Андрій Разумовський: «Найбільша трудність у тім, що мало хто проявляє ініціативу»
Депутатом Андрій Разумовський був обраний за списком політичної партії «Сильна Україна» в багатомандатному окрузі. Був членом депутатської групи «Місто майбутнього», згодом – «Рідне місто». 25 квітня 2012 року на сесії було оголошено його заяву про вступ до складу фракції Партії регіонів. Працює в постійній комісії міської ради з питань генерального планування, будівництва, архітектури та благоустрою. Жорстокий розгін молоді на Євромайдані став причиною рішення Андрія Разумовського про вихід з лав Партії регіонів. Із цієї теми почалась наша розмова з депутатом.
– Коли побили людей, я одразу прийняв для себе таке рішення і подав заяву про вихід з Партії регіонів, – каже Андрій Русланович. – Я з багатьма речами не згодний, а це була вже остання крапля. Нагадаю, що я вступив у Партію регіонів згідно з рішенням про приєднання до неї партії «Сильна Україна». Але на сьогодні у мене нема більше бажання перебувати у ній.
– Як сприйняли колеги по депутатському корпусу ваше рішення?
– Нормально, я ж маю право на свою позицію. Ніхто мені зауважень не робив. Навпаки, багатьох закликали до виходу з Партії регіонів, просто, крім мене, більш ніхто не вийшов. Але то тимчасове питання, може, хтось іще вийде.
– Хочеться почути вашу оцінку сьогоднішній ситуації в Україні.
– Із неї мають зробити висновки всі. Мені сподобалось, як один із хлопців, виступаючи на Майдані, сказав, що патріоти – не тільки ті, хто живе у Львові, але й інші мешканці України, в тому числі й вірмени, і російськомовні. На мою думку, потрібно менше радикальних настроїв, тому що вони спричиняють умовний поділ людей різних національностей. Етнічних росіян живе в Україні досить багато, хтось із них говорить українською, хтось – ні, але вони також є патріотами. А от на таких радикальних речах «ви такі, а ми інакші» й роблять розкол. Думаю, люди мають зробити висновок, що Україна мусить бути єдина, щоб на цьому ніхто не заробляв політичних дивідендів. Неприпустимо, як я вважаю, будувати політику на залякуванні на кшталт «От, ви хочете бандерівців» або «Бачите, який Донєцк». Бо Донецьк – таке ж місто, як наше.
– На вашу думку, яким буде сценарій розвитку подій?
– Найбільш оптимістичний – це було б «перезавантаження» влади, тобто перевибори Президента і Верховної Ради, скасування отих законів і внесення змін до Конституції, що передбачають перехід на парламентсько-президентську форму правління, аби Президент мав менше повноважень. Дай Боже, щоб цей план відбувся.
– Якщо міська рада ухвалюватиме звернення щодо розпуску підрозділу «Беркут», якою буде ваша позиція?
– Звичайно, я б голосував «за». У нас саме слово «беркут» стало вже майже лайливим. Але спецпідрозділ потрібний у будь-якому випадку, адже злочинність не щезла. «Беркут» не тільки займається мирними демонстрантами, їхнє завдання, як підрозділу МВС, полягає в інших речах. У кожній країні є таке формування.
– Швидко сплине час, і знову будуть вибори до місцевих рад. Тоді згадуватимуть люди, що корисного зробив той чи інший депутат. Як ви відповісте лучанам?
– Ой, я за останній рік звітував, здається, тричі. Нема сенсу повторювати знову те саме. Я повністю виконую свої функції, беру участь у роботі сесій, до мене звертаються виборці з різними питаннями, і я, як можу, реагую на них, допомагаю, консультую. Запити на сесіях я переважно не оголошую, а одразу пишу звернення до міського голови, і він дає мені відповіді. Рекламуватись на сесії виголошенням запитів я не вважаю доречним – це моя особиста позиція. В останньому листі йшлося про звернення батьків, які забирають своїх дітей із ЗОШ №26, щоб зробити освітлення шкільної території і проходу до навчального закладу. Але це питання стосується не тільки цієї школи, де друга зміна закінчується, коли вже темно. Міський голова відповів мені, що зовнішнє освітлення перебуває на балансі навчальних закладів. Думаю, на зимовий період треба вирішити питання чи фінансування цього зовнішнього освітлення, чи його передачі «Луцьксвітлу», бо ж школи не мають на нього коштів. Працюю над цим питанням і далі. Думаю, вихід буде знайдено. Другий лист я подавав за зверненням мешканців дому за університетом на вулиці Степана Бандери, де тепер інтенсивно рухається транспорт. Колись там був пішохідний перехід, зараз він стерся, відповідного знака немає, і людям буває важко перейти дорогу. За пішохідний перехід звертались люди й раніше, на їхнє звернення могло би відреагувати ДАІ. Поки що відповіді не маю, хоч від часу звернення минув місяць. Я не в докір комусь кажу, але, напевно, запитів приходить велика кількість і від мешканців, і від журналістів, і від депутатів, тому на них реагують однаково – відпискою. Як-от я отримав: «Освітлення перебуває на балансі шкіл». І крапка. Ну, а далі що? Грошей у школи нема, то що має робити директор? І треба йти самому далі у вирішенні проблеми. Ще один запит я направляв про влаштування на проспекті Волі літнього кафе на тротуарі, через що люди, виходячи з будинку, одразу потрапляють на дорогу. Мешканці обурюються, хто і на яких підставах дав дозвіл на таке розміщення кафе, адже повинно залишатися місце під тротуар. Запит адресовано ДАІ, міському голові, санстанції, пожежникам – відповіді поки що нема. Відверто кажучи, я не фіксую всіх справ, та й комусь вдається допомогти одразу. Звертаються люди до мене і в приймальню (на моєму робочому місці в офісі на вулиці Підгаєцькій, 3), і телефонують, і пишуть листи.
– Із якими проханнями найчастіше доводиться розбиратись?
– Із різними проблемами. Здається, зараз менше просять матеріальної допомоги. Просто люди починають усвідомлювати, що функція депутата не полягає у благодійництві. Якщо він має можливість, то допомагає, але всім же не зарадиш.
– Втім, маємо ж у Луцьку благодійників серед депутатів.
– Якщо депутат має благодійний фонд, то люди мають звертатись до фонду. Після останнього інтерв’ю до мене приходили люди, що от «ви даєте матеріальну допомогу». У мене особисто благодійного фонду нема, та я намагаюсь допомагати цілеспрямовано. Є перевірені громадські організації, котрі себе добре зарекомендували і з якими ми співпрацюємо постійно. Зокрема, підтримуємо заходи «Молодіжної платформи», наприклад, надаємо вантажну машину, купуємо мішки на їхні акції з прибирання. Виділяємо кошти громадським організаціям, які проводять благодійні акції для дітей, наприклад, «Серце до серця». Буває, батьки звертаються з проханням фінансово посприяти лікуванню їхніх дітей. Але коли ми про цих людей нічого не знаємо, то зазвичай гроші не даємо, тому що на цьому часто нині спекулюють. При особистій зустрічі з ними вирішується, чим можна допомогти.
– У вашій програмі, як кандидата в депутати міської ради, зазначається, що місто гостро потребує реформування системи житлово-комунального господарства. Що конкретно варто змінити, на ваш погляд? Чи вдалося свої ідеї втілити за час депутатства?
– У комунальну комісію я не потрапив, бо ввійти туди охочих було багато. Важко насправді якось вплинути на реформування житлово-комунальної сфери, але я бачу створення ОСББ як нормальний вихід у цьому випадку. Біля мого помешкання є ОСББ, я сам голова об’єднання співвласників у нашому 8-квартирному домі на вулиці Коперника. Знаю багатьох активних голів ОСББ, які отримали кредити на свої будинки, утеплили їх, відремонтували дахи, поміняли техніку, індивідуальні котли поставили. Тобто це досить добрий шлях реформування ЖКГ. Радянський Союз закінчився, а люди ще думають, що хтось про них буде дбати. Насправді ж тільки сам за себе можеш відповідати і піклуватися про власний дім. У разі створення ОСББ кошти на утримання будинку залишаються в об’єднанні, і як їх витрачати, вирішують спільно мешканці з обраним ними головою.
– Як голова ОСББ, розкажіть про плюси і мінуси існування такої структури. Адже чимало лучан, особливо тих, хто живе у «хрущовках», не наважуються всім домом пускатись у самостійне комунальне плавання. Є боязнь, що в разі заснування об’єднання на їхні плечі впадуть всі проблеми з комунікаціями, капітальним ремонтом, тріщинами у стінах, підтопленими підвалами, з чим вони не дадуть собі ради.
– Мене переобрали на голову рік тому, а саме ОСББ у нас є від часу введення будинку в експлуатацію, це десь років 10-15. Я вважаю, що створювати такі об’єднання варто всім мешканцям, тому що зараз є дуже багато державних та місцевих програм, які сприяють передусім ОСББ. Мені здається, що сподіватися на виділення містом коштів на капітальний ремонт будинків безпідставно. От скільки капітально відремонтовано минулого року? Ніскільки. Тому чекати на це нерозумно. А кожен господар квартири виплачує певну суму на утримання будинку. За ці кошти можна принаймні двері поміняти, пофарбувати під’їзд. Мережі не переходять у відання ОСББ, крім внутрішньобудинкових, у цьому, я згодний, є певний ризик. Але знову ж таки існують програми щодо модернізації водопостачання й теплопостачання в будинку ОСББ, можна встановлювати ІТП (індивідуальні теплові пункти). От приклад гуртожитку на вулиці Карбишева: до ОСББ не було гарячої води, а як встановили ІТП, то з’явилося й опалення, і гаряча вода, і ще й економія на тарифі.
– У вашому ОСББ зібрані кошти на що спрямовуєте?
– У нас працює прибиральниця, певні ремонтні роботи проводимо час від часу, маємо зовнішнє освітлення і освітлення в під’їзді. При спільному рішенні купуємо вазони, висаджуємо квіти, фарбуємо паркан.
– І між собою мешканці не сваряться, погоджуються на все?
– Ну, всі ж ми живі люди. Бувають тертя, але це життя. Більша трудність у тім, що мало хто проявляє ініціативу. Думають, що комусь це більш потрібно, ніж їм особисто. Щодо мінусів в ОСББ, то, на мою думку, це залежить від людини, яку оберуть головою. Вона може неправильно керувати, не розуміти потреб мешканців, не обслуговувати добре будинок. Там, де керівник тямущий, взагалі не виникає питань. Я от працював з одним чоловіком, військовим пенсіонером (не знаю, він голова ОСББ чи кооперативу), то в нього дім нагадує режимний об’єкт. Він знає, що де лежить, хто куди заходить, все побілено, пофарбовано – дуже мені сподобалась його робота. ЖКП такого не зробить, у нього затратна адміністративна машина, де потрібно юриста, секретаря, водія, охоронців і так далі. На мій погляд, жеки працювали б ефективно, якби між ними була змагальність за обслуговування будинків. Коли мешканці змогли би вибрати будь-який ЖКП, аби надавав їм послуги, тоді, напевно, комунальники по-іншому мислили б. Але, зрештою, ми чи не на кожній сесії передаємо якийсь дім на баланс ОСББ. Процес іде, і думаю, у всіх житлових будинках постануть об’єднання співвласників, бо іншого шляху просто немає. А як подобається ЖКП – наймайте його, тоді й ціна буде конкурентна на комунальні послуги.
– Окрім створення ОСББ, яку проблему житлово-комунального господарства у місті бачите нагальною?
– Мені здається, що потрібно активно займатися енергозбереженням на всіх комунальних об’єктах (зокрема, в лікарнях і навчальних закладах), за утримання яких платить громада. Тому що підприємець завжди зацікавлений в економії і при здорожчанні газу в кілька разів він реагує автоматично: міняє вікна, встановлює котли на твердому паливі, утепляє офіс. А в наших комунальних установах такої реакції важко домогтися. Добре, що минулого року замінили вікна у спортивних і актових залах шкіл. Напевно, у цьому напрямі треба далі просуватись і думати про утеплення дитячих садочків. Суму витрачають на їхнє опалення дуже велику – десь в межах 10% від усього міського бюджету! Така розкіш «непідйомна» для бідної скарбниці. Ми, звичайно, рухаємось в напрямі енергозбереження, але дуже повільно.
– Зважаючи на політичні нюанси і бюджетні труднощі в Україні, яким бачите 2014 рік для Луцька?
– Я по натурі оптиміст. Думаю, все буде нормально. Місто наше спокійне, люди врівноважені. Сподіваюсь, ми ухвалимо нормальний бюджет. Були труднощі з казначейством, але ж всі отримали зарплати й пенсії до кінця року, і з багатьма постачальниками розрахувалися. Тобто біди не сталося. За різними прогнозами, 2014-й має стати роком зростання світової економіки, то, думаю, й наша буде підніматися. Минулий рік у нас був гірший через складну зиму – 15 квітня ще лежав сніг. І ми втратили майже чотири місяці роботи. Будівельники не могли працювати, і я на своїй роботі не міг нічого вдіяти, тож ми почали нормально працювати тільки у травні. Через те на нашому підприємстві результат був меншим, ніж очікувалось. Надіюсь, цього року погода нам не заважатиме, і все в Луцьку буде добре.
Вела розмову Ольга ХАРІВ
