ДОРОШ ІГОР ОЛЕГОВИЧ
Київський Національний Університет Внутрішніх Справ України
Факультет Права та Підприємництва, 4-ий курс
Цінні папери. Валютне регулюванняВідповідно до п. 1.16. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» Нерезидентами визнаються юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
Суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство є іноземними інвесторами.
Отже продавці – іноземні інвестори, а український емітент являється підприємством з іноземними інвестиціями, оскільки Нерезиденти є власниками цінних паперів українського емітента, згідно із ЗУ «Про режим іноземного інвестування» вказує, що підприємством з іноземними інвестиціями є підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.
ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» у статті 1 визначає, що Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Згідно ст.. 3 ЗУ «Про режим іноземного інвестування» Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формі створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю. Ця форма інвестиції може здійснюватись у вигляді прямої інвестиції в нашому випадку це операція, яка передбачає внесення коштів і майна до статутного фонду (статутного капіталу) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою.
Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 280 про затвердження Положення про порядок іноземного інвестування в Україну (надалі – Положення) визначає права іноземних інвесторів, щодо прямого інвестування в Україну, а саме: перераховувати безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну валюту із-за кордону; відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту із-за кордону; зараховувати ввезену в Україну в межах, визначених Національним банком України, і задекларовану митному органу під час в'їзду в Україну готівкову іноземну валюту 1 групи Класифікатора (за наявності митної декларації або документа банку про одержання іноземним інвестором готівкової іноземної валюти) на поточний рахунок фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку; перераховувати іноземну валюту з власного поточного рахунку фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку на власний інвестиційний рахунок іноземного інвестора - фізичної особи або на інвестиційний рахунок іноземного інвестора - юридичної особи; перераховувати з інвестиційного рахунку іноземну валюту на поточний рахунок резидента; здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок кошти в гривнях, отримані від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення прямої інвестиції; перераховувати кошти в гривнях, отримані як прибутки, доходи, інші кошти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок резидента.
Також вищевказане положення п. 3.1. визначає, що Повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється: іноземним інвестором з інвестиційного рахунку в гривнях та в іноземній валюті за прямою або портфельною інвестицією на інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора в гривнях та іноземній валюті, відкриті в уповноважених банках, з метою розрахунків за об'єкт інвестиції в Україні;
В Листі Національного Банку України від 15.12.2005 р. N 13-124/6648 викладене роз’яснення щодо визначення терміна "повернення іноземної інвестиції" Відповідно до статті 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" (далі - Закон) іноземні інвестиції в Україну можуть здійснюватись в тому числі і у вигляді акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті. Таким чином, відчуження нерезидентом-інвестором належних йому корпоративних прав або акцій українських емітентів є поверненням інвестору його іноземної інвестиції. Відповідно до абзацу восьмого пункту 3.1 Положення повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів та інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, може здійснюватися іноземним інвестором з інвестиційного рахунку в гривнях та в іноземній валюті за прямою або портфельною інвестицією на інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора в гривнях та іноземній валюті, відкриті в уповноважених банках, з метою розрахунків за об'єкт інвестицій в Україні.
Такі розрахунки не потребують отримання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, оскільки для нерезидента-покупця - це є здійснення інвестиції в Україну, а для нерезидента-продавця - її повернення. Одночасно звертаємо увагу на те, що порядок здійснення прямих та портфельних інвестицій нерезидентами має різний характер і тому зазначені вище операції мають здійснюватись також із врахуванням вимог пунктів 2.1 та 2.2 Положення.
У листі Національного банку України від 28.09.2005 р. N 13-124/ Про здійснення іноземних інвестицій в Україну сказано, що згідно з пунктом 2.3 Положення розрахунки за об'єкти інвестування здійснюються виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках. Ця вимога не стосується випадків проведення розрахунків між нерезидентами за об'єкти інвестування в Україні через рахунки в іноземних банках.
Отже дана операція по розрахунку за цінні папери українського емітента може проводитись через банки в яких відкриті рахунки нерезидентів.
У відповідності до вищенаведеної інформації можна зробити висновок, що продаж акцій українського емітента нерезидента іншому нерезиденту являє собою повернення інвестиції продавцю та внесення інвестиції покупцем. ЦІ розрахунки з нерезидентами можуть бути проведені на рахунках відкритих у їхніх банках за кордоном або зручніший варіант з інвестиційного рахунку продавця на інвестиційний рахунок покупця. Відповідно договір. Відповідно акції можуть бути продані при укладенні трьохстороннього договору сторони в якому будуть продавець, покупець через уповноваженого торговця цінними паперами.
Президія Вищого Господарського суду України надала рекомендації від 28.12.2007 р. N 04-5/14 Господарським судам України Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин про договірне регулювання і застосування іноземного права у корпоративних відносинах та у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин, в якому зазначається, що діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридичної особи, відносини між акціонерним товариством і акціонерами, а також між акціонерами акціонерного товариства з приводу діяльності останнього регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України. В разі укладення акціонерами - іноземними юридичними або фізичними особами - угоди (правочину) про підпорядкування відносин між акціонерами, а також між акціонерами і акціонерним товариством з приводу діяльності товариства, іноземному праву, такий правочин є нікчемним.
2. Комерційна оренда і оподаткування
ЗУ «Про податок на прибуток» не містить окремої норми щодо оподаткування таких видів доходів, але з огляду на те, що згідно з п. 4.1 Закону Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, отже даний вид доходу вважається валовим доходом підприємства, тобто Орендодавця.
Таким чином, завдаток, отриманий платником податку у грошовій формі, який виступає гарантією укладання договору оренди, включається до валового доходу такого платника податку відповідно до норм пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Обкладання суми ПДВ визначено правильно, відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Якщо перевести кошти на рахунок з призначенням платежу, як забезпечувальна сума, то вони будуть становити валовий дохід та обкладатись податком на прибуток і повернення цих коштів повинно бути зрорблене із власних джерел, оскільки внесена сума буде прибутком.
Перерахунок коштів, можна здійснити як операцію із поворотньою фінансовою допомогою. Відповідно до ЗУ «Про податок на прибуток»поворотна фінансова допомога визначається як доходи з інших джерел а саме із сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;
Також на мою думку одним із варіантів можна було б перемістити кошти на відповідальне зберігання укладенням відповідного договору, а потім без повернення суми з укладенням відповідного додаткового договору замінити сторону в зобов’язанні.
Отже висновок можна зробити такий, що сума, сплачена в рахунок належних платежів (завдаток) оподатковується податком на прибуток і податком на додану вартість на загальних підставах.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22.05.97 № 000/97-ВР (зі змінами та доповненнями) валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Таким чином, отримані грошові кошти (аванс, завдаток), які виступають гарантією укладання договору купівлі-продажу нерухомості, включаються до валового доходу такого платника податку відповідно до норм зазначеного пункту 4.1.
Відповідно до пункту 7.3.1статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, отримання платником податку грошових коштів (авансу або завдатку) на забезпечення та підтвердження зобов’язання є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Отже керуючись вищенаведеним відповім, що сторони правильно вирішили питання щодо обкладення даної суми ПДВ, а з точки зору оподаткування їм краще слідувати за першим варіантом, Орендодавець отримує забезпечувальну суму один раз від Представництва і повертає її Дочірньому Банку, оскільки ця забезпечувальна сума при кожному її поступленню на рахунок орендодавця буде обкладатись податками.
