Ошатно прибрана зала. На стінах вислови письменників про книжку.
Бібліотекар. Сьогодні у нас свято « Посвята в читачі». Є вислів: « Скажи мені, з ким ти дружиш, і я скажу, хто ти». З таким же правом можна сказати: « Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти». Людина, яка любить і вміє читати, має розумних, добрих та вірних друзів. Друзі ці – книги! З книжкою ви зустрічаєтесь ще у дитинстві і не розлучаєтеся з нею до самої старості. Де б ви не вчилися, де б не працювали, весь час будете звертатися по допомогу до книги, підручника! Тож читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.
А зараз у нас в гостях школярі, які розкажуть, як треба любити і поводитись з книгою.
Учень.
Хороші, справжні друзі Як жить на світі, друзі
У мене поруч є. Розмову поведуть.
Ніяк не уявляю Розкажуть про будови,
Без них життя своє. Про мандри, про бої.
Лиш пороблю уроки – Живуть в книжковій шафі
До них у гості йду. Товариші мої.
Учитель. Ну що, відгадали, про яких друзів йдеться в цьому вірші? Так, правильно, про книжки. Друзі, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків. А в тій країні живуть добрі і кумедні велетні, веселі маленькі казкові люди або просто твої ровесники. Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не витягне. Відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом.
Книги порівнюються з ріками, які напувають планету мудрістю. Книги – вікно у світ. Вони, немов мудрі і вірні друзі, знайомлять нас з навколишнім світом, розповідають про минуле нашої країни, ведуть нас у майбутнє.
Учень.
Як краплин у Дніпрі, Є великі й малі,
Як зірок угорі, Є легкі і важкі,
Як листви на гіллі, - На полицях, у столі -
Стільки книг на землі! Наші друзі книжки!
На сцену виходять Барвінок і Ромашка.
Барвінок. Ми дізнались, що в цей час
Свято йде у класі,
І з Ромашкою до вас
Завітали разом.
Ромашка. Ми з Барвінком привітати
Хочемо вас, діти,
І на святі разом з вами
Дружньо порадіти.
Барвінок. Цю посвяту в читачі
Треба пам’ятати.
Бо зразковим читачем
Можна згодом стати.
Ромашка. Багато мусим знати
Про все, що є навкруг.
Тож слід книжки читати
Бо книжка – вірний друг.
Барвінок. Щоб вам сьогодні було цікаво з нами, ми вирішили запросити до нас у гості героїв ваших улюблених казок та книг. Але от біда : приїхати вони не змогли, але прислали свої вітальні телеграми. Цікаво, а чи здогадаєтесь, хто їх надіслав ( зачитує телеграми):
Прийшла я із довгим віником,
На бесіду з нашим півником.
Схопила півня на обід
Та замела мітлою слід. ( Лисичка).
Я звірят усіх лікую, від хвороби їх рятую.
Вилікую всіх за мить, все, що в звірів цих болить.
Я – добрий лікар… ( Айболить).
Я від діда втік, від бабусі втік, але попереду ще головна
перешкода. Як подолаю – обов’язково прибіжу привітати.
( Колобок).
Ти мене, напевно, знаєш, якщо казочки читаєш.
Працювала я у хатці, танцювала у палаці.
Є така у мене звичка – десь губити черевички.
( Попелюшка).
Ромашка. Ми знаємо, що ви вчитесь у 2 класі, тож читати вже навчилися. І, мабуть, прочитали багато казок, бо правильно відповіли. А чи вмієте ви розгадувати загадки?
( Барвінок і Ромашка загадують дітям загадки про книгу).
Учитель. Ох і молодці! Всі загадки відгадали. Ой, а що це за галас?
За сценою чути якісь звуки. Входить, накульгуючи, книга.
Ромашка. Що трапилося, книжечко? Хто тебе скривдив?
Книжка. Ой, я втекла від хлопчика, який мене бив і не беріг.
Вбігає хлопчик.
Хлопчик. А, ось де ти, моя книжечка дорогоцінна. Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки вдарив тобою кілька разів сусіда по парті та вчора забув тебе у дворі. А вночі пішов дощ. Ранком я пішов тебе шукати, а ти ось де.
Книжка. Я подерта, я потерта,
Кінчики загнуті,
Сторінки пом’яті.
Він мене марнує
І зовсім не лікує.
Я терпіти не маю сил.
Та й подалась в світ блукати
Долі кращої шукати.
Барвінок ( до хлопчика). О, та ти, як та дівчинка у віршику.
Хлопчик. Яка дівчинка? Я з нею незнайомий.
Барвінок. А ось послухай.
Учень. Книжка скаржилась Мар’яні:
- Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
Намальована хатинка,
Під хатинкою - маля
І написано: «Це я».
А за дві сторінки далі –
Різні звірі небувалі:
Сині, жовті та рябі,
Що й не снилося тобі.
Люди кажуть:
- Ой, чия ти?!
Як тепер тебе читати?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких!
Учень. А я знаю ще й інший віршик, теж повчальний.
Мама Ірочці в книгарні
Книжечки купила гарні.
В них чого тільки немає,
Іра з втіхи аж співає.
День минув – і книги плачуть.
Бо постаріли неначе.
Іра їх як проглядала,
Часто в ротик пальчик клала,
Став папір такий брудний,
Хоч бери його і мий.
Книжка. Дітки, я не хочу повертатися до цього хлопчика. Заберіть мене до своєї шкільної бібліотеки.
Хлопчик. А як же я буду без книжки! Я її дуже-дуже люблю!
Ромашка. Ну, якщо любиш її дуже-дуже, перш за все полікуєш. А крім того, ось прочитай і запам’ятай правила поводження з книгою.
Вручає правила. Хлопчик читає і коментує.
Книжка. Коли би діти, ви раденько
До серця взяли ці слова –
То я б уже була чистенька
І вся біленька, як нова!
Барвінок. Чи запам’ятали ці правила, діти? А ти, хлопчику?
Хлопчик. Я все зрозумів, обов’язково виправлюсь. Можна, я побіжу полікую свою книжечку? До побачення, діти!
Барвінок. Любі діти! Бережіть книгу, любіть її, бережливо ставтесь до підручників.
Ромашка. Про все на світі будеш знати,
Коли книжки почнеш читати.
Учитель. А зараз, мої маленькі друзі, давайте з вами дамо обіцянку і будемо її дотримуватися. Я буду говорити, а ви повторюйте за мною.
Сьогодні, в день посвяти в читачі, дамо урочисту обіцянку:
- цінувати книгу – джерело знань;
- берегти книги, охайно з ними поводитися;
- не робити на книгах поміток, не малювати, сторінки не загортати;
- своєчасно повертати книги до бібліотеки.
