Практичні заняття з історичної пропедевтики

Островський В. Практичні заняття з історичної пропедевтики: до підручника «Історія України (Вступ до історії). 5 клас» В. Власова / Валерій Островський // Історія і суспільствознавство в школах України : теорія та методика навчання. – 2013. – № 7. – С. 21–32.

Практичні заняття з історичної пропедевтики

Островський Валерій Васильович,

завідувач відділу суспільних дисциплін

лабораторії суспільно-філологічних дисциплін

Івано-Франківського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

23 листопада 2011 р. постановою № 1392 Кабінету Міністрів України затверджено Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. На його основі у 2012 р. розроблена і схвалена Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України навчальна програма з історії для 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів [4]. У програмі вперше передбачені уроки особливого виду – практичні заняття.

Зважаючи на нововведення, автори витлумачили своє розуміння мети, методики проведення та значущості практичних занять з історії. Вони вважають, що ті заняття «мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів» [4]. Тобто «відповідно до вікових можливостей учнів та історичного контексту практичні заняття мають сприяти напрацюванню школярами навичок аналізу різних історичних джерел, розумінню ними важливості таких категорій, як час і простір, зміни та безперервність, причини і наслідки, значущість подій та процесів, культурна різноманітність, важливість доказів і можливість різних інтерпретацій» [4]. Що ж до методики проведення, то «кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями)» [4]. «Під час практичного заняття вчитель є консультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять і методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів мають бути подані в підручниках. Порядок проведення практичних занять та оцінювання їх результатів залишається в компетенції вчителя» [4]. Такі ж авторські бачення поміщені в методичних рекомендаціях, що розроблені для учителів Міністерством освіти і науки (лист від 24. 05. 2013 р. № 1/9-368 «Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі»). Час і практика покажуть доцільність упровадження практичних занять з історії.

Першими спробують проводити практичні заняття з історії учителі, які упродовж 2013/2014 навчального року працюватимуть з п’ятикласниками. Найважливіша проблема, котру намагатимуться подолати педагоги, це узгодження методики проведення таких занять із віковими особливостями школярів. Опираючись на певний рівень теоретичної підготовки та особистий досвід учителя-практика, наважуся запропонувати своє розуміння методики проведення практичних занять з історичної пропедевтики.

Що ж означає поняття практичне заняття в педагогіці? Покликаючись на «Український педагогічний словник», відомий вітчизняний дидакт О. Пометун пропонує наступне визначення: «Практичне заняття – форма навчального заняття, при якій педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учнями відповідно сформульованих завдань» [5, с. 251]. Далі визначення конкретизовано так: «На основі раніше отриманих знань і сформованих умінь школярі розв’язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізнавальні вміння вивчення історичного минулого» [5, с. 251]. Пояснення «на основі раніше отриманих знань і сформованих умінь» суперечить меті практичних занять, окресленій у програмі, де вони називаються «способом вивчення нового матеріалу» [4]. Тому, виходячи із програмової мети, доречно вживати поняття «лабораторно-практична робота», що його пропонує К. О. Баханов: «Лабораторно-практична робота – один із видів самостійної роботи учнів (метод навчання), суть якого полягає в самостійному дослідженні учнями історичних джерел за завданнями учителя без попереднього вивчення цього матеріалу на уроці, або за допомогою підручника, виділенні необхідної інформації, її аналізі, систематизації та узагальненні» [2, с. 139]. Таким чином, готуючи практичні заняття з історії, треба опанувати і використовувати методику проведення лабораторно-практичних робіт.

Методика проведення лабораторно-практичних робіт включає в себе кілька логічно взаємопов’язаних етапів. Детальніше із ними можна познайомитися в книжці К. Баханова «Лабораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник для учителів)» [1]. В даному випадку перелік і послідовність етапів організації лабораторно-практичних робіт (далі – відповідно до навчальної програми – практичних занять) необхідно адаптувати до вимог навчальної програми з історії для 5 класу.

Першим етапом організації практичних занять з історичної пропедевтики є етап визначення теми, мети, місця і дати проведення. Перші три складові регламентовані авторами навчальної програми. В ній, зокрема, записані тема й складові мети, окреслено місце заняття серед інших тем розділів. Програмою передбачено проведення п’яти практичних занять, усі з котрих поміщені в кінці розділів. Допустиме й інше поміщення, передбачене авторами підручників. Учитель, здійснюючи календарно-тематичне планування, встановлює дати проведення відповідних уроків.

Наступний етап організації практичних занять вважається чи не найвідповідальнішим. Мова йде про попереднє проектування (моделювання) заняття. Під час цього етапу відбувається добір історичних джерел та формулювання й повідомлення випереджувальних завдань. Добираючи історичні джерела для опрацювання п’ятикласниками, потрібно врахувати принципи науковості, наступності, зростаючої складності, оптимальності, новизни. Важливо дотриматися принципів доступності і посильності. Бо історичне джерело, що виявиться складним і не сприйматиметься школярами, зробить практичне заняття безрезультатним. Треба врахувати, що дітям п’ятого класу краще пропонувати речові або візуальні історичні джерела, а писемні – адаптувати. Уривки текстів мають бути захоплюючими, емоційними, невеликими за обсягом. Неприпустимо пропонувати документи чи описи, що перенасичені другорядними датами, поняттями, постатями, історико-географічними назвами, іншими подробицями; містять складні мовні конструкції. Водночас, текст має зберегти сюжет, причинно-наслідкові зв’язки, авторські оціночні судження та інші вагомі компоненти.

Випереджувальні завдання для проведення декотрих практичних занять дібрані і пропонуються авторами підручників, інші ж готуються учителями. Повідомляючи дітям випереджувальні завдання, рекомендується взяти до уваги кілька вимог. По-перше, час виконання домашніх завдань учнями п’ятого класу не повинен перевищувати 2,5 год. Оскільки нащодень припадає в середньому чотири предмета, з котрих школярі виконують домашні завдання, їх обсяг повинен бути адекватним. По-друге, пропонуючи випереджувальні завдання, що вимагатимуть використання персонального комп’ютера, сумісної оргтехніки, бажано заздалегідь з’ясувати їх наявність у дітей. Школярі, в яких відсутні комп’ютер, пристрої для копіювання, друкування, не зможуть виконати поставлених педагогом завдань, відчуватимуть себе ущемленими у порівнянні з однокласниками. Натомість, вони зможуть намалювати, виліпити, виготовити, укласти добірки примовок, загадок, віршів тощо. По-третє, випереджувальні завдання не завадило би диференціювати. Це зробить їх посильними для кожного, послужить критерієм об’єднання учнів у різнорівневі пари або групи на уроці, уможливить створення цілісної пізнавальної картини із окремих елементів.

Проведення практичного заняття – кульмінаційний етап його організації. Тут втілюються або не втілюються усі попередні задуми педагога. Виходячи із мети практичних занять, зазначеної авторами навчальних програм, ці заняття проводяться за структурою уроку повідомлення знань, формування умінь і навичок. Структура такого уроку добре описана у книжці В. Мисана «Сучасний урок історії» [3]. Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів під час практичного заняття здійснюється згідно із особистими баченнями учителя. На розсуд учителя також покладається рішення про доцільність повідомлення домашнього завдання.

Залишається сподіватися, що практичні заняття з історії зацікавлять школярів предметом, допоможуть сформувати передбачені навчальною програмою ключові та предметні компетентності. На закінчення пропоную учителям історії орієнтовні моделі практичних занять з історичної пропедевтики, укладені на основі підручника «Власов В. С. Вступ до історії України: 5 кл. : підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. – К. : Генеза, 2013. – ___ с.: іл., карти».

про що можна довідатися з сімейного альбому.

родинне дерево

Мета уроку. Повідомити учням нові знання; розвивати (формувати) їх уміння і навички, серед котрих:

- пояснювати та застосовувати у мовленні поняття «родинне дерево»;

- розповідати про історію своєї сім’ї, добирати інформацію про минуле із сімейних фотографій;

- укладати своє родинне дерево;

- висловлювати особистісні ставлення щодо значення сімейних фотографій для збереження пам’яті про минуле.

Тип уроку. Урок повідомлення знань, формування умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Власов В. С. Вступ до історії України: 5 кл.: підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. – К. : Генеза, 2013. – ___ с.: іл., карти.

2. Власов В. С., Данилевська О. М. Робочий зошит з історії України учня 5 класу / Віталій Власов, Оксана Данилевська. – К. : Генеза, 2013.

3. Ілюстративний матеріал: зображення зразка родинного дерева, «дерев» відомих українських родин.

4. Дидактичні набори: макет незаповненого родинного дерева, скопійований для кожного учня; клей у вигляді олівця; фломастери; маркери; кольорові олівці; ножиці; таблиці для проведення само - або взаємооцінювання.

Коментарі до етапів уроку

Випереджувальне завдання.

Обов’язкове. Підготувати добірки фотопортретів та сюжетних фотографій найближчих родичів – батьків, братів, сестер, дідусів і бабусь та ін. (Якщо на уроці здійснюватиметься розрізання, наклеювання портретів на родинне дерево, варто зробити копії зображень: паперові або електронні.)

Вибіркове. Провести опитування дідусів, бабусь, батьків, старших братів, сестер і укласти невеликий (до 10-речень) літопис родини.

Важливо! Якщо в класі є діти з неповних сімей, діти-сироти, напівсироти, необхідно спланувати інше домашнє завдання та скоригувати хід уроку по-іншому.

І.  Підготовчий етап (5-10 хв.)

1. Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до уроку: комплектацію необхідного навчально-методичного забезпечення, присутність учнів. Педагог також організовує робочі місця школярів, звіряючи наявність підручників, робочих зошитів чи зошитів з друкованою основою, письмового приладдя тощо.

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Конкурс «Літопис моєї родини». Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для активізації розумової діяльності учнів та їх позитивного налаштування на подальшу роботу учитель організовує конкурс «Літопис моєї родини». За його умовами п’ятикласники повинні представити укладені вдома літописи своїх родин. На виконання завдання відводиться до 8 хвилин. (Згодом усі оповіді можна естетично оформити і розмістити на стендах змінної експозиції класної кімнати.) По завершенні представлення кількох дитячих оповідей педагог підбиває підсумки «конкурсу», з’ясовує розуміння учнями понять «сім’я», «родина».

ІІ. Основний етап (25-30 хв.)

1. Оголошення теми, мети, визначення завдань та очікуваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку. Використовуючи рубрику «На уроці навчитеся», навчальні завдання та очікувані результати уроку обговорюються спільно із учнями. Вони висловлюють свої побажання, котрі можна записати на дошці чи ватмані. Педагог доповнює перелік, виходячи із визначеної ним мети уроку.

2. Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Про що можна дізнатися з сімейного альбому? Родинне дерево.

Повідомлення історичних знань, формування умінь і навичок. Навчити пояснювати та формувати уміння і навички застосовувати у мовленні поняття «родинне дерево; формувати уміння і навички розповідати про історію своєї сім’ї, добирати інформацію про минуле із сімейних фотографій; укладати своє родинне дерево.

Методичні прийоми. Словникова робота. Розповідь учителя. Робота з підручником: опрацювання ілюстрацій. Укладання родинного дерева. Опрацювання родинних фотографій. Взаємонавчання в парах, групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням розглянути фотографію родини Косачів-Драгоманових, поміщену на початку параграфа підручника. Діти колективно відповідають на запитання до світлини.

Далі педагог пояснює школярам значення поняття «родинне дерево». Пояснення стане зрозумілішим, коли наставник продемонструє, скажімо, своє родинне дерево, добірку «дерев» відомих українських родин. Для цього можна скористатися рубрикою «Інфографіка», що на Інтернет-сторінці «Україна incognita» газети «День» (доступ до ресурсу: http://incognita. day. /infohraphics/), де поміщені родинні дерева Антоновичів, Липинських, Лисенків, Кульчицьких, Тобілевичів, Шептицьких. Демонстрація завершується узагальнювальною бесідою.

По завершенні бесіди навчання організовується варіативно.

Варіант 1. Кожному п’ятикласникові роздається макет незаповненого родинного дерева. Працюючи індивідуально або в парах, діти наклеюють на макети копії портретів: своїх і родичів. Під наклеєними світлинами робляться відповідні підписи. Наставник консультує та контролює хід виконання завдання, спостерігає за дотриманням правил безпечного користування ножицями. Закінчивши роботу, учні демонструють виготовлені «дерева», коментують підписи. (Згодом усі родинні дерева можна розмістити на стендах змінної експозиції класної кімнати.)

Варіант 2. У випадку, коли у класі багато дітей із неповних сімей, дітей-сиріт, напівсиріт, можна виготовляти «дерева» історії України. Для цього кожному п’ятикласникові роздається макет незаповненого родинного дерева. Але замість фотопортретів родичів учні використовують малюнки, що відтворюють періоди українського минулого. Працюючи індивідуально або в парах, діти наклеюють на макет малюнки таким чином, щоби біля підніжжя дерева розташовувалися зображення, припустимо, трипільського чи давньослов’янського періодів, а на вершині – сучасної України. Під наклеєними ілюстраціями робляться відповідні підписи. Наставник консультує та контролює хід виконання завдання, спостерігає за дотриманням правил безпечного користування ножицями. Закінчивши роботу, учні демонструють укладені «дерева», коментують підписи. (Згодом можна створити єдине дерево історії України і розмістити його на стенді постійної експозиції класної кімнати.)

Опісля п’ятикласники об’єднуються в три групи і обговорюють принесені з дому сюжетні фотографії найближчих родичів – батьків, братів, сестер, дідусів і бабусь та ін. Відповідно до рекомендацій автора підручника група 1 опрацьовує фотографії дідусів та бабусь у дитячі роки, група 2 – батьків у дитячі роки, група 3 – свої у дитячі роки. Кожна із груп готує відповіді на спільні запитання. Проте можна запропонувати групам опрацювати світлини усіх родичів. За такої умови варто визначити інший перелік питань. Наприклад, перша група відповідатиме на запитання, що стосуються зіставлення і порівняння зображень дитсадочків чи шкіл, друга – одягу, третя – іграшок та шкільного приладдя. Праця в групах закінчується виступами доповідачів.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням «Про що можна дізнатися з сімейного альбому? Що таке родинне дерево?»

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує запитання та завдання, що підготовлені самостійно або поміщені в кінці параграфа підручника. Можна виконати завдання із робочого зошита з друкованою основою.

Орієнтовний приклад добору запитань для проведення узагальнення і систематизації · Чому важливо знати своє походження? · Що таке родинне дерево? · Чому важливо знати своє родинне дерево? · Про що можна довідатися з сімейного фотоальбому? · Чи має підстави твердження, що історія народу – це історія наших родин? · Чи є родини, які живуть «поза історією»? Чому? · Як ви розумієте слова Тараса Шевченка, які він записав у щоденнику: «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини»?

ІІІ. Заключний етап (5-10 хв.)

1. Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п’ятикласникам висловити особистісні ставлення щодо значення сімейних фотографі для збереження пам’яті про минуле.

2. Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само - або взаємооцінювання пізнавальної діяльності.

Орієнтовний приклад таблиці для проведення само - або взаємооцінювання пізнавальної діяльності Види пізнавальної діяльності Бали оцінювання 1 2 3 Виконання домашнього завдання Взаємонавчання в колі Взаємонавчання в парах Взаємонавчання в групах Загальна оцінка

3. Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

Обов’язкове. Опрацювати фотографії рубрики підручника «Виконайте вдома». Підготувати відповіді на запитання.

Які назви в моєму рідному місті (селі)

нагадують про минуле

Мета уроку. Повідомити учням нові знання; розвивати (формувати) їх уміння і навички, серед котрих:

- розповідати про те, як історики довідуються про минулі часи на основі географічних, історичних та етнографічних назв;

- розповідати про походження назв своїх міст (селищ, сіл) і вулиць; назв рік, озер, ставків та урочищ рідного краю;

- наводити приклади назв своєї місцевості, з котрих можна довідатися про минуле;

- висловлювати особистісні ставлення щодо значення географічних, історичних, етнографічних назв для досліджень про минуле.

Тип уроку. Урок повідомлення знань, формування умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Власов В. С. Вступ до історії України: 5 кл.: підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. – К. : Генеза, 2013. – ___ с.: іл., карти.

2. Власов В. С., Данилевська О. М. Робочий зошит з історії України учня 5 класу / Віталій Власов, Оксана Данилевська. – К. : Генеза, 2013.

3. Ілюстративний матеріал: картосхема міста (селища, села).

4. Дидактичні набори: уривки писемних джерел, таблиці для проведення само - або взаємооцінювання.

Коментарі до етапів уроку

Випереджувальне завдання.

Обов’язкове. Підготувати повідомлення про походження назв своїх міст (селищ, сіл) і вулиць; назв рік, озер, ставків та урочищ рідного краю.

І.  Підготовчий етап (5-10 хв.)

1. Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до уроку: комплектацію необхідного навчально-методичного забезпечення, присутність учнів. Педагог також організовує робочі місця школярів, звіряючи наявність підручників, робочих зошитів чи зошитів з друкованою основою, письмового приладдя тощо.

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Гра «Хто більше». Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для активізації розумової діяльності учнів та їх позитивного налаштування на подальшу роботу учитель організовує гру «Хто більше». За її умовами п’ятикласники повинні по черзі перечислювати географічні об’єкти, що їх назви містять корінь «дон- (дн-)». (За наявності класу, де переважають діти, які мають високий рівень навчальних досягнень, наставник може запропонувати перечислити назви міст України, що походять від імен їх засновників.) Переможцем вважатиметься той, чия назва виявиться останньою. Підсумки гри підбиває узагальнювальна бесіда.

ІІ. Основний етап (25-30 хв.)

1. Оголошення теми, мети, визначення завдань та очікуваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку. Використовуючи рубрику «На уроці навчитеся», навчальні завдання та очікувані результати уроку обговорюються спільно із учнями. Вони висловлюють свої побажання, котрі можна записати на дошці чи ватмані. Педагог доповнює перелік, виходячи із визначеної ним мети уроку.

2. Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Які назви в моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле?

Повідомлення історичних знань, формування умінь і навичок. Навчити, формувати уміння і навички розповідати про походження назв своїх міст (селищ, сіл) і вулиць; назв рік, озер, ставків та урочищ рідного краю; навчити наводити приклади назв своєї місцевості, з котрих можна довідатися про минуле; формувати уміння і навички розповідати про те, як історики довідуються про минулі часи на основі географічних, історичних та етнографічних назв.

Методичні прийоми. Робота з підручником: опрацювання ілюстрацій. Гра «Інтерв’ю». Опрацювання картосхеми, уривків писемних джерел. Укладання словників назв. Взаємонавчання в парах, групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням розглянути фотографії ярмарку у місті Київ та Вірменського собору у місті Львів, поміщені на початку параграфа підручника. Діти колективно відповідають на запитання до світлин.

Далі школярі мовчки або вголос читають текст параграфа про походження назви вулиці Вірменської у місті Львів та міста Переяслав-Хмельницький. Перевірка рівня сприйняття прочитаного відбувається у вигляді відповідей на запитання педагога. Учитель також організовує опрацювання уривків писемних джерел, в котрих мовиться про походження назв відомих міст України: Києва, Чернігова Галича тощо.

Опісля проводиться гра «Інтерв’ю». За умовами гри, вазємонавчаючись у парах, п’ятикласники обмінюються версіями виникнення назв своїх вулиць. По закінченні гравці розповідають про почуте під час інтерв’ювання. Педагог доповнює їх відповіді. Для унаочнення можна використати збільшену і скопійовану картосхему міста (села), що міститься в мережі Інтернет (наприклад, «Карти Google», «Яндекс. Карти». – Доступ до ресурсів: https://maps. google. ; http://maps. ). В такому випаду, діти, розповідаючи про назви вулиць, знаходитимуть і показуватимуть їх розміщення на схемі. Підсумки гри завершує узагальнювальна бесіда.

Після бесіди учні об’єднуються в групи, з’ясовують й укладають словники походження назв своїх міст (селищ, сіл); назв рік, озер, ставків та урочищ свого краю. Група 1 з’ясовує походження назв міст (селищ, сіл); група 2 – озер, річок, урочищ; група 3 – провулків, майданів тощо. Алгоритм роботи в групах реалізується відповідно до рекомендацій автора підручника. Завдання для взаємонавчання в групах можна розподілити по-іншому. Група 1 з’ясовує походження географічних назв свого краю; група 2 – історичних; група 3 – етнографічних. Праця в групах закінчується виступами доповідачів.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням «Які назви в моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле?»

Орієнтовний приклад запитань і завдань для перевірки рівня сприйняття тексту · Поясніть походження назви вулиці Вірменської у місті Львові. · В котрому столітті споруджено Вірменський собор Успіння Богородиці у місті Львові? Ця подія відбулася раніше чи пізніше від часу поселення вірмен у Львові? · Поясніть походження назви міста Переяслав-Хмельницький. · Які пам’ятники Ви б установили у місті Переяслав-Хмельницькому? Поясніть свої міркування. Орієнтовний приклад добору уривків та запитань для з’ясування походження назв відомих міст України «…І були три брати: один [старший] на ймення Кий, а другий – Щек, а третій – Хорив, і сестра їх – Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею. І збудували вони городок на честь свого старшого брата, й нарекли його _____…» («Повість минулих літ») «…За одним із переказів місто _____ отримало назву на честь першого князя – Чорного. За іншим – назва міста пов’язана з ім’ям дочки цього князя. Ще інші перекази кажуть, що місто завдячує своїм іменням довколишнім темним, дрімучим, «чорним», лісам. Загалом, походження назви міста тлумачать чимало переказів…» («Вікіпедія») «…Один із перших дослідників історії міста _____ намагався вивести його назву від імені першого володаря і засновника. Наступні науковці пояснювали походження ймення міста від кельтського племені галатів; від пташки галки; від слова «гал», що означає «чорний»; від слова «гальс», що значить «сіль»; від слова «галиця» – «змія». Сьогодні існує багато думок щодо походження назви міста. Кожна з них має право на життя…» (Романюк Надія. «Походження назви міста Галича») · Прочитайте уривок. · Запишіть назву міста, походження назви котрого описується в уривку. Поясніть свої міркування. · Назвіть версію, котра є спільною у переказах, легендах та наукових розвідках про походження назв відомих міст України. · Перечисліть сучасні міста України, назви котрих походять від імен їх засновників або відомих діячів. Орієнтовний приклад укладення словника назв історико-географічних об’єктів рідного краю Вулиця Михайла Грушевського – вулиця, що названа на честь «батька» української історії. Карпати – система гір, назва котрих ймовірно походить від польського слова «карпа», що означає «нерівності, каміння, стовбури або коріння». Несамовите – озеро, назва котрого походить від слова «несамовитий», що означає «нестримний», «нездатний відповідати за свої вчинки». Рівне – місто, назва котрого походить від особливостей поверхні його місця розташування. Тернопіль – місто, назва котрого походить від поєднання прізвища його засновника, польського магната Яна Тарновського, та грецького слова «поліс», що означає «місто». Чорний Потік – річка, назва котрої походить від кольору каміння, що лежить у воді. Щекавиця – гора, що названа на честь Щека із княжої династії Києвичів.

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує запитання та завдання, поміщені в кінці параграфа підручника. Можна виконати завдання із робочого зошита з друкованою основою.

ІІІ. Заключний етап (5-10 хв.)

1. Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п’ятикласникам висловити особистісні ставлення щодо значення географічних, історичних, етнографічних назв для досліджень про минуле.

2. Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само - або взаємооцінювання пізнавальної діяльності.

3. Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

Обов’язкове. Опрацювати завдання рубрики підручника «Виконайте вдома». Підготувати відповіді на запитання.

Про що і про кого розповідає історія рідного краю

Мета уроку. Повідомити учням нові знання; розвивати (формувати) їх уміння і навички, серед котрих:

- розповідати про визначні події та постаті історії рідного краю;

- добирати інформацію про визначні події та постаті історії рідного краю;

- наводити приклади увічнення визначних історичних подій та постатей рідного краю пам’ятниками, пам’ятними дошками, знаками тощо;

- висловлювати особистісні ставлення до найвідоміших подій та постатей історії рідного краю.

Тип уроку. Урок повідомлення знань, формування умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Власов В. С. Вступ до історії України: 5 кл.: підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. – К. : Генеза, 2013. – ___ с.: іл., карти.

2. Власов В. С., Данилевська О. М. Робочий зошит з історії України учня 5 класу / Віталій Власов, Оксана Данилевська. – К. : Генеза, 2013.

3. Ілюстративний матеріал: фотографії, інші зображення історичних споруд, пам’ятних місць, пам’ятників, знаків відомим подіям або діячам рідного краю.

4. Дидактичні набори: плани підготовки розповіді про історичну подію, діяча, аналізу легенди чи переказу; таблиці для проведення само - або взаємооцінювання.

Коментарі до етапів уроку

Випереджувальне завдання.

Обов’язкове. Підготувати (вибірково): повідомлення про відомі події чи постаті історії рідного краю; добірки легенд і переказів про відомі події чи постаті рідного краю; фотографії чи інші зображення історичних споруд, пам’ятних місць, пам’ятників, знаків відомим подіям або діячам рідного краю.

І.  Підготовчий етап (5-10 хв.)

1. Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до уроку: комплектацію необхідного навчально-методичного забезпечення, присутність учнів. Педагог також організовує робочі місця школярів, звіряючи наявність підручників, робочих зошитів чи зошитів з друкованою основою, письмового приладдя тощо.

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Гра «Історична абетка». Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. З метою активізації розумової діяльності учнів та їх позитивного налаштування на подальшу роботу учитель організовує гру «Історична абетка». Для її проведення на дошці великими літерами записують або кріплять друковану українську абетку. Обирають ведучого. Він із заплющеними (зав’язаними) очима вказує на літеру, з якою будуть гратися. Коли літеру «визначено», діти впродовж трьох хвилин записують слова, що стосуються змісту попереднього розділу (імена, назви подій) і починаються на «визначену» літеру. Наприклад, на літеру «К»: Київ, Київська Русь, князь, купець, кочовик, козак, клейноди, кріпак, кобзар, Київський університет, колгоспник, Конституція. Виграє той, хто запише найбільше слів. Якщо випаде літера, на яку слів небагато або й узагалі немає, ведучий «вибирає» іншу. Підсумки гри підбиває узагальнювальна бесіда.

ІІ. Основний етап (25-30 хв.)

1. Оголошення теми, мети, визначення завдань та очікуваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку. Використовуючи рубрику «На уроці навчитеся», навчальні завдання та очікувані результати уроку обговорюються спільно із учнями. Вони висловлюють свої побажання, котрі можна записати на дошці чи ватмані. Педагог доповнює перелік, виходячи із визначеної ним мети уроку.

2. Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Про що і про кого розповідає історія рідного краю?

Повідомлення історичних знань, формування умінь і навичок. Навчити, формувати уміння і навички розповідати про визначні події та постаті історії рідного краю; добирати інформацію про визначні події та постаті історії рідного краю; навчити наводити приклади увічнення визначних історичних подій та постатей рідного краю пам’ятниками, пам’ятними дошками, знаками тощо.

Методичні прийоми. Словникова робота. Розповідь учителя. Робота з підручником: опрацювання ілюстрацій. Опрацювання текстів легенд, фотографій чи зображень споруд, пам’ятних місць, пам’ятників, знаків, що стосуються подій та постатей історії рідного краю. Укладання розповідей. Виготовлення презентацій. Проведення екскурсії. Взаємонавчання в групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням опрацювати ілюстрації, поміщені на початку параграфа підручника, й підготувати відповіді на запитання щодо необхідності увічнення історичних подій та постатей. Діти колективно відповідають на запитання до світлин. По завершенні бесіди навчання організовується варіативно.

Варіант 1. Школярі, об’єднуються в групи і готують розповіді про відображення подій та постатей історії рідного краю в легендах, спорудах, пам’ятних місцях, пам’ятниках, знаках. Група 1 обговорює фотографії або зображення пам’ятників, пам’ятних місць, знаків чи споруд, пов’язаних з іменами історичних діячів рідного краю, та готує розповідь за планом про одного з таких діячів. Група 2 обговорює фотографії або зображення пам’ятників, пам’ятних місць, знаків чи споруд, пов’язаних з історичними подіями рідного краю, та готує розповідь за планом про одну з таких подій. Група 3 обговорює за планом легенди, перекази, які бережуть історичну пам’ять про відомі події та постаті рідного краю, та розповідає одну з таких легенд однокласникам. Педагог консультує та контролює хід виконання завдань. По завершенні п’ятикласники об’єднуються в коло і представляють результати своєї роботи.

Варіант 2. Організовується представлення колективного міні-проекту «П’ять відомих подій (постатей) рідного краю». Міні-проект готується упродовж часу вивчення розділу. Тому одночасно з проведенням першого уроку розділу визначається тема проекту: «П’ять відомих … рідного краю». Учні об’єднуються у п’ять груп, кожна з яких добиратиме матеріал про одну подію (постать) рідного краю. Матеріал має поєднувати фотографії, інші зображення, легенди, перекази, літературні твори чи уривки тощо. На основі дібраного готуються електронні презентації, виконані за допомогою програми Microsoft Office Power Point (до п’яти слайдів). За неможливості демонстрування електронної презентації можна виготовити листівку або буклет, використавши програму Microsoft Office Publisher. Під час уроку групи почергово розповідають про обрану подію (постать) рідного краю. Інші уважно слухають, ставлять уточнювальні запитання, висловлюють зауваження. Після розповідей і відповідей на запитання організовується голосування, що визначить рейтинг «п’яти відомих … рідного краю». Роботу завершує підсумкова бесіда. Презентаційні листівки чи буклети поміщаються на стенди змінної експозиції класної кімнати.

Орієнтовний приклад планів підготовки розповіді про історичну подію, діяча, аналізу легенди чи переказу План розповіді про історичного діяча, увічненого пам’ятником 1. Ким був історичний діяч, якому споруджено пам’ятник? 2. Коли він жив? 3. У яких подіях брав участь або з якими подіями пов’язаний? 4. Чи вшановують діяча в інших місцях? Чому? План розповіді про подію, увічнену пам’ятником 1. Чим була зумовлена, коли та за яких обставин відбулася подія, якій присвячено пам’ятник (Якої події стосується пам’ятне місце або споруда, коли відбулася подія, пов’язана з нею, чим вона була спричинена)? 2. Якими були результати та наслідки події для Вашого краю? 3. Хто брав участь у події з місцевих мешканців? Що відомо про тих людей? 4. Чи вшановують подію в інших місцях? Чому? План аналізу, легенди (переказу) 1. Яким історичним подіям чи постатям присвячено легенду? 2. Як втілено в легенді ставлення до події (постаті)? 3. Навіщо було створено легенду?

Варіант 3. Ознайомлення із подіями та постатями історії рідного краю можна організувати екскурсію до місцевого краєзнавчого (історичного) музею (за наявності). Екскурсія проводиться згідно із методичними рекомендаціями до такого виду занять.

Методичні рекомендації до проведення навчальних екскурсій Навчальні екскурсії проводяться … у 5‑6-х класах ‑ по 3 академічні години на день… Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки… Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями… Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об’єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними – для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь. До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об’єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об’єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем. Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об’єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки від 20. 11. 2006 р. № 782), затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01. 08. 2001 р. № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160. Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо. Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах: · бесіди, під час якої вчитель з’ясовує враження учнів від об’єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії; · конференції – під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів); · диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого; · виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо. Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем. Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя. (Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-61 від 06 лютого 2008 року [Електронний ресурс] // Доступ до ресурсу: www.mon.gov.ua) Орієнтовна добірка запитань і завдань для проведення екскурсії до місцевого краєзнавчого (історичного) музею · Запишіть повну назву місцевого краєзнавчого (історичного) музею. Поясніть значення назви. · Уважно розгляньте експонати запропонованої Вам експозиції. · Уважно послухайте розповідь учителя (екскурсовода). · Виокремте подію, що Вам найбільше запам’яталася. Опишіть її за планом: 1. Коли відбулася подія (рік)? 2. Де відбулася подія? 3. Хто брав участь в події? 4. Чим закінчилася подія? 5. Як відображена подія в музейній експозиції? · Виокремте історичну постать, яка Вам найбільше запам’яталася. Опишіть її за планом: 1. В який час народилася і жила історична особа? 2. В яких подіях брала участь історична особа? 3. Які цікаві факти розкривають життєпис історичної особи? 4. Яке значення історичної особи для України? 5. Як розкритий життєпис історичної особи в музейній експозиції? · Сфотографуйте експонати, що розкривають найцікавіші події чи життєписи відомих постатей історії Вашого краю. · Виготовте за допомогою програми Microsoft Office Publisher чи іншої буклет, що розповідав би про експозицію краєзнавчого (історичного) музею Вашого краю. Презентуйте виготовлений буклет на одному з наступних уроків. Розмістіть його на стенді змінної експозиції Вашої класної кімнати.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням «Про що і про кого розповідає історія рідного краю?»

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує власні запитання та завдання або ті, що поміщені в кінці параграфа підручника. Можна виконати завдання із робочого зошита з друкованою основою.

Орієнтовний приклад запитань і завдань для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок · Чи є у вашому рідному місті (селищі, селі) пам’ятники, пам’ятні місця чи споруди, пов’язані з історичними подіями? · Розкажіть, що Ви знаєте про ті події? · Чи є у вашому рідному місті (селищі, селі) пам’ятники, пам’ятні місця чи споруди, пов’язані з іменами історичних діячів? · Розкажіть, що Ви знаєте про тих діячів? · Які легенди, перекази бережуть історичну пам’ять про події (постаті) Вашого краю? · Перекажіть легенду, що Вам особливо запам’яталася.

ІІІ. Заключний етап (5-10 хв.)

1. Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п’ятикласникам висловити особистісні ставлення до найвідоміших подій та постатей історії рідного краю.

2. Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само - або взаємооцінювання пізнавальної діяльності.

3. Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

Обов’язкове. Підготуватися до уроку контролю і корекції навчальних досягнень.

Які історичні пам’ятки мого міста (села),

рідного краю розповідають про минуле

Мета уроку. Повідомити учням нові знання; розвивати (формувати) їх уміння і навички, серед котрих:

- наводити приклади історико-культурних пам’яток рідного краю, з яких можна довідатися про минуле;

- пояснювати, як історико-культурні пам’ятки стають у пригоді історикам;

- складати розповідь про долю історико-культурних пам’яток рідного краю;

- висловлювати особистісні ставлення про значення історико-культурних пам’яток у дослідженнях минулого рідного краю та необхідність їх оберігання.

Тип уроку. Урок повідомлення знань, формування умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Власов В. С. Вступ до історії України: 5 кл.: підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. – К. : Генеза, 2013. – ___ с.: іл., карти.

2. Власов В. С., Данилевська О. М. Робочий зошит з історії України учня 5 класу / Віталій Власов, Оксана Данилевська. – К. : Генеза, 2013.

3. Ілюстративний матеріал: фотографії та інші зображення історико-культурних пам’яток рідного краю.

4. Дидактичні набори: плани характеристики історико-культурної пам’ятки; таблиці для проведення само - або взаємооцінювання.

Коментарі до етапів уроку

Випереджувальне завдання.

Обов’язкове. Підготувати добірки зображень та розповіді про храми, фортеці, замки, палаци, парки, сади та інші історико-культурні пам’ятки рідного краю.

І.  Підготовчий етап (5-10 хв.)

1. Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до уроку: комплектацію необхідного навчально-методичного забезпечення, присутність учнів. Педагог також організовує робочі місця школярів, звіряючи наявність підручників, робочих зошитів чи зошитів з друкованою основою, письмового приладдя тощо.

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Опрацювання ілюстрації. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. З метою активізації розумової діяльності учнів та їх позитивного налаштування на подальшу роботу учитель демонструє учням зображення однієї з відомих історико-культурних пам’яток рідного краю. Діти повинні впізнати пам’ятку, розповісти її історію та пояснити, яким чином пам’ятка презентує рідний край в Україні. Підсумки підбиває узагальнювальна бесіда.

ІІ. Основний етап (25-30 хв.)

1. Оголошення теми, мети, визначення завдань та очікуваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку. Використовуючи рубрику «На уроці навчитеся», навчальні завдання та очікувані результати уроку обговорюються спільно із учнями. Вони висловлюють свої побажання, котрі можна записати на дошці чи ватмані. Педагог доповнює перелік, виходячи із визначеної ним мети уроку.

2. Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Які історичні пам’ятки мого міста (селища, села), рідного краю розповідають про минуле?

Повідомлення історичних знань, формування умінь і навичок. Навчити наводити приклади історико-культурних пам’яток рідного краю, з яких можна довідатися про минуле; формувати уміння і навички пояснювати, як історико-культурні пам’ятки стають у пригоді історикам; складати розповідь про долю історико-культурних пам’яток рідного краю.

Методичні прийоми. Розповідь учителя. Робота з підручником: опрацювання ілюстрацій. Опрацювання текстів повідомлень, фотографій, інших зображень храмів, замків, фортець, палаців, садів і парків рідного краю. Укладання розповідей. Проведення екскурсії. Взаємонавчання в групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням опрацювати ілюстрації, поміщені на початку параграфа підручника, й підготувати відповіді на запитання щодо необхідності оберігання історико-культурних пам’яток.

Далі школярі мовчки або вголос читають текст параграфа про Церкву Зішестя Святого Духа в с. Потеличі Жовківського району Львівської області та замок у селищі міського типу Меджибіж Летичівського району Хмельницької області. Перевірка рівня сприйняття прочитаного відбувається у вигляді відповідей на запитання педагога.

Опісля проводиться гра «Реклама». За умовами гри, вазємонавчаючись у парах, п’ятикласники повинні розробити текст реклами, плаката, буклета, що інформує гостей рідного міста (селища, села) про найвідомішу історико-культурну пам’ятку. По закінченні гравці «запрошують» однокласників «відвідати» та ознайомитися з пам’ятками. Педагог корегує їх відповіді. Для унаочнення можна використати дібрані дітьми зображення історико-культурних пам’яток, а також збільшену і скопійовану картосхему міста (села), що міститься в мережі Інтернет (наприклад, «Карти Google», «Яндекс. Карти». – Доступ до ресурсів: https://maps. google. ; http://maps. ). В такому випаду, учні, розповідаючи про пам’ятку, міститимуть її зображення на схемі. Підсумки гри завершує узагальнювальна бесіда.

По завершенні бесіди навчання організовується варіативно.

Варіант 1. Школярі, працюючи в групах, готують розповіді про храми, оборонні та елітні споруди, об’єкти садово-паркового мистецтва рідного краю. Група 1 з’ясовує історію храмів своєї місцевості; група 2 – фортець, замків, палаців; група 3 – пам’яток садово-паркового мистецтва (за наявності). Педагог консультує та контролює хід виконання завдань. По завершенні п’ятикласники об’єднуються в коло і представляють результати своєї роботи.

Варіант 2. Для ознайомлення із подіями та постатями історії рідного краю можна організувати екскурсію до місцевої (-их) історико-культурної (-их) пам’ятки (-ок) (за наявності). Екскурсія проводиться згідно із методичними рекомендаціями до такого виду занять за умов дотримання правил техніки безпеки.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням «Які історичні пам’ятки мого міста (селища, села), рідного краю розповідають про минуле?»

Орієнтовний приклад плану характеристики історико-культурної пам’ятки Варіант 1 1. Коли і ким було споруджено/створено пам’ятку? 2. Що в ній найбільше вражає? 3. Як складалася доля пам’ятки? Варіант 2 1. Назва історико-культурної пам’ятки ___________________________________. 2. Дата створення (рік, століття) _________________________________________. 3. Автор (ім’я, прізвище) _______________________________________________. 4. Опис зовнішнього (внутрішнього) вигляду _____________________________. 5. Історико-культурне значення _________________________________________.

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує запитання та завдання, поміщені в кінці параграфа підручника. Можна виконати завдання із робочого зошита з друкованою основою.

ІІІ. Заключний етап (5-10 хв.)

1. Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п’ятикласникам висловити особистісні ставлення про значення історико-культурних пам’яток у дослідженнях минулого рідного краю та необхідність їх оберігання.

2. Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само - або взаємооцінювання пізнавальної діяльності.

3. Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

Обов’язкове. Переглянути змістовий матеріал останнього розділу підручника. Пригадати вивчені історико-культурні пам’ятки України.

Моя уявна подорож історичними місцями України

Мета уроку. Повідомити учням нові знання; розвивати (формувати) їх уміння і навички, серед котрих:

- наводити приклади найвідоміших історико-культурних пам’яток України, з яких можна довідатися про минуле;

- пояснювати, як культурні пам’ятки стають у пригоді історикам;

- складати розповідь про долю найвідоміших історико-культурних пам’яток України;

- висловлювати особистісні ставлення про значення найвідоміших історико-культурних пам’яток у дослідженнях про минуле України та необхідність їх оберігання.

Тип уроку. Урок повідомлення знань, формування умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Власов В. С. Вступ до історії України: 5 кл.: підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. – К. : Генеза, 2013. – ___ с.: іл., карти.

2. Власов В. С., Данилевська О. М. Робочий зошит з історії України учня 5 класу / Віталій Власов, Оксана Данилевська. – К. : Генеза, 2013.

3. Ілюстративний матеріал: фотографії та інші зображення історико-культурних пам’яток України.

4. Дидактичні набори: плани характеристики історико-культурної пам’ятки; таблиці для проведення само - або взаємооцінювання.

Коментарі до етапів уроку

Випереджувальне завдання.

Обов’язкове. Підготувати добірку ілюстрацій із зображеннями усіх історико-культурних пам’яток України, що опрацьовувалися на попередніх уроках.

І.  Підготовчий етап (5-10 хв.)

1. Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до уроку: комплектацію необхідного навчально-методичного забезпечення, присутність учнів. Педагог також організовує робочі місця школярів, звіряючи наявність підручників, робочих зошитів чи зошитів з друкованою основою, письмового приладдя тощо.

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Гра «Історичний аукціон». Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. З метою активізації розумової діяльності учнів та їх позитивного налаштування на подальшу роботу учитель організовує гру під умовною назвою «Історичний аукціон».

Гра навчає впізнавати візуальні історичні джерела; співвідносити їх із відповідним періодом, характеризувати, розповідати, чітко висловлювати свою думку. Це – цікавий для учнів методичний прийом.

Організатором аукціону виступає учитель. Він готує «лот», що розігруватиметься: фотографію, ілюстрацію, картину, інші зображення відомої історико-культурної пам’ятки України. Педагог виставляє «предмет» на «продаж» і пропонує учням розпочати «торги». Представники однієї команди називають речення, що описує запропоновану історико-культурну пам’ятку. Інша команда продовжує, висловлюючи наступне речення-характеристику. Далі все відбувається по черзі. Виграє та команда, чия «пропозиція» залишиться без доповнень. Підсумки гри підбиває узагальнювальна бесіда.

ІІ. Основний етап (25-30 хв.)

1. Оголошення теми, мети, визначення завдань та очікуваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку. Навчальні завдання та очікувані результати уроку обговорюються спільно із учнями. Вони висловлюють свої побажання, котрі можна записати на дошці чи ватмані. Педагог доповнює перелік, виходячи із визначеної ним мети уроку.

2. Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Моя уявна подорож історичними місцями України.

Повідомлення історичних знань, формування умінь і навичок. Навчити наводити приклади найвідоміших історико-культурних пам’яток України, з яких можна довідатися про минуле; формувати уміння і навички пояснювати, як культурні пам’ятки стають у пригоді історикам; складати розповідь про долю найвідоміших історико-культурних пам’яток України.

Методичні прийоми. Розповідь учителя. Гра «Подорож історико-культурними місцями України». Робота з підручником: опрацювання карти. Опрацювання зображень історико-культурних пам’яток України, карти «Пам’ятки України». Взаємонавчання в групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням побавитися в гру «Подорож історико-культурними місцями України». Для проведення гри треба заздалегідь дібрати ілюстрації із зображеннями усіх історико-культурних пам’яток, що опрацьовувалися на попередніх заняттях. На великих аркушах малюються таблиці характеристики історико-культурних пам’яток. Також необхідна настінна карта «Пам’ятки України», котру можна виготовити за зразком поміщеної в підручнику, тематичному атласі, або використавши Інтернет-ресурси.

Під час уроку діти об’єднуються в 2–3 групи. Кожна із груп, користуючись картою, поміщеною у підручнику, повинна віднайти усі історико-культурні пам’ятки, що вивчалися на попередніх уроках; виписати назви місць їх розташування; охарактеризувати пам’ятки і заповнити відповідну таблицю.

Далі на учительському столі розкладаються ілюстрації (зображеннями донизу), а на дошці вивішується карта «Пам’ятки України». Представники груп підходять до столу, вибирають ілюстрацію і за допомогою наліпок поміщають її на карті біля місця створення чи розташування відповідної історико-культурної пам’ятки. Інші учасники груп за потреби консультують чи допомагають своїм представникам, а також демонструють заповнені таблиці; озвучують невеликі розповіді про пам’ятки. Перемагає група, яка якісніше справилася із завданнями.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за питанням «Моя уявна подорож історичними місцями України».

Орієнтовний приклад запитань, завдань і таблиці для характеристики історико-культурної пам’ятки · Роздивіться карту «Пам’ятки України». · Віднайдіть на ній назви усіх історичко-культурних пам’яток, що вивчалися на попередніх уроках. · З’ясуйте і випишіть їх місця розташування. · Підготуйте розповіді про кожну історико-культурну пам’ятку за планом, запропонованим учителем. · Заповніть таблицю. Як називається пам’ятка Де розташована пам’ятка? Коли створена пам’ятка? Ким створена пам’ятка? Якими словами чи словосполученнями можна розповісти про пам’ятку? Чим уславилася пам’ятка?

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель організовує бесіду за запитаннями: «Чому, подорожуючи, люди прагнуть передусім відвідати історичні пам’ятки? Як знайомство з ними збагачує наш досвід?». Можна виконати завдання із робочого зошита з друкованою основою.

ІІІ. Заключний етап (5-10 хв.)

1. Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п’ятикласникам висловити особистісні ставлення про значення найвідоміших історико-культурних пам’яток у дослідженнях минулого України та необхідність їх оберігання.

2. Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само - або взаємооцінювання пізнавальної діяльності.

3. Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

Обов’язкове. Підготуватися до уроку узагальнення й систематизації, знань, умінь і навичок.

Література

1. Баханов К. О. Лабораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник для учителів) / К. О. Баханов. – К. : Генеза, 1996. – 208 с.

2. Баханов К. О. Професійний довідник учителя історії / К. О. Баханов. – Х. : Вид. група «Основа», 2011. – 239[1] с. : табл. – (Серія «Професійний довідник»).

3. Мисан В. О. Сучасний урок історії: навчально-методичний посібник / Віктор Мисан. – К. : Шк. світ, 2010. – 120 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

4. Навчальна програма з історії для 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів / наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06. 06. 2012 р. № 664 [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу: www. mon. .

5. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. – К. : Генеза, 2005. – 328 с.