома співачка України. ЇЇ пісні як діти, народжуються від великої любові. Вона прагне щастя для кожного в Україні, для своїх трьох дітей.

Ведуча 1

Довга і мінлива дорога людської долі, на ній зустрічаються і радощі, й невдачі. Але звідусіль кожному незгасимим вогником світить мамине вікно. З образом матері виникають в уяві вишивані рушники, рідна хата, чорнобривці, що розливають п’янкий трунок під хатнім вікном. Берегиня - це та, що береже нашу оселю, відвертає лихо і напасті. Це – наші мами.

Ведуча 2

Мама . Вимовляєш це рідне слово і в ньому чується і переливається пісня жайворонка, сумне курликання журавлів, дзвінке дзюркотіння весняного струмочка, і жовті пасма останнього падолисту. Це слово дороге кожному. Тому ,що тільки вона. одна на світі може нас так любити, навчати, прощати, і ніколи не забувати.

Ведуча 1

Хоча б яку ти вибрав із доріг, хоча б якими ти пішов шляхами,

Та через терни горя й бід, ти повертаєшся до мами.

Ці теплі руки і вуста, що так в дитинстві зігрівали,

Це ніжне серце, ніби птах. Завжди з тобою мандрувало

Спіши до неї крізь літа, Шануй, люби, не дай тужити,

Бо лиш вона - і рідна, і свята – з тобою вічно буде жити.

Ведуча2

Як не згадати матір кількох поколінь – це нашу любиму бабусю! Це її напружені, але турботливі і ніжні руки трудяться все життя, аби лише дітям, онукам, правнукам було затишно жити.

Ведуча 1

Ой бабусенько рідненька, чарівненька любенька

Твої руки золоті, у невтомному труді

Твою працю я шаную, твоє серце добре чую,

І тебе я поважаю, і як сонечко вітаю!

Ведуча 2

Жіноча доля, у кожного вона складається по - різному. І кожна по життю є берегинею роду людського. Недарма ж найсвятіші на землі слова мають жіночий рід – Земля, Вітчизна, матір, бабуся, сестра, дочка а ще Віра, Надія, Любов. Природа сказала жінці - будь прекрасною, якщо можеш – мудрою якщо хочеш, але розсудливою ти повинна бути неодмінно.

Ведуча 1

А нам жінкам, потрібно дуже мало

Від радості, щоб серце заспівало.

Нам, справді треба небагато-

Були б здорові діти й була б хата,

Щоб донечки красунями зростали,

І добре слово душу щоб зігріло,

Щоб від негоди не боліло тіло.

Щодня ми чути хочемо із рання-

Добридень, сонечко, моя кохана..

Щоб квіти дарували нам не тільки в свято,

Щоб друзів у житті було багато.

Нам усміх треба й сонце серед неба..

Ні, нам, жінкам багато дуже треба!

Ведуча 2

Усім ми хочемо побажати, щоб на свої печалі дивилися у мікроскоп, а на радощі – у телескоп, щоб у пустелі вам завжди талановито на оазис, а в морі на острів, щоб руки протягнуті до вас, завжди були дружніми, щоб ваш сон був глибоким, життя легким, а гаманець важким!

Ведуча 1

Любіть жінок, богинь прання і кухні

Із кошиком базарним у руці.

І словом іронічним і дошкульним

Не бийте їх по втомленій щоці.

Любіть жінок, одягнених по моді,

Яка три роки тому відійшла,

У них зате, як випаде нагода,

По моді не міняється душа.

Любіть жінок, бува не дуже чемних,

Бо натерпілись лиха і образ..

Оті жінки, як буть з собою чесним,

Оті жінки найбільше люблять вас.

Ведуча 1

Ось і підходить до завершення наше свято. Але нам хочеться щоб воно не закінчувалось. Бажаємо вам щастя, міцного здоров’я, привітної долі, миру і злагоди у вашій оселі! Нехай ця весна принесе Вам, дорогі жінки, радість життя, відчуття оновленості, оптимізму та впевненості у прийдешньому дні.

Нехай єднає вона всіх у добрих починаннях, у спільній праці, у сімейному порозумінні жіночого щастя, задля кращого майбутнього, на яке ви працюєте вже сьогодні.

Ведуча 2

Якби зібрати всі слова землі, ми б вибрали прості і невисокі

Щоб ваші дні трояндами цвіли, щоб не були в житті ви одинокі.