Габорак Валерія, с. Червонокам’янка, Кіровоградська обл.
Голокост на Кіровоградщині
Є люди, що за життя заслуговують на славу. Серед них наш земляк Федір Миколайович Плотнір (рр.).
Зовсім недавно він пішов від нас. Та всі, хто знав його гордяться щирістю, відкритістю, толерантністю. Народився, виховувався та виріс у тоталітарній державі. Жив у період руйнації могутньої СРСР, спостерігав за творенням нових держав, світових подій, стояв у витоків незалежної України. Саме вона дала можливість з’явитися на світ друкованим результатам його тяжкої і кропіткої дослідницької праці за власний кошт. Переживши випробування сталінізмом, виживши у фашистському концтаборі Бухенвальд зумів не зачерствіти душею, не став байдужим до важливих історичних подій. Скромний, непоказний, простий як світ. А скільки зробив для збереження історичної правди з фактів життя. Саме він «розкопав» усю правду про Новопразький Бабин Яр. То ж свій проект я присвячую колишньому остарбайтеру, талановитому краєзнавцеві Федору Миколайовичу Плотніру.
У своєму оповіданні «Магічне число сім» Федір Миколайович Плотнір пише «Ще у глибоку давину з різних народів число сім виокремлювалося із ряду інших чисел. Так, згідно з біблійним вченням процес творення всесвіту тривав сім днів. А звідси і семидобовий цикл відліку днів – тиждень. Досить вагомо функціонує це число і в різних віровченнях:
Сім тижнів Великого посту.
Сім ангельських чинів.
Сім смертних гріхів.
Один із релігійних символів іудаїзму – МЕНОРА – зображується як сім з’єднаних підсвічників.»
І тоді Федір Миколайович вдається до дослідження усної народної творчості, літературної спадщини, де відтворено цифру сім. Своїми висновками надихає до нових пошуків. Та найбільше вражає те, що у своїх дослідженнях він скромно припускає, що й село Нова Прага розташоване на семи пагорбах як благодатне місце для заселення і вигідне для заняття господарством.
Згідно з прийнятим у 1792 році в Російській імперії законом про «черту еврейской оседлости» були визначені певні райони держави, де євреї мали право проживати осідло. До тієї території входила і наша місцевість. Тому значну частку населення Нової Праги, Кам’янки Красної становили євреї. Особливо помітну роль вони відігравали в економіці: в місцевій промисловості та торгівлі. Чимало серед них було кустарів-одинаків, єврейської бідноти. Але були і досить заможні – власники млинів, олійниць, майстерень, лісоскладів, торгових закладів.. коли після революції 1917 року нова влада почала експропріацію, то більш заможні родини покинули села і виїхали до міста, залишилися кустарі різних професій…
Окуповану територію німці поділили на округи, так звані гібетскомісаріати. Концтабір знаходився у Новій Празі, тимчасовий табір для військовополонених у Червоній Кам’янці. До концтабору євреїв звозили з усіх районів гібетскомісаріату. Працездатних чоловіків гнали на роботу в кам’яний кар’єр над Бешкою, де на початку ХІХ століття було так зване «чумне кладовище». А стариків, жінок та дітей по мірі накопичення вивозили та розстрілювали в так званій Рябоволовій балці, що на південний схід від Нової Праги.
Майже не залишилося свідків того геноциду гітлерівців. Лише кілька літніх чоловіків, що в ту пору ще хлопчиками десь неподалік випасали корів, допомогли відшукувати ями з розстріляними. Один з них – Литвинов Павло Антонович розповідав, що як сапали з матір’ю город, то бачили, що по дорозі дві вантажні машини везли людей різного віку і чули надривний людський крик і плач. А на другий день була його черга пасти корову, то біля загорнутої ями, що у верхів’ї Рябоволової балки, було багато крові та мозку.
Тепер, більше як через півстоліття, вже ті ями ледве примітні і свідки певно вказали лише дві з них. Над більшою із них місцеві краєзнавці поставили скромний обеліск.
Лише одному в’язневі новопразького концтабору вдалося вирватися на волю, і він дожив до наших днів. Родину Леоніда Соломоновича Ельберта у концтабір привезли з Новгородківки. Його з іншими ганяли працювати у кам’яний кар’єр. Йому вдалося дістати кусачки, щоб перерізати дріт огорожі. Та при спробі втечі вирватися з концтабору вдалося тільки йому. Інші учасники втечі загинули під кулями охорони, в тому числі його брат і мати.
Одним із найбільш ганебних явищ, породжених фашизмом, був нацизм. Фундаментом нацистської ідеології стала расова доктрина, що й лягла в основу вчення про «третій рейх»: «неповноцінні» ж раси – араби, словяни, цигани, євреї, негри – повинні були зайняти місце рабів. Про цинізм загарбників, на скрижалях яких було викарбуване «З нами Бог», свідчить факт пограбування і знищення церкви в селі Світлополі. Фашисти забрали 16 церковних книг, 60 ікон, іконостас, ризу, підризники, хоругви, хрести, не погребували навіть рушниками і підстилками. Не зумівши повністю зруйнувати церкву, вони знищили все, що знаходилося в приміщенні. І зараз стоять стіни цієї церкви як свідки тих страшних подій.
Та матеріальні збитки не можуть зрівнятися з людськими жертвами, а їх тисячі. У квітні 1942 року в Новій Празі фашисти розстріляли 25 євреїв. Перед стратою чоловіків, жінок, дітей роздягали, а потім у кар’єрі розстрілювали. Завдяки ініціативі краєзнавця Ф. Плотніра на місці Новопразького «Бабиного Яру» встановлено пам’ятний знак. Улітку 1943 р. гітлерівці розстріляли 37 сімей новопражців, а біля хутора Душна 101 військовополоненого.
Звірствам окупантів не було меж. У с. Войнівці гітлерівські бузувіри зігнали на сільську вулицю малолітніх дітей дитячого будинку разом з директором і після звірячих катувань розстріляли. У жовтні 1943 р. у с. Дівоче Поле гітлерівці стратили 31 жителя села, серед них 70-річну Софію Маковецьку, 11-річного Гришу Криворота, Тетяну Гаренко з немовлям на руках.
У селі Дубівці фашисти забрали 16 жителів, які після звірячої розправи (виколювали очі, розрізали животи і набивали прядивом) розстрілювали.
Знищення єврейського населення Кіровоградщини, як свідчать першоджерела, що зберігаються у фондах Держархіву Кіровоградської області, відбувалося, як і в інших регіонах, організовано і стрімко. Цим займалися спеціальні зондер - і айнзацкоманди. Усі євреї були оперативно взяті на облік, на їх будинках малювали шестикутну зірку, а самі вони мали носити нарукавні повязки із такою ж зіркою та надписом «Давид». Основна частина євреїв на Кіровоградщині була знищена протягом років. У Піщанобрідському районі Кіровоградської області німецькими загарбниками були знищені усі жителі цілого населеного пункту – с. Ново-Глиняна. У дитячому будинку села Липовеньки Голованівського району було розстріляно 39 маленьких вихованців – євреїв. Під виглядом організації катання дітей на санчатах гітлерівці привозили їх до спеціально викопаної ями, роздягали, ставили на коліна і розстрілювали. Бувало, що дітей викидали живими у вогонь, а страждання жертв супроводжувалося гомеричним сміхом і глузуваннями їх катів.
Найбільша кількість євреїв була знищена на теренах Кіровоградського (близько 7 тис. осіб), Олександрійського (близько 3 тис. осіб), Златопільського (1200 осіб), Підвисокого (1108 осіб), Голованівського (біля 900 осіб), Грушковського (Ульянівського) (більше ніж 700 осіб) районів.
Далі ми приводимо приклад тих, чиї імена зберегла людська пам'ять. Адже допоки пам’ятаємо – живемо.
Бердичівська Лея, 1875 р/н с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1941 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Бердник – три сім’ї, 14 осіб, м. Олександрія, євреї. Розстріляні фашистами в 1942 році в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Бронвейберг Ісаак Григорович, 1907 р/н, м. Олександрія, єврей, технік-інтендант 1-го рангу. Пропав безвісти у квітні 1944 року.
, 1901 р/н, с. Куколівка, єврей, рядовий. Загинув у бою у 1945 році. Похований у Німеччині.
Грімберг Іда Марківна, 1896 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1941 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Житомирська Гіта Григорівна, 1882 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Житомирський Моісей Абрамович, 1885 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Житомирський Мусій, 1889 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами після жорстоких катувань у березні 1943 році.
Затуловська Марія, 1884 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Затуловський Мойша-Арон Зейлікович, 1880 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Ейзенштадт Даня, м. Олександрія, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в 1941 році в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Ізраіліт Буня Лейбівна, 1910 р/н, м. Олександрія, єврейка. Розстріляна у 1941 році німецькими окупантами. Похована на кладовищі в с. Семенівка.
Лейбович Володимир Абрамович, 1939 р/н, м. Олександрія, єврей. Загинув у 1942 році. Похований в м. Олександрія.
Лінецька Хая Мортхівна, 1880 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Ізраіліт Ханна Моісеївна, 1883 р/н, м. Олександрія, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Похована на кладовищі в с. Семенівка.
Ізраїль Бруха Йосипівна, 1912 р/н, єврейка. Загинула у 1941 році. Розстріляна німецькими окупантами під час масового знищення єврейського населення. Місце поховання невідоме.
Лейбович Соня Абрамівна, 1938 р/н, м. Олександрія, єврейка. Загинула в 1942 році. Похована на кладовищі в м. Олександрія.
Лейбович Фаїна Михайлівна, 1908 р/н, м. Одеса, єврейка, продавець. Загинула у 1942 році. Похована у м. Олександрія.
Лейбович Яків Абрамович, 1932 р/н, м Олександрія, єврей.
Маєвський Давид Маркович, 1910 р/н, м. Олександрія, єврей, робітник. Розстріляний німецькими окупантами в 1942 році. Похована на кладовищі в м. Олександрія на міському кладовищі.
Налевін Яків Моїсейович, 1902 р/н, м. Олександрія, єврей, робітник. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Похована на кладовищі в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Налевіна Маня Абрамівна, 1870 р/н, м. Олександрія, єврейка.
Ойкс Рівен Мортхович, 1875 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Ойкс Хая, 1880 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілов Віктор Григорович, 1940 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілов Григорій, 1910 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілова Галина Юдківна, 1920 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілова Людмила Григорівна, 1942 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Петренко Володимир, м. Олександрія, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Петренко Тамара, м. Олександрія, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
, 1912 р/н, с. Нова Прага, єврей. Загинув 1943 році під час бойових дій.
Михелєєв Борис Соломонович, м. Олександрія, єврей. Закатований німецькими окупантами в 1943 році. Похована на кладовищі в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Саранські, батько, мати і четверо дітей, м. Олксандрія, євреї. Розстріляні німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
, 1887 р/н, м. Олександрія, єврей, продавець. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Тейтельман Поліна Абрамівна, 1889 р/н, м. Олександрія, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Теплицькі, чоловік і жінка, м. Олександрія, євреї. Розстріляні німецькими окупантами в 1941 році в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
, 1903 р/н, м. Олександрія, єврей, службовець. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Похований на міському кладовищі в м. Олександрія.
Уманський Марян, 1884 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Уманський Юда Ізрайлович, 1881 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Шаєвич Сьома, 1936 р/н, м. Олександрія, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Юдін Мойсей Юдович, 1880 р/н, єврей, службовець. Розстріляний німецькими окупантами в 1942 році. Похована на міському кладовищі в м. Олександрія.
Якова Хая, 1887 р/н, с. Дмитрівка, Знамянського району, єврейка, робітниця. Розстріляна німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Ямпольський Михайло, м. Олександрія, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в 1942 році ёв м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
А це та страшна статистика, що свідчила про трагедію єврейського населення на Кіровоградщині.
1941 рік
23 серпня – перші розправи над євреями у м. Кіровоград зондеркомандою 4б
14 жовтня – 304-ий поліцейський батальйон розстріляв у Знам’янці 47 євреїв
5 листопада – ремонтний загін 1-ої мотопіхотної бригади СС розстріляв в Олександрії 459 євреїв
30 листопада – були розстріляні близько 60-70 євреїв-військовополонених Адабашевої в’язниці
10 грудні – розстріляно 370 євреїв із с. Юзефполь Вільшанського району
23 грудня – розстріляно 207 євреїв Добровеличківки, з них 40 чоловіків, 57 жінок, 45 стариків, 65 дітей
Всього за 1941 рік – 8000 євреїв
1942 рік
3 січня – розстріляно 36 дітей дитбудинку Голованівська
2 лютого – у Златополі за допомогою газу умертвили 202 євреїв.
7 лютого – у Ново-Миргороді розстріляли 69 євреїв
15 лютого – у колгоспі ім. Сталіна Новомиргородського району розстріляно 134 євреї
У пам'ять про трагедію єврейського народу наш поет-земляк пише
Берези плачуть в Бабинім яру
Червоним листям на траву зелену.
Я із того сумного гобелену
Малу краплину осені беру.
Вона ж долоню жаром обпіка.
То не листок, - підказує мій розум, -
Чиєсь життя з корінням витіка
І падає, обпалене морозом.
