Тема: «Ми тебе не забудемо, Тарасе!»

,

вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури

Городищенської ЗОШ І-ІІІ ст.. №3

Тема: «Ми тебе не забудемо, Тарасе!»

Мета: ознайомити учнів з мистецькою спадщиною Т. Шевченка, визначити його роль в розвитку художнього мистецтва, показати шляхи становлення Т. Шевченка як художника; розвивати вміння робити узагальнення, висновки, презентувати проекти;

формувати уміння та навички здійснення аналізу творів мистецтва, вчити застосовувати при аналізі творів мистецтва знання, отримані на уроках інших предметів;

виховувати почуття національної гідності, патріотизму, гордості за великого земляка, вміння розуміти прекрасне

Обладнання: презентація, автопортрети та репродукції картин різних періодів; святково прикрашений стіл, квіти

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок-подорож

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

В історії кожного народу, серед її великих творців є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Шевченко, якому долею судилося стати «володарем в царстві духа», національним генієм і духовним пророком, апостолом правди, заступником знедолених. І в цьому немає перебільшення.

Черкащина…Шевченків край…

Тут народився і звідси пішов у світ великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко. І сьогоднішній урок – подорож сторінками його творчого становлення як художника, це наш уклін землякові, синові українського народу.

Ще маленьким хлопчиком Тарас Шевченко мав велике бажання малювати. Навколишній світ він намагався відтворювати, малюючи на дверях, на стінах, на воротах. За свідченням самого Шевченка, малювати він почав з раннього дитинства – “хрестами й візерунками з квітками” обводив сторінки в саморобному зошиті..

Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. В його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості. Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем.

Шевченко-художник зажив слави раніше за слави Шевченка-поета. Відомо, що поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Відомий художник Леонардо да Вінчі говорив, що малярство-це німа поезія, а поезія – це промовисте малярство». Поєднання в одній особі і поета і художника – це доля щедро обдарованих творчих натур, до яких відноситься і Шевченко.

Поетичних творів до нас дійшло понад 240, а мистецьких – майже 1200 (збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів).. Саме ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство. Не випадково його твори виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі Шевченку було присвоєно звання академіка.

ІІІ. Презентація проектних робіт .

У творчості Т. Шевченка виділяють періоди творчості, про які підготували матеріал у формі проектів, учні нашого класу. Їм слово.

І група презентує свою роботу "До академічний період творчості Т. Шевченка"

Шевченко був живописцем і графіком, працював у різних жанрах. Ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, він уперше почав працювати тушшю - пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв. У роботах художника до академічного періоду вже яскраво виявився інтерес до суспільно вагомих тем.

Картина “» На малюнку зображено момент передачі вмираючим Богданом Хмельницьким гетьманської булави своєму синові Юрію. Зміст і деталі малюнка відповідають опису цієї події у відомій на той час Шевченкові історичній літературі і народній думі про смерть Хмельницького.

Картина “Смерть Віргінії” Сюжет малюнка взято з історії стародавнього Риму. Віргінія (V ст. до н. е.) — дочка плебея Люція Віргінія. Один з децемвірів, Аппій Клавдій, щоб оволодіти Віргінією, об’явив її рабинею свого клієнта Марка Клавдія. Батько Віргінії вбив свою дочку, щоб врятувати її від рабства. Закликане до повстання плебеєм Віргінієм римське військо повалило владу децемвірів.

ІІ група презентує свою роботу "Шевченко-портретист"

Особливе місце в його творчості посідає портрет. Герої картин – його сучасники, особливо жіночі портрети Г. Закревської, Є. Кейкуатової. Вони приваблюють витонченістю, невимушеною манерою виконання, психологічною проникливістю.

Полюбляв Шевченко й автопортрети, які створював протягом усього життя (43 автопортрети). Його перший автопортрет написаний у 1840р. на ньому зображено молоду, сповнену творчої наснаги людину, у кращий період свого життя, в роки першого успіху. Виконаний у Яготині і подарований В. Рєпніній разом із рукописом «Тризна». Портрет виконано вільним, упевненим штрихом.

До 1845р. належить автопортрет із свічкою, схоплений у хвилину поетичного натхнення – цей твір не зберігся. Перед нами молодий Шевченко. У правій руці в нього олівець, а лівою він підняв високо над головою запалену свічку, яскраве полум’я якої мовби вириває з темряви обличчя художника, освітлюючи його високе чоло, надаючи твору символічного звучання. Поет ніби промовляє:

Моя ти доле молодая!

Не покидай мене. Вночі,

І вдень, і ввечері, і рано

Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами

Сказати правду.

Поможи Молитву

діяти до краю.

Кілька автопортретів Шевченко створив перебуваючи на засланні, порушивши царську заборону писати і малювати. Це портрет поета в солдатському мундирі й кашкеті-безкозирці. Тяжкі муки вже наклали відбиток на обличчя, на якому вражають широко розкриті, сповнені скорботи очі.

«Автопортрет у шапці та кожусі.» Папір, офорт. 1860 р. Вважається класичним варіантом. Цей портрет вражає глибиною і цілісністю характеру. Сучасники поета засвідчували, що тут він найбільше подібний на себе. В технічному плані роботу виконано бездоганно, художник зумів передати на офорті навіть блиск очей, немовби перейнятих сльозою.

Автопортрети Шевченка – своєрідна автобіографія, написана великою рукою великого художника-реаліста. Останній автопортрет написаний1861р. робота нагадує рембрантісвькі полотна: темні плями, похмурий фон, освічене лице від свічки. Із глибини полотна на глядача дивляться сповнені печалі очі митця, який стоїть на порозі Вічності.

Вчитель.

Переважну частину своїх творів Шевченко написав і намалював не в Україні, але він зумів і на чужині виразити, відтворити духовний стан свого народу на драматичному етапі його історичного розвитку. Загалом же, всупереч царській забороні малювати (але з негласного дозволу безпосереднього начальства) на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен.

У 1842р. Шевченко створив велике полотно «Катерина» - це оригінальний витвір мистецтва. До цього часу в Україні не було твору з таким гострим сюжетом. Уперше героїнею полотна стала людина з народу – дівчина-кріпачка, принижена й ображена в найкращих почуттях.

(естетична оцінка твору з елементами бесіди).

Тема зганьбленої дівчини-селянки завжди хвилювала митця і знайшла образне втілення в багатьох його творах. Художник зображує просту дівчину-селянку в національному вбранні, босу, на тлі типового українського пейзажу сільської околиці з безкраїм степом, куренем і селянином-ложкарем, високою козацькою могилою, на якій маячить вітряк.

– Кого ми бачимо на передньому плані? (На передньому плані ми бачимо засмучену Катерину, освітлену сонцем).

– Хто на другому плані картини? (На другому плані картини її спокусник – пан офіцер).

В композиції мабуть, невипадково введений і образ селянина-ложкаря, що співчутливим і розуміючим поглядом проводжає зганьблену дівчину.

Просту дівчину з народу поет протиставляє бездушному панові. Згадайте епізод, де це найбільш помітно.

Тепер подивіться на картину. Така ж контрастність знайшла своє відображення і в однойменній картині.

– З чого це видно? (Пан офіцер зображений на другому плані, в затіненій частині).

У поемі краса дівчини протиставляється тяжкій долі. А в картині? (В картині краса дівчини контрастує з її глибокою печаллю, про що говорить прекрасне, але засмучене обличчя Катерини. Голова опущена, очі заплакані).

…Серце моє!

Не плач, Катерино,

Не показуй людям сльози,

Терпи до загину!

Сам Шевченко в листі до Тарнавського писав: « Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася із своїм москаликом і верталася в село: у царині під кущем дідусь сидить, ложечки собі струже, а вона сердешна, тіль не плаче… а москаль дере собі, тільки курява ляга; собака ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тільки мріє… Отака ота картина!».

Шевченко творив картину далеко від дому, тому не мав змоги малювати з натури, він просив земляків вислати дівичу сорочку, плахту, пару стрічок для натурщиці, для створення образу українки. Цей костюм бачимо і в акварельній роботі «Циганка-ворожка» (1841) (удостоєна срібної медалі ІІ ступеня Радою академії мистецтв). Це бувальщина про те, як молода дівчина вирішила вдатися до гадання циганки щодо своєї майбутньої долі. Митець дає досить виразну характеристику персонажам, ретельно вимальовує риси їхньої вдачі — довірливої простодушної дівчини та балакучої ворожки. З подвійним почуттям остраху і надії, навіть побоюючись глянути на свою «пророчицю», чекає чорнява красуня на її «вирок». Усю цю розповідну, сповнену побутових деталей ситуацію Шевченко виразив у типовій сцені з народного життя.

· Висловіть особисті враження від твору, чим хотів поділитися з нами художник, які почуття передати?

А тепер погляньте на картину Шевченка «Селянська родина»1843р. У центрі уваги дитина. На неї вся увага люблячих мами і тата. Мир, спокій, любов і злагода панують у цій сім’ї. Шевченко часто малюватиме дітей, зокрема й на засланні він малював казахських дітей – жебраків–байгушів.

ІІІ група презентує свою роботу «Цикл «Живописна Україна»

Митці всіх віків прагнули оспівати природу, яка давала їм силу і натхнення. Шевченко ніби був створений для того, щоб виразити словом і фарбами усю красу навколишнього. Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину, Київщину.

“... я хочу рисовать нашу Україну... Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію... В год буде виходити 10-ть картин” ( Шевченка до О. Бодянського від 6-7 травня 1844 р.).

Шевченко не компонував свої пейзажі, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Рисунки «Вдовина хата», «Хата батьків Шевченка у с. Кирилівці», «Дуб» і ін..

Подорожуючи країною створив серію офортів під назвою «Живописна Україна»1844р., за яку Шевченкові було присуджено звання академіка гравюри Петербурзької Академії мистецтв. Тарас Шевченко прагнув видавати по 12 естампів щороку, але через матеріальну скруту цей грандіозний задум реалізувати не вдалося. Замість того було видано лише один альбом, куди ввійшло 6 естампів: «У Києві», «Видубицький монастир», «Судна рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигирині»

ІІІ група презентує свою роботу «Казахська тематика»

Перебуваючи десять довгих років на засланні Т. Шевченко був учасником двох наукових експедицій, і його роботи того часу становлять своєрідний художньо-науковий літопис Казахстану. В них виявлена щира симпатія художника до народу, серед якого прийшлось жити і творити.

Шевченко дуже часто малював місцевих мешканців – казахів. Якраз в ті роки на півострові Мангишлак була велика посуха, яка призвела до смерті місцевих кочівників. Їхні діти часто зграями ходили навколо укріплення і просили милостиню. Шевченко присвятив казахським дітям картину «Байгуші». Казахський народ назвав нашого поета Акин-Тарази – поетом Справедливим.

Однією з вершин портретного жанру є сепія «Казашка Катя» (1856—1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу. Водночас у цій юнці, яка, затуляючи рукою мерехтливе світло каганця, вглядається в химерні загадкові орнаменти надгробків своїх предків, вбачається відгомін поширеного в першій половині XIX ст. «цвинтарного романтизму» з його таємниченими привидами, «страшними» сюжетами. Шевченко зумів надати сцені глибоко гуманістичного змісту.

ІV. Підсумок уроку.

Вчитель

Доробок Шевченка — величезне досягнення всієї української художньої культури. Ще за свого життя він був для багатьох представників демократичної інтелігенції прикладом самовідданого служіння народові. Слава Шевченка пережила добу, в яку він жив. Його безсмертні твори і сьогодні високо цінує прогресивне людство, його ім’я відоме в усьому світі. Слова любові, пошани, вдячності наповнюють серця людей. Його знають і цінують на всій планеті. По ньому пізнають нас, українців. Особливою гордістю проймаються наші серця, адже для нас Шевченко не просто геніальний поет, він – наш земляк, а ми – його нащадки.

Рефлексія. Ось збігає до кінця наша уявна подорож до майстерні художника.

Які думки викликав у вас наш урок?

Назвіть видатні полотна, згадані сьогодні.

Що вас найбільше вразило?