Методичні рекомендації
«Державна виконавча служба –
гарант забезпечення виконання рішень»
Підготовлено з метою
підвищення правосвідомості громадян
м. Карлівка 2011
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові(для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.
В умовах сучасного становлення економічного та соціального розвитку України не аби яку роль відіграє діяльність органів державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції України.
Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, закони України “Про виконавче провадження”, «Про державну виконавчу службу» та інші нормативно-правові акти, які регулюють порядок та умови забезпечення належного виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню органами ДВС, у спосіб та в межах повноважень визначених законом, у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Примусове виконання рішень покладається на державних виконавців, які здійснюють виконавче провадження, тобто проводять сукупність дій, визначених законом, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Оскільки виконання рішень носить не тільки суб’єктивний, але й загальнодержавний характер, а також у зв’язку зі значними прогалинами в законодавстві щодо врегулювання питань, пов’язаних з забезпеченням належного виконання рішень (виконавчих документів) – 09.03.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Даний Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
З метою забезпечення своєчасного, повного та законного виконання рішень (виконавчих документів), які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою та з метою захисту прав та інтересів сторін виконавчого провадження, хотілося б звернути увагу на основні вимоги даного Закону, які стосуються, як сторін так і інших учасників виконавчого провадження.
Ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що рішення підлягає самостійному виконанню боржником до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі ненадання боржником документального підтвердження про виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням виконавчого збору та витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі надання документального підтвердження про виконання рішення, після закінчення строку для самостійного виконання боржником рішення, навіть якщо виконавчий документ (рішення) фактично виконано раніше й добровільно, з боржника буде проводитись стягнення виконавчого збору та витрат.
Виконавчий збір стягується з боржника в розмірі 10 % від суми заборгованості, яка підлягає стягненню. У разі невиконання боржником рішення немайнового характеру – з боржника-фізичної особи стягується виконавчий збір в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.) та 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1360 грн.) з боржника-юридичної особи.
Виконавчий збір стягується з боржника навіть у разі повернення виконавчого документа стягувачеві за його заявою.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов’язкові до виконання для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб на території України. Державному виконавцю, у встановлені ним строки, повинні бути безоплатно надані інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. До створення умов для безпосереднього доступу державних виконавців до офіційних електронних баз даних і реєстрів, які містять інформацію про боржників, їх майно та кошти, органи виконавчої влади, що забезпечують ведення таких реєстрів, подають цю інформацію на письмовий запит державному виконавцю у триденний строк з моменту його надходження.
З метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, підприємств, посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі і конфіденційну (п.3 ч.3 ст. 1). Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність за ст. 89-90 цього Закону.
Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення майнового характеру протягом шести місяців, з дня відкриття виконавчого провадження та з виконання рішення немайнового характеру – протягом двох місяців (ст. 30 Закону).
У відповідності до ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є:
- звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, в тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
- звернення стягнення на зарплату, доходи, пенсію, стипендію боржника;
- вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
- інші заходи передбачені рішенням.
Про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі-підприємцю, за місцем отримання боржником доходів.
Постанова державного виконавця є обов’язковою до виконання. Кошти, утримані з доходів боржника перераховуються стягувачеві не пізніше 10 числа кожного місяця. Підприємство, установа, організація, фізична особа-підприємець кожні 6 місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати.
Після здійсненого державним виконавцем арешту майна боржника, ст. 60 Закону надає право особі, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця.
Особливу увагу слід звернути боржникам – неплатникам аліментів – на вимоги ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 164 КК України щодо відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) розуміються будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів (ст. 164 КК України).
За наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Значна частина роботи державної виконавчої служби залежить і полягає у надходженні стягнутих з боржників коштів ( штрафів, державного мита, податкових боргів, податків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо) на користь держави, в особі органів Пенсійного фонду України, податкових органів, до місцевих та державного бюджетів, а також інших державних фондів України, що в свою чергу залежить від гарантування державою своєчасності та повноти виплати громадянам заробітних плат, пенсій, стипендій, коштів соціального та медичного забезпечення, отримання допомоги по безробіттю та інших виплат.
Отже, закликаємо всіх громадян, посадових осіб,
фізичних осіб-підприємців, дотримуватись законів України не лише у сфері виконання рішень судів, а й законів
в цілому, що забезпечить належний матеріальний та соціальний рівень життя кожного з нас.
Карлівське районне управління юстиції
* 39500, м. Карлівка,
вул. Леніна, 54
/05346/ 2-35-60
