АВТОПОРТРЕТИ ОЛЕКСАНДРА БОГОМАЗОВА
У рецензії на цю книгу кандидата мистецтвознавства Оксани СТОРЧАЙ йдеться:
«О. Кашуба-Вольвач розглядає серію автопортретів Олександра Богомазова, створених протягом 1907–1922 років. Цей період охоплює майже половину мистецького життя художника і яскраво відображає розвиток усіх його етапів творчості: від імпресіоністичного автопортрету 1906 року до автопортретів виконаних у вільній манері постімпресіонізму з кульмінаційним графічним автопортретом кубофутуристичного зразку 1914/1915 року.
Дослідження авторки автопортретної серії О. Богомазова з точки зору погляду художника на самого себе, його пошуків у мистецтві, глибокого аналізу взаємовідношення художника із суспільством дозволяє О. Кашубі-Вольвач вибудувати своєрідний щоденник творчого життя художника. Його автопортрети це своєрідна автобіографія в рисунку і живописі митця. «Зібрані в цій книжці автопортрети, — зазначає О. Кашуба-Вольвач, — створено в різний час, вони відмінні за стилістикою, духовними імпульсами та життєвими подіями, що їх спричинили. Знайомство з ними підводить глядача до тонкої і делікатної сфери, якою є емоційний стан творця в моменти його творчих злетів і болісних поневірянь на шляху до особистого щастя та мистецьких досягнень. Художник звертався до себе як до моделі на зламах своєї людської та творчої долі, тож і ця частина його доробку відбиває еволюцію стилістичних напрямів, що прокладали собі шлях в українському мистецтві початку ХХ століття».
О. Кашуба-Вольвач блискуче досліджує розвиток та трансформацію стилів у творчості Богомазова на його автопортретах – від ранніх імпресіоністичних впливів до формування особистої кубофутуристичної пластики художника. Разом з тим, аналізуючи автопортрети художника, дослідниця вдало співвідносить їх із фотографічними зображеннями художника відповідних років, розкриває, як сам Богомазов оцінював себе на певних етапах свого життєвого шляху.
Вперше у вивченні творчості Олександра Богомазова була зроблена класифікація його автопортретів: автопортрет-сповідь, автопортрет-самопізнання, автопортрет-маніфест. Особливої уваги заслуговує фаховий мистецтвознавчий аналіз творів художника та ґрунтовна наукова робота з атрибуцій творів Богомазова (уточнення назв, графічних технік, часу і місця створення). Безумовно, із достоїнств книги, яке варте на окрему увагу, є чудово складений науковий апарат.
У монографічному дослідженні О. Кашуба-Вольвач розкрила ще один аспект автопортретів Богомазова – літературний. Це вірші, листи та щоденникові записи художника про свій внутрішній стан, відчуття, бачення світу: «в щоденникових записах, літературних творах, приватних листах, адресованих переважно близьким людям, — пише авторка, — художник відверто висловлює свої думки та настрої. Інколи нашвидкуруч занотовані, інколи ретельно опрацьовані тексти є документами глибинного самодослідження, щирої сповіді перед самим собою, і дослідження всієї сукупності написаного виявляє ще один, надзвичайно цілісний, варіант богомазівського автопортрета – літературний». Збережені численні рукописи митця стають сьогодні цінним джерелом для вивчення його життєвого і творчого шляху.
Кашуби-Вольвач є і залучення всього наявного ілюстративного матеріалу – графічних і живописних автопортретів різних років, індивідуальних та групових фотографій Богомазова і єдиного відомого на сьогодні портрета Богомазова роботи П. Наумова (переважна більшість з них друкується вперше).
Кашуби-Вольвач написана доброю мовою, читається із легкістю і великим задоволенням».
У рецензії на цю книгу доктора мистецтвознавства Андрія ПУЧКОВА йдеться:
«Монографія … присвячена надзвичайно цікавій частині творчої спадщини художника, що майже невідома широкому загалу глядачів. Велика частина їх ніколи не експонувалася за його життя, й лише порівняно недавно деякі з них з’явилися на сучасних виставках, присвячених творчості Богомазова. Зібрані в цьому дослідженні автопортрети створено в різний час, відмінні за стилістикою виконання, вони знайомлять глядача з тонкою та делікатною сферою, якою є емоційний стан творця за часів його творчих злетів і болісних поневірянь у пошуку особистого щастя.
У монографії О. Д. Кашуби-Вольвач автопортрети Богомазова розглядаються в контексті біографічних фактів і творчого зростання художника – зауважимо принагідно, що це у вітчизняному мистецтвознавстві зроблено вперше. У роботі розкривається ще одна сторона творчої натури художника: літературний автопортрет Олександра Богомазова – не менш яскравий, а можливо, й більш рельєфний, ніж створені олівцем чи пензлем.
Презентоване дослідження позначене повнотою охоплення матеріалу, глибоким аналізом становлення й розвитку творчого стилю Олександра Богомазова, розгляду його на тлі культурного і мистецького життя міста, і вже це свідчить про наукову цінність порушеної автором теми. На жаль, дотепер в українському мистецтвознавстві не має видання із повним життєписом та аналізом творчості О. Богомазова.
О. Д. Кашуба-Вольвач зібрала, систематизувала й докладно проаналізувала величезний корпус документально-архівного, джерельного, фактографічного й мистецького матеріалу, зробила атрибуції робіт Богомазова, уточнила біографічні данні художника. Робота написана головним чином на основі архівного матеріалу, який вводиться до наукового обігу.
Матеріали й теоретичні положення монографії О. Д. Кашуби-Вольвач можуть бути використані при написанні нової версії історії українського мистецтва, різноманітних енциклопедичних видань, підручників і навчальних посібників, а також при викладанні курсу історії українського мистецтвознавства».
