Моніторинг якості освіти
Профорієнтаційна робота
Вступ
При сучасних темпах зміни умов, змісту і засобів праці необхідна систематична оперативна і довготривала професійна орієнтація, яка виступає важливою складовою неперервної освіти.
У нормативно-правових документах, зокрема у Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Законі України “Про загальну середню освіту”, виділено серед основних завдань загальноосвітньої школи – виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією.
Проблема професійного самовизначення носить фундаментальний характер, бо вона торкається загальної проблеми життєвого становлення особистості. Поняття "професійне самовизначення особистості" тісно пов’язане з поняттям соціальної зрілості особистості, основу якого складає співвідношення молодою людиною своїх потреб, інтересів, схильностей, здібностей з реальними умовами їх реалізації, усвідомлене визначення свого місця і ролі в житті суспільства.
Методично правильно організована підготовка школярів до майбутньої професійної діяльності є одним з провідних чинників запобігання та подолання педагогічної занедбаності учнів. Це питання, в яких стикаються особистісні та суспільні інтереси.
Реалізація сучасних освітніх вимог, які постали перед загальноосвітньою школою, значно активізувала розробку наукових та практичних проблем профорієнтації. Разом з деякими позитивними результатами слід відзначити, що профорієнтація в сучасних умовах все ще не досягла своєї головної мети – формування в учнів професійного самовизначення, яке відповідає індивідуальним особливостям кожної особистості та потребам суспільства в кадрах, його вимогам до сучасного працівника.
Сучасна молодь має незадовільну підготовленість до свідомого вільного вибору професії. Така непідготовленість призводить до того, що молодь звужує для себе діапазон вибору професії, замінюючи цю можливість копіюванням поведінки інших людей, піддаючись впливу випадкових порад друзів чи знайомих і т. ін. Результати психологічних досліджень свідчать, що багато хто з випускників середньої школи обирають професію випадково, затрудняючись якось обґрунтовано мотивувати власний вибір. Безвідповідальні і нічим не обґрунтовані рішення призводять до того, що протягом всього життя людина може залишитися незадоволеною своїм випадковим вибором.
Як бачимо, впровадження в систему навчально-виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів професійної орієнтації учнів є важливою умовою формування цілісної, гармонійно і всебічно розвиненої особистості. Все це обумовлює актуальність організації та проведення комплексної профорієнтаційної роботи з молоддю, впровадження нових практичних розробок стосовно педагогічного керівництва процесом професійного самовизначення учнів в умовах загальноосвітнього навчального закладу.
Опікуючись цими проблемами, Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти здійснює науково-методичне супроводження організації професійної орієнтації учнів у загальноосвітніх навчальних закладів. Робота, яку ми пропонуємо На сьогодні вже маємо певний досвід у пошуку інструментарію та методів здійснення моніторингу ефективності формування професійної спрямованості учнів як на рівні закладу освіти, так і у закладах освіти певного регіону (району, міста, області).
І. Педагогічне керівництво формуванням
професійної спрямованості учнівської молоді
Процес професійного самовизначення учнів може здійснюватися стихійно або скеровано. Стихійність визначається різноманітними аспектами життя, свідком яких є людина. Керованість – зусиллями сім’ї, школи, різних суспільних організацій.
Складність процесу професійного самовизначення школяра викликає необхідність в педагогічному керівництві цим процесом, яке може бути визначене як завдання організації і здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів з метою підготовки учнів до свідомого та самостійного вибору професії. Це завдання є спільним для всіх учителів, які працюють у школі. Кожен педагог вивчає нахили чи здібності учнів через призму їхнього ставлення до навчальної дисципліни, яку викладає. Але для цього необхідно кожного вчителя підготувати, озброїти інструментарієм, методою управлінської профорієнтаційної діяльності.
Педагогічне керівництво процесом формування професійної спрямованості учнів, на наш погляд, повинно бути стратегічним, тобто таким, яке спирається на особистий потенціал суб’єктів процесу, орієнтує педагогічну діяльність на запити учнів та їх батьків, здійснює гнучке регулювання та своєчасну корекцію в організації процесу.
Виходячи з основних положень стратегічного управління [___], професійну орієнтацію учнів можна розглядати як динамічну сукупність п’яти взаємопов’язаних управлінських процесів (схема 1):
1. Аналіз стану сформованості професійної спрямованості учнів, можливостей освітнього середовища – вважається відправним процесом стратегічного керівництва, бо забезпечує базу для визначення цілей, стратегії взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу. Аналіз передбачає вивчення на трьох рівнях: 1) макрооточення (стан економіки, правове регулювання, політичні процеси, соціальний і культурний стан суспільства, науково-технічний і технологічний розвиток суспільства, інфраструктура виробничих процесів та ін.); 2) безпосереднього оточення; 3) діагностики стану професійного самовизначення учнів (як процесу, так i його результатів) та чинників, які впливають на цей стан;
2. Визначення цілей i конкретних завдань складається з трьох підпроцесів: 1) визначення «місії», яка в концентрованій формі відображає сутність педагогічної діяльності; 2) визначення довготривалих цілей; 3) визначення найближчих цілей;
3. Проектування педагогічного процесу, що включає в себе визначення стратегії педагогічної діяльності, його змісту, методів, прийомів, форм організації;
4. Організація педагогічно спрямованої на досягнення основних завдань профорієнтації активної діяльності учнів у різних сферах: ціннісно-орiєнтaцiйній, професійно-трудовій, організаційно-управлінській, пізнавальній, емоційно-почуттєвій, комунікативній тощо;
5. Моніторинг та підбиття підсумків, що включає критичний аналіз результатів як педагогічного впливу в цілому, так i окремих його елементів, узагальнення досвіду, оцінку та контроль виконання стратегії.
Схема 1
Структура стратегічного керівництва
педагогічним процесом
 |
Ці процеси логічно витікають один з одного. Однак організація педагогічної діяльності щодо формування професійної спрямованості учнів за цими процесами не є лінійною, тобто педагогічна взаємодія суб’єктів професійної орієнтації не закінчується моніторингом, а навпаки здійснення моніторингу, визначення певного рівня сформованості особистих якостей учнів виводить педагогічний процес на інший рівень. Педагогічна діяльність набуває циклічного характеру та розгортається по спіралі. Здійснення моніторингу дозволяє визначити наявні протиріччя, недоліки та переваги, які, у свою чергу, й визначають характер і траєкторію подальшої діяльності.
Основними завданнями будь-якого моніторингу є:
1) визначення об’єктів, суб’єктів, показників;
2) оцінка стану процесу за прийнятими стандартами або іншими еталонними показниками;
3) визначення причин відхилень, якщо такі виявляються у результаті проведеної оцінки;
4) коригування, якщо це необхідно та можливе.
Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в нашій державі й суспільстві, вимагають значної зміни базових принципів, цілей і завдань, форм і методів ведення профорієнтації. Наявна навчальна і методична література, що орієнтована на підготовку молодих людей до праці в умовах жорсткої планової економіки, уже не може надати реальної допомоги. Саме тому постає необхідність пошуку шляхів удосконалення моніторингової ланки профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю в умовах загальноосвітнього навчального закладу.
ІІ. Критерії визначення ефективності профорієнтаційної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах
Порівняльний аналіз здійснення профорієнтаційної роботи в закладах освіти України та зарубіжних країн виявляє низку відмінностей у методиках отримання та інтерпретаціях показників, які відображають рівень її ефективності [4]. Проблема недосконалості нинішньої системи оцінювання профорієнтаційної роботи є наслідком наявності протиріч, пов’язаних із професійним самовизначенням учнів: між їх схильностями, здібностями і вимогами обраної професії; усвідомленням рівня свого загального розвитку та можливістю менш кваліфікованої роботи; їх домаганнями і реальними можливостями щодо заповнення вакантних місць; схильностями і уявленнями про престиж професії; бажанням заздалегідь спробувати себе в обраній професійній діяльності і відсутністю такої можливості в школі та ближньому її оточенні; невідповідністю здоров’я, характеру, звичок вимогам професії та ін. [6] Ці протиріччя можна віднести до групи внутрішніх, особистісно-психологічних.
Але не менш значимими є й протиріччя соціально-економічні: між зростаючими вимогами до сучасного спеціаліста та діючими формами і методами, які склалися на основі уявлень про екстенсивні шляхи розвитку народного господарства, його кадрового забезпечення; професійними планами молоді з високим рівнем освіти і економічною потребою у заповненні вакантних робочих місць з тяжкою фізичною працею; потребою загальноосвітньої школи та інших соціальних інститутів у спеціалістах-профорієнтаторах та відсутністю стабільної комплексної підготовки їх у вузах країни; потребою координації та інтеграції профорієнтаційних впливів та рішенням її вузьковідомчими шляхами й засобами.
Для здійснення моніторингу профорієнтаційної роботи необхідно мати комплекс критеріїв (показників, індикаторів) оцінки діяльності суб’єктів профорієнтації. Часто ефективність профорієнтаційної роботи школи нерідко визначається за показниками кількості випускників, які поступили у вищі та середні професійні навчальні заклади або працевлаштувалися.
Цей критерій важливий, але недостатній. Адже, наприклад, запланованого відсотка учнів можна досягти різними способами, і, в тому числі, не завжди виправданими з педагогічної, соціальної, психологічної й економічної точок зору. І якщо цей показник ставити головною метою й самоціллю профорієнтації, при цьому без серйозної діагностичної й виховної роботи з учнями, то вся профорієнтаційна робота зводиться нанівець, підриває довіру до неї з боку учнів та їхніх батьків. Досягнення поставленої мети можливе й виправдане тільки за умови активної роботи з молоддю, виявлення їхніх реальних інтересів і здібностей, формування переконаності в правильному виборі професії, що відповідає як їхнім особистим намірам, так і потребам міста, району, села, у якому вони живуть, суспільства в цілому.
Якщо учні заздалегідь намітили і погодили свої плани життєвого й професійного самовизначення, то відсоток школярів, що домоглися реалізації своїх планів, служить одним з показників ефективності профорієнтації за умови, що намічені раніше плани відповідають потребам регіону, країни в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.
Загальна мета системи профорієнтаційної роботи - підготовка учнів до обґрунтованого вибору професії, яка задовольняє як особистісні інтереси, так і суспільні потреби. Саме тому ефективною можна вважати таку організацію профорієнтації учнівської молоді, яка підтримує в особистості рівновагу «трикутника вибору професії» (схема 2).
Схема 2
Трикутник вибору професії
|
Адекватність вибору професії буде досягнута тільки тоді, коли особистість сама усвідомить необхідність вибору спеціальності, яка відповідає її здібностям і схильностям, зважить всі «за» та «проти» кожної професійної сфери. Ця діяльність буде ефективна тільки в тому разі, якщо вона стане органічною складовою навчально-виховної роботи. Саме тому перед школою постає необхідність створення такої виховної системи, яка б сприяла активній профорієнтації учнів [7].
З точки зору загальної психології поняття «активність» трактується або як сторона взаємодії або дії, або як саме процес, характер якого визначається перевагою внутрішньої детермінації над зовнішньою та виявляються в його само обумовленості, саморуці та самозміні. В загальній психології активність логічно пов’язана з поняттям «суб’єкт діяльності», є його інтегральною характеристикою. Як активний суб’єкт діяльності людина здатна здійснювати свідомі дії та поступки, здійснювати самостійний вибір, планувати власну діяльність. Суб’єкту діяльності притаманні такі особистісні якості, як самостійність, здатність до самоорганізації, відповідальність, ініціативність, домінування інтернальності над екстернальністю [1].
У суб’єктивній активності учнів, спрямованої на зміну самого себе з метою підготовки до успішного виконання обраної професійної праці, виділяють такі процеси:
- самопізнання власних індивідуальних властивостей, захоплень, інтересів тощо;
- самооцінювання – співставлення отриманого в результаті самопізнання уявлення про самого себе з уявленням про необхідний рівень розвитку професійно важливих якостей у професії, що цікавить;
- саморозвитку – дієвого відношення школяра до самого себе, що базується на уявленні себе як суб’єкта професійної діяльності.
Щоб підготувати молоду людину до активного професійного самовизначення, необхідно:
- сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;
- ознайомити з світом професій, кон’юнктурою ринку праці, правилами вибору професії;
- забезпечити самопізнання та формування «образу Я» як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
- сформувати уміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи спорідненість їх за психологічними ознаками і подібність вимог до людини;
- сформувати вміння співставляти «образ Я» з вимогами професій до особистості та кон’юнктурою ринку праці, створювати на цій основі професійний план та його перевіряти;
- створити умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;
- забезпечити розвиток професійно важливих якостей особистості ;
- сформувати мотивацію і психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;
- виховувати загальнолюдські та загально професійні якості і розумні потреби.
Саме тому перед школою сьогодні постають такі основні завдання:
1) створити інформаційну основу для засвоєння учнями відомостей про найбільш масові професії;
2) ознайомити учнів із шляхами професійної підготовки в країні та умовами оволодіння конкретними професіями;
3) сформувати в учнів позитивне ставлення до різних професій і видів професійної діяльності;
4) вплинути на формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, які ґрунтуються на усвідомленні психолого-фізіологічних можливостей особистості та соціально-економічних потреб суспільства.
Два перших завдання відображають інформативно-довідковий аспект професійної орієнтації, в той час як два останніх спрямовані на реалізацію виховних функцій.
Виходячи з вище визначених положень, оцінка ефективності підготовки школяра до усвідомленого професійного самовизначення може здійснюватися за допомогою таких критеріїв, як:
- наявність цінностей, пов'язаних з необхідністю вибору професії;
- вираженість цілей подальшого професійного навчання;
- інформаційна підготовленість відносно значущості професійної діяльності для життєвого становлення;
- рівень самопізнання;
- наявність соціального і допрофесійного досвіду [2].
Ці критерії можна конкретизувати наступними показниками подальшого професійного становлення, які наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
Критерії усвідомленого професійного
самовизначення особистості
Критерії | Показники вираженості |
Цінності | - планування професійного майбутнього; - уявлення про ідеальну ситуацію професійного майбутнього; - уявлення про сутність професійної праці; - відношення до цінностей соціально-професійної діяльності (структуризація, ранжирування); - співвідношення професійних і позапрофесійних цінностей; - до соціально негативних явищ життя; - до проблеми оплати праці; - до кар'єри; - до проблеми прийняття компромісів, пов'язаних з ситуаціями професійного вибору; - самоідентифікація представниками позапрофесійних і професійних субкультур; - до школи як до помічника в соціально-професійному становленні. |
Цілі | - наявність, вираженість, структурованість бажаних характеристик професійного навчання і професійної діяльності; - уявлення про їх вираженість в конкретних варіантах професійного становлення; - наявність, вираженість, структурованість неприйнятних характеристик професійного навчання і професійної діяльності. |
Інформованість | - уявлення про сучасний тип соціальності; - уявлення про структуру і характеристики освітнього простору, способи професійної освіти; - уявлення про структуру і характеристики світу професійної праці, способи її класифікації, потреби в окремих видах професійної діяльності; - уявлення про характеристики конкретних варіантів вибору; - уявлення про вплив професійної діяльності на особистість і здоров'я; - здатність розпізнавати художнє і документальне відображення професійної діяльності людини у витворах мистецтва і явищах ЗМІ, формувати свою позицію відносно таких феноменів; - уявлення про потенційних помічників в професійному самовизначенні, необхідність такої допомоги; - уявлення про джерела профорієнтаційно значущої інформації, їх затребуваність; - уявлення про професійну діяльність близьких, особистісно значущих або відомих людей. |
Самопізнання | - уявлення про індивідуальні переваги, відмінності, можливості і варіанти їх використання; - уявлення про індивідуальні недоліки і способи їх подолання; - уявлення про сформованість своїх соціально значущих інтересів, шляхах їх задоволення, співвідношення їх повсякденною практикою основної і додаткової освіти; - уявлення про сформованість власних соціально значущих потреб, шляхах їх реалізації. |
Соціальний і допрофесійний досвід | - наявність досвіду соціально значущої або профорієнтаційно значущої діяльності, досвіду подолання або неподолання труднощів, переживання успіху або невдачі; - до цього досвіду: його пізнавальна значущість, емоційне забарвлення і т. ін. - сформованість (в результаті загальноосвітньої або іншої діяльності) різних видів загальної компетентності, наприклад здібності встановлювати соціальний контакт, власні думки і розуміти чужі, працювати в групі, розуміти текст, створювати текст і т. ін. - досвід самопрезентації як учасника соціальних або трудових взаємостосунків; - досвід залучення до професійних або позапрофесійних субкультур (або знайомства ними); - досвід взаємодії потенційними помічниками в соціально-професійному самовизначенні; - досвід практичної діяльності по реалізації своїх професійних намірів (наприклад, Днів відкритих дверей, досвід довузівської підготовки, потенційних місць роботи екскурсійною або іншою пізнавальною метою). |
ІІІ. Запровадження моніторингу ефективності профорієнтації учнів загальноосвітніх навчальних закладів
При вивченні професійної спрямованості особистості необхідно використовувати практично всі психологічні методи. Але у шкільних умовах провідними є неекспериментальні методи: спостереження, бесіда, анкетування, аналіз результатів діяльності, узагальнення незалежних характеристик. Перевага неекспериментальних методів у школі не випадкова: вони більш прості й доступні, ніж експериментальні й діагностичні методи, і одночасно дають більш об'єктивну та надійну інформацію.
Підмогою для педагога є нескладні тести й особистісні опитувальники, особливістю яких є оперативність і можливість одержання кількісних показників.
При проведенні моніторингу професійної спрямованості особистості школяра рекомендуємо користуватися певним планом, представленим на схемі 3
Схема 3
Схема моніторингу сформованості
професійної спрямованості учнів
Умови здійснення моніторингу формування професійної спрямованості:
1. Моніторинг повинен проводитися протягом всього періоду навчання. Тільки довгострокове спостереження може дати інформацію про стійкість тих або інших інтересів школяра.
2. Для одержання надійних даних про професійну спрямованість школяра необхідно застосовувати комплекс методик. Виконання цієї вимоги дозволяє одержати цілісне уявлення про особистість учня.
3. Використовуючи методи спостереження, бесіди, анкетування та інші, варто пам'ятати про властиві їм недоліки, які обмежують можливості застосування цих методів.
4. Необхідно враховувати «вікові» обмеження для окремих методів і доцільність їх застосування при роботі з певною віковою групою.
5. Результати вивчення професійної спрямованості школярів повинні бути зафіксовані в спеціальних документах, бо тільки в цьому випадку з'являється можливість нагромадження відомостей про особистість учня до моменту прийняття ним рішення щодо подальші професійні наміри [5].
Дотримання цих умов забезпечується використанням особистих профорієнтаційних справ учнів.
Пропонуємо наступну структуру особистої профорієнтаційної справи учня (за Є. О.Клімовим) [3]:
1. Основу становить профорієнтаційна карта учня. Ведеться протягом усього навчання в школі.
2. Три анкети (заповнюються школярем щорічно, починаючи з 7 класу; одна з них є основною, дві інші - додатковими).
3. Чотири характеристики, які заповнює:
- учитель-предметник;
- класний керівник;
- батьки учня.
4. Висновок профконсультанта (підсумковий документ, який заповнюється у 9-11 класі відповідальним за профорієнтаційну роботу або класним керівником)
Структура характеристик може містити такі складові:
1. Паспортичка (загальні відомості про учня).
2. Пізнавальні інтереси.
3. Схильності.
4. Загальні здатності.
5. Спеціальні здатності.
6. Темперамент, риси характеру й інші професійно важливі особисті якості.
7. Професійний план (професійні інтереси, наміри, мотиви вибору).
8. Рекомендації з вибору професії (у характеристиках).
Вивчення інтересів, схильностей і професійних переконань учнів доцільно проводити за допомогою таких методів, як спостереження, бесіда, узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності, анкетування й опитувальники анкетного типу. Найбільш поширеними та ефективними у здійсненні моніторингу вважаються анкети та опитувальники (див. додатки 1-2).
Застосування того або іншого методу диктується обставинами. У деяких випадках цілком надійні висновки про наміри учня класний керівник може зробити спостерігаючи за його багаторічним захопленням, заняттями в гуртку й т. д. Набагато важче визначити інтереси й схильності у підлітків, які на перший погляд нічим не захоплюються, не цікавляться. Саме в цих, досить розповсюджених випадках доводиться застосовувати більш складні методи.
Додаток 1
Анкета
для учнів 10-11 класів
Дата______________ Стать __ч. Клас ___10
__ж. ___11
1. Чи бачите Ви у себе здібності до будь-якого роду занять? (Підкресліть відповідь)
— Так (напишіть якого) _____________________________ _________________________________________________;
— Ні.
2. Якщо є здібності, то якими шляхами Ви здійснюєте їх розвиток? (Підкресліть відповідь)
— Заняття в гуртку…
- в школі,
- поза школою;
— відвідування клубу за інтересами…
- в школі,
- поза школою;
— саморозвиток і самовдосконалення:
— індивідуальне навчання з репетитором, учителем
— навчання у батьків (близьких людей)
— участь у МАН
— інше____________________________________________
· Не займаюся розвитком своїх здібностей.
3. Після закінчення школи збираюся… (необхідне підкресліть):
— працювати;
— навчатися у: - ВУЗі;
- іншому навчальному закладі;
- ще про це не думав;
4. В якому класі Ви навчаєтесь зараз? (Підкресліть відповідь)
— з поглибленим вивченням окремих предметів;
— з профільним навчанням;
— у звичайному.
5. Чому саме в цьому класі Ви навчаєтесь?(Підкресліть відповідь)
— на це були мої побажання;
— так вирішили мої батьки;
— в ньому навчаються мої друзі;
— порекомендували вчителі;
— у школі немає варіантів;
— мене про це ніхто не питав;
— інше __________________________________________
6. Якщо Ви навчаєтесь у профільному класі, чи були у Вас проблеми з вибором профілю? (Підкресліть відповідь)
— Так (напишіть, з чим вони пов’язані) ________________ _________________________________________________
— Ні.
7. Якщо Ви навчаєтесь у профільному класі, то чому саме у класі цього профілю? (Підкресліть відповідь)
— Мені цікаві самі профільні предмети;
— у зв’язку з вибором майбутньої професії;
— у зв’язку з профілем ВУЗу, в якому планую навчатися;
— так вирішили мої батьки;
— пішов за кампанію з друзями;
— у школі немає варіантів;
— мене про це ніхто не питав.
8. Чим Ви хотіли би займатися в своєму житті? (Напишіть) _________________________________________________ _________________________________________________
9. Чи є у Вас план досягнення цієї мети? (Підкресліть відповідь)
— Так (напишіть, який саме)_________________________ _________________________________________________;
— ні.
10. Професійна діяльність для людини – це … (Підкресліть відповідь)
— обов’язок; — спосіб самовираження та самореалізації; — джерело добробуту; | — джерело задоволення; — можливість соціального визнання; — інше _____________________ ___________________________ |
11. В якій сфері діяльності Ви хотіли би себе проявити? (Підкресліть відповідь)
· сфера науки і освіти; · медицина; · сфера культури та мистецтва; · сільське господарство; · промисловість; · транспорт; · зв’язок; · будівництво; | · сфера побутового обслуговування; · соціальна сфера; · захист Вітчизни; · охорона правопорядку; · спорт; · сфера управління; · комерція; · інші сфери суспільного життя. |
12. Назвіть відомі Вам професії в кожній з таких сфер:
· професія, в якій об’єктом праці є людина _________________________________________________
· професія, в якій об’єктом праці є техніка _________________________________________________
· професія, в якій об’єктом праці є природа __________________________________________________
· професія, в якій об’єктом праці є знакова система _________________________________________________
· професія, в якій об’єктом праці є художній образ _________________________________________________
13. Чи обрали Ви професію? (Підкресліть відповідь)
· Так. Яку? _________________________________________
· Ні, бо: сподіваюся на випадок;
не задумувався про це;
погано знаю свої можливості;
мало знаю про професії;
не знаю, як обирають професію;
інша причина _______________________________
14. Який ступінь твердості цього рішення? (Обведіть відповідний бал)
Остаточно не вирішив | 1________2________3________4________5 | Твердо вирішив |
15. На Ваш вибір вплинули (підкресліть відповідь):
· кінофільми; · радіо - та телепередачі; · стан здоров’я; · батьки або інші родичі; | · матеріальний стан сім’ї; · учителі; · друзі; · випадкові обставини; · інші причини (напишіть) _______________________ |
16. У якій мірі Ваша майбутня професія повинна відповідати наступним характеристикам (поставте + у відповідній графі)
Характеристики | Так | Скоріше, так | Середнє | Скоріше, ні | Ні |
Бути романтичною | |||||
Можливість стати самостійним | |||||
Бути творчою | |||||
Можливість бути авторитетним | |||||
Можливість принести користь людям | |||||
Легка в оволодінні | |||||
Відповідає моїм інтересам | |||||
Має придатні для мене умови праці | |||||
Добре матеріальне забезпечення | |||||
Добрі перспективи професійного росту | |||||
Відповідати моїм здібностям, рівню підготовки | |||||
Давати можливість отримати освіту: вищу, середню спеціальну | |||||
Інше |
17. Як Ви вважаєте, чи можливо на сьогодні працевлаштуватися за обраною Вами професією? (Підкресліть відповідь)
· Так, легко.
· Нелегко, але за бажанням можливо.
· Неможливо, бо на сьогодні не потрібна на ринку праці.
· Інше _____________________________________________
18. Чи хотіли б Ви отримати допомогу спеціаліста з професійного консультування щодо вибору професії?
так | ні |
Дякуємо за надані відповіді.
Додаток 2
Аналіз результатів опитування
учнів загальноосвітніх навчальних закладів
м. Харкова та Харківської області
Результати анкетування учнів загальноосвітніх навчальних закладів м. Харкова та Харківської області (діаграма 1) свідчать, що багато хто з випускників середньої школи обирає професію випадково, затрудняючись якось обґрунтовано мотивувати власний вибір.
Діаграма 1
Кількісна характеристика респондентів
На питання “Чи бачите Ви у себе здібності до будь-якого роду занять?” відповіді розподілилися доволі позитивно (діаграма 1).
Діаграма 2
Самовизначення учнями власних здібностей
Але при цьому, деякі учні, які відповіли “так”, не змогли конкретизувати поняття та обмежилися загальною відповіддю (“до залізничного транспорту”, “до природи”, “до мистецтва”, “людина-людина”). З урахуванням цього результати виглядають іншим чином (діаграма 3).
Діаграма 3
Самовизначення учнями власних здібностей
(скориговані дані)
Розвиток власних здібностей більшість учнів здійснюють шляхом саморозвитку та самовдосконалення (діаграма 4).
Діаграма 4
Шляхи розвитку учнями власних здібностей
Як свідчать дані опитування учнів 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Харківської області та м. Харкова, майже 42% учнів вагаються у визначенні майбутньої професійної діяльності, з них 9% зовсім не мають уяви, чим зайнятися після закінчення школи (діаграма 5-6).
Діаграма 5
Визначеність учнями майбутньої професійної діяльності
Діаграма 6
Ступінь упевненості учнів у адекватному виборі
майбутньої професійної діяльності
а) серед учнів 9-11 класів; б) серед учнів 9 класів;
в) серед учнів 10 класів; г) серед учнів 11 класів;
де 1 – „остаточно ще не обрав майбутню професію”; 2 – „професію обрав, але готовий змінити вибір”; 3 – „професію обрав, але за певних обставин згоден змінити вибір”; 4 – „впевнений у виборі професії, можу змінити свій вибір тільки з дуже вагомих причин”; 5 – „твердо вирішив у майбутньому працювати тільки за обраною професією”.
І це не дивно, бо біля 38% учнів не змогли назвати будь-яку професію типу "людина - людина", 42 % – "людина - техніка", 34% – "людина - природа", 54% – "людина - знакова система", 33% – "людина - художній образ" (діаграма 7). Все це свідчить про низький рівень професійної спрямованості випускників шкіл.
Діаграма 7
Обізнаність учнів про професії в різних сферах
(за класифікацією Є. О.Клімова)
Схожа ситуація і з відповідями на питання “Чим би Ви хотіли займатися в своєму житті?” (діаграма 8)
Діаграма 8
Порівняльний аналіз визначеності учнів щодо майбутніх життєвих цілей
На запитання “Чи є у Вас план досягнення цієї мети?” позитивну відповідь надали тільки 42% учнів, а 58% фактично не мають подальших життєвих планів (діаграма 9)
Діаграма 9
Наявність життєвих планів щодо опанування обраною професією
У свою чергу, більшість учнів по закінченню школи спрямовані на вступ до вищих навчальних закладів, але 16% про це ще не замислювались (діаграма 10)
Діаграма 10
Найближчі плани учнів по закінченню школи
Діаграма 11
Результати моніторингу щодо ролі професійної діяльності в житті людини
а) серед учнів 9-11 класів;
б) у тому числі серед дівчат 9-11 класів;
в) у ому числі серед хлопців 9-11 класів;
де 1 – обов’язок; 2 – спосіб самовираження та самореалізації; 3 – джерело добробуту; 4 – джерело задоволення; 5 – можливість соціального визнання.
Як бачимо, більшість дівчат сприймають майбутню професійну діяльність як спосіб самовираження та самореалізації. У той же час хлопці переважно підходять до вибору професії більш прагматично – як до джерела добробуту.
На останньому місці у старшокласників є ставлення до своєї професійної діяльності в майбутньому як до можливості соціального визнання. Це свідчить про їх недостатню підготовленість у розумінні цього питання.
Щодо джерел отримання інформації про майбутню професію, то як видно з діаграми 12, необхідну інформацію учні переважно отримують від батьків, представників конкретних професій та від ЗМІ.
Діаграма 12
Джерела отримання учнями інформації про майбутню професію
де 1 – класний керівник; 2 – зустрічі з представниками професій; 3 – батьки; 4 – ЗМІ; 5 – друзі.
Висновки:
1) сучасна молодь не володіє компетентністю свідомого вільного вибору професії;
2) учні не володіють навичками самоаналізу, не вміють визначити чітко особистісні властивості, що затрудняє їх подальше професійне самовизначення;
3) школа тільки частково сприяє розвитку в учнів важливих для них здібностей та майже не впливає на їх професійне самовизначення;
4) вся профорієнтаційна робота в школі спрямована тільки на інформування учнів, що, як доводить анкетування, не є ефективним.
Така непідготовленість призводить до того, що молодь звужує для себе діапазон вибору професії, замінюючи цю можливість копіюванням поведінки інших людей, піддаючись впливу випадкових порад друзів чи знайомих і т. ін. Безвідповідальні і нічим не обґрунтовані рішення призводять до того, що протягом всього життя людина може бути незадоволена своїм випадковим вибором, що криє в собі небезпечні наслідки: від формування почуття безвідповідальності за результати (наслідки) власної праці до спрямування власної активності по інших суспільних каналах, виливаючись навіть у асоціальну поведінку.
Рекомендації
Цілеспрямована профорієнтаційна робота, що передбачає формування у молоді професійної перспективи, розгорнутих у часі життєвих планів, спрямованих на вибір професії і ствердження себе як суб’єкта професійної діяльності, перш за все є керованою системою, а тому повинна ґрунтуватися на основі загальних принципів управлінської діяльності. Саме тому при системному підході до організації профорієнтаційної роботи в закладах освіти необхідно активно запроваджувати моніторинг рівня сформованості професійних намірів учнів на всіх ступенях навчання.
Аналіз результатів моніторингу, отриманих на кожному рівні, дає можливість для коригування змісту роботи, використання нових, більш ефективних форм і методів, підвищення ефективності цілеспрямованого формування професійних намірів випускників загальноосвітніх навчальних закладів.
Рекомендована та використана література
1. Божович формирования личности. – М.; Инс-т практ. психологии, 1995. – 352с.
2. Зеер профессий. – М.: Академический проект, 2003. – 336 с.
3. Климов содержание труда и вопросы воспитания: - Новое в жизни, науке, технике. Сер. Педагогика и психология. – М.: Знание, 1986. - №3.
4. Моргун багатовимірного аналізу досягнень учня з метою профілювання та профорієнтації. – Полтава: ПДПУ ім. , 19с.
5. , , Швайко профессиональной направленности школьников: Учебное пособие. - Томск: Изд. Томского пединститута, 19с.
6. Наукові основи професійного самовизначення школярів // Трудова підготовка в закладах освіти – 1999. ‑ №1. – С.33-39.
7. Фарапонова Э. А., , Ушнев -педагогические условия активизации и профессионального самоопределения школьников // Профессиональная ориентация и обучение (теоретические и прикладные проблемы): Межвузовский сборник научных трудов. ‑ Ярославль: ЯГПИ им. , 1988. ‑ С. 115-124.
