«Гуманна освіта водночас і вчить, і виховує» К. Ушинський
«Зустріч» з видатним педагогом
Виховна година
Тема. Сила – не право.
Мета: продовжувати знайомити дітей та батьків з видатним педагогом К. Ушинським. На прикладі твору К. Ушинського «Сила – не право» підвести до розуміння поняття про позитивні та можливі негативні сторони сили та її застосування. Формувати поняття «Сила природи». Виховувати толерантність, гуманне ставлення до природи та людини.
Матеріал: оповідання «Сила - не право», прислів»я та приказки, вірші В. Сосюри, Н. Красоткіної, народні казки.
Діти разом з батьками розміщуються у «дружньому родинному колі».
Звучить пісня «Родина, родина – від батька до сина».
Учитель звертає увагу на портрет . Учні пригадують його ім.»я та твори, які прочитали та обговорювали під час «ранкових зустрічей».
У сузір'ї корифеїв світової педагогічної думки ім'я Костянтина Дмитровича Ушинського, українця за походженням, нашого земляка, одного з основоположників педагогічної науки і народної школи, сяє зіркою першої величини. Творча спадщина геніального педагога назавжди увійшла в золоту скарбницю світової педагогічної культури і є національною гордістю українського народу.
На сьогодні вам потрібно було підготувати невеличкі дослідження – розповіді про дитячі роки . Розповіді дітей з презентаціями.
Дитячі й юнацькі роки майбутнього педагога минали в містечку Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії, у батьківському маєтку на березі Десни. На фото – будинок Ушинських у м. Новгороді-Сіверському і загальний вигляд урочища «Покровщина», зокрема ріка Десна – дають нам змогу уявити красу серед якої зростав Костянтин Ушинський.
Україна увійшла в розум та серце майбутнього педагога. Саме його мати, керувала початковим навчанням сина, ввела його у світ українства, пробудила в нього допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України. Міцний фундамент знань і шанобливе ставлення до науки дало К. Ушинському навчання в Новгород-Сіверській гімназії, де він здобув середню освіту.
Розповідь-презентація учителя про виставку, присвячену 190-річчю К. Ушинського в Педагогічному домі в м. Києві.
Учитель. Сьогодні разом з видатним педагогом К. Ушинським ми повернемося з вами у своє дитинство, щоб стати на мить героями оповідання К. Ушинського «Сила –не право».
Але перш, ніж ми почуємо його, скажіть мені, будь ласка, що означає слово «сила»? З чим ви асоціюєте його?
Кожна родина складає асоціативний кущ до слова «сила» та презентує його.
Учитель. А тепер давайте ближче познайомимося один з одним. Вправа «Незакінчене речення». Наша родина сильна, тому що…
Учитель: скажіть, будь ласка, сила – це добре чи погано? За технологією ТРВЗ гра «Добре-погано».
«Діаграма Венна»: сильний – слабий. Визначити спільні й відмінні риси.
 |
Хто може бути одночасно сильним і слабким. Чому? Метод ПРЕС.
Читання та бесіда за оповіданням К. Ушинського «Сила-не право».
Прибіг Дмитрик у садок, вихопив у своєї маленької сестрички Тетянки ляльку й поскакав з лялькою по саду, верхи на паличці. Тетянка стояла й плакала.
З будинку вийшов старший брат Дмитрика – Сергійко. Йому здалося, що катати ляльку по саду дуже весело, тож він відняв у Дмитрика ляльку й коника.
Дмитрик побіг скаржитися батькові, а батько сидів біля вікна і все бачив.
- Що сказав Дмитрикові батько?
- Як ти думаєш, що сказали б твої батьки?
(батьки в цей час дають письмові відповіді). Чи співпали відповіді батьків і дітей?
- Чи правий Дмитрик, що побіг скаржитися батьку?
- Кому найбільше співчуває ?
- Як ви думаєте, що означає вислів «Сила – не право»? (відповідають батьки і діти)
Учитель пропонує дітям скласти чи пригадати схожі історії зі свого життя.
В цей час проводить бесіду з батьками про дитячі скарги. Як називають дітей, які люблять скаржитися? В яких випадках скарги дітей оправдані?
Запитання до дітей: Чи бувають скарги у природі? Як ми їх можемо почути?
Презентація фотовиставки(малюнків тощо) «Природа скаржиться на нас».
Запитання: Хто сильніший – людина чи тварина?
- Чи варто боятися тварин? Що таке страх перед силою?
- Що означає вислів «Сила перемагає зло»? Чи можна спрямовувати силу на зло інщим?
Як це висвітлено в казках? Вправа: Якби я був Котигорошком….
Конкурс «Улюблена казка нашої родини» (додаються)
Ігри – змагання:
- змагання з армреслінгу;
- перетягування канату.
Яка сім»я виявилася найсильнішою?
В якому разі не можна застосовувати силу?
«Сила слова». Чому так говорять? Аукціон прислів»їв та приказок про силу і розум. Пояснення окремих з них (додаються).
Читання учнями віршів Н. Красоткіної (додаються)
Пригадайте казку «Сильніше за силу».
Казка
Заліз кіт під стріху і спіймав горобця. Горобець попросив кота:
— Відпусти мене. Може, і я коли стану тобі в пригоді.
— Чим ти мені можеш знадобитися? — фиркнув кіт.— Я дужий, спритний, а це головне в житті.
Горобець заперечив:
— Це не зовсім так. Є на світі щось сильніше, ніж сила.
— Сильніше, ніж сила? — здивувався кіт.— Що ж це, скажи?
— Коли вже так хочеш, скажу. Ось ти ходиш тихо, а кажуть, коли ти випустиш кігті, уся сила твоя пропаде.
— Це у мене сила пропаде? — підскочив кіт.— Дивись, дивись! — і застрибав по даху.
А горобець піднявся у повітря і крикнув:
— Знай, що сильніше за силу...
— Куди ти? — закричав кіт так сильно, що не чути було останніх слів горобця.
Як ви гадаєте, що крикнув горобець? Інсценування казки дітьми.
Савченко 2 клас
Бесіда «Сила природи». Як може людина побороти силу природи?
Презентація слайдів.
Що означає вислів «Сильні духом»?
Колективне створення правил класу «Сила – не право».
Створення малюнків до твору К. Ушинського «Сила –не право».
Підведення підсумків зустрічі. Оформлення вернісажу « Ушинському з нагоди ювілею».
Додатки
Прислів 'я та приказки
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила солому ломить.
Силою не дають – силою відбирають.
— Силою відбирають, а дати не дасиш.
Силою керницю копати, — води не пити.
— Силою води не докопаєшся.
Силуваним конем не наїздитись.
Силуваним волом не доробишся.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила та розум — краса людини.
Сила уму уступає!
Скільки голів, стільки й умів!
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М'які слова і камінь крушать.
Сила та розум — краса людини. ,
Сильний, як бик, смирний, як корова.
Сили багато, а ума чортма.
Сила воляча, а ум курячий.
Сила в руках, а в голові дим.
На сильного є путо.
Сила ламає, а розум в Порядок приводить.
Сильна вода греблю рве.
Сосюра Володимир : Я знаю силу слова...
Я знаю силу слова —
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.
Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.
Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нім ненависть
з любові вироста.
Воно над зорі лине,
а в нім живуть як спів
любов до Батьківщини
і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово,
я жить з тобою звик!
Ти — квітка у любові,
в ненависті ти — штик.
Надія Красоткіна «Сила слова»
Ах, що те слово? Що те слово варте?
Але скажи його людині від душі —
Торкнуться серця враз дотепні жарти,
І залоскочуть серденько вірші.
І стане тепло, затишно й щасливо,
І, навіть, крила виростуть умить.
У нас в усіх така душа вразлива —
То ж, говоріть слова хороші, говоріть!
Кажіть у будні і кажіть у свято.
Хай хвиля радості в людині ожива.
В житті нам треба зовсім небагато —
Любов людей і щирі їх слова.
Знання того, що ми комусь потрібні.
Й згориш жертовно, радісно, дотла!
Бо ми й дорослі на дітей подібні.
Всім доброти нам треба, і тепла.
Від щирості, любові і від ласки
душа, як квітка, ніжно розцвіте.
Не вбийте словом, а скажіть, будь ласка,
Людині слово ніжне і просте.
І хай вона радіє і сміється,
На крилах радості нехай увись летить.
У слові — сила! Нам, лише, здається,
Що ми без нього можем обійтись.
Надія Красоткина Сила волі»
О! Сила волі — це наука!
У когось є, в когось — нема.
Це ж успіхові запорука,
А як нема її — пітьма.
Пітьма у тому смислі слова,
Що ти до мрії не дійдеш,
Якщо боротись не готова,
То прозябаючи й помреш.
Бо щоб дістатись до вершини,
То треба жити в боротьбі.
Це дуже треба для людини,
А чи потрібно це тобі?
По-різному прожити можна
Й себе у світі цім знайти:
Чи як травичка придорожна,
Щоб щось було кому скубти...
Чи як зоря, щоб всім світити
І через терни перейти.
Чи день до вечора проскніти
Та так себе і не знайти.
Якщо знайдеш ту силу волі,
То подружися назавжди.
Трудися, часом аж до болю,
Та до мети своєї йди!
Нечиста сила
Легенда Поділля
Як Бог створив небо, коли була тільки вода і не було ще землі, сатана сидів у піні і пищав. Бог взяв його з піни і звелів йому сіяти каміння, а сам почав сіяти землю. Сатана насіяв каміння і воно виросло аж до неба. З того часу стали на землі гори. Бог дозволив сатані створити собі помічника, раз тріпнути пальцем, помочивши його в воді.
Чорт тріпнув раз і побачив позаду себе таке страховище, як і сам. Тоді він натріпав собі багато чортів, захотів стати нарівні з Богом і для того звелів чортам збудувати високу башту. Як тільки вони повилазили туди, Бог звалив стовп, і чорти сорок днів і сорок ночей летіли і попадали. Хто в воду, то став водяником, хто в ліс — став лісовиком, хто в болото — став болотяним, хто в очерет — очеретяником, хто в поле — польовиком, хто в хати — став домовиком
Єднання двох – велика сила
Було це в сиву давнину, коли над нашим багатим і щедрим краєм весь час чатувала загроза: налітали, як хижі круки, чужинці, крали людей у рабство, грабували і вбивали…
Та були сили, які стояли на захисті – таємниче військо, все життя яких віддавалося святій справі: обороні рідного народу!
Були там і чоловіки, і жінки. Війська діяли і окремо, і разом, у великій єдності і згоді.
У кожному поселенні були волхви, – характерники-старійшини, які відбирали поповнення військам. Це був тривалий процес, і що найдивніше – це була подружня пара, що до свого одруження проходила, складні випробування на вірність і сумісність. Одружившись, вони народжували дочку і сина і вирощували їх до семирічного віку. А потім вирушали до війська, залишивши дітей під опіку родичів.
Оповідь ведеться про одну таку подружню пару.
Попрощавшись із дітьми, рідними і близькими, мандрували вони до місця свого призначення – війська святих лицарів та берегинь рідної землі.
Дійшовши до тих місць, відшукали храм посвяти. Це був священий гай, де все буяло і цвіло, де кожна квіточка співала хвалу життю, а кожне дерево шепотіло мудрі слова.
Вилинули жриці храму – оточили увагою і ласкою, провели дивовижний обряд посвячення воїнів-оборонців рідної землі, рідного народу, справедливості, світла і добра!
Проводжаючи, головна жриця наказувала: «Бережіть те, що між Вами народилось і пройшло крізь випробування. А ти, козаче, пам’ятай: твоя половинка, – твоя наснага, – через неї мати-Земля вливатиме в тебе силу. Без неї тобі зле буде».
Козак напівжартома відмовив: «Але і їй без мене ще зліше буде! Бо жіноча сила не переможе чоловічу. То лише доповнення».
Не встиг козак закінчити слово, як старша жриця спалахнула: «Ах, так? Тоді подивись, на що здатна жінка, навіть без зброї з маленьким засобом рукоділля». За її знаком всі жриці дістали голки, показали йому, що кожна тримає в обох руках по голці. Далі жриця подала сигнал, і через деякий час з`явився козацький загін, на чолі з отаманом. Спочатку привіталися отаман і старша жриця, далі обмінялися церемонійними вітаннями жриці і козаки.
Отаман з головною жрицею щось пошепталися, і мовила вона: «Це загін особливого призначення, який володіє втаємни-ченими засобами боротьби. Ми зараз проведемо змагання: вони застосують своє вміння, а ми тільки голки і швидкість, спритність руху».
І почався бій: жриці, як вогнені вивірки, стрибали поміж козаків, спритно торкаючи їх в певних місцях голками. Довго змагалися козаки, а потім один по одному падали на землю. Один отаман з головною жрицею продовжували стрімкий, невловимий танець, а зрештою знесилений опустився на землю і він. Жриця підійшла до переляканої пари: «Ну, козаче, як жіноча сила?»
Козак засмучено відповів: «Та, велика, могутня жіноча сила. Але навіщо ж таке…» показав рукою на козаків, що непорушно лежали на траві.
Жриця засміялась: «Це – сон, вони зараз очуняють». Подала якийсь знак дівчатам. Ті заснували між лежачими. Кожна вибирала козака, цілувала його і він схоплювався, наче й справді спав. Бралися за руки, і йшли у лісові нетрі. Останньою йшла головна жриця, взявшись за руки з козацьким отаманом.
Наостанок мовила до отетерілої пари: «Пам’ятайте: тільки у згоді і любові ваша сила. Ідіть, вас чекає товариство. Бо ще скільки лиха потрібно зупинити, щоб не лізло на рідну землю…»
І пішли молодята захищати рідний край, отримавши неоцінен-ний урок про те, що єднання двох неймовірно велика сила.
Сила краси
Колись давно-давно жила у селі дівчина. Підростала, день від дня гарнішала. Милувалися нею і батьки і рідні, і всі у селі. А женихи лицялися та сватів засилали. Дівчина була не тільки гарна, а ще й добра та привітна. Та ще й дуже любила землю, трави, квіти, всяке зілля пахуче. Яких тільки квіток не було в неї коло хати!
І випала їй доля нещаслива – віддала мати за нелюба, грубого і неласкавого чоловіка, багатого хазяїна. Не любив він квітів, не мав ласкавих слів, не знайшов для юної дружини жодного. Плакала молодиця та все садила квіти коло хати. Не вірила, щоб краса не проникла в людське серце, не власкавила його, не зворушила. Але прийшов одного разу чоловік додому напідпитку, побачив, як дружина припадає до квітів і стоптав їх усі чобітьми. Заридала молодиця, впала на землю і почала благати: «Ненько-матінко, сирая землице! Прийми мене до себе і зроби так, щоб я стала квіткою. І нехай з мене розсіваються тисячі квітів. Щоб не можна було їх ні знищити, ні розтоптати...»
І сталося диво: зникла молодиця, а замість неї із землі підвелася, гордовито стріпнувши голівкою, диво-квітка, пишна та гарна. Підняв руку, щоб зірвати і не зміг чоловік. Чомусь тоскно стислося серце, пішов до хати. Та не сиділося і не лежалося йому. Кинувся він знову надвір, до дивної квітки. Довго милувався чарівною красою, вперше в житті відчувши її. Хотів погладити квітку, та ледь торкнувся – пелюстки, мов птахи, злетіли і впали додолу. І заплакав чоловік – жаль стало, самотньо... Та з маленької зеленої кульки із зубчастим гребінчиком, що лишилася на стеблі, почувся тихенький голосок: «Не плач! Я щаслива, що ти відчув красу. Через деякий час із мене розквітнуть тисячі квіток. Милуйся ними».
Нетерпляче чекав, коли знову побачить чарівну квітку, що сталася з його дружини. І от одного ранку вийшов чоловік з хати і онімів від захоплення. Сотні дивних квіток дивилися йому в очі, ніби його дружина, гарна і ніжна, добра й привітна. Та ледве дмухнув вітрець, квіти розсипали пелюстки і зникло чарівне видиво... Зникло, мов молода вродливиця, якою не встигли намилуватися....
