Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд (стр. 5 )

Примітка. У спеціальних електроустановках із зниженим значенням допустимої напруги дотику величина 50 або 120 у формулах (2.9) або (2.10) повинна бути замінена на відповідне значення цієї допустимої напруги дотику.

2.4.2 Обладнання класу II (подвійна або посилена ізоляція)

Захід захисту у разі непрямого дотику шляхом застосування обладнання класу II за ГОСТ 12.2.007.0 передбачається для запобігання виникненню на доступних дотику частинах електрообладнання небезпечної напруги, яка зумовлена пошкодженням основної ізоляції.

Цей захід захисту у разі непрямого дотику одночасно забезпечує і захист від прямого дотику.

2.4.2.1 Захист шляхом застосування обладнання класу II повинен забезпечуватися або самим електрообладнанням у процесі його виготовлення або здійснюватися у процесі монтажу за допомогою додаткової (див. 2.4.2.4) чи посиленої (див. 2.4.2.5) ізоляції.

2.4.2.2 Якщо обладнання класу II застосовується в електроустановці або колі як єдиний захід захисту, повинен бути здійснений контроль для запобігання замінам електрообладнання, які можуть знизити ефективність захисту.

Такий захід захисту, якщо він є єдиним, не може бути застосований у колах, що мають штепсельні розетки, або в електроустановках, в яких споживач електроенергії може здійснити несанкціоновану (без дозволу експлуатаційної організації) заміну електрообладнання.

Якщо очікується, що в процесі експлуатації обладнання класу II буде замінено на обладнання класу І, коло живлення цього обладнання повинно мати в своєму складі захисний провідник.

2.4.2.3 Обладнання класу II заводського виготовлення, а також блоки електрообладнання заводського виготовлення, що мають рівноцінну з обладнанням класу II суцільну ізоляцію, повинні успішно витримати іспити (згідно з відповідними стандартами або технічними умовами) та бути певним чином марковані.

Установлення електрообладнання (кріплення, з'єднання з провідниками тощо) не повинно негативно відбиватися на якості захисту, що передбачений інструкціями на це електрообладнання.

Примітка. Зазначене електрообладнання повинно мати знак .

2.4.2.4 Додаткова ізоляція, яку виконують у процесі монтажу електрообладнання, що має основну ізоляцію, повинна разом з останньою забезпечити рівень безпеки цього електрообладнання такий, як у електрообладнання заводського виготовлення, що зазначене в 2.4.2.3.

Виконання додаткової ізоляції повинно відповідати вимогам, які наведені в 2.4.2.6-2.4.2.10, і не впливати негативно на роботу електрообладнання та умови його експлуатації.

Примітка. Електрообладнання з додатковою ізоляцією повинно мати знак , який наноситься на видному місці зовнішньої та внутрішньої сторін його корпуса (кожуха).

2.4.2.5 Посилена ізоляція, що накладається у процесі монтажу на неізольовані струмоведучі частини електрообладнання, повинна забезпечити рівень безпеки цього електрообладнання такий, як у електрообладнання заводського виготовлення, що зазначене в 2.4.2.3.

Виконання посиленої ізоляції повинно відповідати вимогам, які наведені в 2.4.2.7-2.4.2.10, і не впливати негативно на роботу електрообладнання та умови його експлуатації.

Посилена ізоляція повинна застосовуватися тільки в випадках, коли конструктивні особливості електрообладнання перешкоджають виконанню подвійної ізоляції.

Примітка. Електрообладнання з посиленою ізоляцією повинно мати знак , який наноситься на видному місці зовнішньої та внутрішньої сторін його корпуса (кожуха).

2.4.2.6 У разі застосування додаткової ізоляції, яку виконують у процесі монтажу, готове до експлуатації електрообладнання, всі провідні частини якого відокремлені від струмоведучих частин тільки основною ізоляцією, повинно бути вміщене в ізолюючу оболонку, що забезпечує ступінь захисту принаймні ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254.

2.4.2.7 Ізолююча оболонка для забезпечення додаткової або посиленої ізоляції повинна бути стійкою проти можливих електричних, термічних та механічних впливів.

Фарба, лак тощо, як правило, не розглядаються як оболонка, що відповідає цій вимозі. Проте не виключається можливість застосування оболонок, які покриті фарбою, лаком тощо, якщо відповідні нормативні документи, наприклад стандарти, дозволяють це і такі ізолюючі покриття успішно витримали іспити в умовах, зазначених у цих документах.

2.4.2.8 Якщо попередні випробування ізолюючої оболонки не проводили, перед пуском електрообладнання в експлуатацію повинні бути проведені випробування електричної міцності оболонки.

2.4.2.9 Ізолююча оболонка не повинна пересікатися провідними частинами, які можуть виносити потенціал.

Ізолююча оболонка не повинна мати кріпильні деталі (наприклад, гвинти, болти тощо) з ізолюючих матеріалів, заміна яких на аналогічні металеві деталі в процесі монтажу і експлуатації могла б викликати зниження рівня ізоляції, що забезпечується цією оболонкою.

Примітка. Якщо крізь ізолюючу оболонку повинно пройти механічне з'єднання (зчленування), наприклад рукоятка керування пристроєм, що розміщений всередині оболонки, це слід виконати так, щоб ефективність захисту від ураження електричним струмом не була знижена.

2.4.2.10 Якщо ізолююча оболонка має дверці або кришки, які можна відкрити (зняти) без використання інструмента або ключа, всі провідні частини, доступні дотику при відкритих дверцях або знятій кришці, повинні бути захищені ізоляційною огорожею, що забезпечує ступінь захисту принаймні ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254 і перешкоджає ненавмисному дотику людини до цих частин. Зняття такої огорожі повинно бути можливим тільки за допомогою інструмента або ключа.

2.4.2.11 Провідні частини, які вміщені в ізолюючу оболонку, не повинні з'єднуватися з захисними провідниками. Проте таке з'єднання може бути передбачено, якщо захисним провідникам необхідно пройти крізь оболонку для приєднання до іншого електрообладнання, чиї кола живлення також проходять крізь цю оболонку. Всередині оболонки ці провідники і їх затискачі повинні бути ізольовані принаймні так само, як струмоведучі частини. Затискачі при цьому повинні мати маркування, яке відповідає маркуванню затискачів РЕ-провідників.

Відкриті провідні частини та проміжні частини не повинні з'єднуватися із захисним провідником, якщо таке з'єднання не передбачено в інструкціях, які супроводжують електрообладнання.

2.4.2.12 Електропроводка в електроустановках з обладнанням класу II повинна мати ізоляцію, яка відповідає принаймні рівню номінальної напруги електроустановки, але не меншому 300/500 В, а також механічний захист цієї ізоляції, використовуючи:

- неметалеві оболонки кабелів (проводів) або

- неметалеві труби, короби, лотки.

2.4.3 Ізолюючі (непровідні) приміщення, зони, площадки

Захід захисту шляхом використання ізолюючих приміщень, зон, площадок призначений для запобігання можливості ураження електричним струмом у разі пошкодження ізоляції струмоведучих частин (див. також 2.1.6).

2.4.3.1 Якщо як захід захисту у разі непрямого дотику застосовують ізолюючі приміщення, зони, площадки, захист від прямого дотику повинен бути здійснений шляхом застосування основної ізоляції або огорож чи оболонок (див. 2.1.1).

2.4.3.2 Відкриті провідні частини повинні бути розміщені так, щоб за звичайних умов експлуатації людина не могла одночасно торкатися двох відкритих провідних частин або відкритої і сторонньої провідних частин, якщо зазначені частини у разі пошкодження ізоляції струмоведучих частин можуть опинитися під різним потенціалом (див. 2.4.3.4).

2.4.3.3 В ізолюючих приміщеннях (зонах, площадках) не повинні застосовуватися захисні провідники.

2.4.3.4 Якщо підлога і стіни приміщення (зони, площадки) є ізолюючими (див. 2.4.3.5), вимога, що наведена в 2.4.3.2, може бути виконана шляхом достатнього віддалення відкритих і сторонніх провідних частин одна від одної або улаштуванням між ними ефективних бар'єрів або накладанням ізоляції на сторонні провідні частини чи поєднанням цих заходів.

Віддалення провідних частин вважається достатнім (людина не може одночасно торкнутися цих частин простягнутими руками), якщо відстань між ними становить не менше 2,5 м. У разі виходу із зони досяжності ця відстань може бути зменшена до 1,25 м.

Бар'єр вважається ефективним, якщо у разі його наявності відстань між провідними частинами в будь-якому напрямку можливого простягання рук перевищує наведені вище величини для достатнього віддалення. Бар'єри не слід з'єднувати із землею або з відкритими провідними частинами. Як правило, слід використовувати бар'єри з ізоляційних матеріалів.

Ізоляція сторонніх провідних частин повинна мати достатню механічну міцність і витримувати випробувальну напругу не нижче 2000 В змінного струму протягом 1 хвилини.

2.4.3.5 Опір між зовнішньою поверхнею ізолюючої підлоги та стін і землею при вимірюванні в будь-якій точці повинен бути не меншим:

- 50 кОм при номінальній напрузі електроустановки не вище 500 В;

- 100 кОм при номінальній напрузі електроустановки вище 500 В.

Якщо значення опору в якійсь точці менше зазначеної величини, підлога і стіни повинні розглядатися як сторонні провідні частини.

2.4.3.6 Повинна бути забезпечена довготривалість наведених в 2.4.3.4 та 2.4.3.5 заходів і виключена можливість зниження їх ефективності. Захист повинен також бути забезпечений, якщо передбачається застосування пересувного або переносного електрообладнання.

Примітка 1. У разі відсутності належного контролю ввід в електроустановку в процесі експлуатації додаткових провідних частин (наприклад, пересувного або переносного обладнання класу І за ГОСТ 12.2.007.0 або сторонніх провідних частин, таких як металеві труби водопроводу) може викликати суттєве зниження ефективності даного заходу захисту.

Примітка 2. Важливо забезпечити умови для запобігання дії вологи на ізоляцію підлоги та стін.

Примітка 3. Слід вживати заходи для запобігання появі потенціалу всередині ізолюючих приміщень (зон, площадок), який може бути внесений ззовні сторонніми провідними частинами.

2.4.4 Система місцевого зрівнювання потенціалів (незаземлена)

Незаземлена система місцевого зрівнювання потенціалів призначена для запобігання появі небезпечної напруги дотику (див. також 2.1.6).

2.4.4.1 У випадку застосування як заходу захисту у разі непрямого дотику системи місцевого зрівнювання потенціалів, захист від прямого дотику повинен бути здійснений шляхом застосування основної ізоляції або огорож чи оболонок (див. 2.1.1).

2.4.4.2 У системі місцевого зрівнювання потенціалів всі відкриті та сторонні провідні частини, які доступні одночасному дотику, повинні бути з'єднані провідниками зрівнювання потенціалів.

2.4.4.3 Система місцевого зрівнювання потенціалів (включаючи відкриті провідні частини) не повинна мати електричний контакт із землею, зокрема через сторонні провідні частини.

Примітка. Якщо ця вимога не може бути виконана, повинно бути застосоване автоматичне вимикання живлення, яке відповідає вимогам, що наведені в 2.4.1.

2.4.4.4 Слід вжити заходи, що спрямовані на недопущення можливості виникнення небезпечної різниці потенціалів на частинах тіла людини, яка заходить до приміщення, зокрема, коли провідна підлога ізольована від землі і з'єднана із системою місцевого зрівнювання потенціалів.

2.4.5 Електричне відокремлення кіл

Електричне відокремлення кіл призначене для запобігання ураженню електричним струмом у разі контакту з відкритими провідними частинами, яке може бути спричинено пошкодженням ізоляції струмоведучих частин.

2.4.5.1 У випадку застосування як заходу захисту у разі непрямого дотику електричного відокремлення кіл, захист від прямого дотику повинен бути здійснений шляхом застосування основної ізоляції або огорож чи оболонок (див. 2.1.1).

2.4.5.2 Захист у разі непрямого дотику шляхом електричного відокремлення кіл забезпечується простим електричним відокремленням кола, в якому застосовується цей захід захисту, від інших кіл та землі.

Примітка. У разі застосування цього заходу для зменшення імовірності замикання на землю в електрично відокремленому колі слід приділяти особливу увагу стану ізоляції струмоведучих частин, зокрема кабелів та проводів.

2.4.5.3 Як правило, при застосуванні електричного відокремлення кіл як заходу захисту у разі непрямого дотику слід передбачати живлення одного електроприймача від окремого незаземленого джерела принаймні з простим електричним відокремленням кіл (див. також 2.1.6). При цьому повинні бути виконані вимоги 2.4.5.4-2.4.5.8.

Допускається живлення від одного незаземленого джерела живлення з простим електричним відокремленням кіл кількох електроприймачів, але в цьому випадку, крім вимог 2.4.5.4-2.4.5.8, повинна бути виконана вимога 2.4.5.9 (див. також 2.1.6).

2.4.5.4 Робоча напруга електричне відокремленого кола не повинна перевищувати 500 В.

2.4.5.5 Струмоведучі частини електрично відокремленого кола не повинні мати з'єднання ні з однією точкою іншого кола, землі або захисного провідника.

2.4.5.6 Гнучкі кабелі (проводи, шнури) повинні бути доступні для огляду на всьому протязі кожної із ділянок траси, де можливі механічні пошкодження.

2.4.5.7 Для електрично відокремлених кіл рекомендується застосовувати прокладені окремо від інших кіл системи електропроводок.

Якщо прокладання провідників електрично відокремленого кола та інших кіл здійснюються в одній системі електропроводки, повинні бути використані багатожильні кабелі без металевих покриттів (оболонок, броні, екранів) або ізольовані проводи, які прокладаються в ізоляційних трубах, коробах, лотках. Номінальна напруга кабелів або проводів повинна бути не меншою величини найбільшої напруги, що має місце в спільній електропроводці, і кожне коло повинно бути захищеним від надструмів.

2.4.5.8 Відкриті провідні частини електрично відокремленого кола не повинні приєднуватися ні до заземлених захисних провідників, ні до відкритих провідних частин інших кіл, ні до землі.

2.4.5.9 В електрично відокремленому колі одне незаземлене джерело може живити кілька електроприймачів за умови виконання у цьому колі таких додаткових заходів:

а) відкриті провідні частини кола повинні бути з'єднані між собою ізольованими незаземленими провідниками системи зрівнювання потенціалів. Ці провідники не повинні мати з'єднань із захисними провідниками або відкритими провідними частинами інших кіл, а також з будь-якими сторонніми провідними частинами.

б) всі штепсельні розетки кола повинні мати захисний контакт, який слід приєднати до системи зрівнювання потенціалів, що зазначена в а);

в) всі гнучкі кабелі (проводи, шнури) кола, за винятком тих, що живлять обладнання класу II, повинні мати в своєму складі провідник, який використовується як провідник системи зрівнювання потенціалів, що зазначена
в а);

г) у разі замикання провідників різної полярності на дві відкриті провідні частини (подвійне замикання) захисний пристрій повинен забезпечити вимикання живлення за час, що не перевищує зазначений у таблиці 2.1;

Рекомендується також обмежувати довжину системи електропроводки значенням 500 м, а добуток значень номінальної напруги кола і цієї довжини величиною Вм.

2.5 Додатковий захід захисту від ураження електричним струмом шляхом застосування ПЗВ

Застосування ПЗВ як додаткового заходу захисту від ураження електричним струмом здійснюється для забезпечення захисту в випадках відмови основних заходів захисту від прямого дотику і (чи) у разі непрямого дотику або необережних дій людини.

2.5.1 У разі використання ПЗВ як додаткового заходу захисту від ураження електричним струмом його номінальний вимикаючий диференційний струм повинен не перевищувати 30 мА.

Не допускається застосування ПЗВ як єдиного заходу захисту від ураження електричним струмом і його використання не виключає необхідності виконання вимог до основних заходів захисту від прямого дотику і у разі непрямого дотику, які зазначені в даних Нормах.

2.5.2 Якщо як захід захисту у разі непрямого дотику використовується автоматичне вимикання живлення, застосування як захисного пристрою ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом, що не перевищує 30 мА, в колах штепсельних розеток з робочим струмом до 32 А є обов'язковим (див. також 2.5.3). У цьому разі забезпечується додатковий захист від прямого дотику в колах переносних електроприймачів.

Примітка. У зазначених колах штепсельних розеток мереж напругою 220 В і вище, як правило, оптимальними (з погляду досягнення компромісу між вимогами до захисту від ураження електричним струмом та прийнятним рівнем безперебійності електропостачання) є ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом, який дорівнює 30 мА.

Винятками з цього правила можуть бути:

- коло специфічної штепсельної розетки, яка розміщена в приміщенні і призначена для живлення окремого стаціонарного електроприймача;

- кола штепсельних розеток, в яких у процесі експлуатації очікується великий струм витоку (більше 10 мА – див. 2.5.4.1), наприклад, кола промислових електроприймачів, комп'ютерних мереж із значною кількістю одночасно працюючих комп'ютерів тощо (див. також примітку 2).

Примітка 1. ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом 30 мА, в тому числі в поєднанні з штепсельними розетками (ПЗВ-розетки), рекомендується також застосовувати для підсилення захисту від ураження електричним струмом у колах штепсельних розеток існуючих двопровідних мереж будинків та споруд.

Примітка 2. У колах штепсельних розеток з великим струмом витоку у разі неможливості застосування ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом 30 мА рекомендується застосовувати ПЗВ з більшим номінальним вимикаючим диференційним струмом, наприклад, 100 мА.

Примітка 3. У нормативних документах, які стосуються улаштування спеціальних електроустановок, можуть бути наведені додаткові вимоги щодо обов'язкового або рекомендованого застосування ПЗВ для підвищення рівня захисту від ураження електричним струмом.

2.5.3 Застосування ПЗВ забороняється в колах, раптове вимикання яких може призвести до небезпечних наслідків (створення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей і тварин, виникнення вибухів та пожеж, зупинки роботи установок пожежної сигналізації тощо).