Технологія розкроювання виробу

Тема. Технологія розкроювання виробу.

Практична робота. Планування роботи з розкроювання тканини.

Підготовка тканини до розкроювання та розкроювання виробу.

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів із загальними відомостями про крій та шиття; правилами підготовки тканини до розкро­ювання, розкладання деталей викрійки на тканині; навчити розкроювати спідницю, готувати деталі крою до обробки;

Розвивальна: сприяти розвиткові комплексу умілості під час розкроювання швейного виробу,

технічного мислення учнів, просторової уяви, розвивати увагу, точність, пам’ять.

Виховна: сприяти економічному вихованню учнів, виховувати ощадливе ставлення до матеріальних цінностей, акуратність і точність під час виконання розкроювання виробу, формувати в учнів інтерес до професії закрійника.

Забезпечити:

а) засвоєння учнями знань технології розкроювання поясного виробу;

б) формування умінь розкроювати швейні вироби;

в) дотримання учнями санітарно-гігієнічних вимог, правил техніки безпеки й організації робочого місця під час виконання робіт.

Обладнання: Таблиці із зображенням настилання тканини і розкладки лекал «Розкладання викрійки на тканині», «Дефекти тканини», «Правила безпечної роботи», викрійки, інструкційні картки, зошити. швейні машини (за необхідності)

Інструменти та матеріали: тканина, крейда (мило), олівець, лінійка, деталі викрійки, робочі коробки (нитки контрастного до тканини кольору, ножиці, булавки, сантиметрова стрічка, гольниці тощо)

Об’єкт праці: розкрій поясного виробу.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: математика, геометрія, трудове навчання 6 клас (підготовка тканини до розкроювання, правила розкроювання).

Основні поняття: декатирування тканини, деталі крою.

Тип уроку: формування умінь та навичок учнів.

Структура заняття

І. Організаційний момент………………………….……..2 хв.

II. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів……….....10 хв.

III. Вивчення нового матеріалу……………………….…..20 хв.

1) Загальні відомості про крій та шиття.

2) Загальні правила розкроювання тканини.

3) Підготовка тканини до розкроювання.

4) Розкладання викрійки на тканині.

IV. Практична робота. Розкроювання спідниці…………41 хв.

V. Закріплення нових знань та вмінь учнів.................. …10 хв.

VI. Підсумки заняття.....................................................хв.

VII. Домашнє завдання…………………………………..…..2 хв.

Хід заняття

І. Організація класу до уроку (перевірка наявності учнів, готовності учнів до уроку, наявності робочого одягу).

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

Актуалізація опорних знань проводиться у формі бесіди за запитаннями.

Які за напрямком складки на спідницях ви знаєте? Які тканини застосовуються для пошиття спідниць? Від чого залежать витрати тканини на виріб? Які способи розрахунку кількості тканини ви знаєте? Які існують правила оформлення викрійки? Які способи настилання тканини для розкроювання ви вико­ристовували під час пошиття фартуха? Як слід підготувати тканину до розкроювання?

8. Яких правил безпечної роботи слід дотримуватися під час роз­кроювання?

Як правильно розкроювати тканину, ви дізнаєтесь, ознайомившись з технологією розкроювання виробу.

ІІІ. Повідомлення теми уроку.

ІV. Виявлення завдань для учнів на урок.

Учні повинні знати: технологію розкроювання поясного виробу.

Учні повинні уміти: планувати роботу з розкроювання; підготовлювати тканину до розкроювання та розкроювати виріб; контролювати якість розкроювання.

V. Вивчення нового матеріалу

Пошиття одягу складається з шести основних процесів: знімання мірок, побудови креслення викрійки, розкроювання, пошиття, прасування і заключні обробні операції.

Розкроювання – один з найважливіших процесів пошиття одягу. Він складається з кількох етапів: підготовки викрійки до розкроювання, обрахування кількості тканини, вибору тканини, підготовки тканини до розкроювання, розкладання деталей викрійки на тканині, обкрейдування і власне розкроювання. До підготовчих робіт належать декатирування тканини та розкладання деталей викрійки на тканині.

Найпростіший спосіб декатирування складається з таких операцій:

1) зволоження тканини;

2) сушіння, під час якого тканина збігається;

3) легке прасування.

При такому способі декатирування щільні тканини зволожують і залишають у вільному стані або складають „книжкою”, а легкі тканини зволожують і загортають на столі, покритому сукном, і прасують добре нагрітою праскою по основі з вивороту. Під час прасування тканина трохи збігається. Декатирувати необхідно льняні, шовкові та штапельні тканини.

Існує два способи настилання тканини:

· „у згин”, коли тканина складена удвоє, пружок до пружка;

· „у розгортку”, коли тканина розгорнута в ширину.

„У розгортку” тканину настилають двома способами:

а) коли полотнища складені лицьовими боками;

б) коли кожне полотнище настелене на поверхню стола лицьовим боком.

Настилання „у згин” застосовують для широких тканин. Настилання „в розгортку” застосовують для одинарних тканин, складених удвоє (здебільшого бавовняних та льняних).

Для розкроювання швейних виробів, що мають парні та симетричні деталі (труси, брюки), тканину складають лицьовим боком всередину і, обвівши крейдою викрійку, викроюють одразу дві (парні) деталі. При такому способі одна деталь буде права, а друга – ліва.

Під час розкроювання слід пам’ятати такі правила:

1. Суворо дотримуватись розмірів викрійки.

2. Напрям ниток основи повинен збігатись з напрямком поздовжньої осі кожної деталі.

Розкроюють тканини за викрійками або лекалами. При цьому особливу увагу приділяють розміщенню викрійок (лекал) на тканині щодо ниток основи та піткання, ворсу, а також щодо смужок, клітинок та інших малюнків. Смужки на тканині під час розкроювання мають розміщуватись точно, без будь-яких відхилень. Рисунок у клітинку повинен збігатись у парних полотнах тканини щодо поперечних смужок, клітинок.

На тканині спочатку розкладають великі деталі викрійки (пілочки, спинку, рукави, передні та задні полотнища спідниці), а потім – дрібніші (манжети, комір, пояс тощо), використовуючи вільне місце поміж великими деталями, стежачи за тим, щоб напрямок нитки основи на деталях співпадав з ниткою основи на тканині.

Під час розкладання деталей викрійки на тканині слід враховувати напрям ворсу, відтінок, рисунок тощо. Якщо рисунок тканини розміщений в один бік, то деталі розкладають в одному напрямку.

У виробах з оксамиту, плюшу, велюру, вельвету деталі викроюють з напрямом ворсу вверх, а з байки – з напрямом ворсу вниз, щоб під час носіння зберегти гладеньку поверхню виробу.

При розкроювання виробів з парчі, тафти, габардину необхідно визначити їх відтінки. Для цього складають два відрізки тканини по поперечній нитці і обирають бажаний відтінок.

Розкладаючи деталі на тканинах у смужку та в клітинку, необхідно стежити, щоб смужки збігалися по кольору і ширині в бокових швах та всередині кожної деталі. Причому деталі можуть розкладатися не тільки вздовж, а й поперек або навскіс тканини, залеж-но від фасону виробу.

На однотонних тканинах або тканинах з невизначеним рисунком деталі можна розкладати в різних напрямках, враховуючи напрям нитки основи і найбільш економне використання тканини.

Урахування характеру малюнка тканини під час розкроювання

Характер малюнка	Як враховувати характер малюнка тканини під час розкладання деталей викрійки	Графічне зображення
Із однобічним напрямком	1. Усі деталі викрійки розміщують в одному напрямку нижніми зрізами 2. Деталі, розміщені на виробі горизонтально(пояс, оборка тощо), розміщують на тканині так, щоб малюнок на них був спрямований в одному напрям­ку. 3. У парних оздоблювальних де­талях (кишені, клапани) малю­нок повинний мати однаковий напрямок і розміщення
Великий	Усі деталі викрійки розміщують так, щоб обидва боки виробу були симетричні за малюнком (симетричні деталі роблять зі швом посередині), або намага­ються зберегти цілий малюнок на видних місцях
У велику клітинку та смужку	1. Під час розкладання деталей викрійки стежать за тим, щоб у швах, які з'єднують деталі, клітинки та смуги збігалися 2. Смуги повинні розміщуватися на деталях викрійки в одному напрямку (горизонтально або вертикально). 3. У симетричних і парних дета­лях клітинки та смуги повинні розміщуватися однаково. 4. У швах, які з'єднують деталі по похилих лініях, клітинки та смуги повинні сходитися під од­ним кутом

При розкроюванні виробів для запобігання ковзання тканини її складають удвоє, сколюють булавками і розкроюють, поклавши на шорстку поверхню столу, щоб не допустити зсуву шарів тканини.

Якщо всі деталі розкладено правильно щодо основи, піткання, ворсу та малюнка і немає великих вільних проміжків між деталями викрійки, вважається, що розкладку зроблено правильно. Можна наносити крейдою контурні лінії на тканині. Товщина ліній має бути не більше 0,1 см. при цьому необхідно нанести на тканині всі контрольні точки і лінії, що є на викрійці.

Запам’ятайте: не слід обводити деталі викрійки крейдою з лицьового боку, бо крейда погано зчищається!

Можна робити двостороннє обкрейдування, тобто викрійку розкласти на тканині в розгорнутому вигляді і обвести крейдою обидві половинки. Це скорочує роботу прокладання сильців, особливо в недорогих тканинах. При розкроювання тканину від столу не піднімають, ножиці тримають гострим кінцем донизу і лівою рукою притримують відрізану частину тканини.

Перед розкроюванням на тканині додають припуски на шви і обробку:

· бокові шви – 1,5…2 см;

· верхній зріз – 1 см;

· обробка нижнього зрізу прямої спідниці – 3...5 см,

· „клинки” – 3 см,

· конічної – 2 см;

· обробка пояса – 1 см.

На лівому боці переду (якщо застібка збоку) відмічають припуск для оформлення застібки.

Припуски на шви залежать від сипкості тканини. Чим більша сипкість тканини, тим більші потрібно давати припуски на шви.

Шви у спідницях проходять по боках. Застібки, як правило, роблять на лівому боці, ззаду або спереду.

Під час розкроювання всі деталі спідниці кладуть строго по нитці основи тканини і обкрейдовують їх. Першу лінію наносять по контуру викрійки, другу – з припуском на шви.

Контроль: обвівши деталі викрійки, зняти їх і перевірити, чи правильно зроблено припуски на шви. Тільки після цього тканина розрізається великими ножицями.

На розкроєних деталях прокладають сильця по намічених лініях виточок, складок, бокових швів. Після того, як сильця розрізані, всі обрізні краї обметують косими або петельними стібками.

Робота з підручником.

Учні аналізують плани розкладання викрійок спідниць різного покрою, наведені в підручнику.

VІ. Узагальнення знань учнів.

Бесіда.

1. Як підготувати тканину до розкроювання?

2. Яких правил потрібно дотримуватись під час розкроювання?

3. Назвіть величину припусків на шви по лінії боку, низу, талії.

4. Що таке декатирування? Для чого воно?

5. Які способи настилання тканини ви знаєте?

6. У яких випадках потрібно враховувати прибавки на вільне облягання – під час розкладання викрійки на тканині чи під час виготовлення викрійки?

7. Як може змінитися план розкладання, якщо тканина має ворс або малюнок, направлений в один бік?

8. Як впливає на розкладання деталей великий рапорт малюнка, клітинка, смужка на тканині?

9. Як зміниться розкладання викрійки на тканині, що має ши­рину 80—100 см?

VІІ. Формування умінь та навичок учнів.

Практична робота. Розкроювання спідниці.

Інструменти та матеріали: тканина, деталі викрійки, ножиці, шпиль­ки, крейда (мило), олівець.

Учитель контролює правильність і якість виконання роботи, на­гадуючи учням про ощадливу витрату тканини, точність обведення деталей, стежить за дотриманням правил безпечної роботи.

1. Аналіз завдань практичної роботи: розкласти викрійку на тканині й розкроїти, дотримуючись правил безпеки роботи з ножицями, голками та булавками.

Розкроювання виробу слід виконувати дуже акуратно, економно витрачаючи тканину, дотримуючись правил безпечної роботи з кравецькими шпильками, ножицями.

2. Забезпечення необхідними інструментами та матеріалами, інструкційними картками.

3. Правила техніки безпеки, організації робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання практичної роботи.

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картками.

5. Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вміннях учнів.

6. Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий).

7. Самоконтроль та взаємоконтроль учнів.

8. Підбиття підсумків практичної роботи:

а) демонстрація кращих робіт;

б) аналіз недоліків в роботах та шляхи їх усунення;

в) оцінювання завдань практичної роботи.

Використовуючи таблицю «Урахування характеру малюнка ткани­ни під час розкроювання» і демонструючи зразки виробів, ілюстрацій з журналів, учитель підводить учнів до висновку, що виріб не вийде красивим, якщо під час розкроювання не враховувати особливості малюнка тканини.

Підводячи підсумки бесіди, учитель демонструє різні варіанти розкладання викрійок.

VІІІ. Закріплення нових знань та вмінь учнів. Рефлексія.

1. Як наявність ворсу (великого чи направленого малюнка) впли­ває на розкладання деталей викройки на тканині?

2. Який спосіб складання тканини ви застосовували?

3. Які контрольні лінії слід відзначити при обведенні деталей викрійок?

4. Чому виточки на тканині не вирізають?

ІХ. Підсумки заняття

Підводячи підсумки практичної роботи, учитель відзначає учнів, які акуратно та старанно виконали розкроювання, оцінює резуль­тати роботи.

Х. Домашнє завдання

1. Підготуватися до оцінювання навчальних досягнень за тематич­ним блоком «Конструювання, моделювання та розкроювання виробу».

2. Підготувати інструменти та матеріали для виконання машин­них швів.

ХІ. Прибирання робочих місць.

Інструкційна картка