Стан забруднення навколишнього природного середовища на території України у 2012 році за даними спостережень гідрометеорологічних організацій
Атмосферне повітря. Оцінка стану забруднення атмосферного повітря в містах України здійснена за даними спостережень у 53 містах на 163 стаціонарних та 2-х маршрутних постах системи моніторингу національної гідрометслужби. В атмосферному повітрі визначався вміст 31-ої забруднювальної речовини.
За даними спостережень у 2012 р. до списку міст з найбільшим рівнем забруднення атмосферного повітря ввійшли 24 міста країни (рис. 1). Високий рівень забруднення повітря в цих містах пов’язано, в основному, із значними середньорічними концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, фенолу, бенз(а)пірену, фтористого водню, оксиду вуглецю, завислих речовин.
Найбільше міст з високим рівнем забруднення атмосферного повітря налічується у Донецькій області – 8, у Луганській області – 3, Дніпропетровській області – 3 та в Автономній Республіці Крим – 2 міста. Інші вісім міст зі списку – обласні центри. Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в Україні у 2012 р. за ІЗА дорівнював 8,0 і оцінювався, як високий. Порівняно з попереднім роком він дещо знизився.
Рис.1 Значення індексу забруднення атмосфери (ІЗА) в найбільш забруднених містах України у 2012 році.
Атмосферні опади. Спостереження за хімічним складом атмосферних опадів проводились на 41 метеостанції мережі гідрометслужби. На 49 метеостанціях проводились спостереження за кислотністю опадів (рН). Переважним типом опадів на більшій частині території України залишився сульфатно - гідрокарбонатний. Порівняно з 2011 р. в опадах дещо підвищився вміст хлоридів, гідрокарбонатів, іонів натрію, калію, кальцію і магнію; вміст іонів амонію знизився. За кислотністю у 2012 р. переважали нормальні та помірно лужні опади – 66,31% та 23,64% відповідно. Помірно кислі опади спостерігалися у 9,76% випадків. Кислі опади спостерігались у 0,22%, лужні – у 0,07% випадків. Кислі опади спостерігались, в основному, на станціях АР Крим, Донецької, Одеської та Київської областей. Лужні опади спостерігались на сході у промислових районах та у Київській області (рис.2).
Спостереження за хімічних складом снігового покриву проводились на 54 метеостанціях. У порівнянні з попереднім зимовим періодом рр. у сніговому покриві спостерігалось незначне зменшення сульфатів, нітратів, гідрокарбонатів та металів. Величина рН снігового покриву здебільшого була нейтральною, але на 14 станціях було зафіксовано слабокислі опади.
Рис.2 Кислотність опадів у процентному співвідношенні загалом по Україні у 2012 році.
Радіоактивне забруднення атмосферного повітря. За даними 182 пунктів спостережень мережі гідрометслужби України потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінення на більшій частині країни протягом року знаходилась в межах рівнів, обумовлених природними радіоактивними ізотопами та космічним випроміненням, і складала 5-23 мкР/год. На пунктах контролю гідрометслужби, розташованих на забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території, гамма-фон становив 7-27 мкР/год, максимальні рівні спостерігались у м. Чорнобиль (27 мкР/год).
В 100-кілометрових зонах 4-х діючих АЕС ПЕД знаходилась в межах 6-19 мкР/год. У Києві гамма-фон протягом року коливався в межах 7-19 мкР/год, складаючи в середньому за рік 11 мкР/год (в межах природного фону).
Основним джерелом надходження до атмосфери техногенних радіоактивних елементів (насамперед, це реакторні та вибухові цезій-137 і стронцій-90) на території України залишається вітровий підйом радіоактивних ізотопів з поверхні ґрунту, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та в результаті випробування ядерної зброї у другій половині минулого сторіччя. Середня за рік концентрація цезію-137 в атмосферних аерозолях склала у 2012 році 0,41´10–5 Бк/м3, що є найнижчим показником за весь післяаварійний період. Вміст стронцію-90 у приземному шарі повітря залишився на рівні попереднього року і складав в середньому 0,05´10–5 Бк/м3.
В цілому в Україні тривають процеси очищення атмосфери від радіонуклідів техногенного походження. Концентрація цезію-137 та стронцію-90 у приземному шарі атмосфери, починаючи приблизно з 1998 року, коливається в межах, близьких до передаварійних рівнів. При цьому абсолютні показники забруднення повітря цезієм-137 та стронцієм-90 залишались на 4-5 порядків меншими за допустимі концентрації, встановлені НРБУ–97 для населення.
Поверхневі води суші. Спостереження за станом забруднення поверхневих вод за гідрохімічними показниками проводились організаціями гідрометслужби на 150 водних об’єктах (127 річках, 15 водосховищах, 7 озерах, 1 каналі) в 240 пунктах і 377 створах. Кількість відібраних проб складала 3540.
Водні об’єкти України забруднені переважно сполуками важких металів, сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, сульфатами. У 2012 році на території України за даними гідрохімічних спостережень на двох водних об'єктах відмічено шість випадів екстремально високого забруднення (ЕВЗ)[1] поверхневих вод. Високе забруднення (ВЗ)[2] було виявлено на 73 водних об'єктах (49% від загальної кількості усіх водних об’єктів) у 547 випадках.
Суттєвим забрудненням характеризуються поверхневі води Західного Бугу, Полтви, де середньорічні концентрації сполук азоту досягали 1-15 ГДК, сполук важких металів -1-8 ГДК. У притоках Дунаю, Дністра залишаються достатньо високими концентрації важких металів. У нижній течії Дунаю у 2012 р. відмічено зростання у воді вмісту сполук міді. Середній вміст був в межах 24-59 ГДК, а максимальний – 59-92 ГДК. На ділянках міст Рені, Ізмаїл, Вилкове відмічено 40 випадків ВЗ з сполук міді. Найбільш забрудненими водними об’єктами басейну Дністра були річки Тисьмениця, Опір, Лімниця, Бистриця Надвірнянська, де максимальні разові концентрації важких металів досягали рівня високого забруднення: за сполуками марганцю – 29 ГДК, міді – 41 ГДК.
У воді Південного Бугу відмічено зростання вмісту сполук азоту нітритного, в районі міст Хмельницький та Вінниця – сполук азоту амонійного, у м. Хмельницький – сполук марганцю; залишились високими концентрації сполук цинку. Максимальні разові концентрації досягали: сполук азоту нітритного та сполук марганцю – 36 ГДК, азоту амонійного – 28 ГДК, сполук цинку – 33 ГДК.
Забрудненість приток Дніпра важкими металами залишалась суттєвою, середньорічні концентрації були у межах 1-15 ГДК, максимальні – 10-57 ГДК. У водосховищах дніпровського каскаду середній вміст сполук заліза загального, марганцю, міді був у межах 1-27 ГДК, максимальний – 10-80 ГДК. Порівняно з попеpеднім роком вміст важких металів дещо знизився.
Річки Криму та Північнокримський канал були найменш забруднені речовинами антропогенного походження. Середньорічні концентрації сполук азоту нітритного у межах 1-14 ГДК зафіксовані у воді річок Демерджи, Таракташ, Салгир, Малий Салгир. Як і в попередньому році разова максимальна концентрація цієї речовини на рівні ВЗ – 26 ГДК відмічена у воді р. Таракташ в районі Судака. У порівнянні з попереднім роком у водних об’єктах Криму суттєвих змін не відбулось.
Стан річок Приазов’я суттєво не змінився. Найбільш забрудненими залишались річки Кальміус (мм. Донецьк, Маріуполь), Кринка (с. Новоселівка), Кальчик (с. Кременівка, м. Маріуполь), Булавин (м. Єнакієве). Вода річок характеризувалась високим вмістом сполук азоту нітритного, сполук марганцю, хрому шестивалентного, міді. Води Приазов’я відносяться до найбільш мінералізованих, особливо річки Запорізької області – Берда, Обитічна, Лозуватка, Донецької області – Кальміус, Кальчик, де спостерігається висока мінералізація з переважанням сульфатних іонів. Для басейну р. Сіверський Донець традиційним є забруднення води сполуками азоту (особливо азотом нітритним), сполуками важких металів. Межі коливань нітритної форми азоту складали 1-17 ГДК, амонійної – 1-8 ГДК. Порівняно з попереднім роком вміст сполук азоту дещо знизився.
Спостереження за якістю поверхневих вод за гідробіологічними показниками (фітопланктон, зоопланктон, зообентос, фітобентос, вища водна рослинність) проводилися на 53 водних об’єктах (46 річках та 7 водосховищах) в 96 пунктах, на 180 створах. Кількість проаналізованих проб складала 1355.
Одержані дані про стан гідробіоценозів свідчили, що за середніми значеннями індексу сапробності для всіх водних об’єктів, як і минулого року, спостерігалось помірне забруднення води – 3 клас якості вод. Але окремі спостереження досить часто свідчили про значно вищий рівень забруднення. Загальне число випадків, коли визначався 3-4 та гірший клас якості вод, зберігалося на рівні минулого року.
Визначення хронічної токсичності вод на тест-об’єкті Ceriodaphnia affinis проводилось на 3-х водосховищах і 11-ти річках басейну Дніпра. В усіх пробах води на Київському і Кременчуцькому водосховищах токсична дія на виживаність та плодючість тест-об’єкта була відсутня. На Канівському водосховищі частка проб з хронічною токсичністю вод, порівняно з минулим роком, збільшились втричі – з 7% до 21%. На річках порівняно з попереднім роком частка проб з визначеною хронічною дією вод на плодючість тест-об’єкта також збільшилась і виявлена була на рр. Недра, Трубіж, Тясмин, Рось, Остер, Уж у різні місяці року.
Показники радіоактивного забруднення поверхневих вод регулярно визначались у 9 створах на річках Дніпро, Десна, Дунай, Південний Буг. У зонах впливу діючих АЕС визначення рівнів радіоактивного забруднення поверхневих вод проводились на річках Стир та Горинь.
Головним шляхом надходження радіонуклідів до Київського водосховища (з подальшою міграцією по дніпровським водосховищам) залишаються води р. Прип’ять. При проходженні забруднених прип’ятських вод від м. Чорнобиля через Київське водосховище концентрація стронцію-90 знизилась у 2 рази і в створі верхнього б’єфу Київської ГЕС (м. Вишгород) складала в середньому за рік 40 Бк/м3. Вниз по Дніпру внаслідок розбавлення більш чистими водами бокових приток, вміст стронцію-90 у воді й далі зменшувався і у Каховському водосховищі в районі м. Нова Каховка становив у середньому за рік 22 Бк/м3 (у 2011 році аналогічні показники складали 42 Бк/м3 у Київському водосховищі та 28 Бк/м3 у Каховському). Зниження концентрації цезію-137 вздовж Дніпра відбувається більш інтенсивно, ніж стронцію-90. Вирішальну роль у цьому відіграють, окрім розбавлення, процеси седиментації (значна частина цезію-137 акумулюється у донних відкладах водосховищ). У 2012 році середня концентрація цезію-137 у Київському водосховищі становила 9,1 Бк/м3, у Каховському водосховищі складала 0,66 Бк/м3 (у 2011 р. відповідно 10,2 і 1,2 Бк/м3). Незважаючи на сталу тенденцію до зменшення забруднення, в окремі роки та сезони спостерігались суттєві коливання концентрацій радіонуклідів внаслідок ускладнення радіаційної ситуації на водних об'єктах зони відчуження під час проходження високих весняних повеней, дощових паводків тощо.
Екологічний стан Чорного та Азовського морів. За даними спостережень води Чорного моря були більш забруднені нафтовими вуглеводнями (НВ), фенолами, хромом шестивалентним. Дещо меншим у водах був вміст сполук азоту, синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР), загального фосфору. Максимальний вміст НВ на рівні 17,0 ГДК виявлено у гирлі р. Дніпро, 15,0 ГДК – у водах гирла р. Південний Буг, 9,6-8,2 ГДК – у водах Дніпровського лиману та порту Одеса. Порівняно з попереднім роком вміст нафтопродуктів підвищився у водах гирла р. Дніпро; дещо знизився у водах порту Одеса; в інших районах контролю майже не змінився. Максимальні концентрації фенолів досягали 8,0 ГДК у водах акваторії порту Одеса, 6,0 ГДК – у водах дельти та дельтових водотоків р. Дунай, гирла р. Південний Буг та Дніпровського лиману. Порівняно з попереднім роком вміст фенолів в районах спостережень майже не змінився.
У деяких районах моніторингу виявлені хлорорганічні пестициди – сума ДДТ, γ-ΓХЦГ, гептахлор. У придонних водах Дніпровсько-Бузької гирлової області у травні на двох станціях зафіксовано один випадок низького вмісту кисню на рівні ЕВЗ та один випадок на рівні ВЗ. У липні і жовтні у цьому ж районі моря зафіксовано по одному випадку низького вмісту розчиненого у воді кисню на рівні ЕВЗ. Причиною низького вмісту кисню у водах Дніпровсько-Бузького лиману стали гідрометеорологічні умови та забрудненість району. У липні у придонних водах Бузького лиману виявлена присутність сірководню.
У 2012 р. найбільш забрудненими були води гирла р. Дніпро, вони класифікувалися як брудні. Води акваторії порту Одеса і Дніпровського лиману класифікувалися як забруднені, води дельти р. Дунай, Бузького лиману - як помірно забруднені. Води Сухого лиману та вхідного каналу, дельтових водотоків р. Дунай класифікувалися, як чисті, акваторії порту Ялта – як дуже чисті. У порівнянні з попереднім роком погіршилась якість дніпровських вод, Бузького лиману. В акваторії порту Одеса якість морських вод покращилась, в інших районах контролю якість води залишилася незмінною.
Води Азовського моря та північного звуження Керченської протоки були менш забруднені хімічними речовинами. Максимальні концентрації нафтових вуглеводнів на рівні 3,0-3,8 ГДК, фенолів на рівні 3,0-4,0 ГДК відмічені на акваторії порту Маріуполь, його зовнішньому рейді та у північному звуженні Керченської протоки. Порівняно з попереднім роком вміст нафтопродуктів не змінився, вміст фенолів у районах спостережень дещо зменшився. В усіх районах моніторингу, крім Бердянської затоки, виявлено хлорорганічний пестицид γ-ΓХЦГ. У водах акваторії порту Маріуполь виявлено гептахлор, у поверхневих водах Бердянської затоки - ДДТ і ДДЕ. Присутність поліхлорбіфенілів відмічалась у водах акваторії порту Маріуполь і його зовнішнього рейду, північного звуження Керченської протоки. Згідно з комплексною оцінкою якості поверхневих вод за найбільш токсичними речовинами води північного звуження Керченської протоки, акваторії порту Маріуполь класифікувались, як чисті; води зовнішнього рейду порту Маріуполь і Бердянської затоки – як дуже чисті. Порівняно з попереднім роком якість вод в районах моніторингу майже не змінилась.
Забруднення ґрунтів. Пестициди. У 2012 р. вибірковими обстеженнями для визначення вмісту залишкових кількостей (ЗК) пестицидів були охоплені сільськогосподарські угіддя 31 господарства 28 районів 14 областей України. Всього протягом року було відібрано 179 проб ґрунту. Середній вміст залишкових кількостей å ДДТ в ґрунтах складав 0,01 ГДК (у два рази менше 2011 р.); максимальний вміст був у межах 0,2-0,3 ГДК. Залишкових кількостей å ГХЦГ у пробах ґрунтів усіх обстежених областей практично не виявлено.
Нітрати. У ґрунтах господарств загалом по областях середня концентрація нітратів становила 0,06 ГДК, максимальна – 0,35 ГДК. Найбільший вміст нітратів виявлено у ґрунтах Черкаської, Рівненської, Одеської, Київської, Чернігівської областей. Найменший вміст нітратів виявлено у ґрунтах Хмельницької, Вінницької, Волинської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Полтавської і Херсонської областей.
Промислові токсиканти. На вміст промислових токсикантів вибірково були обстежені ґрунти 18 населених пунктів України, це Київ, Житомир, Львів, Суми, Черкаси, Чернігів; Артемівськ, Горлівка, Костянтинівка, Маріуполь – Донецької області, Баришівка, Переяслав-Хмельницький, Яготин – Київської, Світловодськ – Кіровоградської, Алчевськ – Луганської, Білгород-Дністровський, Ізмаїл – Одеської, Прилуки – Чернігівської областей. Всього було відібрано 623 проби ґрунту на вміст 6-ти металів. Загалом, по Україні ґрунти найбільш забруднені свинцем, цинком, та міддю, менше – марганцем, кадмієм. За даними спостережень найбільш забрудненими виявились ґрунти Костянтинівки, Маріуполя, Яготина і Львова. У ґрунтах Артемівська, Алчевська і Горлівки середній вміст 3-4-ох металів також перевищував ГДК. В окремих містах зафіксовані разові концентрації металів на достатньо високому рівні.
Висновки. Як свідчать результати, отримані гідрометеорологічними організаціями, у 2012 році екологічний стан навколишнього природного середовища на території України, у порівнянні з попереднім роком суттєво не змінився. Упродовж 2012 року у 24 з 53 міст України, де проводились регулярні спостереження, атмосферне повітря за інтегральним показником забруднення атмосфери (ІЗА) характеризувалось дуже високим та високим (ВЗ) ступенем забруднення. До цього списку ввійшли міста, де розташовано потужні підприємства металургії, хімії та нафтохімії, паливо-енергетичного комплексу, а також ті, які мають значний парк пересувних джерел. Майже в усіх містах цього списку ЕВЗ та ВЗ атмосферного повітря пов’язано із значними концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, фенолу, бенз(а)пірену, фтористого водню, оксиду вуглецю, завислих речовин, що перевищують ГДК.
Концентрації радіоактивних елементів у повітрі на території України були стабільними і на декілька порядків нижчими за допустимі норми (крім зони відчуження в межах промислового майданчика Чорнобильської АЕС).
У 2012 р., як і у попередні роки, якість вод за гідрохімічними показниками не відповідала нормативам за такими найбільш поширеними забруднювальними речовинами, як сполуки важких металів, амонійний та нітритний азот, феноли, сульфати. Господарська діяльність найбільш негативно впливає на якість вод малих річок, що є основними джерелами водозабезпечення населення. Дані гідробіологічного моніторингу прісноводних об’єктів підтверджують відсутність помітного поліпшення якості води та стану водних екосистем.
Вміст стронцію-90 і цезію-137 у контрольованих водних об’єктах України у 2012 р. був набагато меншим за норматив, який визначено у ДР-2006[3]., Ситуація стосовно забруднення води дніпровського каскаду техногенними радіонуклідами стронцію-90 та цезію-137 має ознаки стабільності.
Якість прибережних вод акваторій Чорного та Азовського морів змінювалась від “чистих” до “забруднених”. “Забруднені” води спостерігались, за звичай, в районах портів та в гирлових ділянках великих річок.
Ґрунти деяких міст країни продовжують зазнавати суттєвого забруднення важкими металами від промислових викидів шкідливих речовин, особливо свинцем, цинком та міддю.
[1] Під екстремально високим забрудненням поверхневих вод (ЕВЗ) прийнято рівень, який перевищує ГДК у 100 разів для речовин 1-4 класів небезпеки; зниження розчиненого у воді кисню до значень 2 мгО2/дм3 і менше; збільшення біохімічного споживання кисню за 5 діб (БСК5) до 60 мгО2/дм3 .
[2] Під високим забрудненням поверхневих вод прийнято рівень, що перевищує ГДК у 10 разів, для нафтопродуктів, фенолів, сполук міді, хрому шестивалентного – у 30 разів; зниження розчиненого у воді кисню від 3 до 2 мгО2/дм3; збільшення значень БСК5 від 15 до 60 мгО2/дм3.
[3] За санітарно-гігієнічними нормативами „Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у харчових продуктах та питній воді (ДР-2006)” допустимі рівні цезію-137 та стронцію-90 у питній воді складають по 2000 Бк/м3 (для кожного).
