Вікторія Голобородько,
приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу
Нотаріальні документи зі США — «кіт у мішку»?
Наша правова система є для нас звичною та органічною. Проте кожен юрист знає про існування інших правових систем з доволі відмінними, а іноді навіть і протилежними рисами та принципами. Не є виключенням організація інституту нотаріату.
Україна відноситься до країн з латинським типом нотаріату, основними рисами якого є: публічний статус нотаріуса, високі вимоги до представників цієї професії (вища юридична освіта, тривалий трудовий стаж у сфері права, проходження стажування, складання іспиту, постійне підвищення кваліфікації та інше) та високий рівень відповідальності. До нотаріуса звертаються як до кваліфікованого, неупередженого юридичного радника.
Законодавством встановлено суворі правила вчинення нотаріальних дій та жорсткі вимоги до змісту нотаріально оформлюваного документа. Нотаріальне оформлення — це гарантія законності та надання документу особливого статусу.
Сполучені Штати Америки є країною з англосаксонським типом нотаріату. Проте поняття «публічний нотаріус» (notary public) в США суттєво відрізняється від аналогічного поняття у Великобританії (в якій теж існує англосаксонський нотаріат). Публічний нотаріус в США — це звичайний комерсант, якому на певний строк (частіше 4–5 років) видана ліцензія на використання печатки задля підтвердження простих дій.
Для того щоб стати публічним нотаріусом, не вимагається наявність вищої освіти. Людина, яка бажає стати публічним нотаріусом, повинна:
бути громадянином США або постійно легально проживати в США;
подати заяву на отримання відповідної ліцензії;
не бути засудженою за кримінальне правопорушення;
в деяких штатах — прослухати курс із підготовки та/або скласти неважкий іспит, а в більшості штатів не вимагається й цього.
Американські публічні нотаріуси виконують суто «технічні» функції: вони засвідчують справжність підписів та ідентичність копій з оригіналами документів. При цьому перевірка змісту поданого документа не входить до їх компетенції. Тобто публічні нотаріуси в більшості випадків навіть не читають документ, на якому засвідчують справжність підписів: він може бути складений юридично неграмотно, мовою, якої нотаріус не розуміє, суперечити законодавству, містити незаповнені місця, які згодом можуть бути заповнені будь-якою інформацією, і т. д.
Публічним нотаріусам прямо заборонено надавати правові консультації щодо оформлення й складання документів. Така діяльність є юридичною, і право займатися нею мають лише адвокати (lawyer).
Відповідний і рівень платні за нотаріальні послуги в США: у багатьох штатах встановлений максимальний розмір плати в 10 доларів США.
Класичні для нашої правової системи нотаріальні функції (професійна кваліфікована участь в укладенні угод та оформленні документів) в Сполучених Штатах Америки виконують чиновники та адвокати. Отже, лише документи, складені за їх участю, мають таку ж гарантію законності, яку в Україні мають нотаріально оформлені документи.
В деяких штатах навіть заборонено перекладати словосполучення «notary public» на інші мови через те, що іноземні громадяни, а іноді державні органи та посадові особи інших країн стають жертвами омани, викликаної таким різним підходом до професії нотаріуса.
Така ситуація погіршується ще й тим, що документи, засвідчені таким чином американським публічним нотаріусом, без будь-яких додаткових процедур можуть бути легалізовані для дії за кордоном. Навіть не дивлячись на той факт, що нотаріальне засвідчення справжності підпису на документі в цьому випадку зовсім не гарантує належної якості та законності змісту цього документа. Такий стан речей є неприпустимим для України, але є нормою для Сполучених Штатів Америки.
Лише у двох шатах у США (Флорида і Алабама) існують «цивільні нотаріуси» (civil law notary), які є нотаріусами латинського типу — є професійними юристами та мають відповідні повноваження. Окремо слід відмітити Луїзіану, де нотаріуси хоч і називаються «публічними», але, по суті, мають такий же статус і повноваження, як «цивільні нотаріуси».
На жаль, вказаним особливостям нотаріальних документів із США в Україні зовсім не приділяється увага. Тому більшість юристів (в тому числі нотаріусів) не підозрюють, що документ, на якому засвідчено справжність підпису американським публічним нотаріусом, є «котом у мішку». Постає питання: чи маємо право ми, нотаріуси України, приймати такі документи для вчинення нотаріальних дій?
