До заняття готуватись все життя…

Вінницький транспортний коледж

До заняття готуватись

все життя…

(з досвіду роботи молодого викладача)

Вінниця 2014

Передмова

Готуватися до заняття все життя…Ця теза є одним із наріжних каменів того підмурка, на якому виростає духовна споруда педагогічної майстерності. І кожен викладач, який прагне оволодіти нею, має поступово, цілеспрямовано, наполегливо поповнювати свої знання, духовно збагачуватися. Це і дасть змогу напередодні конкретного заняття відібрати потрібне для висвітлення певної теми з урахуванням вікових особливостей, цілої низки суб'єктивних та об’єктивних факторів.

Інноваційний, нетрадиційний підхід у навчанні забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з усіх предметів, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, формує стійкий інтерес до предмету, сприяє розвитку творчої особистості. Процес навчання української літератури з використанням нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню інтересу до літератури; позитивному відношенню до її вивчення; стимулює самостійну мовленнєву діяльність студентів; дає можливість більш цілеспрямовано здійснювати індивідуальний підхід у навчанні.

Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь, як предметних, так і загально навчальних, виробленню життєвого досвіду, створенню атмосфери співробітництва. Технологія передбачає моделювання різних життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Інноваційні методи та технології навчання і виховання сприяють побудові навчального процесу так, щоб студенти могли контактувати не тільки з викладачем, але і один з одним, щоб поставити студента в таку ситуацію, при якій він оволодівав би знаннями не заради батьків чи викладачів, не через покарання, а з зацікавленістю, захоплено.

Сучасному вчителю-словеснику вже недостатньо просто мати глибокі предметні знання, володіти практичними уміннями та навичками. Йому необхідно творчо використовувати набуті знання в нестандартній ситуації, виявляти конструктивність в організації і плануванні педагогічного процесу.

Кваснюк І. О.

Тема: І. С. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я» - соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору, вічна актуальність проблеми батьків і дітей. Особливості сюжету й композиції.

Мета: дослідити жанр, тему, проблематику, особливості сюжету й композиції повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», поглибити знання про реалізм як літературний напрям; розвивати вміння аналізувати і порівнювати літературні явища; виховувати студентів на основі норм загально­людської моралі.

Це знають не всі!

Іван Семенович Левицький один із найяскравіших талантів української літератури другої половини XIX ст. І не лише тому, що він створив понад п'ятдесят романів, повістей, оповідань, що мають беззаперечну художню вартість, значну кількість науково-популярних нарисів, літературно-критичних праць, комедій та історичних драм. Своїми творами І. Нечуй-Левицький прокладав нові шляхи розвитку української прози. Він одним із перших серед українських письменників відійшов від традиційної селянської тематики й змалював майже всі верстви населення тогочасної України, розширив жанрові межі української прози, здійснив перехід до форм об'єктивно-епічної оповіді.

Люди, які особисто знали І. Нечуя-Левицького після його переїзду до Києва в 1885 році, зображали письменника дивакуватим старим, замкненим у собі, відлюдником, консерватором в особистому побуті. Їх згадки складаються майже цілком з анекдотів. Розповідали, що живучи в Києві, письменник протягом 33 років виходив на прогулянку Хрещатиком завжди однією дорогою, у точно визначений час і тільки до певного місця. Боячись застуди, навіть улітку виходив із парасолькою «на випадок вітру». Їсти й пити І. Нечуй-Левицький міг тільки вдома за стрілкою годинника, «щоб не пошкодити здоров'ю». Новорічні візити починав ще за тиждень до нового року, також «на випадок поганої погоди» першого січня. Лягав спати письменник рівно о десятій годині, ніколи й ні для кого не роблячи винятків. Навіть на своєму 65-річному ювілеї не погодився залишитися довше й пішов додому саме під час привітальних промов, «бо мусив лягати спати рівно о десятій».

Вікторина «Найуважніший»

(Викладач зачитує твердження, студенти підіймають різнокольорову сигнальну картку-відповідь: «Так» «Ні».

1. Лаврін з Мелашкою зустрілися перед Зеленими святами? Так чи ні?

2. Лаврін грав на сопілці, коли йшов на побачення до Мелашки? Так чи ні?

3. Старшому братові Карпові, за українським звичаєм мало дістатися батьківське добро? Так чи ні?

4. Мотря до шлюбу з Карпом мала прізвище Балаш. Так чи ні?

5. Карпо повінчався з Мотрею на другу Пречисту? Так чи ні?

6. Два місяці гуляли весілля Мотрі й Карпа? Так чи ні?

7. Баба Палажка постійно ставила у церкві свічки святому Миколаю? Так чи ні?

8. До шлюбу у Мелашки було прізвище Довбиш? Так чи ні?

9. Лаврін «був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись. Так чи ні?

10. Кожної суботи у селі Семигорах працював ярмарок? Так чи ні?

11. Омелько постив 14 п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю. Так чи ні?

12. «Яблуком розбрату» у сім'ї Кайдашів стала яблуня? Так чи ні?

Розгадавши ребус, ви дізнаєтеся, які псевдоніми мав Іван Семенович Левицький.

Відповідь: Нечуй, Криницький, Глаголь.

Тема: Іван Франко – видатний український письменник, учений, громадський діяч

Мета: ознайомити студентів із етапами життєвого і творчого шляху письменника, розкрити жанрове й тематичне розмаїття його творчості; формувати власне ставлення до таких особистостей, як І. Франко; виховувати інтерес до творчості письменника.

Я син народа, що вгору йде…

Робота з епіграфом

Дізнайтесь кому належать дані слова?

Відповідь: Іван Франко

Це знають не всі!

Я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком. Мені закидували, що я розстрілюю свою діяльність, перескакую від одного заняття до ін­шого. Се було власне випливом мого бажання — бути чоловіком, освіченим чоловіком, не лишитися чужим у жаднім такім питанні, що складається на зміст людського життя. А пізнавши що-небудь, я бажав і всіх сил докладав довести й інших до того, щоб зацікавилися тим і розуміли се»,— писав І. Франко.

Про початок літературної діяльності І. Франко згадував: «Ще від четвертої гімназіальної класи в Дрогобичі я почав писати вірші за прикладом мойого старшо­го товариша Ісидора Пачинського. Перший мій вірш під заголовком «Великдень» був присвячений пам’яті мойого батька Якова Франка, що вмер опівночі великодньої суботи 1865 р.».

У 1883 році І. Франко знайомиться з дочкою польського політичного емігранта, учасника польського визвольного повстання 1863—1864 років Юзефою Дзвонковською. Це знайомство переросло у велике (хоч і нещасливе) кохання. Низку поезій, написаних І. Франком у цей час, присвячено Юзефі («Не схиляй своє личко прекрасне», «Я забув» та інші). Через свою хворобу (сухоти) і матеріальне становище дівчина відмовила письменнику в одруженні проте листування між ними тривало до 1885 року. У 1892році у віці тридцяти років Ю. Дзвонковська померла.

У січні 1885 року польська газета «Кур’єр Львовський» друкувала статтю І. Франка «Галицьке українофільство», де письенник різко критикує народовців, клерикалів. Через це І. Франка усунули від праці в газеті «Діло», заборонили відвідувати зустрічі товариства «Просвіта» тощо.

Без роботи, без можливості друкуватися, без коштів для існування письменник вирішує видавати власний журнал. У 1885 та в 1886 роках І. Франко їздив до Києва, щоб отримати обіцяну матеріальну допомогу від київської «громади» на видання журна­лу, але гроші були віддані «Зорі». У Києві І. Франко познайомив­ся, з М. Лисенком, І. Нечуєм-Левицьким, М. Старицьким та ін­шими культурними діячами Східної України, а також із Ольгою Хоружинською, яка пізніше стала його дружиною.

«Асоціації»

Отримавши аркуші, ви повинні написати стисло(1,2 слова), ким є для вас Іван Якович Франко.

«Мозкова атака»

- Як ви розумієте висловлювання А. Кримського про І. Франка:

«Подібно до легендарного Данко, розірвавши свої груди, він дістав серце і освітив ним шлях до визволення свого народу.

Ромашка-схема «Багатогранна діяльність Івана Франка»

Дізнайтеся хто написав про І. Франка: «Перед нами — дійсно феноменальна людина, до якої важко підібрати аналогічну фігуру в інших літературах світу»?

Відповідь: Олександр Білецький

Для кмітливих

Прочитати, що зашифровано на цьому малюнку, можна, використавши для цього другий квадрат. Що ви прочитали?

К

Л

И

Н

Ш

Б

О

Р

Е

Л

О

Т

Т

Р

И

С

Т

Ь

К

З

Н

А

К

І

Ч

Т

И

Т

С

Ь

В

Ж

И

Г

Т

Ь

Відповідь.Наклавши другий квадрат на перший, можна прочитати слова з поезії Франка «Весно, що за чудо ти…»(Vivere memento):

Лиш боротись – значить жить.

Тема: Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» - шедевр української драматургії. Фольклорна основа. Характеристика образів драми.

Мета: ознайомити студентів із шедевром світової драматургії визначити оригінальність жанру, розкрити фольклорну основу сюжету, визначити основні проблеми, порушені в «Лісовій пісні», охарактеризувати образи драми-феєрії, розвивати вміння аналізувати і порівнювати образи твору, досліджувати їх і робити власні висновки; виховувати любов до поезії.

Читаючи цю драму, згадуєш і «Сон літньої ночі» Шекспіра і «Снігуроньку» Островського, - проте Лесина Мавка незрівнянна й неповторна своєю національною особливістю, своєю загальнолюдською значущістю.

М. Бажан

Це знають не всі!

У «Лісову пісню» Леся Українка вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не вмирає». Це не звичайна драма, це не тіль­ки драма-поема, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра», — так схарактеризувала» Лісову пісню» дослідниця Лесиної творчості Л. Міщенко.

«Лісова пісня» написана Лесею Українкою у грузинському місті Кутаїсі за нечувано короткий час — за 12 днів (це сталося в 1911 ро­ці). У листі до матері від 20 грудня 1911 року письменниця розпо­віла, як у неї народжувався творчий задум п’єси: Леся Українка за­значала, що «здавна тую Мавку в умі держала, аж із того часу, як ти в Жабориці (волинському селі) мені щось про мавок розказувала... Потім я... в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. [...] Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» — я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік».

У листі до А. Кримського поетеса писала: «Я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про їх, написала драму-феєрію на честь їм, і вона дала мені багато радощів».

Молодша сестра Лесі Українки згадувала: «Одного літа в середині 1880 років у нас в Колодяжному гостювала одна наша приятелька, селянка з села Скулина... Повертаючись додому, вона запросила нас до себе.

Мати, брат Михайло, Леся і я поїхали з нею до Скулина. Їхали ми весь час лісом, переїздили скільки великих лісових «бродів», [...] Побули ми трохи в Скулині, а потім з своєю господинею пішли до лі­су, туди, куди її свояк дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером.

З одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав при­ступитесь до самої води, з інших боків береги були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листяний ліс, а одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у ста­резний сосновий бір, що простягся на багато верстов.

У дядька Лева в Нечимному [...] ми ночували, тоді були саме місяч­ні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з «Лісової пісні». Видко, що і Леся його пам’ятала, пам’ятала і все те, що їй мріялося, коли вона на нього дивилася.

...Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи коло вогнища, по­чули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми.

...Всі мелодії, що Леся вибрала для «Лісової пісні», — то все наші поліські мелодії».

Під час написання твору Леся Українка шукала найбільш точно­го визначення жанру. Вона розглядала варіанти «драма-фантазія», «драма-поема», «драма-казка». Нарешті зупинилася на драмі-феєрії.

Дізнайтесь, як звали матір Лесі Українки?

Відповідь:Олена Пчілка

Назвіть міфічних героїв драми-феєрії «Лісова пісня»

Відповідь: Лісовик, Русалка, Перелесник, Водяник, Потерчата, Мавка.

Дізнайтеся хто протистоїть Мавці та дядькові Леву?

Відповідь: Килина, мати.

Який класик української літератури, сучасник Лесі Українки, також використовував у своєму творі міфологічні образи?

Відповідь: Михайло Коцюбинський

У якому грузинському місті Леся Українка написала драму-феєрію «Лісова пісня»?

Відповідь: Кутаїсі.

Тема: Життєвий і творчий шлях Ольги Кобилянської

Мета: ознайомити студентів із життєвим і творчим шляхом Ольги Кобилянської, простежити фор­мування світогляду письменниці, її новаторські пошуки; розвивати в студентів уміння цінувати красу і художню досконалість мистецтва; прищеплювати студентам любов до мистецтва.

Це знають не всі!

Однією з найпомітніших постатей в українській прозі меж XIX—XX ст. є Ольга Юліанівна Кобилянська. Письменниця пройшла тривалий шлях творчого навчання: від щоденникових записів, віршів, фантастичних нарисів у 13-літньому віці до зрілих нарисів і оповідань із життя інтелігенції та селян. 0. Кобилянська стала неперевершеним митцем лірико-романтичного плану, досягла рівня видатного митця-психолога. Це дало підстави письменнику Михайлу Старицькому назвати 0. Кобилянську «пишною трояндою в саду української літератури».

Неоціненна заслуга О. Кобилянської не тільки в тому, що вона з пристрастю захищала «наші прекрасні ліси» від нищення, а більшою мірою в тому, що зі стурбованістю провидця по­переджала про катастрофічні наслідки для всієї природи від того, що називаємо сьогодні порушенням екологічної рівноваги. Варварське вирубування карпатського пралісу призвело, як зна­ємо з фіналу «Битви», до страшного спустошення й запустіння гір, на яких він ріс. Колись «веселий», «буйний», «розпусний» потік після втручання «убійчої руки» нищителів «несміливо протікав між камінням»; «орли й яструби покинули свої гнізда» «і зозуля перестала тут кувати», а не зрубаний молодняк — «ялинки й со­сонки», позбавлені захисту столітніх дубів, загинули від неми­лосердно палючого сонця. Там, де «царювала розкіш у вегетації, краса в барвах флори», запанувала «відражаюча нагота вершин»; де володарювала одухотворена «таємна тишина», застигла «тишина бездушна», мертва.

Страшною картиною письменниця благала людей схаменути­ся. Такого високохудожнього застереження українська література до «Битви» не знала.

Як зауважила Леся Українка в російськомовній статті «Малорусские писатели на Буковине», «из простого факта уничтожения заповедного леса известной торговой фирмой писательница сумела создать истинно трагическую и высокохудожественную картину».

Скласти схему «Образ Ольги Кобилянської на сторінках її щоденників».

Назвіть твори у яких письменниця зверталася до феміністичних ідей.

Відповідь: «Людина», «Царівна»

Порівняльна характеристика Анни і Рахіри