ПЛОДИ НОВОГО ДУХА: МАРТИРЕС
Вступ
В теперішній добі християнинові, аби міг бути правдивим учнем Христовим, необхідно цілковито відкритися Святому Духові і стати правдивим свідком і мучеником. Половинчасте християнство, яке відкрилось на духа світу, приводить до розкладу, смерті і вічної загибелі. Для нас правдивим взором християнства є сотні тисяч мучеників, апостолів, особливо св. Павло, а головне, сам Господь Ісус Христос.
Його слово відноситься і до нас: “Коли Святий Дух зійде на вас, ви будете Моїми свідками (мартирес)” (Ді.1,8).
Хрищення Святим Духом
Найбільший пророк оповістив: “Я вас хрищу водою, а той, хто йде за мною, Він вас христитиме Духом Святим” (Мт.3,11). Що означає хрищення Святим Духом? Що означає грецьке слово баптідзейн (хрищення)? Це слово було пов’язане з фарбуванням тканини. Наприклад, в посудину з червоною фарбою занурили на палиці білу тканину, і коли її вийняли - була вже червона. Біла тканина набула нової суті.
Релігійне значення слова “баптідзо” означає “прийняти нову духовну основу”: ”Бо ви, що у Христа христилися, у Христа зодягнулися” (Гал.3,27). Святе Письмо говорить про хрищення покаяння, про Святу Тайну Хрищення, про хрищення Святим Духом, про хрищення вогнем і про хрищення кров’ю.
На питання, хто христить Святим Духом і вогнем, відповідає Іван Христитель: “Ісус”. Отже, тільки Ісус христить Святим Духом, а так є і сьогодні. Коли це хрищення Святим Духом прийняли апостоли? В день П’ятидесятниці, і то в Єрусалимі.
Для вираження цього духовного досвіду є використані терміни: дар Святого Духа (Ді.2,38; 10,45), повнота Святого Духа (Ді. 6,5; 7,55; 13,52). Сьогодні використовується також термін: віднова у Святому Дусі.
Ісус особливо ввечері напередодні своєї смерті говорив про Святого Духа (див. Ів.14-16). Говорить: “ Дух Святий перебуває з вами, і буде в вас” (Ів.14,17). Умовою, щоб Святий Дух був з нами, є Свята Тайна Хрищення - водою. Умовою, щоб Святий Дух був також в нас, є покаяння (пор. Ді.2,38). Ці дві умови були необхідними в добі апостолів, є необхідними і сьогодні. Апостол Петро сказав віруючим жидам, які прийшли до Єрусалиму на П’ятидесятницю: “Ви вбили Ісуса, ви є Боговбивці” (пор. Ді.2,36). Ці люди могли справедливо образитися, бо, правдоподібно, у Велику п’ятницю зовсім не були в Єрусалимі. Але вони: “Почувши це, розжалобилися серцем і сказали до Петра: ‚Що маємо робити?’” (Ді.2,37). Розжалобитися серцем і щиро шукати Божу волю - це є покаяння! Ті, які охоче прийняли Боже слово, були охрищені і отримали обіцяний дар Духа, було їх 3 000 (пор. Ді.2,41). Це є початок і фундамент Церкви: прийняття дару Святого Духа через покаяння.
Покаяння і хрищення Святим Духом алегорично можна показати на пляшці, яка плаває на поверхні озера. Вода є довкола неї, але не є в ній. Мусимо вийняти корок, і тоді вода буде не тільки біля неї, але і в ній. Що є корком – перешкодою? З чого чинити покаяння? Ним може бути те, що людина ввійшла під владу магії, віщування чи якоїсь непоміркованої залежності, або відкрилася духові якоїсь філософії, втратила живу віру і живе відношення до Ісуса, відкрилася на духа лібералізму, атеїзму; страх з правди, з упокорення…, практична невіра. Покаяння є кроком віри. Приклад: коли конструктори дають курси для парашутистів, то теоретично їм пояснюють, що мають зробити, аби парашут відкрився, і потім одного дня піднімаються на літаку і мають вперше стрибнути з парашутом. В більшості випадків виглядає це так, що початківець подивиться вниз і зі страхом відступить назад, але інструктор часто вміло виштовхне і йому вже нічого іншого не залишається, як випробувати теорію, і парашут відкриється. Цю службу інструктора може сповнити спільнота, яка тією пробою перейшла. Тема про дари і служби (Рим.12,6-8; ІКор.12+14) є дуже об’ємна, тому не будемо тут про них писати. Звернімо увагу лише на слово мартир (Ді.1,8). Для чого потребуємо Святого Духа? Ісус сказав: “Коли на вас зійде Святий Дух, будете моїми свідками (мартирес)” (Ді.1,8). Свідчити про Ісуса маємо словом, життям і терпінням (смертю). А саме це неможливо без Святого Духа! “Не може сказати ніхто: “Ісус – то Господь”, як тільки Духом Святим” (ІКор.12,3). Щоб Ісус був Господом найперше в нашому житті, потребуємо Духа Святого. Поки ми його вповноті не прийняли, нашим Господом не є Ісус, але ним є залежність (рабство) від людей, речей, фальшивого страху.
В ІКТ і пошані до інших релігій практично немає віри в Ісуса як Божого Сина і як єдиного Спасителя. За цією філософською чи теологічною позицією нема Святого Духа, але є тут інший дух, і з цього ми повинні чинити покаяння! Невіра, яка є за цими ставленнями, є гріхом. “Гріх є в тім, що не вірують у Мене!” (пор. Ів.16,9).
Дух Святий переконує світ у грісі (Ів.16,8). Без Духа Святого ми є сліпі, не усвідомлюємо гріх, як, наприклад, багато теологів, які відкрилися на духа світу, вже не є провідниками, але спокусниками. Лише Святий Дух вводить до повної правди. Навіть апостолам Ісус перед смертю говорить: “Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині” (Ів.16,12). Його слова можна так перефразувати: ”Я є з вами три роки, але ви є духовно сліпими і нездатними прийняти багато правд. Ви бачили чуда, маєте якусь віру, але постійно думаєте про земне. Якби я вам сказав гостру правду, то ви цього не знесли б.” Ісус вказує вихід: “Тож коли зійде той Дух істини, він і наведе вас на всю правду” (Ів.16,13). Це стосується не тільки тодішніх апостолів, але і апостолів, які живуть тепер, в ІІІ тисячолітті після Христа – єпископів, теологів і кожного, хто хоче бути Христовим учнем і ще повністю не відкрився Святому Духові.
Місія
Свідоцтво про Ісуса як єдиного Спасителя і Господа веде до спасіння безсмертних душ, які таким чином є вирвані з влади темряви (Кол.1,13) і з-під влади сатани (Ді.26,18). Цю Божу місію можна робити тільки в силі Святого Духа. Існують і фальшиві місії, за якими є інший дух. Правдива місія поєднана з некривавим або кривавим мучеництвом. Кожний християнин мав би свідчити про Ісуса. ”Як увірують у того, про кого не чули? А як почують, якщо нема нікого, хто би Його (Ісуса) проповідував?” (Рим.10,14). На жаль, замість духа євангелізації і реєвангелізації, “заслугою” т. зв. теологів, сьогодні в Церкві панує дух антиєвангелізації, який покликається на т. зв. пошану до інших релігій (Nostra aetate).
В. Мессорі вказує на цю проблему: „В роках після Собору криза ідентичності і втрата мотивації засягнула найбільш вразливо якраз місіонерів.“ Кардинал Ратцінгер це пояснює: ‘До старого традиційного вчення Церкви належить думка, що до спасіння є покликана кожна людина, і практично може бути спасеною за передумови, що належним чином слухається наказів своєї совісті, хоч вона й не є видимим членом Католицької Церкви. Однак, це вчення від останнього Собору почало надмірно висуватися, при цьому було теоретично поєднюване з такими поясненнями, як теорія „анонімного християнина“… Багато теологів сьогодні вже вважає нехристиянські релігії (поганство) офіційними дорогами до спасіння.’” Безперечно, що твердження цих теологів є єретичним, суперечить Божому слову і традиції Церкви. До цієї тематики інший кардинал проголосив: „Погани можуть бути спасеними, але не мають певності. Гроші для прогодування себе і сім’ї людина може придбати або чесним заробітком, або через лотерею. Погани можуть бути спасені, але, але, але, і знову але. Їхнє спасіння подібне до лотереї, тоді як ми маємо в Христі забезпечене спасіння. Тому ми мусимо проповідувати Христа і Євангелію вчасно і невчасно (пор. ІІТим.4,2)”, і горе нам, якщо цього робити не будемо (пор. І Кор.9,16).
Бути свідком – учнем (martyres) – свідчити про Ісуса
Ісус, коли згадує про Святого Духа, вказує на потребу бути Його, Ісусовим, свідком, і свідчити про Нього: “Як Дух Святий зійде на вас, будете моїми свідками в Єрусалимі, в Юдеї та Самарії, й аж до краю землі” (Ді.1,8).
Після хрищення водою і Святим Духом св. Павло стає свідком Ісуса: “…на це бо я тобі з’явився, щоб тебе вчинити своїм слугою та свідком…, щоб їм (поганам і юдеям) відкрити очі, щоб вони навернулись від темряви до світла, і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене отримали відпущення гріхів” (Ді.26,16-18).
Як свідчили апостоли і св. Павло? “І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – в Його Сині. Хто має Сина, той має вічне життя; хто ж Сина Божого не має, той життя не має” (1Ів.5,11-12).
Апостол Павло каже: “Засвідчуючи юдеям і грекам, щоб навернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса” (Ді.20,21).
Отож, не тільки юдеї, але і магометани, індуїсти, буддисти, анімісти, а також і відпалі християни, мусять прийняти Ісуса Христа як Господа, аби були спасені. А ми за прикладом апостола Павла повинні їм проповідувати Христа, а не видумувати теорій про анонімних християн. Ісус сказав: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи ” (Мт.28,19), а не сказав: “Сидіть і видумуйте теорії, як фруструвати Боже Слово!” Ісус, навпаки, закликає свідчити: “Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі” (Ді.23,11). Це є актуальним особливо сьогодні: свідчити про живого Ісуса в Римі по католицьких університетах, всім теологам і по дикастеріях всім урядовцям!
За таке свідоцтво часто платиться життям: “І побачив я і душі святих за свідчення Ісуса, які не поклонилися звірові, ні образові його, і не прийняли клейно на чоло своє і на руку свою” (Од.20,4).
Бути свідком означає бути мучеником – martyres. Маємо свідчити словом, життям і своєю смертю про Христа. Фізична смерть буває тільки один раз. Тут настане відділення духа і душевності від тіла. Духовна смерть є відділенням духа від душевності і тілесності! Духовну смерть маємо проживати знову і знову, а це доки ми є в тілі, в часі і на цьому світі. “Нас бо весь час (задля Христа і Його Євангелії) живими віддають на смерть (до Христової смерті)” (ІІ Кор. 4,10 наст.). “Блаженні вбогі духом” (Мт.5,3). Це означає, що дух є відділений від душевного багатства, різних страхів і бажань, а також від тіла і його пристрастей. Йдеться про духовне мучеництво. Воно часто є важчим, ніж фізичне. Це мучеництво зазнаємо також тоді, коли мусимо поставитись за правду і за справедливість проти системи світу, яка керується обманом і брехнею, і в той час залишитися справедливими. Також некриваве мучеництво є в області моральної чистоти (6 і 9 заповіді).
Життєписи Святих
Апостоли свідчили про Ісуса і за це свідоцтво всі заплатили життям, були правдивими мартирес – мучениками. Петро розіп’ятий головою вниз, Павло вбитий мечем, Вартоломеєві живцем здирали шкіру, Андрій три дні помирав на хресті, Тома проколений списом. Аж до 4 століття потоками текла кров мучеників, яка стала насінням майбутніх християн.
В романі “Quo Vadis” (“Куди ідеш”) є описано: вночі зібралась мала групка віруючих разом із апостолом Петром. Чути голос: “Я мав єдину дочку, преторіани її збезчестили і вбили, а Бог на це мовчав.” Інший голос: “Мого чоловіка і сина ув’язнили і вбили, а Бог на це мовчав.” Чути й інші голоси, які закінчуються постійно одинаково: “А Бог на це мовчав.” Вкінці виступив апостол Петро і каже: “Я був на Голгофті, коли вбивали Сина Божого, чув удари молотів, чув Його болісний стогін і бачив, як Він помирав в безсильності, в самотності і ганьбі, а Бог на це мовчав. Але третього дня Він воскрес і з’явився нам! Своєю смертю переміг смерть. Ти батьку, зустрінешся зі своєю дочкою в Царстві Небеснім, а там вона є чистішою ніж лілія гермонська. А ти, жінко, зустрінешся зі своїм чоловіком і сином. Ще потоками тектиме ваша кров, але я говорю вам, що ви є переможці!”
Більше як 50 років тому 8-літній хлопець читав життя святих. Життєписи мучеників так були написані, що прагнув також померти за Ісуса. Який дух був за тими життєписами мучеників! Їх автори самі мали Божого Духа, а свідчення віри мучеників було і їх особистим свідченням. Сьогодні після т. зв. наукової ревізії життєписів святих, дух світу через т. зв. “спеціалістів” вигнав із них Духа Божого і вніс духовну смерть, подібно як це сталось із Біблією через “спеціалістів” історично-критичної теології.
Українські мученики
Мучеництво було не лише в добі перших трьох століть, але протягом цілої історії Церкви.
Наша українська Церква 44 роки була офіційно зліквідованою (), це були сотні мучеників. У 2001 році 23 мученики були проголошені за блаженних, переважна більшість із них були єпископами, монахами і монахинями, не кажучи вже про те, що так багато вірних священиків і віруючих віддали своє життя за Христа по тюрмах і на Сибірі. Можна було б написати багато книг зі свідоцтвами, але реальність є такою, що жодна книга про Христа і нашу ідентичність, яка би захопила молоду генерацію, не була написана. Чому? Тому, що 16 років свободи була і є просаджувана ліквідаційна політика стосовно нашої мученицької Церкви (див. Баламанд). Це є злочин, здійснений на нашій Церкві. Потрібно поставити запитання: Хто за це відповідальний? Потрібно поставити ще одне запитання: Що конкретно зробити, щоб настала зміна духа, щоб настало духовне пробудження? Хто концентрує духа зради УГКЦ? Це кардинал Л. Гузар, о. д-р І. Дацко, о. Б.Ґудзяк, с. Дія Стасюк! Всі четверо приїхали до нас із США і всі мають духа Нью Ейдж, якого нам прийшли трансплантувати на місце живого Христа! А до того ще й маскуються авторитетом мучеників і Святішого Отця! Як так можуть?!!! Хто сьогодні здатний внести Божого Духа в УГКЦ на Україні? Лише той, хто Його має! Не той, хто Його не має! Дух лібералізму сконцентрований за терміном “всіх вас православних християн” і через семінарії та новіціяти вже виховує нову генерацію священиків і монахів, які не мають нічого спільного не лише з нашою ідентичністю, але й навіть з Христом!
Дух Святий уведе вас до цілої правди: тут не йдеться тільки про те, щоб теоретично погодитися з правдою без особистого зобов’язання. Божі правди не є індиферентні, як математичні. Ці правди сутнісно на нас впливають, а їх прийняття є умовою нашого спасіння. Якщо їх відкинемо – стануть причиною нашої погибелі – отже йдеться про вічність! Основні запитання: Який сенс життя? Для чого є терпіння? Без погляду на вічність немає відповіді!
Апологетика
Хто сьогодні обороняє Христа і Його Містичне Тіло і як? Як Його захищають єпископи? Як захищають Христа професори теології? Як Його обороняють монахи і священики?
Жодна апологетика ані в семінарії, ані в практиці?! Секти і дух єресі можуть безкарно нищити душі, а пастирі сплять! Не відрізняють вовка від вівці! Тому повинен відновитися уряд пророків, які будуть мати відповідальність за місії та апологію віри! Мусимо прийняти духа мучеництва, бути свідками-мартирес, а якщо Господь не дасть нам тієї ласки, щоб ми могли жертвувати кров за Ісуса, то маєм бути хоча би некривавими мучениками. Ним мав би бути кожен християнин тим, що поставиться проти духа світу, який нас застрашує висміюванням, обмежуванням, переслідуванням і т. д. Для молодої особи некривавим мучеництвом є вже те, щоб зберегти серед цього зіпсутого і деморалізованого світу вінець чистоти. Це не йде пасивно, молода особа мусить мати ясний ідеал, вкорінений в Христі і в погляді на останню ціль – на вічність, і задля неї має боротися з гріхом, з пристрастями в собі, а не ідентифікувати і нормалізувати гріх, як це робив Фрейд і його прихильники з їхнім “libidem”.
Божі люди мусять бути відважними, йти проти течії і мати мужність зносити упокорення і приниження, ганьбу і висміювання задля Христа. Ісус не приніс (фальшивий) мир, але меч. “Двоє проти трьох будуть в одній хаті” (Лк.12,51 наст.). Відважним мужем був апостол Павло: зазнав переслідування, каменування, бичування від церковної єрархії і від поган, а вкінці був вбитий за Христа, як подібно всі правдиві пророки і мученики.
“Як прийде Утішитель, Дух істини…він і свідчитиме за Мене. Та й ви свідчитимете… Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані Мене вони не спізнали!” (Ів.15,26 наст.).
З цим потрібно рахувати особливо сьогодні, коли в Церкві при владі є дух цього світу. Ліберальні теологи видумують свої теорії, якими фруструють Божі закони і Божі правди, і на жаль деякі єпископи своєю мовчанкою дають їм на це дозвіл! Запитуємо: доки? Доки на теологічних факультетах буде викладатися ІКТ? Доки тут будуть обманювати і говорити неправду студентам з т. зв. пошаною до інших релігій, і доки в Церкві буде панувати дух світу, але Дух Святий і правовірна наука Церкви будуть бойкотуватися? Дух світу є дуже зухвалий! Коли у Церкві зароджується щось живе, то прихильники цього духа, часто захищені церковним авторитетом, розповсюджують між людьми обмови і брехні, щоб відділити людей від джерела правовірності і правдивої дороги. Якщо йдеться про групу людей, назвуть їх сектою, а якщо про одну людину, назвуть її психічнохворою – божевільною. Але сюди відноситься: “Хто ж скаже братові: дурень! – той підпаде під вогонь пекельний” (Мт.5,22). Слово “божевільний” було сказано про Ісуса, і то декілька разів “Казали: ‘Він не при собі’” (Мр.3,21). “Багато з юдеїв казали: ‘Він має біса; це несамовитий’” (Ів.10,19-20; 7,20; 8,48). Це сказали про нашого Господа і Спасителя. Чи охочі і ми приймати ці титули задля Ісуса? Святий Павло каже: “Я зо звірами боровся в Ефесі” (І Кор.15,32). Найбільшим ворогом є стара людина. Хто не навернувся і хто не є свідком-мартирем Христовим, той є в таборі світу і є ворогом Христа і Його хреста (Фл.3,18). Ці вороги всередині Церкви стверджують, що місії непотрібні – бо Бог є любов, Він не може когось відкинути, тому мусимо толерувати інші дороги до спасіння. Це є брехня. “В нікому іншому немає спасіння”, лише в Христі (Ді.4,12). Апостол закликає: “Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії” (І Кор. 9,16). Святий Павло є для нас прикладом єпископа, священика, учня, і він нам пише: “Ведете ту саму боротьбу, яку ви бачили в мене і про яку сьогодні чуєте” (Фл.1,21 наст.). “Уподібнюючись йому у смерті, аби так осягнути воскресіння з мертвих… Хто досконалий, нехай думає як ми… Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що поводяться так, згідно із зразком, який ви маєте в нас…” (Фл.3,10 наст.).
Висновок
В сьогоднішній добі християнин, аби міг бути правдивим учнем Христовим, мусить цілковито відкритися Святому Духові.
Для нас правдивим взором християнства є сотні тисяч мучеників, апостоли, особливо св. Павло, а головне, сам Господь наш Ісус Христос!
Його слово відноситься сьогодні і до нас: “Коли Святий Дух зійде на вас, будете моїми свідками-мартирес” (Ді.1,8).
Склали:
о. ThDr. Ing. Шпіржік, ЧСВВ
о. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ
о. ThDr. Ілля А. Догнал, ЧСВВ
о. ThLic. Маркіян В. Гітюк, ЧСВВ
Підгірці 29.6.2006
Копія – Святіший Отець Бенедикт XVI
