ДЗЕГА В. Д.,
директор Степанівської ЗОШ
Драбівського району
ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНКИАМИ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ
Реформи в освітній галузі поступово змінюють характер педагогічних процесів в Україні. Але інтенсивність реформ, нажаль, ще не однакова в міських та сільських школах. Тому на часі постало питання повернення обличчям до проблем сільської освіти в Україні і в тому числі до необхідності створення нової моделі організаційно-методичного забезпечення роботи з педагогічними працівниками сільської школи як за змістом, так і за структурою та функціями. Специфіка умов роботи сільської школи визначається цілим рядом об’єктивних факторів, які мають свій вплив на результати і процес навчання і виховання школярів. На нашу думку, це перш за все малокомплектність та малонаповнюваність сільських шкіл. Ця риса характерна в даний час для сільських загальноосвітніх шкіл України. Так в одному з найбільших адміністративних районів Черкащини Драбівському станом на 1 листопада 2003 року середня наповнюваність класів становила 15,2 учнів, а до малокомплектних чи малонаповнюваних можна зарахувати 19 шкіл з 35.
На думку черкаських науковців, членів творчої групи „Сільська малокомплектна школа” тип школи з малою наповненістю учнями визнають такі чинники : „Максимальна кількість дітей одного віку в селі, співвідношення між кількістю дітей одного віку та формою наповненості класів, розподіл дітей у паралелях школи, загальна кількість дітей у школі, кількість класів-комплектів”. А школу варто вважати малокомплектною не лише ту школу, в якій відсутній певний комплект класів, а й таку, в якій функціонують усі класи, але їх наповнюваність становить 5-12 учнів.” 1
Тому забезпечення оптимальної організаційної і методичної роботи з педагогами сільської школи є проблемою актуальною і почасти багато в чому невирішеною.
Ми бачимо суть проблеми у створенні певної системи організаційно-методичної роботи, а це успішний і впевнений крок на шляху до удосконалення навчально-виховного процесу у сільській школі, особливо малонаповнюваній (надалі поняття „сільська школа”, „малонаповнювана сільська школа”, „малокомплектна школа” вважатимемо ідентичними, так як проблеми багато в чому носять спільний характер), функціонування безперервної методичної підготовки вчителів сільської школи на місцях у міжкурсовий період, підготовки вчителя до роботи в умовах малонаповнюваності.
На проблему функціонування сільських шкіл, вірніше б сказати існування, а якщо мовити ще жорсткіше, то виживання в кінці-кінців у державі звернули увагу. У Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України визначено й стратегію розвитку та перспективи сільської освіти України. Але втрати, яких зазнала освіта на селі у 90-ті роки відновити не так легко. Це і занепад освітньо-мистецького середовища (руйнування і закриття клубів, бібліотек, дитячих дошкільних установ, музеїв), через соціальну нестабільність, економічні негаразди, практично зупинився процес забезпечення кваліфікованими кадрами з числа випускників вузів почався відтік кадрів із сільських шкіл, сільські педагоги втратили основний підмурок для становлення професійної майстерності – уміння „відчути себе дослідником”. Видатний педагог радить організаторові освіти : „Якщо ви хочете, щоб педагогічна робота приносила вчителеві радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворювалося в нудну, одноманітну повинність, введіть кожного вчителя на щасливу стежину дослідження. Стає майстром педагогічної праці, звичайно, той хто відчув себе дослідником...” 2
Проблему організаційно-методичного забезпечення роботи з педагогічними працівниками сільської школи вважаємо теж актуальною.
Серед досліджень, у яких у певній мірі розглядаються питання організаційно-методичної роботи в сільській школі відзначаємо дисертацію Манжелій Н. М. „Педагогічні умови функціонування сільських навчально-виховних комплексів „школа-дитячий садок”, де визначаються особливості співіснування освіти на селі у навчальних комплексах „школа-дошкільний навчальний заклад”, як одному із шляхів виходу із кризового стану у час демографічного катаклізму.
Кузьмінський А. І. у своїй науковій роботі „Організаційно-педагогічні основи безперервної освіти педагогічних кадрів” наголошує, що так як освітній заклад є підсистемою безперервної освіти, то „система такої освіти повинна... розглядатися за віковими станами, тобто по вертикалі..., а також поняття системи безперервної освіти повинно бути розкритим і по горизонталі, з точки зору зв’язків між організаційними формами, методами, засобами, їх спільністю за змістом, складом учасників, економічними і соціальними факторами”.3 Проблеми „безперервного” підвищення свого професійного рівня сьогодні надзвичайно важливі для педагога сільської школи.
Заслуговують на увагу статті „Збірника наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту” за 2002 рік, № 6, де розглядаються соціально-педагогічні проблеми підготовки педагогічних кадрів для сільських шкіл, методичні рекомендації „Шляхи вдосконалення навчально-виховної роботи в сільській малокомплектній школі”, „Планування навчально-виховної роботи в СМШ”, підготовлені авторським колективом науковців Черкащини. Ґрунтовно висвітлені проблеми збереження та розвитку сільської школи у брошурі Леонтьєвої О. І. „Сільські школи : проблеми збереження та розвитку на початку ІІІ тисячоліття”. Суми : сум ДПУ ім. , 2000 р. Цікавими стосовно розвитку даної теми (організаційної і методичної роботи в сільській школі) є публікації „Проблеми сільської школи та шляхи їх реалізації”, „Педагогічна діагностика вчителя сільської школи : проблеми і надбання” (Постметодика.-1994.-№1), Савельєвої С. С., І. Проблеми малокомплектної школи/Початкова школа.-1991.-№8., Шабанової О. І. Організація методичної роботи в мало комплектній школі/ Початкова школа.-1991.-№11.-С.9-11., / З досвіду організації навчально-виховного процесу в сільській школі// Початкова школа.-2001.-№ 6. Психологічні аспекти функціонування сільської школи розглядаються у брошурі // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. К.: Вид. Науковий світ., 2002.-221 с.
Збільшення числа малонаповнюваних шкіл – це реалія сьогодення. І вона відображається на всіх аспектах діяльності сільської школи : педагогічних, психологічних, соціальних. Вважаємо, що модель організаційно-методичного забезпечення роботи з педагогічними працівниками сільської школи ще не вибудованою, а тому вирішення цієї проблеми є продуктивним. Коротко хотілося б зупинитися на причинах, які в цих умовах ускладнюють роботу учительського колективу сільської школи.
1. На сьогодні практично неможливим стало забезпечення в умовах малокомплетної школи викладання кожного навчального предмета педагогами спеціалістами так як через малу чисельність учнів, відсутність паралельних класів вчителі (щоб мати повне тижневе навантаження) змушені проводити уроки з предметів до викладання яких їх не готували у вузі. Понад 31% учителів викладають від 2-х до 5-ти навчальних предметів, які не відповідають їхньому фахові. Така професійна дезорієнтованість вчителів веде до зниження якості знань. В деяких школах адміністратор для того, щоб „виправити” статистику викладання предметів неспеціалістами, а також атестувати педагога дає такому учителеві 2-3 години читати за фахом, інші години можна назвати „нефаховими”. Ще років з 10 назад про такі факти можна було поговорити як про виняткові, а сьогодні – це, нажаль, закономірність для сільських шкіл. На такий крок дирекція змушена йти ще й через відсутність молодих педагогічних кадрів, які сьогодні не прагнуть йти працювати в сільські школи. Якщо в 1998 р. до Драбівського району прибуло 12, то в 2003 році тільки 5 молодих учителів.
2. Вкрай ускладнена робота по підвищенню професійного рівня педагогічних кадрів, так як по кожному із основних предметів є в кращому випадку один спеціаліст. Як наслідок в школі немає можливості для створення внутрішкільних предметних методичних об’єднань, як однієї з форм роботи по удосконаленню педагогічної майстерності.
В мало комплектній школі функціонує здебільшого одне методичне об’єднання, до якого входять всі вчителі школи, що практично унеможливлює вирішення проблем викладання окремих предметів чи хоча б предметів якогось циклу.
3. В малокомплектній школі, і особливо І-ІІ ст., значно складніше здійснювати оперативне і кваліфіковане керівництво всіма ділянками педагогічної роботи. В в’язку з тим, що штат адміністративно-управлінського апарату школи визначається в залежності від кількості учнів і числа класів всі адміністративні функції в таких навчальних закладах покладаються на директора; останній крім загального керівництва, повинен повсякчас займатися організацією занять, інспектувати весь навчально-виховний процес, керувати позакласною, методичною роботою, спрямовувати діяльність учителів, тому що якість навчально-виховної роботи СМШ в більшій мірі залежить від якості керівництва школою, ніж від рівня педагогічної майстерності вчителів.
4. Специфічні особливості в роботі сільської школи пов’язані з територіальною розпорошеністю населених пунктів шкільного мікрорайону, тобто з тим, що багато учнів і вчителів проживають на значній віддалі від місця навчальних занять. Радіус районів обслуговування сільської школи нерідко складає 6-7 км, а то й 10 км, тоді як радіус обслуговування міською школою складає до 3-х км.
За таких умов організація шкільної роботи поєднана з подоланням великих труднощів : робота по забезпеченню своєчасного відвідування учнями навчальних занять (регулярний підвіз, здійснення системи заходів педагогічного впливу на школярів у період їх перебування поза межами навчального закладу).
5. Віддаленість більшості сільських шкіл від науково-методичних і культурних центрів, а також від місця діяльності інших учительських колективів набагато ускладнює їх роботу по впровадженню в практику нових досягнень педагогічної науки, передового педагогічного досвіду, ускладнює процес самоосвіти учителів, заважає створенню необхідних передумов для постійного удосконалення професійної майстерності педагогічних кадрів.
6. Сільські вчителі в більшості випадків поки що не отримують систематичної допомоги, яка б у повному обсязі сприяла зросту їх загального культурного рівня і професійної майстерності. Методична допомога сільським учителям в основному здійснюється в 2-х формах : а) шляхом проведення 3-тижневих курсів підвищення кваліфікації (які кожний учитель може відвідувати не частіше ніж 1 раз на 5 років);
б) шляхом організації методичних занять в предметних секціях в період серпневої і січневої районних учительських конференцій. До форм допомоги сільському учителю можна віднести й дні райво безпосередньо на місцях, але такі зустрічі з методистами та інспекторами організовуються не частіше 1 разу на рік.
7. Не мають можливості сільські учителі постійно, в разі необхідності користуватися матеріалами районних методичних кабінетів, бібліотечним фондом, методичними розробками і т. д. Ось чому при пошукові шляхів подолання труднощів в навчально-виховному процесі, в удосконаленні своєї професійної майстерності учитель сільської школи вільно-невільно повинен розраховувати перш за все на допомогу свого колективу, на власні сили, інтуїцію і здогадки. І особливо це стосується вчителя-предметника сільської малокомплектної школи, який не має постійного контакту з іншими учителями, які ведуть той же навчальний предмет, не може поділитися своїми роздумами, отримати допомогу більш досвідченого колеги.
8. Ускладнює навчально-виховну роботу шкіл і відсутність у багатьох селах дошкільних навчальних закладів чи функціонування тільки однієї підготовчої групи з учнів 5-річного віку. Новий тип навчального закладу „школа-дошкільний навчальний заклад” – це вимушений шлях до „виживання” в умовах занепаду села.
9. В більшості учнів сільських шкіл практично відсутня мотиваційна навчальна діяльність. Адже завантаженість селян господарськими проблемами, веденням натурального „хозяйства” віддзеркалюється і на бажанні та й на можливостях дітей. Актуальність проблеми організаційно-методичного забезпечення педагогічних працівників визначається не тільки складними соціально-економічними умовами на селі, але й одночасно науково-технічним поступом у державі, розвоєм інформаційних та педагогічних технологій. Глибинний контраст у функціонуванні освітнього процесу в місті і в селі, який проявився за останнє десятиріччя змушує шукати шляхів розв’язання цього „гордієвого вузла”. Вихід ми бачимо у безперервному, а не хаотичному, частковому організаційно-методичному забезпеченні роботи з педагогічними працівниками, створенні замкненого кола організаційної і методичної роботи з сільськими учителями.
Вуз
ОІПОПП
Школа
Відрізок роботи з педагогічними кадрами „школа –ОІПОПП” (курси) на сьогодні не є, нажаль, безперервним. Причин цього явища надзвичайно багато. Метою нашої публікації є визначення проблем у організаційній і методичній діяльності у сільській школі. Аналіз і осмислення причини слабкості цієї ланки навчально-виховного процесу ще чекають на себе. Автор, працюючи 11 років у сільській малонаповнюваній школі, 6 з них – директором намагався розглянути проблеми з позицій безпосереднього учасника освітнього процесу сільської школи.
В зв’язку з важливістю проблем СМШ, підняттям питання функціонування і життєдіяльності школи на державному рівні, демографічною ситуацією, перепрофілюванням сільських навчальних закладів є потреба побудувати гнучку систему організаційно-методичної роботи з педагогічними працівниками. Адже стан сільської освіти все ще залишається провідним фактором економічного і соціального розвитку в державі, визначає якість культурного і національного поступу. Поняття організаційно-методичного забезпечення роботи з педагогічними працівниками сільської школи тісно пов’язана з функціоналізацією і демократизацією освіти.
Функціями організаційно-методичної роботи в сільській школі є :
- забезпечення можливості одержання методичної допомоги, підвищення кваліфікації, поглиблення освітнього рівня кожним сільським учителем неперервно;
- функціонування сільської освіти як реального об’єкту дослідження, конструктивної організації і управління.
Практична необхідність розробки теоретичних основ організаційно-методичного забезпечення роботи з педагогічними працівниками сільської школи, недостатня вивченість у наявній педагогічній літературі та малочисельна кількість рекомендацій для практичної діяльності зумовили нас звернутися до проблем, які постали сьогодні перед сільською школою взагалі та кожними учителем зокрема. Надалі використовуючи методи аналізу, дослідження, діагностування ми намагатимемося удосконалити і створити нову модель організаційно-методичного забезпечення роботи з педагогічними працівниками сільської школи та підвищення їх професійної кваліфікації.
ЛІТЕРАТУРА
1. І., , І. Проблеми малокомплектних шкіл // Сільська школа України.-2001.-№ 24
2. Сухомлинський і твори : в 5 томах.-К. Радянська школа., 1976.- Тс.
3. Кузьмінський А. І. Організаційно-педагогічні основи безперервної освіти педагогічних кадрів. Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького. К., 199с.
