Учителям іноземної мови
РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ
Найбільших успіхів у будь-якій сфері діяльності досягають ті держави, котрі мають високий інтелектуальний та творчий потенціал нації. Майбутнє людської цивілізації залежить виключно від реалізації обдарованості людей.
Саме тому однією з основних задач системи національної освіти суверенної України є формування творчо активної, всебічно розвиненої особистості.
У Доктрині, яка визначає стратегію й основні напрямки розвитку освіти України в ХХІ столітті, записано: “Система освіти має забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості. ”.
Дуже важливо своєчасно знайти, зберегти і розвинути в молодому підростаючому поколінні здібності, обдарованість і талант.
Учителеві необхідно використовувати різні види робіт з розвитку здібностей школярів, враховувати індивідуальні особливості учня, формувати й підтримувати позитивні мотиви, залучати його до активної діяльності, навчати самовиховання, само оцінювання здібностей кожного й водночас сприяти виявленню незвичайних творчих здібностей.
У типовому класі школи учні часто різко відрізняються за своїми психофізіологічними й пізнавальними можливостями та здібностями. Зазвичай одного чи декількох учнів у класі можна за тими чи іншими критеріями віднести до розряду обдарованих.
Психологи стверджують, що обдарованість визначається, принаймі, трьома взаємоповязаними параметрами: особливими здібностями до пізнання навколошиньої реальності, випереджальним психологічним розвитком та особливими фізіологічними даними. Обдаровані діти можуть займатися кількома видами діяльності одночасно, мають добру короткочасну й особливо довгочасну пам'ять, досить швидко формулюють думку вербально, мають здібності до абстрактних роздумів. У сфері психологічного й соціального розвитку таким дітям притаманні розвинене почуття справедливості, високі вимоги до себе і до оточуючих, досить розвинуте почуття гумору. Здібних учнів, як правило, відрізняють високий енергетичний рівень, прагнення доводити почату справу до кінця. Поряд з позитивними якостями у деяких здібних учнів спостерігаються такі риси, як честолюбство, зарозумілість, прагнення вчитися напоказ, вразливість, нехтування думками однолітків.
Вивчаючи іноземну мову, здібний учень швидко усвідомлює зміст прослуханого матеріалу; як правило, з першого разу розуміє основний зміст автентичного тексту, навіть якщо він був прочитаний носієм мови у досить швидкому темпі. Обдарований учень досить швидко оформлює думку засобами іноземної мови, припускаючи при цьому незначні кількості помилок, які часто виправляє відразу. Оформлюючи думку діалогічно або монологічно, обдарований учень сміливий на вигадку: в його мові превалюють елементи творчості.
Під час читання учень з підвищеною мотивацією до навчання прочитує запропонований текст швидко, намагаючись зрозуміти зміст без допомоги словника. А потім користується словником, щоб дізнатися переклад незнайомих слів.
Обдарованим учням, на відміну від учнів, що виявляють значний інтерес до навчання, подобається писати іноземною мовою. Вони використовують будь-яку можливість щось написати.
Учителю слід правильно організувати відбір і систематизацію навчального матеріалу для обдарованих учнів. Крім завдань, які містять підручники і які пропонують учням усього класу, здібні учні потребують додаткових завдань для самостійної роботи, такої, наприклад, як читання художньої літератури, статей газет і журналів, прослуховування фонограм. Для роботи на уроці учитель завжди повинен мати додатковий навчальний матеріал для сильних учнів.
Одним із раціональних способів організації спілкування іноземною мовою є робота в парах. Треба звернути увагу на те, щоб обдарований учень спілкувався з сильним однокласником або, навпаки, зі слабким учнем. Сильні учні за своїм власним бажанням допомагають іншим учням у засвоєнні іншомовного матеріалу. Учитель не повинен заважати такій активності. Хоча подібна допомога не повинна мати постійний характер. По-перше, тільки учитель навчає методично правильно і стежить за правильністю у мовному відношенні і відсутністю помилок. По-друге, слабкий учень звикає до допомоги і починає сподіватися тільки на неї.
Завдання вчителя полягає в тому, щоб залучити всіх без винятку учнів у процес спілкування іноземною мовою. Диференціація завдань для слабких і сильних учнів, максимальне навантаження сильних учнів на уроці допомагають створити доброзичливий психологічний клімат між учнями, уникнути зарозумілості сильних учнів, а слабким учням позбутися страху висловлюватись перед класом.
Обдаровані діти мають інтерес до поглибленого вивчення матеріалу. У процесі оволодіння іноземною мовою обдаровані діти з великою зацікавленістю засвоюють загальнолігвістичну інформацію, їм подобається співвідношення лексико-граматичних й фонологічних елементів іноземної мови з аналогічними одиницями рідної мови.
Одне з важливих завдань учителя іноземної мови — дбати пророзширення світогляду обдарованого учня. Учитель іноземної мови має великі можливості, щоб це зробити. Забезпечення сильних учнів додатковими завданнями краєзнавчої тематики є одним з ефективних способів вирішення цього завдання. Досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення учнів з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв'язку з цим компонентом змісту навчання поряд з комунікативною компетенцією на перший план виступає також і соціокультурна, яка складається з краєзнавчої та лінгвокраєзнавчої компетенцій. Уроки, головною метою яких є формування краєзнавчої та лінгвокраєзнавчої компетенції, викликають великий інтерес у здібних учнів, тому що подібні уроки надають їм знання про історію, географію, економіку, державний устрій, особливості побуту, традиції, звичаї іншомовних країн, про поведінку носіїв мови в певних ситуаціях спілкування (міміка, жести, що супроводжують висловлювання).
Не тільки на уроках, але й у позаурочний час учні знайомляться з історією, культурою, традиціями іншомовних країн. Відомо, що основною проблемою при вивченні іноземної мови є те, що поза класом учні практично не мають можливості розмовляти іноземною мовою, тобто використовувати отримані знання. Тому вчителі намагаються залучати учнів до вивчення іноземної мови в позаурочний час.
Загальновизнано, що позакласна робота з іноземної мови є невід'ємним складником всього процесу навчання іноземних мов.
Правильно організована позакласна робота сприяє значному розширенню потенційного словника учнів, охоплює велике коло проблем і питань, які виходять за межі шкільної програми, поглиблює соціокультурні знання учнів.
Методистами доведено, що позакласна робота стимулює учнів до поглибленого вивчення мови з використанням резервів кожної особистості окремо і всього колективу. Учні, які не змогли з різних причин реалізувати себе на уроці, мають можливість розкрити свої приховані здібності під час позакласної роботи, адже саме тут створюється спеціальна атмосфера взаєморозуміння, співробітництва, довіри, взаємодопомоги. Нестандартні форми проведення позакласної роботи на дихають учнів на самовдосконалення.
Традиційно позакласна робота з іноземних мов проводиться в трьох формах: індивідуальній, груповій і масовій, кожна з яких має свої особливості залежно від вікових характеристик учнів.
Початковий етап має забезпечити знання літер, буквосполучень, звуків, вміння учнів надавати короткі повідомлення і характеристики про себе та про людей і предмети, які їх оточують, розуміння коротких текстівв обсязі програми.
Середній етап має забезпечити певний рівень володіння мовою — обмеженої усної та писемної комунікації в межах тем, визначених програмою, розуміння нескладного мовлення носіїв мови, текстів різних жанрів і стилів. Учнів даної вікової групи цікавлять різні аспекти суспільного життя, школи та підлітків.
Старший етап навчання є завершальним у вивченні іноземних мов, який має забезпечити високий рівень володіння мовою, вільну усну та письмову комунікацію в межах тем, визначених програмою, розуміння нескладного мовлення носіїв мови, текстів різних жанрів і стилів. Учнів даної вікової групи цікавлять різні аспекти ставлення людини до природи, науки, прогресу, одне до одного. Старшокласники намагаються аналізувати побачене, почуте, прочитане, оцінити це, висловити свою думку, якщо необхідно, вступити в дискусію, відстоюючи свою точку зору. З огляду на це, є доцільним запропонувати їм нестандартні види і форми позакласної роботи, зокрема проблемні групи за інтересами, клуби, поетичні вітальні, музичні скриньки тощо.
Проблема обдарованості є однією з проблем сучасної науки, адже йдеться про здатність видатних досягнень у будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності. Зміст роботи з обдарованими дітьми включає ряд завдань, а саме: сприяти розвиткові кожної особистості; якомога раніше виявляти обдаровання кожної дитини і максимально сприяти їхньому розвиткові.
На сучасному етапі дуже актуальними є проблеми виявлення, діагностики, прогнозування, формування обдарувань дитини, її навчання й розвитку. Правильна побудова взаємин дитини з оточенням дозволить їй повніше виявити свої здібності. Особливо гостро це питання постає у шкільному віці, оскільки саме в цей період формуються самосвідомість, моральні переконання, світогляд, інтерес. Дуже важливо створити сприятливий психологічний клімат, що допоможе подоланню розриву між інтелектуальним й особистісним розвитком обдарованої дитини і сприятиме її розвиткові.
ївна,
завідувач районного методичного кабінету
