МАЛОСЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Заняття № 1
Тема заняття: Розробка і порядок затвердження НТД для виробництва і контролю якості ліків.
Мета заняття: ознайомитися з вимогами, що висуваються до НТД на лікарські засоби, порядку їх розробки та затвердження.
Контрольні питання
1. Загальні вимоги до виробництва ліків у промисловості.
2. Організаційна структура хіміко-фармацевтичного підприємства.
3. Порядок організації виробництва лікарських засобів.
4. Структура керування промисловим виробництвом і контролем якості лікарських препаратів в Україні.
5. Порядок створення лікарських препаратів.
6. Процедура реєстрації лікарських препаратів в Україні.
7. Категорії нормативної і технічної документації.
Інформаційний матеріал.
Згідно з діючим Законом України "Про лікарські засоби", промислове виробництво лікарських препаратів здійснюється за технологічними нормативними документами - регламентами. Вимоги до змісту, розробки, погодження та затвердження технологічної документації визначені Галузевим нормативним документом - ГНД "Продукція медичної та мікробіологічної промисловості. Регламенти виробництва лікарських засобів. Зміст, порядок розробки, узгодження та затвердження". Цим документом передбачені технічний та технологічний регламенти і чітко визначений об'єм інформації при викладенні технологічного процесу. Наказом МОЗУ від 14.10.2002 р. № 000 наближено вимоги до технологічної нормативної документації до норм вимог СМР, що повинні відповідати Правилам управління лікарськими препаратами у Європейському товаристві (в частині Належна виробнича практика лікарських засобів, 1997 р.).
Структура нормативної документації для фармацевтичних підприємств, які не сертифіковані згідно з вимогами GМР, складає зовнішні документі (накази МОЗ України, постанови КМ України, галузеві нормативні документи (керівництва, ГСТУ, ДСТУ, ТУ, ДФУ), внутрішні документи (стандарти підприємства, стандартні робочі (операційні) процедури, реєстри документів, технологічні інструкції, специфікації, протоколи, методики, АНД, досьє виробничої серії, реєстраційне досьє) та регламентів виробництва (технічний та технологічний (тимчасовий та промисловий). Для фармацевтичних підприємств, які сертифіковані згідно з вимогами СМР, така структура нормативної документації складає зовнішні документі (накази МОЗУ, постанови КМУ, галузеві нормативні документи (керівництва, ГСТУ, ДСТУ, ТУ, ДФУ), внутрішні документи (стандарти підприємства, стандартні робочі (операційні) процедури, реєстри документів, технологічні інструкції, специфікації, протоколи, методики, АНД, досьє виробничої серії, реєстраційне досьє) та виробничі документи (технічні рецептури, технологічні інструкції та інструкції з упаковки).
Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15.12.2004 р. № 000 (з доп. від 19.07.2005 р. № 000) "Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки" формує вимоги до виробництва (виготовлення) ліків в аптеках. Наказ вступив у дію з 01.06.2006 року.
Виконання положень цих документів обов'язкове для всіх підприємств, організацій і закладів, що здійснюють виробництво ліків, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.
Завдання до виконання практичної роботи
Завдання № 1. Скласти організаційну структуру хіміко-фармацевтичного підприємства. Вказати структурні підрозділи, які відповідають за створення, реєстрацію, виробництво, контроль якості, зберігання і реалізацію готових лікарських засобів.
Завдання № 2 Наведіть перелік документів, які необхідно подати для реєстрації лікарського засобу.
Завдання № 3 Навести структурні рівні документації на фармацевтичних підприємствах.
Рівні | Вид документа |
Основна документація 1-й рівень |
|
Обов’язкова реєструюча документація 2-й рівень
| |
Обов’язкова регламентуюча документація 3-й рівень | |
Первинна (робоча) документація 4-й рівень |
Джерела інформації
1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. : в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.
2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В. І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФАс.
3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., І., та ін.– Вінниця: Нова Книга,2с.
4. Закон України «Про лікарські засоби» // Вісник Верховної Ради України. – 1996
5. Порядок створення та постановки на виробництво лікарських засобів // Ліки України. – 1996. - № 1. – С. 32-37.
6. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків : навч. посіб. / за ред. І. М. Перцева. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 728 с.
7. Малосерийное производство готовых лекарственых средств: учебное пособие / , , др. – Х.: НФаУ, 2003. – 152 с.
МАЛОСЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Заняття № 2
Тема заняття: Технологічний процес отримання гелів. Гелеві основи. Гелеутворювачі. Введення лікарських речовин у гелі. Обладнання. Контроль якості готового продукту.
Мета заняття: ознайомитися з технологією гелів, їх класифікацією та контролем якості.
Контрольні питання
1. Гелі. Визначення. Характеристика.
2. Класифікація гелів.
3. Допоміжні речовини що використовуються у виробництві гелів.
4. Номенклатура та характеристика гелевих основ.
5. Характеристика гелеутворювачів.
6. Стадії технологічного процесу одержання гелів.
7. Введення лікарських речовин у гелі.
8. Обладнання, що використовується у виробництві гелів.
9. Контроль якості гелів.
Інформаційний матеріал:
Гелі – це напівтверді системи, які складаються із суспензії, отриманої розподіленням в рідині дрібних неорганічних порошків чи високомолекулярних органічних речовин.
Гелі – м’які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою одно-, дво - або багатофазові дисперсні системи з рідким дисперсним середовищем, реологічні властивості яких обумовлені присутністю гелеутворювачів у невеликих концентраціях.
Гелі класифікують в залежності від їх основ:
· Гідрофобні гелі (олеогелі). Їх основи складаються із рідкого парафіну в суміші з поліефірами чи жирними оліями, згущеними колоїдними силікатами чи цинковими оліями;
· Гідрофільні гелі (гідрогелі). Вони являють собою розчини високомолекулярних сполук.
Залежно від природи речовин гелі поділяються на крихкі – структурні двофазні системи і еластичні – структурні однофазні системи.
Гелі також поділяються на:
· Розбавлені
· Концентровані
Переваги:
1. економічність
2. ефективність
3. зручність у використанні
4. широкий спектр використання
5. малі трудо - та енерговитрати
Недостатки:
1. нестійкі до заморожування
2. притягують вологу
Гелеутворювачі - речовини, розчинення яких в певному середовищі приводить до отримання гелеподібної маси.
Класифікація гелеутворювачів:
· природні полімери: декстран, трагакант, натрію альгінат, пектини, крохмаль, желатин, агар-агар.
· Синтетичні полімери: похідні целюлози (натрій-КМЦ, МЦ, ОПМЦ, АФЦ), ПВС, поліетиленові гелі, аеросил, глини (бентоніт, фітостерин), полімери акрилової кислоти (еудисперт, карбомер).
Допоміжні речовини, які використовуються при виготовленні гелів:
· Зволожувачі
· Активатори всмоктування
· Пролонгатори
· Стабілізатори
· Консерванти
Завдання до виконання практичної роботи
Завдання № 1
Приготувати гель диклофенаку натрію 2 % в кількості 20 г.
Методика виконання практичної роботи.
Склад препарату:
Диклофенак натрію 0,4 г
Корбопол – 1 г
Димексид – 0,02 г
Натрію гідроксид 0,01 н – 4 мл
Вода очищена – 19 мл.
У мірний стакан поміщають 1 г карбополу і додають 18 мл води очищеної при перемішуванні скляною паличкою.
Диклофенак натрію в кількості 0,4 г розчиняють в 1 мл води очищеної. Одержаний розчин додають до гелевої основи та перемішують. До одержаної суміші додають 0,02 г димексиду і знову перемішують. Після чого краплями додають розчин натрію гідроксиду 0,01 н до одержання необхідної в’язкості гелю. Одержаний гель фасують у туби по 10 г.
Завдання № 2
Скласти технологічну схему одержання гелю диклофенаку натрію 2 %.
Завдання № 3
Зазначити за якими показниками проводять контроль якості гелів відповідно до ДФ України.
Джерела інформації
1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. : в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.
2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В. І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФАс.
3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., І., та ін.– Вінниця: Нова Книга, 2с.
4. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків : навч. посіб. / за ред. І. М. Перцева. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 728 с.
5. Грубник І. М. Технологічні властивості гелів на основі карагінанів / І. М. Грубник, Н. О. Ніколайчук // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. – 2010. – № 2. – С. 20-21.
6. Малосерийное производство готовых лекарственых средств: учебное пособие / , , др. – Х.: НФаУ, 2003. – 152 с.
МАЛОСЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Заняття № 3
Тема заняття: Екстракційні ліки із рослинної сировини. Удосконалення процесів екстрагування. Визначення технологічних параметрів сировини. Контроль проміжного контролю (щільність). Контроль готового продукту у відповідності з НТД.
Мета заняття: узагальнити знання про методи виділення біологічно активних речовин з ЛРС та методи інтенсифікації процесів екстрагування.
Контрольні питання
1. Характеристика методів вилучення БАР з ЛРС
2. Основні способи інтенсифікації процесів екстракції в системі тверде тіло-рідина.
3. Інтенсифікація масообміну в системах твердої фази з допомогою ультразвуку
4. Вплив електричного поля на масообмінні процеси при екстрагуванні рослинної сировини
5. Вплив електричного розряду на внутрішню дифузію речовин
6. Стандартизація екстракційних препаратів.
Інформаційний матеріал:
Настойки — це рідкі спиртові або водно-спиртові витяжки, одержані з висушеної або свіжої рослинної чи тваринної сировини без нагрівання і усунення екстрагента.
При виготовленні настойок з однієї масової частини рослинної сировини одержують 5 об'ємних частин готового продукту, із сильнодіючої сировини — 10 частин. В окремих випадках настойки готують в інших співвідношеннях із сировини, що не містить сильнодіючих речовин:(настойки барбарису (1: 10), настойки анісу(1:5), календули (1:10), глоду(1:10), м'яти перцевої (1:20), софори японської(1:2), женьшеню(1: 10), перцю стручкового (1:10), настойка лимонника(1:5),настойка богульника (1:10), 1:20 для настойки м'яти.
При одержанні настойок у якості екстрагента використають спирт етиловий різної концентрації (40%, 60%, 70%, іноді 90%, 95%, 30%).
Настойки одержують розчиненням густих і сухих екстрактів, але в промислових умовах найчастіше — екстракційними методами:
— мацерацією та її різновидами;
— перколяцією.
Рідкі екстракти — це рідкі концентровані водно-спиртові витяжки з лікарської рослинної сировини (ЛРС), одержані в співвідношенні 1:1. На фармацевтичних підприємствах рідкі екстракти готують за масою (з 1 кг сировини одержують 1 кг рідкого екстракту).
В якості екстрагенту при виробництві рідких екстрактів застосовують 50-70% етанол, дуже рідко інші концентрації.
Густі екстракти — це концентровані витяжки з лікарської рослинної сировини, що являють собою в'язкі маси з вмістом вологи не більше 25 %. Їх одержують із рослинної сировини, яка вміщує гіркі, гірко - ароматні і солодкі речовини. Вони не виливаються із тари, а розтягуються в нитки і знову зливаються в суцільну масу. Густі екстракти часто використовують, вихідні субстанції для виготовлення інших лікарських форм, в якості склеюючи та зв’язуючи реагентів. При зберіганні без герметичної упаковки в сухому повітрі підсихають, перетворюються в грудочки, у вологому – сиріють, пліснявіють.
Сухі екстракти — це концентровані витяжки з лікарської рослинної сировини, що являють собою сипучі маси з вмістом вологи не більш 5 % їх слід вважати найбільш раціональним типом екстрактів.
Сухі екстракти поділяють:
Ø на екстракти з лімітованою верхньою межею діючих речовин ;
Ø на екстракти з нелімітованою верхньою межею діючих речовин;
Екстракти-концентрати, або екстракти для приготування настоїв і відварів,— це стандартизовані рідкі і сухі витяжки з лікарської рослинної сировини, призначені для швидкого приготування водних витяжок в аптечній практиці. Розрізняють :
Ø рідкі концентрати, що готують у співвідношенні 1 : 2 ;
Ø сухі в співвідношенні 1:1;
При одержанні екстрактів, як екстрагент використовують етанол низьких концентрацій (від 20 до 40 %).
Сухі концентрати відрізняються від звичайних сухих екстрактів тим, що вміст діючих речовин у них дорівнює вмісту у вихідній сировині, тобто 1 : 1 (тільки для сухого концентрату конвалії він дорівнює половинній кількості 1 : 2).
Завдання до виконання практичної роботи
Завдання № 1
Одержати 100 мл рідкого екстракту кропиви.
Склад препарату:
Листя кропиви – 100 г
Спирту етилового 50 % до одержання 100 мл екстракту.
Методика виконання роботи.
Подрібнене листя кропиви поміщають в лабораторний екстрактор з мішалкою, заливають половинною кількістю екстрагенту від маси та залишають на 30 хв для набухання. Після чого добавляють решту екстрагенту, закривають екстрактор та вмикають його на 30 хв. Швидкість обертів мішалки складає – 60 об/хв.
Одержану витяжку зливають у мірний циліндр, сировину віджимають, віджим добавляють до готового екстракту. У випадку одержання екстракту в кількості меншій ніж 100 мл, сировину промивають чистим екстрагентом, віджим добавляють до готового екстракту до одержання необхідного об’єму.
Завдання № 2
Скласти техногічну схему приготування екстракту кропиви методом перколяції.
Завдання № 3
Провести контроль якості одержаного екстракту.
Джерела інформації
1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. : в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.
2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В. І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФАс.
3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., І., та ін.– Вінниця: Нова Книга,2с.
4. Порядок створення та постановки на виробництво лікарських засобів // Ліки України. – 1996. - № 1. – С. 32-37.
5. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків : навч. посіб. / за ред. І. М. Перцева. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 728 с.
МАЛОСЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Заняття № 4
Тема: Виробництво лікарських засобів для дітей (гранули, драже, капсули, сиропи, еліксири). Технологічна і апаратурна схеми в умовах малого виробництва у відповідності із вимогами GMP.
Мета заняття: засвоїти основні принципи приготування гранул, драже, капсул, сиропів та еліксирів
Контрольні питання
1. Вимоги, що висуваються до дитячих лікарських форм.
2. Сучасні проблеми створення сучасних дитячих лікарських форм.
3. Методи оцінки корекції смаку ліків для дітей.
4. Методи одержання гранул.
5. Методи одержання сиропів.
6. Методи одержання еліксирів.
Інформаційний матеріал.
Серед лікарських препаратів для дітей найбільш широко представлені пероральні лікарські форми з поліпшеним смаком (сиропи, суспензії, емульсії, краплі, гранули, порошки та брикети для розчинення); не менш значущі ректальні лікарські форми (супозиторії, мікроклізми, ректальні мазі й капсули), а також тверді дозовані лікарські форми: таблетки (у тому числі кишково-розчинні, жувальні і шипучі), драже, капсули, пастилки, порошки в облатках та ін.; інші, приблизно 2-3%, становлять ін'єкційні форми і засоби для зовнішнього застосування (мазі, креми, пасти, присипки, вушні краплі та ін.)
Створення пероральних ліків для дітей вимагає, в порівнянні з іншими, більш високого вмісту наповнювачів, коригентів смаку і запаху, консервантів, стабілізаторів, солюбілізаторів, та ін.. Тому дитячі препарати, призначені для прийому всередину, слід розглядати як складну терапевтичну систему, компоненти якої визначають швидкість і повноту всмоктування лікарських речовин, потенціювання і синергізм дії, час утримування в крові, їх транспорт до органів-мішеней і клітинам, а також шляхи виведення з організму.
Більш швидка всмоктуваність лікарських речовин з шлунку і кишечника дітей обумовлена більшою проникністю клітинних мембран, інтенсивним кровообігом, меншим впливом соляної кислоти і ферментів.
Всмоктування ліків з шлунку у дітей відбувається шляхом пасивної дифузії і залежить від кислотності шлункового соку, змінюється в залежності від віку. У дітей до одного місяця рН шлункового соку становить близько 5,8; у дітей до одного року - 4,5; у більш старших дітей - 3,0-2,5; у дорослих - 1,5-1,8. Тому основні зусилля дослідників спрямовані на розробку спеціальних пероральних препаратів з поліпшеним смаком і на створення лікарських форм - замінників ін'єкцій.
Дитячі лікарські форми в залежності від агрегатного стану можна розділити на 3 основні групи: рідкі, тверді і газоподібні. Рідкі лікарські форми складають 70% від загальної кількості випускаються ЛФД. Вони забезпечують високу швидкість всмоктування, можливість варіювання дози, зручність і простоту застосування.
Однак у рідких ліках, призначених для прийому per os, виразніше проявляються смак і запах ліків, службовці причиною деяких серйозних ускладнень при лікуванні. Приємний запах, смак і зовнішній вигляд ліки сприятливо впливають на нервову систему дитини і весь організм в цілому. Створення так званих «смачних» ліків в педіатрії досягається корегування.
Завдання до виконання практичної роботи
Завдання № 1
Приготувати 50 г сиропу алтеї.
Склад:
Цукрового сиропу 49 г
Екстракту сухого алейного кореня 1 г
Методика виконання:
У фарфорову чашку відважують розраховану кількість цукрового сиропу та додають необхідну кількість екстракту сухого алтейного кореня. Суміш перемішують до одержання прозорого, однорідного розчину, після чого фільтрують та проводять стандартизацію.
Завдання № 2
Зобразити технологічну та апаратурну схеми одержання малинового сиропу
Завдання № 3
Скласти робочий пропис та матеріальний баланс для приготування 120 кг грудного еліксиру, якщо технологічний вихід становить 98,7 %.
Склад:
Сухого екстракту солодкового кореня - 60 ч
Розчину аміаку 10 %– 10 ч
Олії анісової – 1 ч
Води очищеної – 180 ч
Спирту етилового – 49 ч
Джерела інформації
1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. : в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.
2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В. І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФАс.
3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., І., та ін.– Вінниця: Нова Книга,2с.
4. Порядок створення та постановки на виробництво лікарських засобів // Ліки України. – 1996. - № 1. – С. 32-37.
5. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків : навч. посіб. / за ред. І. М. Перцева. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 728 с.
6. Малосерийное производство готовых лекарственых средств: учебное пособие / , , др. – Х.: НФаУ, 2003. – 152 с.
7. Детские лекарственные формы, требования, предявляэмые кним / , , // Фармация. – 1991. - № 1. – С.12-15.
МАЛОСЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Заняття № 5
Тема семінару: Шляхи удосконалення готових лікарських засобів. Нові лікарські форми.
Мета заняття: узагальнити знання про шляхи удосконалення готових лікарських засобів та нові лікарські форми.
Контрольні питання
1. Шляхи удосконалення готових лікарських засобів.
2. Нові лікарські форми. Загальна характеристика та класифікація.
3. Пероральні терапевтичні системи.
4. Трансдермальні терапевтичні системи.
5. Очні терапевтичні системи.
6. Імплантаційні терапевтичні системи.
7. Інфузійні терапевтичні системи.
8. Системи з керованою доставкою лікарських речовин.
9. Іммобілізовані ферменти.
10. Ферменти мікробіологічного синтезу.
11. Ліпосомальні препарати.
Інформаційний матеріал:
Перспективи розвитку фармацевтичної технології тісно пов'язані з впливом науково-технічного прогресу. На базі новітніх наукових відкриттів створюються принципово нові, більш досконалі і продуктивні технологічні процеси, різко збільшують продуктивність праці і підвищують якість готової продукції.
Перспективи розвитку фармацевтичної технології визначаються вимогами сучасної фармакотерапії, які передбачають створення максимально ефективних з лікувальної точки зору лікарських препаратів при вмісті в них мінімуму лекарських субстанцій, що не володіють побічними діями. В основі вирішення цього завдання лежать положення і принципи біофармації, що базуються на оптимальному підборі складу і виду лікарської форми і використанні оптимальних технологічних процесів. Цим пояснюється широке поширення і поглиблення біофармацевтичних досліджень у багатьох країнах.
Лише ті ліки можуть вважатися раціональними, які забезпечують оптимальну біологічну доступність діючих речовин. Отже, до сучасним лікам можуть ставитися і традиційні, наприклад, таблетки, мазі, суппозиторії та ін, якщо вони забезпечують раціональну фармакотерапію.
До першочергових завдань фармацевтичної технології слід віднести підвищення розчинності важкорозчинних лекарських речовин у воді і ліпідах; збільшення стабільності гомогенних і гетерогенних лікарських систем; продовження часу дії лікарських препаратів; створення ліків спрямованого дії із заданими фармакологічними властивостями.
Удосконалення регульованості і спрямованості дії біологічно активних речовин є основним напрямком у розвитку фармацевтичної технології. Розроблені лекарські системи з регульованим вивільненням діючих речовин дозволяють швидко досягти лікувального ефекту, довгостроково утримувати постійний рівень їх терапевтичної концентрації в плазмі крові. Як показала практика, використання таких лікарських систем дає можливість зменшити курсову дозу, усунути подразнювальну дію і передозування лікарських речовин, зменшити частоту проявів побічних ефектів.
Терапевтичні системи з направленою доставкою лекарствен них речовин прийнято поділяти на три групи:
• носії лікарських речовин першого покоління (мікрокапсули, мікросфери) призначені для внутрішньосудинного введення поблизу певного органу або тканини;
• носії лікарських речовин другого покоління (нанокапсули, ліпосоми) розміром менше 1 мкм об'єднуються в одну групу під назвою колоїдних носіїв. Вони розподіляються переважно в селезінці і печінці - тканинах, багатих клітинами ретикуло-ендотеліальної системи. Розроблено методи одержання нанокапсул з фенобарбіталом, диазепамом, преднізо-лоном, інсуліном, простагландинами; наносфери з цитостатика-ми, кортикостероїдами; вивчаються ліпосоми для доставки ферментів, хелатирующих і хіміотерапевтичних, протизапальних, противірусних та білкової природи (інсуліну) речовин;
• носії лікарських речовин третього покоління (антитіла, глікопротеїди) відкривають нові можливості забезпечення висо кого рівня виборчої дії і спрямованої їх доставки.
Для транспорту та локальної доставки лікарських речовин до органу-мішені можуть бути використані магнітокерованих системи. Створюючи в органі депо лікарської речовини, вони можуть пролонгувати його дію.
Джерела інформації
1. Промышленная технология лекарств / Под ред. Проф. : в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.
2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В. І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФАс.
3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., І., та ін.– Вінниця: Нова Книга,2с.
4. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків : навч. посіб. / за ред. І. М. Перцева. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 728 с.
5. Малосерийное производство готовых лекарственых средств: учебное пособие / , , др. – Х.: НФаУ, 2003. – 152 с.
