Розвиток законодавства та практики в медіа сфері

	Електронний вісник Інституту Медіа Права Розвиток законодавства та практики в медіа сфері
Інститут Медіа Права – громадська організація, яка ставить за мету захист права на свободу слова та свободу інформації, сприяння вільному поширенню інформації та розвитку незалежних засобів масової інформації. Адреса: вул. Ризька, 15 м. Київ, 04112 | тел./, | http://medialaw.

Сімнадцятого січня 2007 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення про оприлюднення відомостей Державного реєстру телерадіоорганізацій України. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Національна рада має розміщувати відомості Державного реєстру телерадіоорганізацій України на веб-сайті та двічі на рік публікувати їх в офіційному бюлетені Національної ради. Зазначимо, що з початку дії нової редакції закону про телебачення і радіомовлення (1 березня 2006 року), Національна рада досі не виконала вимоги закону щодо публікації відомостей реєстру. Нагадаємо, що до Державного реєстру телерадіоорганізацій України вносяться відомості про телерадіоорганізації, які отримали ліцензії на мовлення. Державний реєстр містить відомості про назву телерадіоорганізації, позивні, логотип, товарний знак (за наявності), її програмні цілі або тематичну спрямованість; юридичну та поштову адресу, контактні телефони та електронну адресу; дату і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення; серію та номер ліцензії; термін її дії; вид (види), обсяги і час мовлення; територіальні характеристики мовлення (загальнонаціональне, регіональне або місцеве з визначенням відповідних областей, районів і населених пунктів). Окрім цього, до реєстру вноситься інформація про власників і засновників телерадіоорганізації (перший рівень власності) та про особовий склад керівних та наглядових органів телерадіоорганізації. В реєстрі зазначаються і всі зміни щодо ліцензії: про подовження, переоформлення чи внесення змін до ліцензії, видачу її копії або дубліката; про накладання на телерадіоорганізацію штрафних санкцій, рішення про визнання ліцензії недійсною та про її анулювання.

Сімнадцятого січня 2007 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення про переоформлення однієї з двох ліцензій АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» (телеканал «Інтер»). Рішення цікаве тим, що в ньому зазначаються нові власники «Інтера». Нагадаємо, що Інститут Медіа Права наприкінці 2005 року робив дослідження структури власності телеканалу «Інтер». Офіційними засновниками були Українська асоціація економічного співробітництва і розвитку «Діловий світ», ВАТ «Громадське Російське Телебачення» (ОРТ) та ТОВ «Пегас телебачення». Остання організація була пов’язана з покійним депутатом Плужніковим, а асоціація «Діловий світ» мала корені в офшорній зоні - на Британських Віргінських островах. 2006 року в структурі власності телеканалу відбулися зміни і тепер асоціацію «Діловий світ» змінило ТОВ «Український медіа-проект».

Сімнадцятого січня 2007 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення рішенням №30 затвердила «Правила формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги». Відповідно до цих правил пакети мають формуватися за таким принципом: першою формується універсальна програмна послуга, яка є індивідуальною для кожного населеного пункту і затверджується окремим рішення Національної ради. Далі додаються загальнонаціональні канали, що не входять до універсальної програмної послуги, регіональні та місцеві канали, які не входять до універсальної програмної послуги – за умови наявності сигналу (перелік індивідуальний для кожного населеного пункту), «Парламентський телеканал «РАДА», програми телеорганізацій, які отримали ліцензію на кабельне мовлення в конкретній мережі мовлення (перелік індивідуальний для кожного населеного пункту), програми телеорганізацій, що належать до країн, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення; які отримали ліцензію на супутникове мовлення; канали та програми яких ретранслюються з інших країн за умови адаптації до вимог законодавства України

П’ятнадцятого січня 2007 р. у Верховній Раді України було зареєстровано проект Закону України «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення неупередженого ставлення засобів масової інформації до свободи політичних дебатів» (законопроект № 3002, н. д. , фракція Партії Регіонів). Законопроект містить на нашу думку негативні зміни. Пропозиція закріпити журналістський стандарт стосовно подання щонайменше двох точок зору, в даному випадку – щодо висвітлення діяльності парламентських партій є не зовсім адекватною. Міжнародні стандарти вказують на те, що висвітлення щонайменше двох точок зору мають затверджуватися на рівні стандартів професійної етики. Крім того чинний закон про телебачення вже містить одну подібну норму: стаття шоста говорить про те, що телерадіоорганізації в інформаційних блоках зобов'язані подавати інформацію про офіційно оприлюднену у будь-який спосіб позицію всіх представлених в органах влади політичних сил. Негативними, на нашу думку, також зміни, що авторка пропонує внести до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якими пропонується надати право Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністру України та лідеру опозиції користуватися правом безоплатного інформування громадськості про свою діяльність у друкованих засобах масової інформації усіх форм власності, оскільки таке інформування є суспільно необхідним. Така норма, на нашу думку, обмежує редакційну свободу приватних ЗМІ. Зазначимо також, що Громадська рада з питань свободи слова та інформації рекомендувала Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації відхилити законопроект № 000 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення неупередженого ставлення засобів масової інформації до свободи політичних дебатів». Громадська рада аргументувала це тим, що намагання встановити обов’язок усіх ЗМІ транслювати та друкувати виступи вищих посадових осіб держави є нічим іншим, як неприйнятним втручанням у творчу діяльність засобів масової інформації та спробою забезпечити безкоштовний піар для високопосадовців, прикриваючись інтересами суспільства.