Родинне свято «Калина коло тину –
щастя для родини»
Мета: розширити поняття про родину. Прищеплювати любов до близьких людей. Вчити дітей поважати житєвий досвід старших членів родини, прислухатись до їхніх порад, допомагати їм.
Запрошені: батьки, діти, бабусі і дідусі учнів 1 класу.
Хід свята.
( Зал прибраний українською вишивкою, а в центрі під рушником - родовідне дерево кожного учня класу. Столи застелені скатертинами, стоять півколом, посередині залу на столі – хлібина.)
Учитель. Добрий день, дорога родино першого класу! Я не ділю вас на окремі родини, сім’ї, ви для мене – єдина дружна родина. Мені дуже приємно вітати вас у цьому залі і оголосити початок родинного свята « У лузі калина, у лузі червона…».
( Грамзапис пісні «Ой роде наш красний»)
Учні:
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
стрічаємо хлібом, любов’ю і миром.
Для людей відкрита наша хата біла,
Тільки жодна кривда в неї не забігла.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
Учитель.
Є скарби, які заховані в землі, є такі, що розташовані на поверхні і передаються із покоління в покоління. До таких скарбів належить пам'ять роду. Не вивітрити з голови цю пам'ять, зберегти від збайдужілості, передавати у спадок онукам і правнукам – ось наше з вами завдання. А починається воно з найпростішого – шани до батьків своїх, до батьків батьків своїх – дідуся і бабусі.
Учениця.
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле.
І це на день майбутній на віки!
Між нас не ляжуть вирвами роки.
Бо наша кров польсує в нашій долі,
Батьки і діти! Діти і батьки!
О, не ділітесь ви на спільнім полі.
Все ж наше, од дощинки й навіки
До вічної Тарасової муки
Передаємо своїм дітям і онукам
І не на день майбутній – навіки!
Учитель.
Майже три з половиною тисячі років тому, на камінних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізьблені слова: « Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі та щоб довголітнім ти був на землі». За пошану до батьків Біблія обіцяє добро, благополуччя. А хто не відчував маминої турботи в тяжку хвилину? В Євангелії находимо багато місць, де батьки просять в Ісуса Христа здоров’я для своїх дітей. І як прикро, що немає звертань дітей до Бога, аби допоміг їхнім батькам.
Мудрі люди говорять: « Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти». Смерть неминуча, чекай не чекай, все одно прийде, старість невблаганна, перед нею не зачинеш дверей свого будинку, погані діти – сором для батьків. Тому давайте будемо жити так, щоб не було соромно за своїх дітей, щоб не казали: « В кого ти таке вдалося…»
Святинею людського духу, скарбницею людських почуттів є сім’я. Це невсипуща хранителька пам’яті предків. Людина сама по собі - смертна, а рід, родина – безсмертні.
Сьогодні на святі ми поспілкуємось з кожною родиною.
Онука.
Ой, бабусенько рідненька, чарівниченько любенька.
Твої руки золоті в невсипущому труді.
Твою працю я шаную. Твоє серце добре чую.
І тебе я поважаю. – нехай сонечко тебе завжди вітає.
Онука. Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати
І людям добро завжди дарувати.
Онука.
Дай бабусю поцілую сивину твого волосся,
Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.
(Діти цілують своїх бабусь.)
(Діти розповідають про своїх бабусь.)
Онука.
Дідуся свого вітаю,
З ним щиренько розмовляю.
І таке тобі скажу: і з тобою я дружу.
Ти хороший, ти ласкавий, ти привітний, гарний, славний.
Будь здоровий, не хворій, дідусеньку рідний мій.
Діти цілують своїх дідусів.
Діти розповідають про своїх дідусів.
Учитель.
Виростають діти, старіють батьки. Це неминуче, це як невблаганний час. Поки живі батьки, щасливі ми і кожен з нас залишається дитиною. І в 20, і в 30, і в 40 років. Тільки дав би Бог незабути тих, хто нас зростив, пам’ятати своє коріння. Перед вами дерева ваших родин, тут п’ять поколінь.
Батьки розповідають про свої родини по деревах.
Пісня «Чом сьогодні радісні і ти і я»
Чом сьогодні радісні і ти і я?
Бо прийшла у школу вся моя сім’я!
Це найкраща в світі матінка моя,
Люба, наймиліша, ясная зоря.
Попрацюєм з нею, ми ж одна сім’я,
І всміхнеться сонце – матінка моя.
Ось сидить татусь – опора він моя,
Його привітаю з нашим святом я!
Для мене найкраще є його ім’я,
Буть на нього схожим дуже хочу я.
Ще люблю своїх бабусю й дідуся,
Я їх поважаю завжди слухаюся.
Чом сьогодні радісні і ти, і я?
Бо прийшла у школу вся моя сім’я!
Учитель.
Мама, матінка, матуся. Заплющ очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі такий знайомий, рідний. Мамин голос, мамині руки, мамині очі, мамине серце…
Як дітей колишеш ти недаремно,
то не раз змахнеш краплини поту.
Що ж, прислів’я мовить недаремно:
« Хто не мав дітей – не мав клопоту».
А зростуть – то скільки дум у неньки
І тривог за кожне їхнє діло.
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих серце заболіло.
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя зіп’явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті.
Як почуєш ти уперше «Мамо»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
« Мамочко, вітаю із онуком!»
Добре як себе впізнать в дитині,
Знать – тобі вона продовжить роки,
Добре дати світові людину,
І людині дати світ широкий.
Дарувати їм цвітіння рясту,
Сиві гори, неспокійні ріки…
Хто не мав дітей – не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки!
Звучить запис колискової, під мелодію мама читає вірш.
Пам’ятай ночами, як ти був маленький,
Мама називала сином дорогеньким.
Підростеш ти, сину, вивчиш рідну мову,
Не забудь, дитино, пісню колискову.
Підростеш ти, колос, підеш поміж люди, -
Мамин рідний голос все з тобою буде.
Батькові турботи, сад, і ліс, і поле…
Не цурайсь роботи у житті ніколи.
Не забудь стежину в рідний край до хати,
В будь-яку хвилину мати буде ждати.
Учні.
Хоч мала я, а вже знаю що сказати мамі маю.
Навчила мене вся природа прекрасних слів маго народу.
Будьте, мамо, ви веселі, як та весна наша мила.
А здорові, як це літо, що нам родить Боже жито.
І, як осінь та багаті, всім, що має наша хата.
Нема в цілім світі – всім я признаюся –
Кращої матусі, ніж моя матуся!
Моя наймиліша з усіх людей ненька,
Тиха, мов голубка, щира і миленька.
Є немало мам на світі, мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша. Хто така? Скажу вам я:
Рідна матінка моя.
Уклін тобі, тобі пошана в цей день святковий, рідна ненько,
За ті важкі години ранні, за золоте твоє серденько.
Що все віддало б в любім зриві, щоб тільки ми були б щасливі.
Дарунків, золота не маєм, щоб до ніг твоїх зложити.
Однак тут спільно присягаєм, що доки тільки будем жити,
Любов сердець твоїх маленьких, тобі дамо, кохана ненько!
Дамо любов, дамо пошану, мольбу зішлем Христові Богу.
Щоби кріпив тебе кохану, і літ життя тобі дав многих.
Щоб діти всі цілого світу тобі співали « Многая літа».
Учні співають пісню « Боже, Отче наш єдиний».
Діти підходять до своїх мам і цілують.
Діти розповідають про своїх мам.
Учитель.
У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю. Наодинці з рідними ми почуваємося щасливими, не дивлячись на те, хто є наші батьки. І ніхто не має права засуджувати наших батьків, бо вони дали нам життя. Тому кожен в хвилину образи повинен твердити: « Своєю появою на світ я завдячую тобі…»
Дочка.
То хто матір забуває, того Бог карає.
Того діти цураються, в хату не пускають.
Чужі люди проганяють і не буде злому
На всій землі безконечній веселого дому.
Учитель.
Стоїть на землі мати. Стоїть на вершині двох тисячоліть мати і молиться за свій народ, як дві тисячі літ на Голгофі стояла перед розп’ятим Сином і молила Всевишнього пощадити її дитину. Стоїть мати і молиться за народ, за своїх синів і дочок, за нас із вами, і перші слова її молитви: «Пошли, Боже, дітям щастя і здоров’я, людяності їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати і не зазіхати на чуже добро. Чуєте? Молиться мати не за себе, а за вас, тому що вона мати.
Пісня «Виростеш ти, сину» виконують мами.
Учитель.
Батько, тато, татусь… Суворий і вимогливий, а любов до дітей стримана. Недарма кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов.
Учні.
Любий, тату, рідний, тату, я вітаю вас на святі.
Я люблю вас щиро-щиро, вам бажаю щастя й миру.
Як мені вас не любити, любий мій, татусю,
Поцілую я вас щиро й низько поклонюся.
Так вклонюся вам низенько за вашу турботу,
За велику вашу ласку, за вашу роботу.
Батько розуму навчає, мати приголубить,
Ніхто мене так на світі, як вони не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс в школі гарно вчився,
Щоб я таткові і неньці добре пригодився.
Ти за нас, татусю, не журися,
На славу і честь благослови синів,
Будь певний, батьку, весело всміхнися,
Ми ще повернем славу козаків!
То ж пробач нам сьогодні за все: жарти й витівки наші невдалі.
Нас життя вже на крилах несе в невідомі, в незвідані далі.
Тобі, батьку, вклоняємось ми за любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими стали людьми, то ж спасибі за терпіння.
Діти підходять і цілують своїх тат.
Пісня «Тато і мама»
Як мені вас не любити, тату, рідний нене?
То ви ж мене виростали, дбаєте про мене.
То ви ж мене виростали власними руками,
Ой нема так ніде в світі, як в тата і в мами.
Тато розуму навчає, мама приголубить,
Ніхто мене так на світі, як вони не любить.
Учні.
Мій отчий дім, де всі стежки мої
веселками рясними перевиті.
Де у садах співають солов’ї,
де шлях в світи лежить і пахучім житі.
Мій отчий дім, ти дав мені усе,
моя Вкраїна піснею багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
як та любов, яку дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
пристановищем дитинства тимчасовим,
Мій отчий дім, даруй мені пісні
і мамине до болю рідне слово.
Дозволь нам, добрий Боже, силу й волю дати
Для рідного краю жити й працювати.
Дай, щоби сповняли заповіт Шевченка,
Щоб цвіла у щасті Україна - ненька.
Зволь над нами Боже, зіркою ясніти,
Просять тебе нині українські діти.
Благослови наш любий рідний дім
і всіх-усіх, що проживають в нім.
І неньку нашу і садок розмай,
І нарід рідний наш, і рідний край.
І ті могили, що в полях стоять,
і тих героїв, що в могилах сплять.
Під пишним кровом квітів і трави
всю землю, Боже наш, благослови.
Вклоняємось вам люди доземно
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Гостинно кладе на український рушник.
Бо ж нашому роду нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі.
Дай Боже нам віру і братню згоду
На довгії роки, на вічні віки.
Усі присутні встають і співають пісню «Де згода в сімействі»
Де згода в сімействі, там мир і тишина,
Щасливі там люди, благословенна сторона.
Їх Бог благословляє, добро їм посилає,
І з ними він живе, і щастя їм дає.
Де згоди немає, там мир не царить,
Там Бог не витає, добра їм не дарить.
Руйнуються пожитки, добро і їхні дітки,
Все марно пропаде, все марно пропаде.
Пошли нам Боже згоди й мира твій покров,
І радість у господу, і щиру дай любов.
Дай роду щастя й долі, і жити в твоїй волі,
ти нас благослови, ти нас благослови.
