Педагогіка співробітництва - навчальний діалог викладача зі студентами

ПЕДАГОГІКА СПІВРОБІТНИЦТВА - НАВЧАЛЬНИЙ ДІАЛОГ

ВИКЛАДАЧА ЗІ СТУДЕНТАМИ

Шахтарське педагогічне училище

Серед багатьох проблем сучасної школи найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. В умовах модернізації системи освіти Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України визначені нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління.

Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм та методів навчання, впровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, підвищувало ефективність набуття нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій. Активізації навчальної діяльності досягають викладачі різними засобами. Одні спрямовують свою увагу на ігрові методики, інші вдаються до різноманітних форм роботи в групах, парах. Треті використовують проектні методи. Але усі ці засоби належать до системи інтерактивного навчання, метою якого є модифікація навчально-виховного процесу. Як альтернативу авторитарного стилю педагогічного керівництва кращі вчителі сприйняли ідеї педагогіки співробітництва, організації навчання на особистісно-гуманній основі спілкування з учнями, студентами. Сутність цих ідей полягає у створенні комунікативного забезпечення навчання шляхом встановлення контакту з учнями, студентами, ведення з ними діалогу. Чому сьогодні виникла потреба наголосити на важливості діалогу між викладачем та студентами? Це зумовлене необхідністю задовольняти потреби самих студентів, які постають у них в процесі навчання.

По-перше, студент прагне бути індивідуальністю, виразити себе, самоутвердитися. Адже відомо, що мотив самоутвердження є домінантним взагалі в діяльності людини, а молодої людини – особливо. На жаль, ця проблема існує, бо студент, «вчиться», «виховується», а утверджує себе як індивідуальність, особистість поза навчанням. Пасивна позиція на занятті, страх перед викладачем через неправильну відповідь не активізує його пізнавальних інтересів, не викликає бажання вчитися. Діалог дає можливість кожному студенту бути активним у навчально-виховному процесі, реалізувати свій творчий потенціал.

По-друге, це потреба студентів у довірчому спілкуванні з викладачем. Як свідчать дослідження, студенти бажають бачити у викладачеві старшого наставника, мудру людину, яка збагатить їхнє уявлення про світ і про себе, допоможе подолати труднощі у навчанні, а не виступатиме у типовій ролі судді або контролера, який лише фіксує помилки. Діалог дає змогу викладачеві та студентам наблизитися одне до одного, робить педагогічне спілкування особистісно орієнтованим.

По-третє, це потреба студентів відчувати себе рівноправними суб’єктами навчання.

Особливістю сучасності є те, що людина, для того, щоб реалізуватися в суспільстві, має вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність вимогам суспільства, визначає не стільки те, що студент знає і чого він навчився, скільки здібності та вміння здобувати нові знання й використовувати їх у нових умовах.

Удосконалення системи взаємодії викладача зі студентами на заняттях сьогодні сприймається як істотний резерв поліпшення якості навчання майбутніх вчителів, активізації пізнавальної діяльності, розвитку їхніх пізнавальних інтересів. Навчання тоді цікавить студента, коли орієнтовано на забезпечення його природних пізнавальних потреб, стимулювання нових інтересів, поглиблення їх, реалізацію власного творчого потенціалу, отже коли відбувається своєрідна спільна діяльність з викладачем, своєрідний діалог з ним.

Досвід педагогів – майстрів засвідчує, що заняття дедалі частіше сприймається ними як можливість духовного спілкування зі студентами. Вперше у вітчизняній педагогіці на цьому наголосив . Вивчення досвіду роботи – вчителя засвідчує, що його уроки справді були своєрідною формою духовного спілкування з дітьми, а не просто академічним часом, що відведений для викладу нового матеріалу та оцінки знань. Важливою передумовою проведення таких уроків є побудова їх на діалогічній взаємодії вчителя з учнями.

Діалог дає змогу самовираження кожному із партнерів спілкування. Діалог на занятті – це вияв своєрідної філософії професійної діяльності викладача, його поглядів на характер навчання, позицію педагога і позицію студентів при цьому, отже застосування можливостей гуманізації процесу навчання. Ці ідеї активно розроблялися і розробляються такими відомими педагогами, як Я. Корчак, , ілі, К. Роджерс.

Гуманістична спрямованість діяльності полягає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків. Той, хто не любить і не поважає дітей, учнів, студентів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати.

Викладач має право на вільний вибір будь-якої моделі організації навчального заняття, але при цьому повинен знати, що бере на себе відповідальність за результат навчання. У ситуації «заняття-монолог» процес навчання зводиться до виконання викладачем формальних функцій, при цьому ігнорується особистість студента як суб’єкта навчання. Він отримує знання, але вони формальні, як і стосунки з викладачем, який, можливо, не став справжнім порадником для нього. А в ситуації, «заняття-діалог» прогностичним результатом навчання є формування знань студентів як власної цінності, вмінь, духовного надбання, яке сприяє особистісному зростанню, входженню у світ взаємин з оточенням. Звичайно, технологія заняття-діалогу потребує від викладача високого рівня володіння розвиваючими методиками навчання, розвитку гуманістичної спрямованості його особистості, вміння сприймати, слухати, розуміти своїх таких різних студентів, прогнозувати їхній розвиток.

Важливим освітнім завданням педагога є спрямування роботи на розумовий розвиток студентів, що забезпечуватиме формування їхніх творчих здібностей, здатність й уміння знаходити нові шляхи для розв’язання практичних завдань, творчо застосовувати набуті знання у майбутній професійній діяльності. Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше застосовуються активні методи навчання.

Основне призначення методу ігрової дискусії – виявити відмінності в розумінні питання й шляхом товариської суперечки встановити істину, прийти до спільної точки зору. Під час підготовки та проведення дискусій на навчальних заняттях пропоную студентам декілька пам’яток стосовно вміння переконувати, як володіти голосом під час виступу. На заняттях української мови (за професійним спрямуванням) викладач у співдружності зі студентами готуються та проводять ігрові дискусії з різноманітних проблем («Чи кожна людина може стати гарним оратором?», «Чи всяка справа може бути цікавою і творчою?», «Чи потрібні книжки в епоху комп’ютеризації?», «Яка потрібна сьогодні освіта?», «Що значить – бути багатою людиною?», «Жити гідно – що це значить?», «Чи необхідно завжди говорити «чисту» правду?» тощо). До дискусії студенти готуються дома, попередньо обравши тему.

Всі отримують завдання – обговорити план своїх виступів і розіграти міні-дискусії на обрану тему. Водночас їм треба виступити у ролі експерта щодо інших двох груп. Після виступів студентів проводиться оцінювання експертними комісіями та роботи в групах, а також підводяться викладачем підсумки щодо загальної теми дискусії.

Треба зауважити, що головну роль у забезпеченні ефективності дискусії відіграють правила її ведення. Творча ініціатива викладача та активна участь студентів мають вирішальне значення. Треба навчити студентів умінню обґрунтовано дискутувати, наводити вагомі аргументи на захист своєї позиції, розмірковувати принципово, щиро, невимушено, поважати опонента і його погляди.

Під час дискусії має панувати атмосфера творчості, принциповості, доброзичливості, адже не можна очікувати позитивних змін у мисленні, емоційно-вольовій сфері та вчинках її учасників, коли викладач компрометує студентів або насміхається з тих, хто займає помилкові позиції. У зв’язку з цим навіть неслушні, хибні відповіді необхідно трактувати з повагою і приязно, не допускаючи насмішок і жартів з боку інших учасників.

Отже, при організації навчального діалогу на заняттях гуманітарних дисциплін використання ігрової дискусії є дієвим, бо вона стимулює інтерес учасників, збагачує їхні знання й уміння, формує творчі розумові навички й уміння, сприяє їх вдосконаленню, вчить поважати опонента, відстоювати свої аргументи й шанувати інших, в цілому – сприяє розвитку особистості, яка не тільки володітиме певним багажем знань, умінь і навичок, способів діяльності, а й умітиме виконувати свої обов’язки відповідно до сучасних вимог і стандартів.

Нині спостерігається певний інтерес до використання методу «навчально-рольової (ділової) гри». Рольова гра дає можливість відтворити практично будь-яку ситуацію в «ролях». Це дозволяє краще зрозуміти психологію людей, стати на їхнє місце, з’ясувати, що ними рухало при прийнятті рішення.

Вибір ігрових методів навчання залежить від багатьох чинників: змісту навчального матеріалу, дидактичних цілей, функцій, рівня підготовленості студентів, педагогічної майстерності викладача тощо.

Формування навчально-дослідницьких умінь студентів – це об’єктивно необхідна умова їхнього подальшого успішного входження в самостійне життя й професійну діяльність. А дослідницький метод добування знань – важлива складова розвитку творчості студентів. Однією з умов успішного формування навчально-дослідницьких умінь є емоційна забарвленість навчального процесу, створення ситуації успіху, коли студент переживає радість від досягнутого результату в ході самостійного пошуку. Сподівання радості має пронизувати все життя людини. Тому головний зміст діяльності викладача полягає в тому, щоб створити кожному студенту ситуацію успіху. Ситуація – це поєднання умов, які забезпечують успіх, а власне успіх – результат впливу цієї ситуації.

Поєднання індивідуальних, групових, фронтальних видів роботи допомагає сформувати у студентів позитивну мотивацію навчання. Працюючи в групах, навіть «слабкі» студенти мають можливість на самовираження, бо в умовах групової роботи думки кожного вислуховуються і беруться до уваги.

Завершити хочеться словами , бо й нині вони сприймаються як світла мрія вчителя, прагнення досягти гармонії у спілкуванні із своїми вихованцями, допомогти їм в особистісному формуванні та самоствердженні. «Без постійного духовного спілкування вчителя й дитини, без взаємного проникнення у світ думок, почуттів, переживань немислима емоційна культура як плоть і кров культури педагогічної. Віра маленького школяра в учителя, взаємна довіра між вихователем і вихованцем, ідеал людяності, який бачить дитина в своєму вихователі, – елементарні й разом з тим найскладніші, наймудріші правила виховання, зрозумівши які вчитель стає справжнім духовним наставником» [3. с.15].

Ян Коменський вважав інтерес основою навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, шаблонності, сприяє ширшому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння студентами нових знань та формування в них творчих здібностей [1. с.120].

ЛІТЕРАТУРА

1. Велика дидактика // Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. Т.1.- М.: Педагогика, 198с.

2. Лінгвістичні особливості діалогічного мовлення // Дивослово, 1995, №3. – С. 29-31.

3. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: в 5 т. – К., 1997. – Т.3.