Тому в абонентів на сьогодні користуються попитом двостандартні телефони. Коли абонент перебуває в зоні дії стільникової мережі, телефон працює за стандартом стільникового зв’язку, а за відсутності стільникової мережі чи поганої якості зв’язку можна переключитися в супутниковий режим роботи (якщо абонент знаходиться у відкритому просторі).
Відмітними рисами сучасних систем супутникового радіотелефонного зв’язку є:
· застосування цифрових технологій для передачі мови і даних, підвищення якості й надійності зв’язку, розширення спектра послуг;
· інтеграція з традиційними наземними системами мобільного зв’язку (передусім з цифровими стільниковими);
· сумісність і взаємодія мереж мобільного супутникового радіозв’язку з телефонною мережею загального користування на будь-якому ієрархічному рівні (місцевому, внутрізоновому, міжміському);
· різноманіття типів абонентських терміналів: стаціонарні, портативні, мобільні, приймальні тощо.
На сьогоднішній день у світі нараховується більш як 30 національних і міжнародних (регіональних і глобальних) проектів, призначених для радіотелефонного супутникового зв’язку (як вдалих, так і не дуже). Серед них найвідоміші: Globalstar, Іrіdіum, ІCO (Айко), Inmarsat, Orbcomm, ELLIPSO, Thuraya, а також російські низькоорбітальні «Гонець» і «Сигнал» та геостаціонарні «Банкір» і «Ямал».
Розглянемо деякі з них.
Cистема Thuraya
Мобільна супутникова система Thuraya («Турая») є проектом компанії Hughes Іnc. (HSCІ), що входить до складу корпорації Boeіng.
Космічний сегмент системи складається із супутника «Турая 1» (запущеного 21 жовтня 2000 року). Системний супутник розташований на геостаціонарній орбіті на висоті 36 000 км від екватора, проектний термін експлуатації супутника — 15 років. У перспективі передбачається запуск другого супутника, що працюватиме в режимі дублера. Зона покриття системи включає 99 країн Європи, Північної і Центральної Африки, Середнього Сходу, Центральної Азії та Індії.
Наземна станція сполучення з телефонною мережею (gateway), розташована в ОАЕ, діє як операційний центр для мобільних супутникових систем.
Система призначена для надання послуг мобільного супутникового зв’язку (передача голосу, факсів, даних, визначення місцезнаходження, аварійні служби). Супутник «Турая» забезпечує пропускну здатність мережі до 13 750 одночасно використовуваних телефонних каналів.
Портативні термінали Thuraya (рис. 7.15) забезпечують роботу в двох режимах: безпосередньо через супутник та через наземну стільникову мережу GSM. Вони порівнянні зі стільниковими GSM-телефонами за розмірами, зовнішнім виглядом і якістю передачі голосу.
Рис. 7.15. Термінали системи Thuraya
Абонентські термінали працюють на таких частотах:
Земля — космос 1626,5—1660,5 МГц;
космос — Земля 1525,0—1559,0 МГц.
Фідерні лінії зв’язку:
Земля — космос 6425,0—6725,0 МГц;
космос — Земля 3400,0—3525,0 МГц.
Як метод доступу використовується FDAMA/TDMA, швидкість передачі даних — до 9,6 кбіт/с.
Система Globalstar
Globalstar («Глобалстар») являє собою консорціум з міжнародних телекомунікаційних компаній, заснований 1991 року. Система Globalstar розроблена для надання високоякісних супутникових послуг широкому колу користувачів, що включають голосовий зв’язок, службу коротких повідомлень, роумінг, позиціонування, факсимільний зв’язок, передачу даних, а також визначення місцезнаходження й асинхронну передачу факсимільних повідомлень і даних зі швидкістю до 9,6 кбіт/с. Тобто за допомогою системи Globalstar можливе не лише надання послуг мобільного радіотелефонного супутникового зв’язку, а й побудова систем диспетчеризації і корпоративних мереж передачі даних.
Супутникове угруповання Globalstar складається з 48 основних і 4 запасних супутників, що розташовуються на низькій орбіті на висоті 1414 км від поверхні Землі.
Карту зон покриття системи Globalstar подано на рис. 7.16.
Рис. 7.16. Карта покриття системи Globalstar
У системі Globalstar застосовуються абонентські термінали кількох типів:
· портативні (трубка в руці), аналогічні стільниковим телефонам (наприклад, Telіt SAT550) (рис. 7.17);
· мобільні (що встановлюються на рухомих засобах);
· стаціонарні телефонні апарати (рис. 7.18), концентратори, таксофони.
|
| |
Рис. 7.17. Telit SAT550 | Рис. 7.18. Qualcomm GSP2800 |
Портативні і мобільні абонентські термінали можуть підтримувати кілька стандартів — для роботи не лише в системі Globalstar, а й у стільникових мережах. Так, існують:
— Globalstar / AMPS / CDMA-тримодові термінали;
— Globalstar / GSM-двомодові термінали;
— Globalstar-одномодові термінали.
Портативні супутникові телефони Globalstar лише ненабагато більші від існуючих стільникових телефонів і виготовляються трьома провідними виробниками: Ericsson, Qualcomm і Telital.
Позиціонування, навігація, диспетчерські інформаційні системи
Глобальні супутникові системи позиціонування GPS (Global Posіtіonіng Systems) призначені для визначення координат об’єкта на місцевості. Іншою назвою таких систем є СРНС — супутникові радіонавігаційні системи.
Найвідомішими глобальними системами позиціонування є Navstar GPS (США) і ГЛОНАСС (Росія). Існує також європейський проект Galileo (планується запустити 2008 року).
На сьогоднішній день досить часто GPS-системи використовуються у поєднанні з системами радіозв’язку (супутниковими і стільниковими) та інерціальними навігаційними системами. Це дає змогу використовувати радіоканали для передачі додаткової інформації, а також підвищувати точність і вірогідність визначення координат.
Послугу GPS надають такі відомі мобільні супутникові системи, як Thuraya, Inmarsat, Globalstar та ін.
Супутникова навігація може мати різноманітні застосування,
а саме:
· персональні системи навігації;
· диспетчерські навігаційні системи;
· системи моніторингу морського транспорту;
· топографія та ін.
Персональні системи
Такі пристрої призначені для індивідуального використання — найчастіше використовуються водіями автомобільного транспорту. Досить поширені приймачі СРНС, що мають розмір кишенькового калькулятора з клавіатурою і рідкокристалічним дисплеєм, на якому відображаються координати користувача, курс, відстань і напрямок до контрольних пунктів маршруту, пройдений маршрут, карта місцевості, параметри видимих супутників (рис. 7.19). Вартість такого приймача коливається в межах $100 — 1000. Його можна придбати і в Україні.
Рис. 7.19. Приймач GPS
Для індивідуального користування розроблені також пристрої, що являють собою спеціальні портативні комп’ютери з навігаційною програмою і цифровою картою, фрагмент якої висвічується на дисплеї. Прикладом можуть слугувати прилади Philips Carin (Phіlіps), Autopilot Systems (Bosch), Rino 120 (Garmin) та ін. Такі прилади є своєрідними електронними лоцманами, деякі з них можуть давати вказівки водію синтезованим голосом, заздалегідь повідомляючи про всі повороти, стоянки й інші особливості даного маршруту. Для точного визначення свого місцезнаходження комп’ютер одержує інформацію від трьох джерел: GPS-приймача, електронного компаса і датчиків пройденого шляху, встановлених на колесах. Інформація уточнюється за допомогою бази даних на магнітній картці.
Найбільше поширення ці системи одержали в європейських країнах, де майже для будь-якої місцевості складені електронні цифрові карти. Діапазон цін на це устаткування коливається від $500 до 3000. На сьогоднішній день на ринку пропонуються також цифрові карти України, її областей та міст, які можна використовувати в GPS-системах.
Диспетчерські системи
Диспетчерські навігаційні системи призначені для централізованого контролю за пересуванням кількох десятків вантажних автомобілів по території, що обслуговується транспортною компанією.
Диспетчерська інформаційна система (або автоматизована система управління перевезеннями) складається з двох основних частин:
1) мобільного обладнання (кожен автомобіль оснащується GPS-приймачем і устаткуванням радіозв’язку для контакту з диспетчерським пунктом);
2) обладнання та програмного забезпечення робочого місця диспетчера.
Робота диспетчерської системи супутникової навігації здійснюється у такий спосіб:
· GPS-супутники з орбіт передають на Землю навігаційні сигнали;
· GPS-приймач на транспортному засобі приймає ці сигнали і визначає своє місцезнаходження;
· дані передаються по радіоканалу в диспетчерський центр. Для цього можуть використовуватися радіоканали як супутникових систем зв’язку, так і стільникових;
· диспетчерський центр приймає дані від транспортного засобу, обробляє їх і показує на екрані реальне місцезнаходження транспортного засобу на карті місцевості.
Одночасно з основною інформацією по радіоканалу можуть автоматично передаватися дані від різноманітних датчиків, встановлених на вантажному автомобілі: наприклад, про несанкціоноване відкриття контейнерів, про наявність палива, про зупинки, ДТП, аварії, а також від кнопок тривоги.
Інформація може надходити й у зворотному напрямку — від диспетчера до водія, наприклад, команди про зміну маршруту чи часу доставки вантажу. При цьому всі повідомлення автоматично записуються в архів, і за необхідності послідовність усіх подій та дій персоналу може бути відновлена.
На рис. 7.20 показано схему організації зв’язку в диспетчерській системі на прикладі використання для радіозв’язку супутникової системи Globalstar. На ньому зображено два можливі шляхи передавання інформації від наземної станції: через телефонну мережу і виключно по каналах Globalstar.
Рис. 7.20. Схема зв’язку в диспетчерській системі
Такі диспетчерські системи крім транспортних компаній можуть успішно використовувати також пошукові й аварійні служби, служби рибнагляду, інкасації банків, МВС тощо. Елементи цих систем можуть встановлюватися в дорогих моделях автомобілів. У разі спроби викрадення пристрій автоматично пові-
домляє координати автомобіля, за якими відповідна служба може його знайти.
Як приклади програмного забезпечення для диспетчерських систем можна назвати: PC Vtrak від Trіmble Navіgatіon (США), Logіc Dіspatch від Sіmac Systems (Нідерланди), ECOMM, «Банкомзв’язок» (Україна) та ін. Такі системи пропонують різні українські компанії.
Останнім часом розробляються системи, що використовують GPS і дають змогу працювати через колективний Інтернет-сервер (для радіозв’язку у такому разі найчастіше використовується стільниковий зв’язок та WAP-технологія). Наприклад, АСУП SkyCom компанії «Укрсофт».
Для уявлення про роботу диспетчерських систем на рис. 7.21 подано вікно системи SatTrack компанії «УкрСат».
Рис. 7.21. Вікно системи SatTrack
Системи моніторингу морського транспорту
Основне призначення таких систем — моніторинг суден з метою оптимізації керування флотом і гарантування безпеки мореплавання.
Зазвичай системи цього типу будують на основі клієнт-серверної архітектури з доступом до Інтернет. Це дає змогу клієнту системи звертатися до сервера з будь-якого віддаленого комп’ютера, використовуючи тільки Інтернет-броузер.
Так, система моніторингу «Вікторія» (http://victoria.marsat.ru) поєдує в собі три технології:
· супутникове позиціонування (GPS);
· супутниковий зв’язок (Іnmarsat-C);
· Інтернет.
Простий користувацький інтерфейс системи дає можливість формулювати запити до бази даних, у звичній формі позначаючи на карті судна, як цікавлять користувача.
Іншими прикладами систем моніторингу є: Webtrack компанії Brіtіsh Telecom, PurpleFіnder компанії Pole Star, TrackScape компанії TrackWell.
7. Міжнародні консорціуми в ССЗ
Іntelsat
Консорціум Іntelsat (The Іnternatіonal Telecommunіcatіons Satellіte Organіzatіon, www. ) — найстарший і найбільший, утворений 1964 року з метою надання його державам-учасникам (в основному країнам, що розвиваються) сучасних технологій зв’язку. Іntelsat — це організація, що включає понад 120 країн повних учасників і близько 60 країн — асоційованих учасників.
Іntelsat є системою із 20 супутниками на геостаціонарних орбітах, що розташовуються над Атлантикою, Індійським та Тихим океанами і покривають територію приблизно 200 країн світу (докладну інформацію про зони покриття можна відшукати на сайті системи). У даний час базовими супутниками Іntelsat є найпотужніші Іntelsat VІІІ та Іntelsat-К, що значно перевершують за головними характеристиками перший супутник (Early Bіrd). Іntelsat VІІІ має 36 С-смуг і 10 Ku-смуг та підтримує сотні тисяч телефонних каналів.
Керуючі станції системи розміщені на території США, Німеччини та Гонконгу. Наземний сегмент Intelsat включає понад 18 000 наземних станцій (з них близько 800 великих, розміщених у 170 країнах світу), а користувацький — мільйони VSAT та домашніх антен.
Завдяки цій глобальній системі можливе надання таких послуг:
— широкосмугові супутникові канали на базі технології VSAT;
— відеопослуги: прямі трансляції з віддалених майданчиків у будь-якому місці світу;
— послуги передачі голосу і даних: телефонний, телефаксний, відеоконференц-зв’язок і передача мультимедіатрафіка;
— Інтернет-послуги.
Послугами Intelsat користуються такі найбільші телерадіокомпанії, як DBS, BBC, CNN, Європейський і Азіатський союз радіомовлення. Для організації телефонного зв’язку до послуг Intelsat вдаються корпорації France Telecom і Deutsche Telekom. Система використовується для передачі інформації банками і найбільшими газетами та видавництвами (International Herald Tribune, Financial Times, Wall Street Journal).
Eutelsat
Консорціум Eutelsat (The European Telecommunications Satellite Organization, www. eutelsat. org) був утворений 1977 року для передачі телефонних викликів і європейських телевізійних програм на континенті.
З 1994 року учасниками Eutelsat є 36 держав Європи. У даний час країни Східної Європи теж стають повноправними учасниками цього консорціуму.
Космічний сегмент Eutelsat складається з 23 супутників, що знаходяться на геостаціонарних орбітах. З них 20 — власних. (Найближчим часом має бути запущено ще три власних супутники — e-BIRD™, W3A і Express AM1.) Сучасна технологічна програма Eutelsat, починаючи з 1998 року, переорієнтована на супутники третього покоління Eutelsat III, що надають розширені операційні можливості й призначені для використання в першому десятилітті ХХІ століття. Покриття системи охоплює Європу, Близький Схід, Африку, Азію, схід Північної Америки й Південну Америку.
Організація надає послуги через мережу партнерів, провідних телекомунікаційних операторів, таких як Deutsche Telekom, France Telecom (Globecast), Telespazio, Xantic та ін.
Серед послуг, що надаються Eutelsat: цифрове відео та радіомовлення (DVB стандарт — проект OPENKSY); супутниковий Інтернет та мультимедіа, побудова корпоративних мереж (у тому числі ІР, VSAT, DAMA), позиціонування мобільних об’єктів (проект EutelTRACS™) та ін.
Eutelsat надає більш ніж 1250 громадських і приватних телевізійних каналів (наприклад, BBC, France Télévision, Deutsche Welle, TF1, CNN, BSkyB, TPS, Cyfra+ та ін.), 650 радіостанцій. 750 корпоративних мереж обслуговують клієнтів у сфері фінансів, енергетики, мас-медіа (серед них: Volkswagen, Renault-F1, Total Elf Fina, Reuters, AFP, International Herald Tribune, Auchan, Atos-Euronext та ін.).
Іnmarsat
Консорціум Іnmarsat (The Іnternatіonal Marіne Satellіte Organіzatіon) — Міжнародна організація мобільного супутникового зв’язку, www.inmarsat.com) утворений 1979 року на прохання Міжнародної морської організації (ІMO) з метою створення системи супутникового зв’язку для морських суден і авіаційної техніки. На сьогоднішній день організація має штаб-квартиру в Лондоні й охоплює 86 країн. Штат Іnmarsat становить більше ніж 400 осіб 56 різних національностей.
Система Іnmarsat складається з дев’яти супутників, що знаходяться на геостаціонарній орбіті. Чотири супутники Іnmarsat-3 (третього покоління) формують перекриваючі одна одну зони покриття (незважаючи на екстремальні полюсні зони). Інші використовуються як запасні. Отже, система забезпечує глобальне покриття земної поверхні (близько 98%).
Послуги зв’язку в Іnmarsat поділяються на кілька видів так званих сервісів, або стандартів: Іnmarsat-А і Іnmarsat-B (аналогова і цифрова телефонія, високошвидкісна передача даних і факсів), Іnmarsat-С (низькошвидкісна передача цифрових даних, що застосовується для створення систем диспетчерського контролю за наземним транспортом та морськими суднами), Іnmarsat-D/D + (глобальний пейджинг), Іnmarsat-E (передача сигналів порятунку морських суден), Aero-C, H, I, L, mini-M (для систем диспетчерського контролю за літаками та забезпечення голосового і факсимільного зв’язку, а також передачі даних), Іnmarsat-М/mini-M/М4 (персональні супутникові телефони, голосовий зв’язок, передача даних і факсів) та ін.
Більша частина супутникових телефонів системи Inmarsat виробляється фірмами Trane&Trane і NERA WorldPhone. На рис. 7.22, 7.23 показано супутникові термінали для роботи в стандарті Іnmarsat-M4.
|
|
Рис. 7.22. TT-3060A | Рис. 7.23. TT-3062D — |
З використанням стандартів Іnmarsat можна передавати дані (Іnmarsat-mіnі-М — 2,4 кбіт/с, Іnmarsat-A і Іnmarsat-B — 56—
64 кбіт/с, Іnmarsat-М4 — 64 кбіт/с), вартість передачі в різних стандартах теж різниться.
2004 року планується запуск трьох супутників Inmarsat-І4 (четвертого покоління). Тепер вони знаходяться в стадії розробки компанією Astrіum. Ці супутники мають забезпечувати можливість передачі даних зі швидкістю до 432 кбіт/с за низькими тарифами. Нова послуга називатиметься B-GAN — Broadband Global Area Network (широкосмугова глобальна мережа).
«Інтерсупутник»
Міжнародна організація космічного зв’язку «Інтерсупутник» (www. *****) була створена в листопаді 1971 року, коли дев’ять країн підписали угоду про утворення єдиної системи супутникового зв’язку. На сьогодні «Інтерсупутник» — це відкрита міжнародна організація, членами якої є 24 країни (колишні країни СРСР, серед них і Україна, а також Німеччина, Угорщина, Румунія, Чехія, В’єтнам, Афганістан, Ємен, Лаос, Нікарагуа, Сирія, Корея, Індія, Куба та ін.).
Штаб-квартира «Інтерсупутника» розташована в Москві. Вона забезпечує практичне здійснення всіх технічних, комерційних і юридичних аспектів діяльності організації, а також координує ді-
яльність регіональних представництв «Інтерсупутника» у різних країнах. «Інтерсупутник» активно співпрацює з всесвітніми і регіо-
нальними організаціями, серед яких ООН, МСЕ, ЮНЕСКО, APSCC.
Космічний сегмент «Інтерсупутника» містить орендовані в Російської Федерації три супутники зв’язку типу «Експрес-А», а також супутник нового покоління LMІ-1, створений у межах СП «Локхид Мартін Інтерсупутник» Супутники розташовані на дузі геостаціонарної орбіти від 11° зах. д. до 80° сх. д.
У липні 2002 року «Інтерсупутник» і компанія Eutelsat уклали дистриб’юторську угоду, на підставі якої «Інтерсупутнику» надаються права на продаж супутникової ємності і послуг системи Eutelsat, до складу якої сьогодні входить 21 супутник зв’язку.
Наземний сегмент містить:
· наземні станції супутникового зв’язку;
· контрольні станції;
· наземний комплекс керування супутниками.
«Інтерсупутник» пропонує операторам зв’язку і радіотелемовних компаній ємність на супутниках нового покоління для організації широкого спектра телекомунікаційних послуг, таких як теле - і радіомовлення, передача голосових повідомлень і даних, відеоконференц-зв’язок та підключення до Інтернет.
У коло користувачів системи «Інтерсупутник» входять державні й приватні телекомунікаційні і радіомовні компанії, а також компанії — провайдери послуг багатьох країн світу.
8. Супутниковий зв’язок в Україні
На сьогоднішній день в Україні функціонують декілька провайдерів супутникового зв’язку.
У табл. 7.3 наведено основні послуги, що надаються різними провайдерами, та використовувані системи супутникового зв’язку.
Таблиця 7.3
Послуги супутникового зв’язку в Україні
Провайдер | Система | Послуги |
«Інфоком-СК» | орендує канали в Intelsat, має власний центр керування мережею в Києві, оперує мережею з 300 станцій | передача даних, доступ до Інтернет, голосовий зв’язок, побудова мереж VSAT |
«УкрСат» | використовує супутники систем Intelsat, Eutelsat, Inmarsat, має центр керування системою в м. Києві | побудова мереж на основі VSAT-технології, передача даних, підключення до Інтернет |
Space Gate | супутник Amos1 (геостаціонарна орбіта, Ku-діапазон), операційний центр на території СНД | прийом інформації кінцевими користувачами Інтернет (до 1,5 Мбіт/с) |
«Турая-Україна» | використовує супутник Thuraya (на геостаціонарній орбіті) | телефонія, передача даних, визначення місцезнаходження (GPS), мобільний супутниковий зв’язок для абонентів UMC, GT, WellCom |
Елсаком-Україна | використовує супутники системи Globalstar | мобільний супутниковий зв’язок (для абонентів «Київстар GSM» |
У 1993 році було створено Національне космічне агентство України (НКАУ). Воно представляє Україну в Іnmarsat, «Інтерсупутнику», Eutelsat, Іntelsat. Агентство постійно займається правовими питаннями супутникового зв’язку, вивчає законодавство в галузі зв’язку і ліцензування, розробляє національне законодавство для супутникового зв’язку. У сфері відання агентства — міжнародний правовий захист, позиції на геостаціонарній орбіті, частотні діапазони. Зокрема, в ІTU у Женеві Україна одержала позицію 38° сх. д. разом з Молдовою, Білоруссю і Пакистаном.
НКАУ заснувало телерадіокомпанію «Либідь». На період з 1998 по 2002 рік НКАУ сформувало космічну програму, що після схвалення Верховною Радою України набула статусу Закону України «Про державну космічну програму на 1998—2002 роки». Важливою частиною програми є розділ «космічні технології», де значне місце приділене космічним телекомунікаційним та інформаційним системам. У цьому розділі, зокрема, заплановано створення єдиної національної супутникової системи передачі інформації (ЄССПІ). Для реалізації проекту агентство заснувало державне підприємство «Укркосмос», воно є системним інтегратором створення ЄССПІ. ЄССПІ має містити ряд підсистем: фіксованого супутникового зв’язку, передачі даних, мобільного зв’язку та ін.
9. Програмне забезпечення
для систем супутникового зв’язку
Назвемо основні типи систем, що використовуються для розробки та організації функціонування систем супутникового зв’язку:
· Системи автоматизації проектування (САПР). Як приклади таких систем можна назвати програмний комплекс «АЛЬБА-
ТРОС», розроблений ЗАТ «Інформаційний космічний центр «Північна корона» (Санкт-Петербург), програмний комплекс Satellіte TOOL KІТ, розроблений американською компанією Analytіcal Graphіcs.
· Спеціалізовані системи з моніторингу і контролю мереж, що постачаються разом із технічними рішеннями і використовуються на наземних станціях супутникового зв’язку.
· Різноманітні клієнтські програми, що забезпечують роботу в супутникових системах (наприклад, вищеописані диспетчерські інформаційні системи).
· Білінгові системи для тарифікації послуг мобільного супутникового зв’язку та доступу до Інтернет.
Білінгові системи операторів супутникового зв’язку
Розглянемо функціональну структуру білінгових систем для операторів супутникового зв’язку на прикладі системи Fastcom/
SART, що розроблена фірмою «ФОРС» як типова інтегрована система для забезпечення інформаційної підтримки діяльності підприємства супутникового зв’язку.
Основними функціями АСР Fastcom/SART є:
· робота з клієнтами (ведення списків клієнтів та договорів; виставлення рахунків; формування звітів про неоплачені рахунки клієнтів; перевірка рахунків; обробка платежів; виплата винагород агентам; ведення даних про штрафні санкції; формування звіту про закриття рахунків і витрати платежів);
· керування тарифами (постачальників, клієнтів);
· облік засобів зв’язку (ведення даних про діапазони номерів завантаження; обробка даних про стан пристроїв зв’язку та ін.);
· робота з постачальниками послуг зв’язку (введення і коригування даних про постачальників; планування і виконання платежів постачальникам; введення і коригування інвойсів та ін.);
· адміністрування (реєстрація користувачів системи; призначення користувачам прав доступу до функцій (груп функцій); ведення протоколів роботи користувачів і перегляд журналу сеансів; закриття операційного дня; резервне копіювання бази даних);
· завантаження й обробка даних про трафік;
· нарахування сум за послуги до оплати на рахунки клієнтів;
· виставлення рахунків за послуги зв’язку;
· ведення даних стосовно відправлення рахунків за послуги зв’язку;
· введення платежів від клієнтів;
· обробка платежів і взаємодія з бухгалтерією (введення інформації з банківських виписок про платежі за послуги зв’язку на адресу підприємства; автоматизація упорядкування платежів (пошук відповідностей по клієнту, за сумою та датою платежу чи його окремими реквізитами); формування платіжних доручень; формування рахунків-фактур з унікальними номерами; експорт/імпорт інформації про платежі й розрахунки з клієнтами, агентами);
· закриття операційного дня;
· перегляд даних і одержання звітів (по пристроях зв’язку, клієнтах, боржниках, фінансах, постачальниках послуг зв’язку, рахунках);
· ведення довідників і настройка системи;
· архівування даних;
· створення і ведення інтегрованої БД — передбачає інтегрування наявних даних у функціонуючих на даний момент на підприємстві розрахункових системах з БД білінгової системи;
Спеціальна підсистема забезпечує оперативну аналітичну обробку даних (OLAP). За її допомогою кінцевий користувач одержує доступ до докладної та інтегрованої інформації про дані трафіка, клієнтів, постачальників, рахунки, платежі у розрізах по-
слуг, категорій клієнтів, звітних періодів тощо.
| |
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
