Методична пам'ятка

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ІРШАВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

МЕТОДИЧНА ПАМ'ЯТКА

Поняття про господарські об’єднання та їх види

м. Іршава, 2010 рік

Затверджую

Начальник Іршавського

районного управління юстиції

____________

"____"______________2010 року

Відповідно до статті 118 Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу України та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

1. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.

2. Об'єднання підприємств є юридичною особою

3. Державна реєстрація об'єднання підприємств здійснюється відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.

Для успішної діяльності в умовах ринкової конкуренції суб'єкти господарювання прагнуть об'єднуватись у промислові, банківські, промислово-фінансові та інші групи. Такі групи (об'єднання) суб'єктів господарювання визначаються в господарському законодавстві і в теорії господарського права як господарські об'єднання. Господарські об'єднання слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не їх об'єднаннями. Господарське об'єднання - це один із видів суб'єктів господарювання.

Об'єднання підприємств - це господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств. Таким чином, учасники відносин у сфері господарювання, які не є підприємствами, не можуть бути учасниками об'єднання підприємств. Натомість, вони можуть бути учасниками об'єднань інших суб'єктів господарювання відповідно до ч. 6 ст. 119 ГК.

Закон чітко визначає мету, з якою утворюються об'єднання підприємств. Це - координація їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств можуть здійснювати господарську діяльність, однак, оскільки їх метою не є отримання прибутку (хоч такий і може мати місце за результатами господарювання), їх не можна віднести до суб'єктів підприємницької діяльності. Такий висновок має практичне значення у разі вирішення питання щодо можливості визнання об'єднання підприємств банкрутом.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися двома способами: а) самими підприємствами на добровільних засадах; б) за рішенням органів, які відповідно до чинного законодавства мають право утворювати об'єднання підприємств. Що стосується суб'єктного складу учасників об'єднань підприємств, то ч. 2 статті 118 ГКУ встановлює, що в об'єднання підприємств, які створюються в Україні, можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав (іноземні підприємства у вузькому розумінні), а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Типовим прикладом тимчасового об'єднання, створення якого прямо передбачено законом, є консорціум.

Частиною 4 статті 118 Господарського кодексу України встановлено, що об'єднання підприємств є юридичною особою. Відтак, на нього поширюються норми глави 7 ЦК, що містять загальні положення про юридичну особу, а господарська правосуб'єктність об'єднань підприємств визначається нормами ГК та інших актів господарського законодавства. Проте дія норми щодо юридичної особи не поширюється на інші види господарських об'єднань. Так, не є юридичною особою промислово-фінансова група (ч. 4 ст. 125 ГК), банківське об'єднання, холдингова група тощо.

Державна реєстрація об'єднання підприємств здійснюється відповідно до ст. 58 ГК та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання. У ч. 1 статті 119 ГКУ вперше передбачено поділ об'єднань підприємств, залежно від порядку їх заснування, на господарські об'єднання і державні чи комунальні господарські об'єднання. При цьому, незважаючи на назви вказаних видів об'єднань підприємств, визначальною ознакою для кваліфікації того або іншого виду об'єднання є не форма власності, на якій утворені підприємства, що об'єднуються, а саме порядок їх утворення - добровільний чи примусовий.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Це означає, що учасниками господарського об'єднання можуть бути приватні, колективні, державні або комунальні підприємства у будь-якому поєднанні. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Так, асоціації і корпорації належать до договірних об'єднань, а концерни і консорціуми - до статутних (ст. 120 ГКУ).

Відповідно до частини 4 статті 119 Господарського кодексу України державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 р. КМУ затверджує положення та статути державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників та заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності. Зазначені повноваження (у тому числі щодо затвердження статутів державних господарських об'єднань) реалізовані КМУ при створенні державних концернів (див., наприклад, постанови КМУ «Про утворення державного авіабудівного концерну «Авіація України» від 14 березня 2007 р., «Про утворення Державного концерну «Укрторф» від 3 травня 2007 р., «Про утворення Державного концерну «Синтез-газ України» від 5 грудня 2007 р.

Право Кабінету Міністрів України приймати рішення про створення державних господарських об'єднань встановлене також п. 5 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 р. Статтею 6 цього Закону передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ініціюють створення державних господарських об'єднань, розробляють проекти їх установчих документів, затверджують їх статути і здійснюють контроль за їх дотриманням, укладають контракти з керівниками державних господарських об'єднань та здійснюють контроль за їх дотриманням тощо.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», державні господарські об'єднання:

• укладають контракти з керівниками державних підприємств та державних акціонерних товариств;

• розробляють річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) і подають на затвердження уповноваженому органу управління, який здійснює контроль за їх діяльністю;

• забезпечують розроблення і затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств і державних акціонерних товариств;

• проводять аналіз і обов'язкові щорічні аудиторські перевірки своєї фінансово-господарської діяльності та подають отримані результати органу виконавчої влади, який здійснює контроль за їх діяльністю.

Крім цих повноважень, державні господарські об'єднання можуть здійснювати управління корпоративними правами держави (ч. 2 ст. 9 даного Закону).

На думку та правове становище суб'єктів господарювання у різних сферах, свідчить, що, крім, власне, об'єднань підприємств і промислово-фінансових груп, про які йдеться у главі 12 ГКУ, можуть утворюватися також інші види об'єднань цих юридичних осіб (які і є господарськими об'єднаннями у широкому розумінні). До них, зокрема, можна віднести: об'єднання кооперативів, об'єднання сільськогосподарських кооперативів, об'єднання фермерських господарств; банківські об'єднання, об'єднання інших фінансових установ (саморегулівні організації учасників ринку цінних паперів, кредитних спілок, страхових організацій, адміністраторів недержавних пенсійних фондів тощо).

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Досить поширеними в Україні є державні корпорації, утворені підприємствами будівельних галузей.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Таким чином, концерн відрізняється від інших форм об'єднання підприємств тим, що : 1) до його складу, крім підприємств, можуть входити й інші господарські організації (наприклад банки, страхові компанії тощо); 2) учасники концерну перебувають у фінансовій залежності від одного або кількох учасників цього об'єднання; 3) законом визначений примірний перелік функцій, централізація яких відбувається у концерні. Частиною 6 статті 120 ГКУ встановлено, що переважними організаційно - правовими формами державних і комунальних об'єднань незалежно від їх найменування (комбінат, трест, залізниця, пароплавство тощо).

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо). Стаття 120 ГКУ визначає основні організаційно-правові форми об'єднань підприємств, до яких, зокрема, відносяться передбачені ще Законом «Про підприємства в Україні» асоціації, корпорації, консорціуми та концерни. Частиною 1 статті 120 Господарського кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені й інші об'єднання підприємств. На практиці такими об'єднаннями виступають власне об'єднання, союзи, спілки тощо. Підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно - правової форми об'єднання, і на них поширюються положення Господарського кодексу України та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. Підприємство - учасник господарського об'єднання має право:

- добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

- бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;

- одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

- одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності. Рішення про утворення об'єднання підприємств, (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством. Як встановлено ч. 4 статті 20 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року зобов'язує органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративного-господарського управління та контролю погоджувати з АМК, його територіальними відділеннями проекти нормативно - правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, а також одержувати дозвіл АМК на концентрацію у випадках, передбачених законом. Згідно із ст. 22 Закону України „Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року органи АМК з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим) становищем, обмеженню конкуренції здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.

Провідний спеціаліст