22.11.2012 «Порядок денний»
В студії працює Юрій Табаченко. Сьогодні восьма річниця помаранчевої революції. Хтось відзначає, хтось ні, однак, згадують про це всі, це точно. Ця дата для нас є визначальною в контексті розмови про становлення громадянського суспільства. Багато дослідників вважають, що саме тоді відбувся певний момент, можливо, не момент, а прояв назрілого до того часу, певної критичної маси, цього ж таки, громадянського суспільства. Сьогодні ми поговоримо про те, наскільки громадянським, якщо можна так говорити, є наше суспільство зараз і, які в нас перспективи на цьому нелегкому, але, безумовно, потрібному шляху. Олександр Пухка – професор, академік Академії економічних наук України в студії Українського радіо. Якщо ми вже до дат прив”язались, то давайте відштовхуватись від них і далі. 8 років – щось змінилось за цей час, якщо брати, що тоді була певна точка відліку.
ПУХКА: Взагалі, якщо говорити про розвиток громадянського суспільства в Україні, то, на мій погляд, він є хвилеподібним. Ви згадали про восьму річницю, так званої, помаранчевої революції, правда, я називаю це, як помаранчеві події, тому, що революція передбачає зміну системи влади, а не лише персоналів у цій владі. Ми будемо говорити про те, що справді, восени 2004 року, коли відбулися ці події, пов”язані з президентськими виборами, то був справжній вияв досить високого рівня політичної свідомості українського народу. Ніхто і не передбачав, що в середовищі українського суспільства формується досить високий рівень громадської активності і відповідальності. Власне, що означає собою громадянське суспільство? Це не є щось відмінне від такого соціального феномену, як, взагалі суспільство. Це, швидше за все, вчені сходяться до думки, що громадянське суспільство - це такий рівень його зрілості. Тобто, така характеристика взагалі суспільства, в якому досить високий рівень самоорганізації, політичної поведінки...
ВЕД: Якщо ми говоримо про окрему людину, то ми розуміємо, що зріла людина не буде робити якихось необдуманих вчинків, які характерні юнацькому чи дитячому віку, яка більше обізнана, має певний досвід, може зробити правильний вибір в якійсь складній життєвій ситуації... А суспільство зріле, це як?
ПУХКА: В першу чергу критерієм зрілості суспільства – є високий рівень його самоорганізації. Другим критерієм, я б назвав, звичайно, утвердження демократичних процедур, і третє, можливо, найголовніше – це рівень захищеності прав і свобод громадянина і людини.
ВЕД: Можливо, краще сказати, наскільки дозволяє суспільство порушувати свої свободи?
ПУХКА: Да. Наскільки воно спроможне захищати свої права і свободи і, на кінець, це суспільство, яке характеризується ще і виконанням громадянами свого політичного обов”язку, бути відповідальними за свої дії, передбачати наслідки і дбати про майбутнє свого суспільства.
ВЕД: Якщо подивитись на явку на нинішніх парламентських виборах, то, навряд, чи можна назвати наше суспільство громадянським за такою ознакою, чи не обов”язково ходити на вибори для того, щоб виявляти свою активну громадську позицію.?
ПУХКА: От, ви згадали, що відбулося за 8 років після, так званої помаранчевої революції, якраз, відбувся спад громадянської активності в Україні, то був такий її сплеск, і сьогодні ми можемо говорити про те, що громадянське суспільство не має такої позитивної динаміки свого розвитку в Україні, навпаки, зростає недовіра громадян до держави, а це і позначилось на останніх парламентських виборах.
ВЕД: То, можливо, помаранчеві події були випадковістю, а не тенденцією на розвиток?
ПУХКА: Я не думаю, що це була випадковість. Там, справді, терпіння суспільства вже досягло певної межі і суспільство, грубо кажучи, поставило державу на місце. Громадянське суспільство виступило проти тодішніх фальсифікацій і домоглося, так би мовити, більш справедливого вирішення цього надзвичайно відповідального питання – обрання глави держави. А зараз відбувається деякий відкат громадянського суспільства від своєї активної позиції через наростання недовіри до влади.
ВЕД: Але, розчарування почало наростати одразу, буквально через рік після помаранчевих подій, після 2004 року. Чи може дозволити собі справжнє громадянське суспільство покладати якісь надмірні сподівання на майбутнє, на політиків, а
по-друге – так розчаровуватись у них.
ПУХКА: Мабуть, що ні. Якщо громадянське суспільство характеризується таким показником, як високий рівень політичної свідомості і відповідальності громадян, то, звичайно, таке громадянське суспільство так швидко не зневірилося б. Той сплеск ще не закріпив рівень зрілості громадянського суспільства до такої межі, що воно стало консолідованим. На жаль, у нашому українському суспільстві воно є перехідним за рівнем зрілості і не консолідованим, тобто, ще можливі “відкати”, що ми і спостерігаємо. Через що? Тому що тривалий час громадяни очікували від держави певних соціальних благ, певного соціального захисту і сподівалися на те, що саме держава все вирішить за них. І от тут, настає момент громадянської відповідальності. Якби громадянське суспільство було зріле, то воно не мало б так швидко зневіритись і втратити довіру до тієї влади, яку обрало.
ВЕД: Ви констатували певний спад у розвитку становлення громадянського суспільства. Але, я хочу певні тези на противагу вашій, висунути, адже громадянське суспільство не лише в майданах вимірюється. Візьмемо, ті ж парламентські вибори. Провалились всі технічні проекти на них. Люди брали, чи не брали подарунки, гроші, гречку, але голосували за ідею, все таки здебільшого, або за своїм переконанням. Чи можна це назвати черговим етапом зрілості?
ПУХКА: Зараз в останні роки ситуація стабілізувалася, тобто, рівень розвитку громадянського суспільства залишається останні роки десь на одному рівні. У нас сьогодні на 10 тисяч населення зареєстровано 17 громадських організацій. Хоча, міжнародні організації відзначають, що Україна порівняно з іншими постсоціалістичними країнами, крім прибалтійських, знаходиться на більш високому рівні розвитку громадянського суспільства. Те. Що ми спостерігали на останніх парламентських виборах, зокрема, в Києві, свідчить про те, що, все таки, громадянське суспільство в нас є, воно чітко заявляє про свою позицію і, єдине, що можна зауважити, на жаль, ось така чітка громадянська позиція громадян більше з”являється у певних центрах, де дійсно, люди голосували за ідею. На жаль, село не підтримає такі рухи, бо сьогодні село бідує. Людина, не маючи економічної платформи, не може діяти вільно, висловлювати свою позицію і часто змушена підкорюватись якимось впливам. На цих виборах підкуп працював досить потужно саме в сільській місцевості і, особливо, в мажоритарних округах.
ВЕД: Ми можемо виписати з нашої розмови ще одну тезу – що бідне суспільство не має шансів бути громадянським...
ПУХКА: Воно має менше шансів стати зрілим громадянським суспільством. Взагалі, розвиток громадянського суспільства має бути законодавчо забезпеченим, розвивається громадянське суспільство там, де є економічна свобода. Громадянське суспільство там формується і розвивається позитивною динамікою, де держава взаємодіючи з інститутом громадянського суспільства створює їм необхідні умови для становлення і розвитку. В Україні, на жаль, поки що держава часто лише декларує свою готовність до сприяння розвитку громадянського суспільства. З точки зору фінансового забезпечення – тут у нас серйозні проблеми. Якщо, скажімо, в Бельгії чи Угорщині фінансування громадських організацій з боку державних і місцевих бюджетів складає десь на рівні 38-40 відсотків бюджету громадських організацій, то в нас лише 3 відсотки. В основному наші громадські організації фінансуються за рахунок іноземних спонсорів через гранти, за рахунок підприємств в Україні. За останній рік відбувся спад фінансування.
ВЕД: Цікаво дізнатися вашу точку зору, ваше ставлення до такого сектору громадянського суспільства, як Інтернет спільноти. У нас пару років тому, навіть, з”явився такий термін, як Інтернет революції. Як на вашу думку, об”єднання громадян через віртуальні мережі, прискорює розвиток суспільства, чи навпаки, заговорює тему, відволікає і не дає реалізовувати в реальності..
ПУХКА: Я думаю, що, однозначно, соціальні мережі сприяє розвитку громадянського суспільства. Громадяни можуть вільно обмінюватися інформацією і, в результаті, можна узгоджувати свою позицію і в такий спосіб суспільство має можливість консолідуватись і ставати більш зрілим з точки зору громадянського суспільства.
ВЕД: Дякую. Олександр Пухка – академік Академії економічних наук України був в студії Українського радіо. Провів програму Юрій Табаченко.
