Людмила Садихова,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, член Методичної ради з питань нотаріату при Головному управлінні юстиції у місті Києві
Спадщина: окремі питання
1. Який порядок дій нотаріуса у разі оформлення спадкових прав за наявності кредиторів щодо майна спадкодавця?
Як приклад: помирає спадкодавець, що був майновим поручителем (авто). Кредитор — банк. Спадкоємці — дружина і малолітня дитина. Які вимоги до форми претензії банку?
Порядок та строки пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців передбачено ст. 1281 ЦК України. Ці строки є обмежувальними (присічними, преклюзивними). Їх пропуск припиняє відповідні права кредиторів. Ці строки не призупиняються, не перериваються і не поновлюються. Строк для пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців встановлено тривалістю шість місяців. Цей строк обчислюється з дня, коли кредитор дізнався чи міг дізнатися про відкриття спадщини. Шестимісячний строк обчислюється із зазначеного дня, навіть якщо строк пред’явлення кредитором вимоги до спадкодавця ще не настав. На спадкоємців покладається обов’язок повідомити кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця. Невиконання спадкоємцями цього обов’язку може дати кредиторам підстави для твердження про те, що вони не знали про відкриття спадщини. Поряд із шестимісячним строком для пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців, який (строк) відраховується від дня, коли кожний із кредиторів дізнався про відкриття спадщини, встановлено граничний строк для пред’явлення таких вимог. Він становить один рік і обчислюється з дня настання строку вимоги. Цей строк застосовується тоді, коли кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини.
На мою думку, нотаріусам доречно роз’ясняти спадкоємцям при прийнятті спадщини поряд з іншими нормами ЦК України, що стосуються спадкування, і зміст статей 1281, 1282 ЦК України, про що зазначати в тексті заяви про прийняття спадщини.
Згідно з п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Інструкція) нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявленій у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Відповідно вимог п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства (далі — Правила) претензії кредиторів підлягають реєстрації у журналі реєстрації вхідних документів, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур’єром до дня вчинення нотаріальної дії.
Потім претензія кредитора відповідно п. 231 Інструкції реєструється нотаріусом у книзі обліку спадкових справ.
У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття спадщини; заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від прийняття спадщини, заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім’я померлого.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби — вимагає цю справу для подальшого провадження.
Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку і формуються у спадкові справи.
Ні нормами Закону України «Про нотаріат», ні Інструкцією не передбачено спеціального порядку доведення до спадкоємців змісту претензії кредиторів. За аналогією до змісту інших пунктів Інструкції повідомлення про претензію, що надійшла, надсилається поштою спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцю заповіту, а спадкоємці або виконавець заповіту, які прибули до нотаріуса, повідомляються ним усно, про що робиться відмітка на претензії кредитора, така відмітка підписується спадкоємцями або виконавцем заповіту.
Дуже часто кредитори у своїх претензіях просять нотаріуса повідомити їм дані про спадкоємців, їх адреси та склад спадкового майна. Але ні норми ЦК, ні Закон України «Про нотаріат» (зокрема, ст. 8), ні Інструкція цього не передбачають. Нотаріус може повідомити кредитора, лише про те, що претензія зареєстрована в книзі обліку спадкових справ, долучена до матеріалів спадкової справи і її зміст доведено до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Згідно з п. 216 Інструкції видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.
Граничний розмір вимог кредиторів, які зобов’язаний задовольнити кожний із спадкоємців, дорівнює вартості майна, одержаного кожним із них в порядку спадкування. Зобов’язання спадкоємців перед кредиторами спадкодавця не можуть вважатися солідарними. Спадкоємець, який виконав зобов’язання перед кредиторами спадкодавця в межах своєї частки, не несе обов’язків перед кредиторами у разі, якщо інші спадкоємці не виконали у своїй частці зобов’язання перед кредиторами спадкодавця. На спадкоємця покладається обов’язок виконати зобов’язання перед кожним із кредиторів спадкодавця шляхом одноразового платежу (ст. 1282 ЦК України), якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
2. Як видається спадщина, коли нотаріус, який відкрив спадщину (і, звісно, не закінчив її провадження), помер і всі його справи (у тому числі не закінчені спадкові) передані до державного архіву?
Пунктом 4.7 Правил передбачено: якщо контора (державна) ліквідується, всі архівні справи передаються в упорядкованому стані до державного нотаріального архіву на підставі наказу управління юстиції.
Такий само обов’язок здійснити передачу документів діловодства та архіву приватного нотаріуса до державного нотаріального архіву передбачено пунктами 4.10, 4.11 Правил в разі припинення нотаріальної діяльності і в разі неможливості за станом здоров’я або з інших причин, а також у зв’язку зі смертю приватного нотаріуса.
Згідно з п.15.2 Правил справи (наряди) нотаріальних документів та архів приватного нотаріуса передаються до державного нотаріального архіву тільки у разі припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (у тому числі у зв’язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю).
Тобто в таких випадках передачі до державного нотаріального архіву підлягають всі спадкові справи, як закінчені (згідно з п. 11.5 Правил справа вважається закінченою за датою видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо на підставі поданих заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину було видано відповідні свідоцтва всім спадкоємцям, які закликалися до спадкування, та на все майно, заявлене такими спадкоємцями), так і не закінчені.
Але відповідно до п. 15.12 Правил до державного нотаріального архіву приймаються на зберігання закінчені спадкові справи.
Законом України «Про нотаріат», Положенням про державний нотаріальний архів державним нотаріусам державного нотаріального архіву не надано повноважень вчиняти таку нотаріальну дію, як видача свідоцтва про право на спадщину.
При зверненні фізичної або юридичної особи щодо видачі свідоцтва про право на спадщину в тих випадках, коли спадкову справу передано на зберігання до архіву, розділом ХVI «Видача і вилучення (виїмка) нотаріальних документів» Правил регламентовано порядок витребування нотаріусом з державного нотаріального архіву відповідної закінченої спадкової справи разом із відповідними документами обліково-довідкового характеру (книгою обліку і реєстрації спадкових справ, алфавітною книгою спадкових справ) і процедуру повернення цієї спадкової справи до державного нотаріального архіву у разі видачі додаткового свідоцтва про право на спадщину (пункти 16.3–16.9).
Але порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, вилучення із державного нотаріального архіву переданих у разі смерті нотаріуса або ліквідації державної нотаріальної контори незакінчених спадкових справ Правилами не регламентовано.
На мою точку зору, в цьому випадку спадкоємці мають визначитись, хто з нотаріусів або яка державна контора за місцем відкриття спадщини буде в майбутньому здійснювати провадження по цій спадковій справі, подати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, або, якщо строк для прийняття спадщини ще не закінчився, то заяву про прийняття спадщини або заяву про відмову від прийняття спадщини. Нотаріус при отриманні відповідної заяви і перевірки за даними Спадкового реєстру, що цю справу заведено і передано до відповідного державного нотаріального архіву, витребовує з Державного нотаріального архіву справу для подальшого провадження, вносить відомості до Спадкового реєстру про зміну місця зберігання спадкової справи і здійснює всі необхідні процесуальні дії для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Це проблемне питання потребує врегулювання на законодавчому рівні.
Сподіваємося, що при підготовці нової редакції Закону України «По нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій це питання буде детально регламентовано і врегульовано.
3. Чи має право нотаріус видати дублікат документа спадкоємцю після смерті спадкодавця? Чи можна прийняти від спадкоємця дублікат правовстановлювального документа, виданого після смерті спадкодавця?
Пунктом 29 Інструкції передбачено, що дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту). До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця заповіту).
Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом, входять до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. № 000, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 р. за № 000/16751, новий державний акт (на ім’я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребовування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до статті 4 Закону України «Про нотаріат». Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів, зазначених у пункті 4.8 цієї глави, та запиту нотаріуса. Новий державний акт взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається за наявності в територіальному органі Держкомзему другого примірника відповідного державного акта та/або документації із землеустрою Державного фонду документації із землеустрою, відомостей щодо земельної ділянки та її власника (користувача) в державному реєстрі земель та за умови дотримання вимог абз. 3 п. 4.8 цієї глави (у разі втрати державного акта).
Список використаних джерел
1. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар : У 2 ч. / за заг. ред. . – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч. 2. – 896 с.
2. Цивільний кодекс України : науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). – Т. 12 : Спадкове право / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Х. : Страйд, 2009. – 544 с.
3. Жилінкова І. В. Актуальні питання спадкового права України (матеріали до семінару). – Х. : Ксилон, 2009.
4. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 р. ІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
5. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.
6. Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 000/5 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 98.
Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009. – К. : Бібліотечка нотаріуса, 2009. – 44 с.