ДОНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ №30 ДОНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ – РІДНА МОВА
Учитель вищої категорії,
старший учитель
Анісімова О. А.
ДОНЕЦЬК
2011 р.
Тема: Найцінніший скарб-рідна мова.
Мета: Познайомити учнів з творчістю геніального педагога, письменника
. Вчити висловлювати своє ставлення до героїв
творів. Навчити дітей розуміти красу рідної мови. Розвивати
кмітливість, естетичне сприйняття, творчість. Виховувати
прагнення до знань, любов до рідної мови, прищеплювати любов до
Батьківщини, сприяти підвищенню настрою.
ХІД УРОКУ.
І. Організація класу.
ІІ. Вступне слово вчителя.
- Ви, любі мої діти, покликані захищати своїми долоньками крихітну
свічечку букви Ї, а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати
місячний серпик букви Є, що підвішений до неба за ниточку. Бо кажуть діти, що мова наша солов’їна. І правильно кажуть. Але затямте собі, що
колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не пам’ятатиме
навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися на солов’їв,
любі мої.
Любить Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову іі солов’їну.
ІІІ. Основна частина.
1. Пояснення мети і завдань уроку.
- Як ви вже, напевно, здогадалися, сьогодні ми говоритимемо про Україну
І нашу рідну співучу українську мову. Здається, зовсім недавно ви прийшли в 1 клас, і ми з вами крок за кроком, літера за літерою, склад за складом навчилися розуміти, розмовляти та читати українською мовою.
Учень. Я слова по літері читаю,
Мов нижу коралі на разок.
Скоро цілу книжку прочитаю -
Цілу книжку віршів і казок.
Буду їх по-рідному читати,
Як співають пісні солов’ї…
Рідна мова – як її не знати,
Як же не любити нам її.
2. Подорож до КРАЇНИ ЗНАНЬ.
- Сьогодні ми відправимось у цікаву Країну Знань, будемо намагатися
показувати свої уміння вчитися. Якщо ви будете кмітливими, розумними, дотепними, дружними, то знайдете свої ключі від скарбу. Нас тут чекає
багато цікавого і таємничого.
Вам, я, діти, побажаю,
Хай щастить вам без кінця,
Хай дитинство ваше квітне,
Наче квіточка в полях.
- За кожну правильну відповідь ви отримаєте маленький ключик. Чим
більше ключиків у вас набереться за всю подорож, тим більший скарб ви
будете мати в кінці нашої подорожі.
а) Перша наша сторінка носить ім’я письменника Василя Олександровича
Сухомлинського.
На дошці портрет і підпис:
- Дітям життя присвятив,
Все їм віддав без вагання,
Він їх безмежно любив,
Знав їх сердець поривання.
- Він народився 28 вересня 1918 року в с. Василівні Онуфіївського району
Кіровоградської області в родині селянина-бідняка. Працював вчителем
української та російської мов. У 1948 році Василь Олександрович стає директором Павлиської середньої школи. Він створив дружній вчительський і дитячий колектив, створив “школу радості” для 6-річних хлопчиків і дівчаток, написав понад 70 томів цікавих розповідей для дітей.
2 вересня 1970 року не стало.
Він залишив назавжди
Слід після себе у світі,
Слід той не зможуть змести
Сиві і славні століття.
написав багато-багато цікавих розповідей про ласкаве сонечко і м’яку травичку, про працьовитих мурашок і веселого метелика, про кращі риси людини і про дітей.
б) Сторінка “Народна мудрість”
Доповни прислів’я. За кожну правильну відповідь учні отримують маленькі ключики.
1. Хто швидко читає… той багато встигає.
2. Хто багато читає… той багато знає.
3. Книга вчить… як на світі жить.
4. Не кажи “не вмію”, а … кажи “навчусь”.
5. Знання за … плечима не носити.
6. Без терпіння… немає уміння.
7. Розумний учить… дурний повчає.
в) Сторінка “З чого починається Батьківщина”
- Кожна нація й народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з роками стираються і зникають з пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово – Батьківщина.
1 учень. Україно, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна,
Ти, як мати, найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша.
2 учень. У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
І ріки – потоки, мов струни, течуть.
3 учень. Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родились завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
4 учень. Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
г) Ігрова сторінка “Усмішка”.
Учні показують інсценівки.
- Де Іванко наш пропав, ти не знаєш, Томо?
- А він ногу поламав і побіг додому.
- Чого весь урок ти, Лідо, пасешся в зошиті у сусіда?
- Перевіряю у Семена, чи правильно він у мене списав.
д) Сторінка “Турнір поетів”.
З розсипаних складів скласти вірш “ланцюжком”.
Наша мова солов’їна, калинова
І ласкава, і медова,
І багата, і не бідна –
От що мова наша рідна!
Розцвітай же, рідна мово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі,
Пречудесно, пречудово –
Розцвітай же, слово!
ж) Сторінка “Загадкова”.
а) На базарі їх не купиш,
На дорозі не знайдеш,
І на завжди на терезах,
Їм ціни не підбереш – що це? (Знання)
б) Вчить читати й рахувати.
І писати, і співати,
Вчить дітей довкола,
Наша люба школа.
в) Я беру в свою правицю
Із пеналу помічницю.
Я писати тільки вчуся,
Зосереджуся, зберуся:
Крапка… рисочка… карлючка
Наче пишем, я і ручка!
г) Її шанує кожен.
Вона повідать може
Про все на білім світі
Дорослому і дітям…
До знань веде доріжка.
Коли з тобою книжка.
д) Чи в лінійку, чи в клітинку
Частим був, та за хвилинку
Мерехтить від цифр і літер…
Здогадались, що це, діти?
Ручці він говорить: “Прошу!”,
Це шкільний учнівський зошит.
з) Сторінка “Це початок, а де кінець?”.
У другій частині знайдіть закінчення прислів’їв
Кожному мила стіни гріють
Жити своя сторона
Вдома і Батьківщині служити
к) Сторінка “Наша мова солов’їна”.
- Зараз дістаньте з конвертика картку зі словом і “ланцюжком” прочитаємо,
якими словами поети називають українську мову.
Учні: Ніжна, гарна, медова, співуча, золота, багата, весела, калинова,
чудова, щира, славна, барвиста, мелодійна, рідна, люба, красива, лагідна, жива,
душевна, чиста, поетична, невмируща, кришталева.
л) Сторінка “Мальовнича”.
- Діти, що ви вперше відчули, коли почули оповідання “Відлітають журавлі”?
- Який настрій у вас був, коли ви малювали малюнки до оповідання Василя Олександровича?
- Як слід відноситись до природи, до тварин, птахів?
- Діти, в книзі “Серце віддаю дітям” писав:
“… Пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, дерев, квітів, залежить її ставлення до людей”.
м) Конкурс “Розгадування ребусів”.
ВІ 3 ЛА 100 ЛЯР ТІ 100
Вітрила столяр тісто
ПІ 2 Л С 3 Ж С 3 БОК
Підвал стриж стрибок
ІV. Підсумок подорожі. Знаходження скарбу.
Слово учителя.
- У цьому чудовому класі ви щоденно будете отримувати подарунки, але
не цукерки і морозиво, а знання. Щасливою може відчути себе людина лише
тоді, коли досягла певних успіхів. Відчиняю чарівну скриньку, де знаходиться
скарб. А цей ключ відкриє для вас багато таємниць Країни Знань. А той, хто
більше сьогодні зібрав маленьких ключиків, тому легше буде вчитися в
майбутньому, у нього вже є певні перемоги. Я хочу, щоб у ваших устах
українська мова була і багатою, і красивою, і медовою.
РАЗОМ
Обіцяєм: Рідну Мову –
І співучу, й барвінкову
Будем завжди шанувати,
Що почули – пам’ятати.
Ти – як зірка світанкова,
Українська наша Мово!
УЧИТЕЛЬ.
Мова – це душа народу,
В ній багатство всього роду!
- Успіхів вам!
АУДІЮВАННЯ
“Як Марійка поливала дерева”
П’ятикласники посадили чимало горобини. Колись цілий гай виросте. А
поки що треба поливати, доглядати. Поділили між учнями. Кожному дісталось
по чотири деревця.
Марійка і Оля сидять за однією партою і горобини їхні поруч. То вони
домовляються й разом приходять поливати.
Перше дерево Марійці полити дуже легко, друге – трохи важче, третє –
важко, а на четверте – й сил не стає.
Та ось Оля занедужала й вчитель каже Марійці:
- Поливай і Олині деревця. Вона ж подруга твоя.
Марійка важко зітхнула, взяла відро й пішла до горобинового гаю. У неї з
Думки не йшло: тепер їй поливати вісім деревець. Вісім поливалок води треба принести від колодязя.
Марійка полила одне деревце, друге, третє. Аж самій стало дивно:
робота здалася їй легкою. Аж на шостому деревці стало важче.
На сьомому було важко, а на восьмому ледве й вистачило сил.
“Он воно що,- подумала Марійка.
- Тепер я знаю, як полегшити роботу. Треба міркувати так: мені поливати
двадцять дерев. Тоді вісім із них буде зовсім легко полити”.
“Мені треба полити двадцять дерев. Витягти з колодязя й віднести в
горобиновий гай двадцять відер води…”. Полила вісім деревець – і не
відчула втоми.
ТЕСТ
1. Учні посадили:
а) горобину;
б) калину;
2. За однією партою сиділи:
а) Поліна і Марійка;
б) Марійка і Оля.
3. Оля не змогла поливати деревця тому, що:
а) не хотіла;
б) занедужала.
4. Вирішивши рахувати до двадцяти, Марійка полила вісім дерев і:
а) не відчула втоми;
б) дуже стомилась.
1А; 2Б; 3Б; 4А.
