Сл. Л. Сай
Учительська доля
Вже вересень ступає по землі,
І скоро осінь – золота й глибока...
Біжать – спішать школярики малі
Під неба строгим недремним оком.
Приспів:
Учительська доля, мов квітка у полі,
Прекрасна і чиста вона.
Глибоке озерце – учительське серце,
Чарує його глибина.
І я укотре за багато літ
Дивлюсь у дзеркало й вдягаю сукню.
Привіт, мої школярики, привіт,
Без вас мені на білім світі сумно.
Приспів.
Запрошує до вальсу жовтий лист,
І я кивати “згодна” просто мушу,
Спасибі, вересню, що ти його приніс,
Потішив, приголубив ніжну душу.
Приспів.
