Особистісні виміри професійної успішності: гендерний аспект

Особистісні виміри професійної успішності: гендерний аспект

Алєксєєва А. В., кандидат психологічних наук

м. Київ

Успішність є досить складним та багатовимірним особистісним феноменом, який характеризує особливості самореалізації індивіда за багатьма життєвими сферами, зокрема, досить важливим показником успішності є здатність людини реалізувати себе як професіонала.

Професійна успішність має декілька проекцій в залежності від складності внутрішнього життєвого простору особистості та провідних вимірів її буття, а саме пріоритетів, цінностей, ідеалів та мрій. Саме тому, враховуючи неоднозначність досліджуваного феномену слід розглядати його не абстрактно, а лише в контексті модальності внутрішнього життєвого простору людини, що й визначає зміст професійної успішності на кожному рівні людського буття.

Досить цікавим аспектом досліджуваної проблеми є також певна психостатева проекція психологічного змісту професійної успішності в залежності від буттєвого сенсу індивіда та вимірів його власного життєвого простору.

Так, на рівні буденності еквівалентом успішності є стандартне кар’єрне зростання, тобто прагнення отримати високий соціально-професійний статус, незалежно від змісту виконуваних соціальних ролей. Механізмом досягнення цілі у даному випадку є вдале маніпулювання оточенням за допомогою використання здатності до конформності та вміння пристосовуватись у стосунках з вищими за статусом та, навпаки, реалізації схильності до домінування та авторитарності в ситуаціях керування іншими.

Результатом є отримання певного професійного статусу, що, як правило, супроводжується відсутністю творчого сенсу професійної діяльності та справжнього визнання з боку оточення.

На рівні психологічної статі для такої особистості є характерною стратегія домінанти, а саме переважання маскулінних властивостей головним вектором спрямованості яких, у даному випадку, є фанатичне прагнення до влади, що супроводжується також ситуативним наданням пріоритету мазохістичній модальності психологічної фемінності, а саме схильності до підлабузництва, лестощів, залежності та конформізму.

Типовим для людини з кар’єрною орієнтацією є також стереотипність статевої ідентичності, тобто високий ступінь відповідності власного ідеального «Я» стереотипному образу чоловіка або жінки, притаманному даному суспільству. Необхідність відповідати певним соціальним нормам, які охоплюють також психологічну стать особистості є одним з головних орієнтирів життєдіяльності індивіда з кар’єрною спрямованістю професійного розвитку.

Людині, яка виходить за межі буденності, відкривається інший вимір професійної успішності – найголовнішим для неї є вже не соціальний статус або влада, а отримання вагомих підтверджень визнання з боку соціуму власної талановитості та надзвичайності, отже саме успіх стає вже для неї самоціллю. Для людей такого типу характерна гіперзалежність від власного успіху, незначна невдача або критика може значно вплинути на їх самооцінку та самоприйняття.

Емоційно-вольова акцентуйованість на необхідності успіху породжує в такої людини відповідні невротичні розлади: страх помилитись, опинитись в ситуації невдачі, отримати поразку, невдало ризикнути і т. д. В результаті замість насолоди від власного визнання людина відчуває постійну занепокоєність щодо необхідності збереження власної популярності, тобто перебуває в ситуації латентного хронічного стресу.

Отже, головною характеристикою «залежності від успіху» є те, що для людей цього типу успішність є еквівалентом самоповаги та любові до себе, що, безумовно, є передумовою для розвитку певних невротичних розладів.

На рівні психологічної статі людям цього типу притаманна вираженість як фемінних, так і маскулінних рис, тобто типовою для них є психологічна андрогінність, що розширює діапазон особистісних проявів індивіда та надає йому значно більше можливостей бути успішним.

Отже, на відміну, від «кар’єристично зорієнтованих індивідів», на даному рівні успішності особистість дійсно має певний творчий потенціал, але саме відсутність свободи від успіху руйнує та обмежує її можливості та не дозволяє отримати справжню насолоду від творчого процесу.

Саме однакова виявленість двох протилежних мотивів – спрямованості на успіх та бажання уникнути невдачі і породжує психологічну напругу, подолати яку можливо лише через свободу від власного успіху.

Людина незалежна від успіху вже не відчуває необхідності завжди бути успішною та досконалою, головним для неї є творча самореалізація. Її самооцінка та самоставлення не залежать від її успіхів та невдач, вона толерантна до фрустрації та ситуацій невизначеності, а власні помилки сприймає як корисний досвід та можливість навчитись чомусь новому.

На цьому рівні успішності мотивація прагнення до успіху домінує над бажанням уникнути невдачі, зростає схильність до ризику, що часто є неодмінною передумовою успішності, а ситуації невизначеності сприймаються не як загроза, а як виклик, як можливість кардинальним чином змінити власне життя, віднайти у ньому щось нове та незвичне.

На рівні психологічної статі психологічна андрогінність поєднується з високою оцінкою себе як представника певної статі, а саме з високим ступенем відповідності свого «Я образу» власному ідеалу жінки або чоловіка.

Індивідам, які досягли цього рівня успішності також властивий вищий рівень свободи від гендерних стереотипів, існуючих у суспільстві – їх ідеальні чоловічі та жіночі образи набагато більш варіативні по відношенню до типових стандартів ідеальної жінки та чоловіка, порівняно з людьми «кар’єристичної орієнтації», статева ідентичність яких відрізняється високим рівнем стереотипності.

Провідною особливістю статевої ідентичності на цьому рівні успішності є її цілісність, тобто високий ступінь відповідності ідеального «Я» та бажаного соціального образу себе в контексті відповідної статевої належності.

Таким чином, психостатевими вимірами «свободи від успіху» є індивідуалістичність та цілісність статевої ідентичності, а також високий рівень статевої самооцінки, що й зумовлює автономність особистісного самосприйняття, яке, на цьому рівні успішності, вже не залежить від конкретних досягнень та визнання оточуючих.

Отже, наведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що успішність може мати декілька вимірів - найнижчим є кар’єрне зростання індивіда у просторі буденного життя, а найвищим – творча самореалізація та свобода від власного успіху, кожен з яких репрезентований на рівні особистісної ідентичності, зокрема має виразні гендерні особливості.