Тема: Стандартні програмні засоби ОС Windows. Internet

Лабораторна робота №5 (2 години)

Тема: Стандартні програмні засоби ОС Windows. Internet.

Мета: Розібратися з поняттями: Інтеграція ПК. Засоби зв‘язку. Internet. Internet Explorer. Поняття про WEB, FTP, E-mail.

План роботи

Ознайомитися з загальними теоретичними відомостями

Розібратися з основними теоретичними поняттями про службові програми Windows для роботи з глобальною мережею Internet

На занятті розібратися з призначенням, класифікацією, головними поняттями, інтерфейсом браузера ОС Windows Internet Explorer

Користуючись пошуковими системами України (http://,http:// та http:///) знайти інформацію про структуру Інтернету та браузери різних типів, опис протоколів Інтернету (як російською так і українською мовою)

Підготувати в редакторі WordPad звіт з описом браузера ОС Windows Internet Explorer з копіями екранів меню, включеними фрагментами знайденої інформації з копіями екранів результатів пошуку. Знайти в Iнтернеті інформацію про навчальні заклади України, де є ваша спеціальність та додати до опису копії екранів

На почті Hotmail () в розділі Контакти створити контакти всіх партнерів по групі

Розібратися з методами створення запису блогу та підготувати звіт (відповіді на контрольні запитання в вигляді запису блогу), встановити категорію записів "1 семестр"

В процесі самостійної роботи підключити до структури Windows Live як соціальну мережу Wordpress власний блог. Розібратися з Редактором блогів Windows Live

Питання самоконтролю

Поняття про Internet

Головні принципи роботи глобальних комп'ютерних мереж

Поняття про протоколи в мережі Internet

Порівняння протоколів

Головні можливості програм-браузерів

Загальні теоретичні відомості

Internet — величезна глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7—10%. Internet утворює ядро, яке забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.

Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокутують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є відпрацьованими і добре зарекомендованими інформаційними технологіями великої мережі в корпоративних мережах і навіть в дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу.

При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, багатьох європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити свою рекламу, яка вмить розійдеться по всьому світу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон.

Електронна пошта — найпоширеніша послуга мережі Internet. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік. Вартість пересилання листа електронною поштою значно нижча за пересилання звичайного листа. Крім того, повідомлення, передане електронною поштою, досягає адресата протягом кількох хвилин, тоді як звичайний лист він одержує через кілька днів, а то і тижнів.

Стандарти Internet забезпечують можливість групової роботи над спільним проектом за допомогою електронної пошти, гіпертекстових документів (служба WWW), а також за допомогою теле-, аудіо - і навіть відеоконференцій в реальному масштабі часу.

Для забезпечення інформаційної безпеки в мережі застосовуються різні протоколи шифрування конфіденційної інформації, електронні підписи, сертифікація інформації. Заборона на несанкціоноване переміщення даних між локальною мережею підприємства і глобальною мережею може забезпечуватися спеціальними комп'ютерами або програмами (брандмауерами).

Сьогодні Internet відчуває період підйому багато в чому завдяки активній підтримці з боку урядів європейських країн і США. У першій половині 90-х років XX ст. у США виділялося близько 1—2 млрд. доларів щорічно на створення нової мережної інфраструктури. Дослідження в галузі мережних комунікацій фінансуються також урядами Великобританії, Швеції, Фінляндії, Німеччини. Однак державне фінансування — лише невелика частка коштів, оскільки все більш помітною в останні роки стає «комерціалізація» мережі (очікується, що 80—90% коштів надходитимуть з приватного сектора).

ОСОБЛИВОСТІ АПАРАТНИХ ЗАСОБІВ І ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ПРОТОКОЛИ TCP/IP

Як уже зазначалося, Internet є мережею з десятками мільйонів комп'ютерів, сполучених між собою каналами передачі даних.

Топологія мережі (геометрична схема сполучення комп'ютерів у мережу) має комірчастий вигляд і визначається в основному географічним положенням вузлів та особливостями комунікаційної системи. Структура мережі Internet невпинно змінюється, приєднуються нові вузли, припиняють роботу деякі старі. У мережі працюють машини різних типів: від супер-ЕОМ до простих ПК. Канали зв'язку також різні: від високошвидкісних до стандартних телефонних. Кількість вузлів мережі перевищила 30 млн., кількість користувачів — 120 млн. і все це продовжує зростати.

Висока вартість каналів передачі даних приводить до того, що швидкість обміну даними стає критичним фактором, визначаючи більшість інших параметрів мережі, таких як розподіл функцій між вузлами, характеристики апаратури, методи і програмне забезпечення, яке використовується для зв'язку між вузлами, і т. д. Приєднання робочих станцій до серверів мережі, як правило, здійснюється найдешевшими каналами (виділеними телефонними або телефонними, які комутуються), а швидкість обміну даними становить всього кілька кілобайтів за секунду. Вузлові машини (сервери), як правило, зв'язані між собою та інформаційними серверами високошвидкісними каналами зв'язку (оптоволоконними, радіорелейними, космічними тощо) зі швидкістю обміну в сотні мегабайтів за секунду і вище.

Програмне забезпечення серверів і робочих станцій глобальних обчислювальних мереж розрізняється дуже істотно як за функціями, так і за обсягом.

Основним завданням, що вирішується під час створення таких неоднорідних комп'ютерних мереж, є забезпечення сумісності обладнання за електричними та механічними характеристиками і забезпечення сумісності програм та даних за системою кодування і форматом.

Вирішення цього завдання в мережі Internet ґрунтується на моделі взаємодії відкритих систем (OSI). Відповідно до цієї моделі стандартизація апаратури і програмного забезпечення в мережі Internet проводиться на підставі протоколів, що утворюють ієрархічну систему правил взаємодії. Як і в усякій іншій мережі, в Internet можуть використовуватися до семи рівнів взаємодії між комп'ютерами.

Основну властивість — можливість передачі даних по ланцюжку від одного вузла до іншого при аморфній структурі, що постійно змінюється, і величезній кількості вузлів мережа Internet успадкувала у вигляді протоколів TCP/IP від мережі ARPANET. Це була мережа військових і дослідницьких установ США (1969 p.), яка відповідала підвищеним вимогам щодо живучості в умовах ядерної війни (масовий вихід з ладу вузлів і ліній зв'язку). Завдяки вдалим рішенням, можливості об'єднувати не тільки окремі ЕОМ, а й мережі, дія яких ґрунтується на інших протоколах, а також доброму фінансуванню з боку Національного наукового фонду США (до 1995 р. фінансував основні канали зв'язку й адміністративні структури) вона трансформувалася в те, що зараз називають Internet. Взагалі термін TCP/IP означає все, що пов'язано з протоколами взаємодії між комп'ютерами в мережі Internet. Свою назву протокол TCP/IP дістав від двох протоколів. Це Transmission Control Protocol (TCP) — протокол транспортного рівня, що визначає, як відбувається передача інформації, та Internet Protocol (IP) — адресний протокол мережного рівня, що визначає, куди передається інформація.

Протокол TCP. Згідно з протоколом TCP дані, які відправляються, "нарізуються" на невеликі пакети, після чого кожний пакет маркується так, щоб у ньому були адреси одержувача та відправника, а також інші дані, необхідні для правильного збирання документа на комп'ютері одержувача.

Протокол IP. Його суть полягає в тому, що в кожного користувача Internet має бути своя унікальна адреса (IP-адреса). Ця адреса виражається чотирма байтами, наприклад 104.17.126.10. Структура IP-адреси організована так, що кожний комп'ютер, через який проходить пакет, може за цими чотирма числами визначити маршрут відправлення пакетів у даний момент з урахуванням умов зв'язку і пропускної здатності лінії. Взагалі пакети можуть передаватися незалежно один від одного по різних лініях зв'язку. Незважаючи на те, що в мережі Internet використовуються й інші протоколи, її часто називають ТСР/ІР - мережею, оскільки ці два протоколи, безумовно, є найважливішими.

ОСНОВНІ МЕРЕЖНІ СЕРВІСИ. Протоколи TCP/IP вирішують проблему транспортування пакетів, їх вміст може бути різним (дані користувача, службова інформація). Пакети переміщуються від вузла до вузла, утворюючи нижній рівень функціонування мережі.

Наповнення пакетів даними здійснюється програмами верхнього рівня, з якими працює користувач. Саме ці програми визначають для користувача його можливості в мережі. Розробляються вони на підставі єдиних правил (прикладних протоколів) і називаються сервісами (службами, послугами) Internet.

Практично всі послуги мережі побудовані на принципі «клієнт—сервер». Сервер (у мережі Internet) — це комп'ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги. Клієнт — прикладна програма, завантажена в комп'ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього.

Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. В міру розвитку мережі з'являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів.

Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Internet, необхідно встановити на комп'ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби.

Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows, а також до складу програм-броузерів, наприклад Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Розглянемо деякі сервіси, які забезпечує Internet. Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Пізніше він був доповнений протоколами Gopher і програмами Archie для забезпечення пошуку даних. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок з віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер.

Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як "гостьові" ім'я і пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації. Велику популярність у користувачів завоювала клієнтська програма CuteFTP, що забезпечує зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу.

Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.

Електронна пошта (E-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Internet-сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності:

• реалізується дешеве і майже моментальне розсилання;

• не витрачається час на візити до посадових осіб з дрібних питань;

• "електронний" лист до керівника з більшою ймовірністю буде прочитаний ним особисто;

• пишуча людина не відчуває себе настирливою;

• не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання;

• дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення;

• архів листування зберігається в комп'ютері в зручному вигляді;

• можна задавати списки розсилки, псевдоніми (alias), вести адресні записники;

• можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви тощо).

Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп'ютер адресата.

Серед клієнтських поштових програм можна виділити Outlook Express, TheBat!, Eudora Pro.

Сервіс Mail Lists (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів ОТ і т. д.).

Сервіс Usenet (групи новини або телеконференції). Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи.

Багато які кваліфіковані фахівці світу (економісти, конструктори, вчені, інженери, лікарі, педагоги, юристи, письменники, журналісти, програмісти та ін.) регулярно переглядають повідомлення телеконференцій у групах, що стосуються їхньої сфери діяльності. Такий перегляд називається моніторингом інформації. Регулярний моніторинг дає змогу фахівцям точно знати, що нового відбувається в світі з їх спеціальності, які проблеми непокоять велику масу людей і на що треба звернути особливу увагу в своїй роботі. Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми, наприклад Microsoft Internet News, Outlook Express.

Сервіс WWW (World Wide Web — всесвітня павутина). WWW — це єдиний інформаційний простір, який складається з сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються у Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (жаргонний термін — Web-сайт, або просто сайт).

Web-сторінка — це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки — HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об'єкти. Найважливішою рисою Web-сторінок є гіперпосилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із рисунком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіпер-посиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи.

Таким чином, сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення (так звана інформаційна ноосфера). Для передачі інформації у WWW використовується протокол http (hypertext transfer protocol — протокол передачі гіпертексту).

Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм броузерів (віл слова «to browse» — переглядати). Найпопулярнішими Web-броузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer, OPERA.

Сервіс IRC (Internet Relay Chat). Він забезпечує проведення телеконференцій в реальному часі. Переваги: можна анонімно поговорити на цікаву тему або швидко одержати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом.

Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад програми mIRC і mIRC32 для Windows.

Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особистого спілкування персоналу фірм у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад.

Служба ICQ. Вона призначена для пошуку мережної IP-адреси людини, комп'ютер якої приєднано в даний момент до мережі Internet. Назва служби є акронімом виразу І seek you — я тебе шукаю. Необхідність в подібній послузі пов'язана з тим, що більшість користувачів не мають постійної IP-адреси, їм видається динамічна IP-адреса, що діє тільки протягом цього сеансу. Цю адресу видає той сервер, через який відбувається приєднання. У різних сеансах динамічна IP-адреса може бути різною, причому заздалегідь невідомо якою.

При кожному приєднанні до мережі Internet програма ICQ, встановлена на комп'ютері користувача, визначає поточну IP-адресу і повідомляє його центральній службі, яка, в свою чергу, оповіщає партнерів користувача. Далі партнери (якщо вони також є клієнтами цієї служби) можуть встановити з користувачем прямий зв'язок. Після встановлення контакту зв'язок відбувається в режимі, аналогічному сервісу IRC.

Сервіс Telnet (віддалений доступ). Він дає можливість абоненту працювати на будь-якій ЕОМ мережі Internet, як на своїй власній. Часто використовується режим роботи — доступ до віддаленого сервера бази даних. У минулому цей сервіс також широко використовувався для проведення складних математичних розрахунків на віддалених супер-ЕОМ.

У наші дні у зв'язку з швидким збільшенням обчислювальної потужності ПК необхідність у подібній послузі скоротилася, але служби Telnet у мережі Internet продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об'єктами, наприклад телескопами, відеокамерами, промисловими роботами. Прикладом програми, що реалізує доступ до Telnet-сервісу, може бути програма Net Term.

Крім розглянутих сервісів, є ряд інших, наприклад MUD — гра з багатьма користувачами; DNS — службовий сервіс доменних імен.

У міру розвитку мережі її сервіси вдосконалюються, з'являються нові, деякі поступово старіють і перестають використовуватися.

Найближчим часом плануються: впровадження таких сервісів, як Real Audio та Real Video; приєднання до мережі через кабельні мережі телебачення; Web-телефонія; застосування інтерактивних Web-сторінок, які стануть виконувати функції не тільки бази даних, а й функції програм, і багато що інше.

ДОСТУП КОРИСТУВАЧІВ ДО МЕРЕЖІ INTERNET

Приєднання до мережі Internet

Для роботи в мережі необхідно:

• фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі Internet;

• одержати IP-адресу на постійній або тимчасовій основі;

• встановити і настроїти програмне забезпечення — програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдери.

Провайдер — це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Internet.

Як правило, провайдер має постійно ввімкнений досить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата тощо). Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настройки з'єднання (ідентифікатори, номери телефонів, паролі тощо).

Як правило, користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до мережі Internet через свою ЛОМ. На один із комп'ютерів локальної мережі покладається вирішення завдань proxy-сервера — управління локальною мережею і виконання функцій "посередника" між комп'ютерами користувачів та мережею Internet (proxy — представник, довірена особа). Всі технічні й організаційні питання взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Internet.

Комп'ютер провайдера може виконувати функції хост-машини або звертатися до більш потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Internet через високопродуктивний канал передачі даних — магістраль.

Хост-машина (від англ. host — господар) — це комп'ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи повний набір протоколів усіх семи рівнів моделі OS І. Крім мережних функцій, хост-машина може виконувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчислення).

Деякі хост-машини можуть виконувати функції шлюзів — апаратних і програмних засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад між мережею Internet та мережами FidoNet, BitNet CompuServe й ін. Роль шлюзу між мережею Internet і локальною мережею типу DECNet відіграє proxy-сервер.

Система адрес у мережі Internet

Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла.

На рівні мережних протоколів для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить розглянута раніше IP-адреса (чотирибайтне число). Перші її два байти визначають адресу підмережі, а два інших — адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд.

Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) — послідовність імен доменів, сполучених точками: , *****, itl. , raix. і т. д.

Домен — група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою, (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні розташовано домени США і початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.

Нижче наведено доменні імена деяких країн та організацій:

us — США

ch — Швейцарія

au — Австралія

fr — Франція

se — Швеція

hu — Угорщина

са — Канада

jp — Японія

ru — Росія

dk — Данія

hk — Гонконг

ua — Україна

de — Німеччина

fi — Фінляндія

com — комерційні організації

edu — навчальні заклади

gov — урядові установи

mil — військові установи

net — постачальники мережних послуг

prg — неприбуткові організації

int — міжнародні організації

Слід зазначити, що IP та DNS — різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен в IP-адресу служить уже згаданий сервіс DNS.

Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator — уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з трьох частин:

1) зазначення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть двокрапка «:» і два знаки «/» (коса риска):

2) зазначення DNS імені комп'ютера: http://www. itl. ...;

3) зазначення повного шляху доступу до файла на даному комп'ютері:

http://www. itl. /Files/ArcMv/pagel. html або ftp:///pub/book. zip

Як роздільник у повному імені використовується знак «/». Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними.

В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака «@» та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача.