Сл. Л. Куліша
Мій Степань
І князі тут жили, і ординці бродили, і ляхи,
Древній вал пам’ятає історії славні віки.
Уявляю не раз, ніби знову промчалися шляхом
За свободу у бій козаки, козаки, козаки.
Все було, все було: дзвони храмів і храмів руїни,
Пережито багато тернистих шляхів тих крутих...
Рідний Степаню мій, ти для мене на світі єдиний,
Не любити тебе – просто гріх, просто гріх, просто гріх.
Море хтось полюбив, той – Карпатами марить завжди,
Той не може прожить без Таврійського рідного степу,
А для мене завжди, у години і щастя, й біди,
Найдорожчий – мій Степань, мій Степань, мій Степаню милий.
