Мій край, моя історія жива

Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека

імені Михайла Івасюка

(З досвіду краєзнавчої діяльності бібліотеки
с. Яблуниця Путильського району)

Чернівці

2010

Підготувала:

М. І. Хілько,

, зав. методичним відділом Путильської ЦРБ

Редактор:

Комп'ютерний набір:

Відповідальна за випуск:

Мій рідний край, моя історія жива (З досвіду краєзнавчої діяльності бібліотеки с. Яблуниця Путильського району). – Чернівці: ЧОУНБ ім. М. Івасюка, 2010. – 12 с.

Вабить своєю неповторною красою Путильщина, мальовничий край віковічних лісів та збавливих вершин плаїв і полонин, вимережених духмяними пахощами хвої та живиці.

Справедливо називають цей гуцульський край серцем буковинських Карпат. Саме сюди, в останню неділю травня поспішають мешканці з усіх регіонів Буковини на самобутній традиційний обряд «Полонинська ватра», де звучать трембіти та чарівні пісенні мелодії, вихряться танці, ярмаркують майстри народного гуцульського мистецтва, демонструють своє барвисте гуцульське вбрання місцеві жителі та гості Буковини. Тут вас гостинно пригостять запашним смачним банушем, а чоловіки запалять ватри і понесуть їх вогонь на полонини. І лише мовчазні смереки, ялини і буки, як свідки сивої давнини величаво стоять, перешіптуючись між собою, оберігають і передають із покоління в покоління свої оповіді про давні легенди, перекази і бувальщини, стверджуючи сьогодення та нагадуючи про своє минуле. Вдячні нащадки гуцульського краю не забувають та гідно цінують ватажка буковинських опришків – Лук’яна Кобилицю, українського письменника і громадсько-культурного діяча Ю. Федьковича, українську поетесу і письменницю Марію Матіос, народну майстриню та орнаменталісту гуцульської вишивки Ксенію Колотило і ін.

Серед чудового розмаїття Путильського краю варто виділити охоронительку цього культурно-мистецького надбання – Яблуницьку сільську бібліотеку-філіал Путильської ЦБС. Розміщена вона в ошатному приміщенні адмінбудинку сільської ради. Просторий та світлий читальний зал, абонемент, дитяча кімната приваблюють яблуничан не лише своєю затишністю, але й гостинністю її володарки – Параски Танасівни Пилипко. Двадцять три роки працює вона на бібліотечній ниві. Книги і люди, вже давно стали частиною її життя, а бібліотека – другою домівкою. Працелюбний вогник її душі творить добро для яблуничан, несе в їх оселі книгу та добре слово. З роками набувався досвід, порозуміння і підтримка з боку місцевої влади та колег-бібліотекарів з центральної районної бібліотеки. Сьогодні Яблуницька сільська книгозбірня плідно працює в галузі краєзнавчої діяльності. Як здібний фахівець добре усвідомлює, що в сучасних умовах краєзнавча робота на селі може стати тим необхідним фундаментом, який приверне до бібліотеки активних користувачів, згуртує навколо книгозбірні національно-свідому громадськість села. Показово, що за останні 5 років на державному рівні було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на відродженні духовної культури та популяризацію краєзнавчих знань і краєзнавчого руху в Україні.

В жовтні 2009 року Президент України видав Указ «Про збереження та популяризацію гуцульської культури», яким передбачено систему заходів, спрямованих на становлення національної самосвідомості та самобутності, збереження духовної та матеріальної гуцульської культури.

Об’єднуючи зусилля своїх краян навколо краєзнавства завідувачка книгозбірні працює у тісній взаємодії з виконкомом сільської Ради, школою, будинком культури, місцевими організаціями. Все це дало можливість зкоординувати краєзнавчу діяльність даних установ та спрямувати її на виконання програм, Постанов Кабміну, Указів Президента України, керівних матеріалів обласних методичних центрів. Завдяки творчій співпраці зріс престиж Яблуницької бібліотеки серед сільської громади. Постійно удосконалюючи свою майстерність та маючи на меті більш поглиблено і ціленаправлено здійснювати краєзнавчу діяльність завідувачка бібліотеки працює за власною програмою «Бібліотека і краєзнавство». На сьогодні, можна стверджувати, що бібліотека с. Яблуниця є центром краєзнавства на селі.

Враховуючи те, що значно зріс інтерес користувачів до історичних подій минулого завідувачка книгозбірні, краєзнавці села, вчителі сільської школи роблять все можливе, щоб повернути краянам їх історію та духовну культуру гірського українства. Вирішальною ділянкою у цій справі стала пошукова краєзнавча робота, різноманітні етнографічні дослідження «Чи знаєш ти своє село?», «Від чого пішла назва Карпати?».

Наслідки проведеної роботи помітно відчутні, коли споглядаєш змістовно оформлені книжкові виставки та тематичні полиці, бібліотечний фонд краєзнавчої літератури, різноманітні рукописні матеріали, зібрання місцевого друку. Вважаючи одним з головних завдань краєзнавчої діяльності питання формування ядра краєзнавчого фонду бібліотеки-філіалу Параска Танасівна упорядкувала та систематизувала велику кількість документів по відтворенню історичних подій села, зібрала чималу кількість місцевих легенд, переказів, казок, спогадів старожилів тощо.

Багато цікавих краєзнавчих матеріалів про традиційне народне житло горян, їх одяг, кулінарію, промисли і ремесла, менталітет гірського краю зібрано та упорядковано нею. Привертають увагу відвідувачів бібліотеки зі смаком оформлені «папка-досьє», «теки» на теми: «Мій родовід», «Рідна наша Яблуниця», «Історії забуті сторінки», «Охоронці краси Карпат», «Гуцульський край – моя колиска» і ін.

Справжню документальну скарбницю краєзнавчого фонду бібліотеки складає барвисте розмаїття народно-поетичної творчості, пісенного та казкового фольклору, народних традицій, обрядів і повір’їв. Змістовну інформацію вміщують в себе тематичні полиці, добірки літератури: «Пісні мого села», «Весільні обряди та пісні на Гуцульщині», «Рідних оберегів дивосвіт», «Літературний калейдоскоп Карпат», «Ю. Федькович – Буковинський соловей», «Народні митці та умільці Яблуниці», «Казками і легендами повитий мій Путильський край», «Поетичні краєвиди рідного краю» і ін.

В діяльності бібліотеки с. Яблуниця вагоме місце посідає не лише етнографічне краєзнавство, але й історичне та літературно-мистецьке. Не залишається поза увагою наповнення ядра книжкового фонду з історії бібліотеки, різних установ і організацій села на теми: «Історія бібліотеки
с. Яблуниця», «Історія церкви», «Історія сільської школи», «Яблуницька ГЕС» і ін.

Доповнює краєзнавчий фонд бібліотеки своїм пізнавальним змістом різноманітна друкована продукція, яка містить відомості про традиційні релігійні свята: «Різдво Христове», «Старий Новий рік», «Великодні свята», «Свята Івана Зільового», «Свято Юрія», «Спаса Богородиці», «Святого Миколая» і ін.

Екологічне краєзнавство представлено у фонді місцевими документами про охорону природи, екологічне та економічне природокористування, книгами та періодичними виданнями з правових аспектів цієї проблеми.

Завідувачка книгозбірні готує для своїх користувачів добірки матеріалів на теми: «Путильський край і екологія», «Екологія і сучасність». Якісне наповнення краєзнавчого фонду Яблуницької бібліотеки відбувається здебільшого за рахунок надходження неопублікованих нормативно-правових документів, які надходять з виконкому сільської Ради. Всі вони об’єднані за темами та систематизовані в «теки», «папки-досьє»: «Сільська Рада інформує», «Розпорядження сільського голови», «Рішення сесії», «Районні програми розвитку Путильського краю», «Соціальний захист населення», «Нове літочислення Яблуницької ГЕС».

До речі, варто нагадати, що 27 жовтня 2009 року в літописну історію с. Яблуниці вписано її найновіші сторінки відкриття малої гідроелектростанції та 60-ти метрового мосту через річку Черемош, який з’єднував горян Буковинських із сусідами Галичанами. Краєзнавчий фонд сільської книгозбірні посідає чільне місце у загальній структурі бібліотечного фонду кількість якого становить – 11.3 тис. видань художніх та зарубіжних творів, книг суспільного характеру, науково-популярної тематики, виробничої, технічної та довідкової літератури, різноманітні періодичні видання. З цієї духовної скарбниці черпають свої знання 500 користувачів бібліотеки. Саме тут, сільська малеча вишукує свої перші книжки, добрими друзями і порадниками стали вони для юнацтва і молоді села. Доросле населення с. Яблуниці складає – 350 читачів.

Гостинно відчиняє двері бібліотеки для всіх, хто прагне пізнати глибинну мудрість людського творіння – книгу.

Поруч з питаннями формування бібліотечного фонду завідувачка бібліотеки дбайливо ставиться до організації роботи пошукового краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату (КДБА).

На його основі бібліотека базує свою подальшу роботу по задоволенню читацьких потреб і інтересів, виконанню довідок краєзнавчого характеру, підготовці рекомендованих списків літератури, тощо.

КДБА Яблуницької книгозбірні включає в себе: краєзнавчу картотеку за назвою «Люби і знай свій рідний край», яка складається з трьох частин: систематичної (де застосовується зворотно-хронологічний принцип розташування матеріалів для ознайомлення користувачів з новими краєзнавчими документами); персоналії (де зібрано документи про місцевих діячів, митців, письменників, чиє життя та діяльність пов’язані з с. Яблуниця та Путивльським районом (картки згруповані за алфавітом прізвищ). Третю частину картотеки вміщують топографічні відомості про село, його територію та місце розташування різних об’єктів на сільській території (матеріали систематизовані тут в алфавітному порядку їх назв). Видно, що краєзнавча картотека затребувана не лише бібліотекарем, але і користувачами бібліотеки. Краєзнавча картотека постійно оновлюється новими рубриками, темами, зокрема «Нове літочислення Яблуницької малої гідроелектростанції», «Культура села Яблуниця», «Освіта села», «Побут. Звичаї. Вірування», «Екологія рідного краю», «Літературний дивосвіт Карпат» тощо.

До картотеки внесено багато аналітичних матеріалів про подаровані бібліотеці книги, речі, фотографії із сімейних збережень односельчан. Широко представлені в бібліотеці на фото-стендах фотографії різних періодів громадсько-політичного і культурного життя Яблуниці, упорядковано ряд фактографічних матеріалів про сімейні родоводи, звичаї, обряди, події та факти.

Здійснюючи краєзнавчу діяльність продовжує вивчати соціокультурні краєзнавчі потреби та формувати нові читацькі інтереси, які пов’язані з шкільною програмою з питань літературного краєзнавства, професійною діяльністю членів клубу за інтересами та читацьких об’єднань. Завідувачка бібліотеки з великою повагою і турботою ставиться до своїх відвідувачів, прагне хоча би частково скрасити їхнє життя при допомозі книги і слова. Вона з гордістю називає своїх найкращих читачів та помічників у роботі, завдячує їх подвижницькій діяльності. Це насамперед: І. (вишивальниця клубу «Гуцульські вишиванки»), (сільський голова), І. (директор СБК), , і багато інших, які, як переконує нас бібліотекар, багато роблять для того, щоб спільними зусиллями відроджувати, зберігати та популяризувати гуцульську культуру.

Важливим напрямком краєзнавчої діяльності бібліотеки с. Яблуниця є бібліографічне інформування, споживачами якого є працівники сільської ради, викладачі-предметники, керівники краєзнавчих гуртків. Для них завідувачка бібліотеки готує короткі рекомендовані списки літератури на теми: «Мій рідний край, моя маленька Батьківщина», «Літописи і літописці», «Тут все священне, все твоє, бо зветься просто рідним краєм». З метою масового бібліографічного інформування бібліотека проводить «Дні краєзнавця», під час яких влаштовує перегляди книжкових виставок, стендів, зразків та робіт яблуницьких майстринь з художньої вишивки, виробів народних майстрів та умільців. Обов’язковим елементом заходу є проведення бібліографічних оглядів, бесід про краєзнавчі видання і краєзнавчі ресурси бібліотеки, індивідуальні та масові форми обслуговування користувачів.

Практичного застосування набула краєзнавча інформація, яку надсилає до бібліотеки Путильська ЦРБ у вигляді коротких анотованих інформаційних списків про нові надходження краєзнавчої літератури на теми: «Місцева преса про наш край», «Увага! Нова краєзнавча книга» та рекомендаційних списків літератури на теми: «Юнацтву про рідний край», «Що читати про Путильщину», «Народні звичаї і свята на Путильщині» тощо. По мірі нових надходжень краєзнавчих та місцевих документів з сільської ради, організовує і проводить «дні краєзнавчої інформації» на теми: «Місцева влада і бібліотека інформують». всіх своїх відвідувачів широко інформує про нові надходження краєзнавчої літератури за допомогою виставкової роботи, яка поряд з тим, що популяризує книги, ще й надає привабливості інтер’єру бібліотеки.

Тематичні книжкові виставки, виставки-експозиції, виставки-подорожі, виставки-реклами, виставки-календарі та інші – всі вони створюють враження оригінальності і неповторності. Назвемо хоча би такі: «Квітуй і слався, моя рідна Яблуниця», «Немає кращої землі, ніж та, що зветься – мій рідний край, Путильщина моя», «Буковина – квітуча гілка України». Уявно зупинимо свій погляд біля виставки-експозиції, де поряд з тематичними добірками літератури, періодичними виданнями та документами експонуються предмети побутового ужитку гуцулів та різноманітні дерев’яні вироби: круг для кулеші, віяло, ложки, лопатки, барівочки для бринзи, гуслянки, булави, топірці та ручки, прикраси, різноманітні види шкатулок тощо. Чимало зібрано та експонується творчих зразків гуцульських рушників, доріжок, серветок, подушок, чоловічих та жіночих сорочок, виробів яблуницьких вишивальниць, килимарниць та писанкарів. Приваблює увагу користувачів бібліотеки виставка-експозиція на тему: «Краєзнавчий портрет Путильського краю». Розділами якої є: «Сторінки історії розповідають» (про історичне минуле краю), «Мій край в усьому неповторний» (про славетних і знаних людей краю), «Натхненя джерело – земля батьківська» (про літературно-мистецьке життя Путильщини), «Із слова починається людина, із мови починається наш рід» (звичаї та обряди), «Наш край: щоденний ритм буття» (про сучасне громадсько-політичне життя), «Подорожуючи стежками рідного краю» (про природу, екологію, туризм), «З уст жителів мого села» (рукописні матеріали, зібрані в ході пошукової роботи).

Кожна книжкова виставка, як правило, доповнюється різноманітними фактографічними та рукописними матеріалами, фотографіями, адже саме через об’єктив фотокамери зуміла передати традиційне мистецтво гуцульського краю.

Максимально розкрити краєзнавчий фонд бібліотеки с. Яблуниця допомагають такі види виставок як виставки-реклами, виставки-вікторини, виставки-подорожі, останні, здебільшого розраховані на обслуговування дитячого користувача «Мандруючи дідусевими стежками» (1-4 кл.), виставки-календарі «Ювілей та ювіляри» (5-9 кл.), виставки старих світлин «Розповідає старе фото» (5-9 кл.).

Окремої уваги і вивчення заслуговує досвід Яблуницької книгозбірні по обслуговуванню дитячого та юнацького користувача, загальна кількість яких становить – 258 відвідувачів.

Дбаючи про використання краєзнавчого фонду Параска Танасівна запроваджує в практику роботи Яблуницької книгозбірні різноманітні форми і методи популяризації краєзнавчої книги серед різних категорій користувачів, сприяє ефективному використанню фонду та вихованню у дітей і молоді почуття патріотизму, національної самосвідомості, високої моральності.

За словами завідувачки книгозбірні інтернаціональне та патріотичне виховання має стати головним, адже все починається з любові і дбайливого ставлення до рідної землі – своєї «малої Батьківщини». Мабуть тому в своїй роботі вважає основними ознаками і напрямками інтернаціонального та патріотичного виховання такі як:

- розуміння і сприйняття української ідеї та розбудови державної незалежності;

- засвоєння наших національних цінностей: української мови, символіки, культури, прищеплення шанобливого ставлення до історичної пам’яті тощо;

- повага до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи тощо.

Запам’ятався, як дорослим, так і дитячим відвідувачам сільської бібліотеки, вечір-пам’яті на тему: «Низький уклін Вам, ветерани», урок мужності «Збережемо пам’ять про подвиг земляків» та історична мандрівка на тему: «Тобі розкаже сива давнина, як край мій жив, боровся й розвивався» тощо. Поєднуючи індивідуальні і масові форми роботи завідувачка бібліотеки с. Яблуниця допомагає дітям відчути свою причетність до життєво важливих проблем Путильського краю та України в цілому.

Справжній господар своєї землі, на думку Параски Танасівни, формується у дитинстві, на життєвих прикладах своїх земляків, які вже досягли певних успіхів на культурницькій ниві, в галузі освіти, у бізнесі тощо.

Завдяки творчому підходу масові заходи, які вона готує і проводить, набувають нового змісту. Це, насамперед, краєзнавчі читання, краєзнавчі дні та місячники популяризації краєзнавчої літератури на теми: «Барви рідного краю», «Вивчай і знай свій рідний край», «І дорослі, і малі знайте витоки свої» та інші.

Улюбленими масовими заходами для дітей є: «Еко-казки» на тему: «Пригоди в Еко-царстві Путильському державстві» та ляльковий театр з його виставами: «Великоднє диво», «Пташині пригоди» та інші. Готуючи той чи інший захід з дітьми і юнацтвом Параска Танасівна перетворює його у справжнє театральне дійство, співпрацюючи з сільським будинком культури, школою. Варто привернути увагу до такої форми роботи, як: вечори запитань і відповідей на тему: «Є питання – даємо відповідь». Всі вони мають чітку краєзнавчу спрямованість і сприяють залученню користувачів до використання краєзнавчого фонду, КДБА, активізації читання та формуванню нових читацьких інтересів. Про тему вечора запитань і відповідей завідувачка книгозбірні повідомляє заздалегідь, збирає та систематизує питання. Після короткого вступного слова ведучого (зазвичай, це вчителі-предметники) учасники вечора (здебільшого – учні школи) дають відповідь на поставлені завдання. По кожному питанню ведучий узагальнює відповіді, а бібліотекар рекомендує учасникам і присутнім, що можна додатково прочитати з того чи іншого питання, пропонує нові надходження книг та періодичних видань краєзнавчого змісту, різноманітні рукописні матеріали, тематичні папки-досьє, теки, бібліографічні посібники, списки рекомендованої літератури, картотеки. На нашу думку – ще одним цікавим засобом поєднання інтересу до краю з літературою про нього є гра-подорож «Гортаючи книжкові сторінки». В процесі проведення гри книга стає джерелом, що стимулює інтерес до краю та до «подорожі» по ньому, так і засобом закріплення та поглиблення знань, отриманих під час реальних подорожей. Така гра-подорож привертає увагу до різних сторін життя Яблуниці та Путильського краю, його минулого і сьогодення, відкриває та популяризує нові туристичні маршрути.

Не можна не згадати, хоча би описово, про ще один творчий доробок , її п’ятнадцятирічний досвід роботи з питань організації клубу за інтересами «Гуцульські вишиванки». Головне завдання цього клубу полягає у тому, щоб сприяти відродженню і примноженню на селі мистецтва вишивання, навчати цьому мистецтву молодь. Є деякі види вишивки, такі як: «незоне», «позаіглиця», які з часом значно менше експонуються на виставках і можуть бути втраченими. Можливо з цієї причини з такою любов’ю і шаною передають яблуницькі майстрині свої знання і навики молодим. Помітно вживається вишивка в побут не лише яблуничан, але і жителів всього буковинського краю. Вишиванками прикрашають вони сучасний український одяг, зокрема жіночі та чоловічі сорочки, речі побутового ужитку, рушники, доріжки, серветки, скатерки тощо. Чимала заслуга в цьому найкращих майстринь клубу «Гуцульські вишиванки»: ,
, та двох її дочок – Марії та Надії, , І., та , , яка впродовж кількох років відроджує на селі мистецтво килимарної справи. Враховуючи підвищений інтерес яблуничан до гуцульського мистецтва і культури, члени клубу за інтересами та його учасники, як правило, двічі на рік влаштовують експозиційні дійства, де представляють більше ста взірців найкращих виробів гуцульського мистецтва вишивки та прикладного мистецтва горян. Щорічно члени клубу та односельці прикрашають своїми узорами музей-садибу Ю. Федьковича під час проведення літературно-мистецького свята «Шовкова косиця». Роботи яблуницьких майстринь побували на всіх міжнародних гуцульських фестивалях та виставках самодіяльного образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва сільського, районного та обласного масштабів. Завжди їх супроводжує успіх, бо вміють представляти не лише свої вироби та розповідати про ту, чи іншу техніку виконання різноманітних узорів, але до того ж вони ще й гарні виконавці жартівливих пісень та коломийок.

Учасники клубу «Гуцульські вишиванки» є активними пошуковцями-краєзнавцями. Без їхньої участі не проходить жодний масовий захід. Під час проведення свята «День села» 27.10.2009 року яблуницькі майстрині прикрашали своїми виробами зал сільського будинку культури, а відтак, вшанували творчий доробок вишивальниці Марії Григорівни Лахман, яка удостоєна премії ім. Ксенії Колотило за багаторічну працю по відродженню гуцульської культури. не лише мисткиня художньої вишивки – ця чудова жінка ще й пише вірші, у яких віддзеркалюється історія її життя та рідної її Яблуниці. Ось текст її письма:

Моя біографія, друзі,

Сягає в далекі ті дні,

Коли бусол на лузі –

Підкинув мене на весні.

Та й досі я згадую завше,

Що послугу він немалу

Зробив немовляті, обравши

Село Яблуницю у вічно зеленім краю.

Певний внесок у розвиток краєзнавства на селі внесла ївна – керівник шкільного гуртка «Майстри писанки» та краща читачка бібліотеки. Члени цього гуртка, під її керівництвом координують свою роботу з бібліотекою, сільським будинком культури та спрямовують її на популяризацію історії писанкарства та народного мистецтва краю.

Доречно відзначити і те, що
є керівником фольклорного колективу «Гуцулочка», жоден виступ якого не обходиться без її участі.

Ця привітна жінка, яка так щиро закохана у свою професію, завдячує всім своїм односельцям, зокрема місцевим краєзнавцям, вчителям та учням Яблуницької школи, працівникам сільського будинку культури, які були причетні до збору матеріалів і документів в ході пошукової краєзнавчої роботи, виконкому сільської ради, який забезпечував бібліотеку інформацією з питань громадсько-політичного життя села та перспектив його розвитку. Так, спільними зусиллями всіх, було зроблено чимало добрих справ для збереження гуцульської культури краю та розвитку бібліотечного краєзнавства на селі.

У розмові із завідувачкою книгозбірні все більше звучало розповідей про тих, хто працює разом з нею, про колег по роботі. Поділилася Параска Танасівна Пилипко своїми планами на майбутнє: щось уже є в роботі, інше ще у творчому задумі. Привернула увагу пропозиція щодо виготовлення карти народних ремесел Путильського краю, де за допомогою умовних позначень на карті буде вказано на місцевість, де збереглися та розвиваються народні промисли та ремесла. Як на мене, каже карта матиме пізнавальне значення та знайде практичне застосування під час проведення масових заходів, стане змістовним доповненням музейної кімнати.

«Хто є хто, що є що на Путильщині» - таку назву матиме фактографічний банк краєзнавчих цікавинок, який вмістить у себе фактографічну історію рідного краю з посиланнями на краєзнавчий фонд, краєзнавчі картотеки, літописні матеріали тощо.

Думає завідувачка книгозбірні над тим, як удосконалити краєзнавчу діяльність на селі, зробити її пріоритетною у вивченні краєзнавчих потреб та інтересів, як залучити молодь села до вивчення історії та культури краю, сімейних традицій і звичаїв. Планує Параска Танасівна Пилипко і надалі продовжувати роботу по оновленню експозицій музею «Гуцульщина» по збору місцевих говірок, колядок, щедрівок, звичаїв та традицій горян. Адже як засвідчує досвід, що лише об’єднавши зусилля виконавчої влади, громадських організацій і товариств, місцевих краєзнавців, сільської громади с. Яблуниця, всіх, хто зацікавлений у збереженні духовної та матеріальної гуцульської культури, її розвитку та популяризації допоможе у вирішенні поставлених завдань. Лише знання минулого дає змогу відчувати себе часткою єдиного історичного організму – сім’ї, родини, спільноти села, краю і, нарешті, народу.

Віддруковано на обладнанні

Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка

58000, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 47,

Наклад 20.

2010 р.