Олена Чуєва,
приватний нотаріус Харківського міського
нотаріального округу, член кваліфікаційної комісії
нотаріату Головного управління юстиції у Харківській області,
член методичної ради нотаріусів Харківської області
Відповіді на деякі питання
зі спадкового права за підсумками «Крымских Встреч Нотариусов»
Питання: Подружжя потрапило в автокатастрофу. Чоловік помер в момент ДТП,
а дружина — наступної доби. Чи успадковує дружина майно чоловіка в такому випадку?
Відповідь: Згідно з ч. 4 ст. 1220 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), якщо кілька осіб, які б могли спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. Але ж з поставленого питання не витікає, що дружина та чоловік померли під час автокатастрофи, тому після чоловіка відкривається спадщина і дружина закликається до спадкування.
***
Питання: Складено заповіт подружжя. Один з подружжя помирає. Чи мають право на спадкування обов’язкові спадкоємці померлого на майно, що є предметом заповіту подружжя?
Відповідь: Оскільки все майно померлого, у тому числі і майно, що є предметом заповіту подружжя, включається до спадкової маси, і закон не встановлює будь-яких виключень щодо майна подружжя (статті 1218, 1219 ЦК України), то можна зробити висновок, що право на обов’язкову частку у спадщині розповсюджується і на спадкове майно, що є предметом заповіту подружжя. Але ж очевидно, що право на таку частку можна оформити лише після смерті другого з подружжя.
***
Питання: Складено заповіт на все майно. Спадкоємець за заповітом (він же обов’язковий спадкоємець) одержує 1 / 3 частку від усього спадкового майна, обов’язкова частка дорівнює 1 / 6. Чи повинен нотаріус видавати обов’язковому спадкоємцю ще і свідоцтво про право на спадщину за законом на обов’язкову частку, чи обмежитися лише свідоцтвом про право на спадщину за заповітом?
Відповідь: Обов’язкова частка у спадщині — це мінімум того, що може отримати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець (за винятком зменшення її за рішенням суду),
і необхідна вона для того, щоб матеріально забезпечити осіб, яких спадкодавець утримував чи зобов’язаний був утримувати (пп. 4.2.2. розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя Міністерства юстиції України). Таким чином, з поставленого питання випливає, що обов’язковий спадкоємець одержав за заповітом частку, яка значно перевищує обов’язкову частку, яка належала б йому у спадщині. Відповідно свідоцтво про право на обов’язкову частку у спадщині в нотаріуса підстав видавати немає.
***
Питання: Чи може бути предметом заповідального відказу розпорядження щодо довічного утримання будь-якої особи?
Відповідь: Ні, таке розпорядження не може бути предметом заповідального відказу, оскільки така умова є предметом іншого правочину, а саме договору довічного утримання (статті 744, 746 ЦК України).
У листі Міністерства юстиції СРСР від 21.04.1980 р., яким користувалися нотаріуси при оформленні спадщини до моменту прийняття
ЦК України, навіть напряму було встановлено, що «… Не может быть удостоверено завещание под условием, заключающимся, например, в получении от наследника пожизненного содержания. В этом случае односторонняя сделка, какой является завещание, превращается в двухстороннюю возмездную сделку, совершенную на случай смерти. Такое завещание не может быть признано законным, т. к. ставит силу завещания в зависимость от выполнения определенных обязательств лицом, назначенным наследником, и ограничивает завещателя в свободе отмены или изменения завещания…» Ця теза не втратила актуальності й у наші дні.
***
Питання: У який строк укладається договір про заміну черговості одержання права на спадкування?
Відповідь: Виходячи з положень ч. 1 ст. 1259 ЦК України, договір про зміну черговості одержання права на спадкування може бути укладений спадкоємцями лише після відкриття спадщини, що цілком зрозуміло, оскільки спадкові правовідносини виникають лише після смерті спадкодавця. Цей договір укладається до видачі свідоцтв про право на спадщину. Але ж на практиці виникає питання: чи обмежує законодавець укладання такого договору шестимісячним терміном?
Діючий ЦК України не встановлює обмежень щодо строку укладання такого договору, тобто договір про заміну черговості одержання права на спадкування може бути укладений як до
спливу шестимісячного строку, так і після.
Але слід пам’ятати, що для того, щоб мати право спадкувати, необхідно спадщину прийняти. І тому спадкоємець, який на підставі вищезазначеного договору буде спадкувати зі спадкоємцями черги, яка закликається до спадкування, повинен мати час на прийняття спадщини. Якщо такий спадкоємець проживав на час смерті зі спадкодавцем та фактично прийняв спадщину або подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу раніше, то питань не виникає. В іншому випадку, коли договір про заміну черговості одержання права на спадкування укладається після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, «притягнутий» до спадкування спадкоємець наступної черги може подати заяву про прийняття спадщини лише за згодою всіх інших спадкоємців, що прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України). У разі коли інші спадкоємці такої згоди не надають, то укладання вищезазначеного договору втрачає сенс.
***
Питання: Подана заява про прийняття спадщини за заповітом. Чи може цей же спадкоємець після спливу шестимісячного строку одержати свідоцтво про право на спадщину за законом (наприклад, не бажає одержувати дублікат заповіту або з якихось інших причин)? Адже в цьому разі можуть претендувати на спадщину й інші спадкоємці за законом?
Відповідь: Закон зобов’язує спадкоємця, який бажає одержати спадщину, прийняти її (ст. 1268 ЦК України). При цьому Цивільний кодекс у разі прийняття спадщини шляхом подання заяви не зобов’язує вказувати підстави закликання до спадкування. Таким чином, позитивною
є практика тих нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які в заявах про прийняття спадщини не зазначають підставу закликання до спадкування. Але ж у разі коли така заява і містить застереження щодо способу закликання до спадкування, відмовляти спадкоємцеві у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, коли зі змісту заяви слідує, що спадщина прийнята за заповітом, у нотаріуса немає.
Щодо інших спадкоємців за законом, які могли б спадкувати за таких підстав, слід зазначити, що навіть за умови наявності заповіту на все майно спадкодавця спадкоємець за законом у разі бажання одержати спадщину зобов’язаний її прийняти. Тому в разі коли спадкоємцем за заповітом, який одночасно є і спадкоємцем за законом, подана заява про прийняття спадщини із застереженням щодо підстави закликання до спадкування, а в заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину він зазначає про видачу йому відповідного свідоцтва за законом, нотаріус повинен перевірити, чи є інші спадкоємці за законом, які прийняли спадщину, і свідоцтво про право на спадщину за законом видати з урахуванням часток таких спадкоємців.
***
Питання: Чи вважаються такими, що прийняли спадщину, малолітні, неповнолітні, недієздатні та обмежено дієздатні особи у разі переходу права на прийняття спадщини (трансмісія)? За правом представлення?
Відповідь: Безумовно. Частина 4 ст. 1268
ЦК України розповсюджує свою дію щодо спадкування взагалі, незважаючи на підстави закликання до спадкування.
***
Питання: Подана заява про відмову від прийняття спадщини; згодом (у шестимісячний строк) цей же спадкоємець бажає відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця. Яким чином відкликати попередню заяву та подати нову, чи внести зміни до першої?
Відповідь: Ні Цивільним кодексом, ні Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ні Методичними рекомендаціями щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя не передбачені порядок та можливість внесення змін до заяв про прийняття чи відмову від спадщини. У ст. 1273 ЦК України йдеться лише про можливість відкликання заяви про відмову від спадщини. Таким чином, правильними діями у цьому випадку буде відкликання попередньої заяви та подача нової.
***
Питання: Залишено заповіт на окреме майно з підпризначенням спадкоємця, але є ще майно, яке не охоплене заповітом. Спадкоємець може відмовитися тільки на користь підпризначеного, а як бути з іншим майном? Якщо підпризначений спадкоємець, наприклад, не є спадкоємцем за законом, або за законом цей же спадкоємець бажає відмовитися на користь іншого спадкоємця? Чи можливо таке, що за заповітом він відмовляється на користь підпризначеного спадкоємця, а за законом — на користь іншого спадкоємця?
Чи можливо, щоб за заповітом такий спадкоємець відмовився на користь підпризначеного, а те майно, що за законом, прийняв?
Відповідь: Оскільки законом встановлено два способи закликання спадкоємців до спадкування — заповіт та закон, — то відповідно у спадкоємця є право прийняти спадщину за усіма або однією підставами, відмовитися — за усіма або однією підставами, а також за однією з підстав прийняти спадщину, а за іншою — відмовитися.
Таким чином, оскільки законом, а саме ч. 4 ст. 1274 ЦК України, встановлено, що в разі підпризначення спадкоємця відмовитися від прийняття спадщини спадкоємець може лише на користь підпризначеного (цим закон вшановує волю заповідача та вказує на її пріоритетність), то це не позбавляє права такого спадкоємця відмовитися від спадщини за законом на користь іншого спадкоємця за законом.
Керуючись ч. 5 ст. 1275 ЦК України, можна
з упевненістю стверджувати, що ситуація, коли спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття спадщини за заповітом на користь підпризначеного заповітом спадкоємця, а спадщину за законом бажає прийняти, правомірна і не суперечить вимогам цивільного законодавства.
***
Питання: Помер гр-н Л. Подана заява про відмову від прийняття спадщини сином К. на користь дружини спадкодавця О., яка спадщину прийняла. відкликає свою заяву про прийняття спадщини та бажає подати заяву про відмову від прийняття спадщини на користь сина М., бажаючи передати йому і ту частку, від якої на її користь відмовився К. Яким повинен бути текст заяви від О.?
Відповідь: Ураховуючи той факт, що нотаріусом встановлюється коло спадкоємців, які закликаються до спадкування і прийняли спадщину, після спливу шестимісячного строку дружина померлого в рамках встановленого законом строку може відмовитися лише від своєї частки у спадщині на користь сина М., а заява сина К. у такому випадку буде розцінена як беззастережна відмова від спадщини.
***
Питання: Якщо договором між спадкоємцями змінено частки у нерухомості, наприклад, дочці 2 / 3, а сину 1 / 3, чи стосуватиметься це усього іншого майна при видачі додаткових свідоцтв про право на спадщину за законом, наприклад, грошових внесків тощо?
Відповідь: Якщо зі змісту договору про зміну розміру часток у спадщині спадкоємців за законом випливає, що цей договір укладався ними щодо усього спадкового майна, то, безумовно, така домовленість буде стосуватися усього спадкового майна. Якщо ж зі змісту такого договору випливає, що його предметом було лише нерухоме майно, то частки спадкоємців у спадщині щодо іншого спадкового майна залишаться рівними.
***
Питання: Чи має право нотаріус надавати відомості про спадкоємців кредиторові спадкодавця до шести місяців з дня відкриття спадщини? Після спливу шестимісячного строку?
Відповідь: Законом не покладено на нотаріуса обов’язок повідомляти спадкоємців про наявність кредиторів спадкодавця, так само як
і давати відомості кредиторові про спадкоємців. Стаття 1281 ЦК України покладає обов’язок на спадкоємців повідомити про відкриття спадщини кредитора, якщо таким спадкоємцям відомо про борги спадкодавця. Пункт 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зобов’язує нотаріуса повідомити кредитора про видачу свідоцтва про право на спадщину в разі наявності заборони відчуження щодо спадкового майна.
Логічним буде нотаріусу повідомити спадкоємців про наявність претензії кредитора, а спадкоємці мають вчинити дії, передбачені ст. 1281
ЦК України.
***
Питання: До кого переходить частка, яку б мав успадковувати спадкоємець, що помер до відкриття спадщини, у разі коли залишено заповіт на все майно? На окреме майно?
Відповідь: Аналізуючи книгу шосту чинного ЦК України, можна дійти висновку, що законодавець, безумовно, надає пріоритет спадкуванню за заповітом. Таке твердження базується на аналізі ст. 1223, згідно з ч. 1 якої право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Лише в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини виникає право на спадкування за законом (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).
У зв’язку з тим, що право на спадкування виникає в день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України), а до спадкування закликаються лише особи, що є живими на час відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України), закликання до спадкування спадкоємця за заповітом, який помер до відкриття спадщини, є неможливим.
Щодо перелічених у ЦК України підстав виникнення права на спадкування за законом, на жаль, відсутня така підстава, як смерть особи, зазначеної у заповіті спадкоємцем, за життя заповідача. Тому таке питання породжує багато спорів у нотаріальній практиці.
Цивільний кодекс УРСР 1963 року також не містив посилань на аналогічну підставу при закликанні до спадкування спадкоємців за законом. У ст. 554 кодексу УРСР щодо прирощення спадкових часток йшлося лише про випадки неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування. Але ж практично було зрозуміло, що такі ж наслідки були б і в разі смерті зазначеного в заповіті спадкоємця до відкриття спадщини.
Щодо ситуації, яка виникла сьогодні, можна зазначити таке. Слід розглянути підстави закликання до спадкування спадкоємців за законом, зазначені в ч. 2 ст. 1223 ЦК України.
Відсутність заповіту. У прикладі, який розглядається, заповіт існує і його дійсність не оспорюється.
Неприйняття спадщини або відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом. Про таку підставу не можна говорити, адже особа, яка померла до відкриття спадщини, не могла її прийняти або не прийняти, оскільки не була жива на час відкриття спадщини.
Неохоплення заповітом усієї спадщини. У нашому випадку майно охоплене заповітом, оскільки в тексті заповіту йдеться про все майно.
Таким чином, у разі наявності заповіту на все майно право на спадкування за законом не виникає, а частка померлого спадкоємця буде розділена на інших спадкоємців за заповітом у рівних частках. Даний висновок також базується і на аналізі ч. 1 ст. 1275 ЦК України, згідно з якою у разі коли від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Незважаючи на те, що спадкоємець, який відпав, не вважається таким, що не прийняв спадщину або відмовився від неї, але в цьому випадку доречно застосувати аналогію закону.
Щодо ситуації, коли заповідана лише частина спадкового майна, наприклад, квартира декільком спадкоємцям у зазначених частках, то відповідь буде аналогічною до попередньої. Оскільки дане майно охоплене заповітом, то частка в заповіданій квартирі, що призначалася померлому спадкоємцеві, буде розділена в рівних частках між спадкоємцями за заповітом, які прийняти спадщину.
Цікавим також є вирішення питання в разі коли заповідач конкретно розподілив спадкове майно. Наприклад, авто заповідав братові, а квартиру — племінниці. Брат помер до відкриття спадщини. Яким чином у цьому випадку буде розподілена спадщина?
Безумовно, квартиру одержує племінниця за умови відсутності обов’язкових спадкоємців. У частині авто заповіт виконуватися не може, оскільки немає в живих призначеного спадкоємця. Вказане майно буде одержане у спадщину спадкоємцями за законом за аналогією порядку, зазначеного ст. 1245 ЦК України, оскільки в цій статті йдеться про частину, а не про частку спадкового майна.
***
Питання: Чи може нотаріус видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно в разі коли спадкодавець прийняв спадщину, але, не оформивши своїх спадкових прав, помер?
Відповідь: Такий порядок оформлення спадщини був цілком правильним у період дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року. З прийняттям нового ЦК України 2003 року ситуація дещо змінилася. Що ж саме мається на увазі?
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Тобто законом установлено, що одержання в цьому випадку свідоцтва про право на спадщину є не правом, а обов’язком спадкоємця. Згідно з ч. 2 ст. 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Але
ж законодавством України встановлений обов’язок реєструвати речові права на нерухоме майно, а не саме майно. Про яку саме реєстрацію йдеться у вищезазначеній статті — не зовсім зрозуміло, але на практиці прийнято вважати, що це і є саме реєстрація права на спадщину, про яку йдеться в ч. 1 цієї ж статті.
Таким чином, начебто у спадкоємця, який прийняв спадщину та, не оформивши її, помер, не виникло права власності на успадковане нерухоме майно, і у нотаріуса немає можливості перевірити документ, що посвідчує це право. Але ж керуючись ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відповідно до якої відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, можна дійти висновку, що дії нотаріуса по видачі свідоцтва про право на спадщину за таких підстав можна вважати правомірними. До того ж з положень ст. 1216 ЦК України випливає, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Таким чином, до спадкової маси включається і право та обов’язок спадкодавця на оформлення спадкових прав. Також недоцільно в цих випадках було б кожного разу відправляти спадкоємців до суду щодо вирішення вищевказаного питання за відсутності між ними спору. Зовсім непогано було б, щоб такі практичні дії нотаріуса знайшли своє відображення в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
