Соціалізація особистості дитини як фактор формування загальної екологічної культури в умовах позашкільного закладу
Доповідач: Куроченко Ірина Іванівна, керівник Екологічного центру Рівненського міського Палацу дітей та молоді
Необхідність виховання екологічної культури як складової загальної культури особистості зафіксовано в Державній національній програмі "Освіта. Україна ХХІ століття".
Пріоритетної метою Екологічного центру Рівненського міського Палацу дітей та молоді є формування у вихованців екологічної культури задля збереження довкілля та сталого розвитку.
Поняття екологічна культура синтезує в собі найкращі досягнення людської цивілізації з проблем пошуку ефективних шляхів гармонізації стосунків суспільства та природи і розглядається як складова частина загальної культури особистості. Екологічна культура виступає як:
- засіб самоорганізації сил особистості у конкретній екологічній ситуації, який дозволяє поєднати два світи – природний і соціальний на принципах гармонії та доцільності;
- категорія ставлення людини до власних потреб та можливих способів їх задоволення;
- втілення природоперетворюючої діяльності особистості в довкіллі з врахуванням соціально-економічних обмежень;
- умова формування людини нового типу, основою поведінки якої в навколишньому середовищі є глибоке розуміння незаперечної цінності всіх без винятку природних об'єктів.
Формування екологічної культури - це скоординована довготривала робота, яка відкриває дитині можливості взаємодії зі світом природи, і стає чинником загального розвитку та формування особистості.
Одним із формуючих факторів екологічної культури є соціалізація особистості дитини - соціалізація, як процес засвоєння дитиною системи цінностей, норм та зразків поведінки, обов'язкових у певному суспільстві, а також навичок, які дають їй змогу увійти у світ суспільних організацій. Соціалізація здійснюється під впливом середовища, осіб і виховних установ та досягається, на нашу думку наступними методами:
- формування комунікативних навичок особистості;
- створення умов для ефективного усвідомлення дитиною сутності сучасних проблем екології та їх актуальності для суспільства, членами якого вони є;
- формування та розвиток відчуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на місцевому, а в подальшому на національному і глобальному рівнях;
- вироблення умінь приймати власні відповідальні рішення з охорони навколишнього середовища і діяти у відповідності до них у процесі практичної діяльності з розв'язання проблем довкілля на місцевому рівні;
- просвітницька діяльність.
Пропоную коротко зупинитись на кожному з методів соціалізації та їх значення у формуванні екологічної культури на прикладі діяльності Екологічного центру Рівненського міського Палацу дітей та молоді.
Формування комунікативних навичок особистості відбувається через проведення навчальних тренінгів, соціологічних опитувань, взаємодію із засобами масової інформації, участь у форумах, семінарах, таборах, роботу в соціальних мережах та Інтернет-мережі.
Взаємодія із ЗМІ відбувається у формах: написання прес-релізів, інформаційних та проблемних статей, проведення інтерв'ю та соціологічних опитувань. Взаємодія із ЗМІ дитині дає можливість навчитися опосередковано спілкуватися з місцевою громадою, доносити сутність екологічних проблеми, викликати зацікавленість та бажання включитися у громадську діяльність. Впродовж останніх років Екологічний центр активно співпрацює з міською газетою для молоді "Без секретів" та Рівненським тижневиком "Сім днів". За цей час було опубліковано ряд статей, а саме: "Просвітницьку роботу проводять діти", "Відчули відповідальність", "Екологічний центр – школа гармонійного життя" тощо.
Однією з форм набуття комунікативних навичок є проведення соціологічних опитувань. Така форма дає можливість налагоджувати безпосередній контакт з представниками різних верств населення, викликати зворотній зв'язок, виявляти їх відношення до конкретних екологічних проблем, створювати позитивну атмосферу діалогу, аналізувати окремі соціологічні зрізи. Найбільш презентабельними були опитування по проблемах побутових відходів "Споживання плюс чи мінус?", енергозбереження - "Аудит побутового енергоспоживання", «Живі велетні міста»" тощо.
Активні форми комунікації сприяють залученню учнів шкіл до загальноміських екологічних заходів: акцій, конкурсів, виставок, форумів, великих екологічних ігор,
турнірів
Участь у Форумах екологічної громадськості, семінарах-практикумах, конференціях, літніх таборах створює умови для підвищення рівня культури спілкування, зростання рейтингу екологічної діяльності та можливості інтеграції у суспільство.
Розвитку комунікативних навичок сприяє робота в Інтернет-мережі щодо пошуку організацій партнерів для планування спільної діяльності, участі у електронних конференціях та форумах, моніторингу міжнародних, національних та регіональних заходів екологічного спрямування, поповнення інформаційної бази. Формування комунікативних навичок забезпечує підвищення ефективності взаємодії особистості з суспільством, відкриває простір для пошуку інформації, налагодження контактів, толерантної взаємодії, що є своєрідним підгрунтям формування екологічної культури.
Ще одним методом соціалізації особистості дитини є формування та розвиток суб'єктивного ставлення до природи та особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на місцевому, а в подальшому на національному і глобальному рівнях. Формування суб'єктивного ставлення особистості дитини проходить декілька етапів, а саме:
- перший – накопичення елементарного досвіду та знань взаємодії з навколишнім світом, усвідомлення всього місця "Я" в ньому;
- другий – визначення сукупності і характеру власних потреб;
- третій – визначення об'єктів або явищ природного чи соціально-природного характеру, які за переконанням особистості мають задовільнити її потреби;
- четвертий – визначення об'єктивних зв'язків між об'єктами природи та потребами особистості та можливих шляхів їх задоволення;
- п'ятий – аналіз результатів власної діяльності в навколишньому середовищі та визначення подальшої перспективи взаємодії з його об'єктами.
Найбільш дієвою формою у формуванні суб'єктивного ставлення дитини до природи, на нашу думку, є гра, в якій дитині пропонується природно-соціальне середовища, як поля взаємодії "людини – суспільства - природи". Такі ігри підштовхують до пошуку оптимальних технологій взаємодії суспільства та природи, дають можливість розробити перспективне планування відповідно до принципів сталого розвитку, при якому досягається баланс між задоволенням потреб та збереженням середовища існування. А це в свою чергу формує особисту відповідальність за стан навколишнього середовища. Наприклад, гра "Переможець аукціону" дає відчути атмосферу розподілу земельних ресурсів, гра "2000 ведмедів" моделює ситуацію, спровокованого людиною "біологічного вибуху", гра "Острів мангровий" представляє ситуацію планування території унікального водно-болотяного комплексу, гра "Ось моє місто" дає можливість стати учасником процесу урбанізації. В процесі гри дитина у стислий час проходить послідовні етапи: визначення потреб, пошук об'єктів природно-соціального середовища, які можуть задовільнити ці потреби, визначення видів діяльності для задоволення потреб, прогнозує та аналізує наслідки діяльності в навколишньому середовищі, розробляє перспективний план розвитку взаємовідносин. Дитина виступає своєрідним "конструктором нової цивілізації". Фактично вони окреслюють сукупність процесів і дій, спрямованих на усвідомлення дитиною змісту і характеру взаємозв'язків своїх власних потреб з об'єктами та явищами довкілля, які є визначальними у формуванні норм екологічно-доцільної поведінки і діяльності особистості у навколишньому середовищі. Як результат дитина усвідомлює, що її "суб'єктивний життєвий простір" не повинен виходити за межі "об'єктивного життєвого простору", і будь-яка діяльність у довкіллі має підпорядковуватись нормам екологічної культури.
Наступним методом соціалізації особистості дитини є соціально-екологічна діяльність, яка реалізується через проектну діяльність. Застосування проектної діяльності в Екологічному центрі спрямоване на становлення у дитини досвіду самостійного та колективного пошуку нових знань і використання їх в реальних умовах; на формування передумов поступового входження дитини у суспільство, визначення її професійної орієнтації. Проектна діяльність спрямована на інтереси дитини, передбачає перспективне дослідження, інтегрування, орієнтування на "кінцевий продукт", тренування соціально-комунікативних навичок. Прикладами успішних проектів можуть слугувати «Просвітницький тур Сміття – ресурс!», «Старі дерева нашого міста», «Велика вода малої річки», «Зелене світло велосипедному руху», «Молодь за збереження клімату», «Зелена латка на сірому місті».
Проектна діяльність сприяє формуванню передумов поступового входження дитини у юридично-правові, адміністративно-управлінські та громадські взаємини. З цієї точки зору соціально-екологічне проектування є досконалим простором, в якому розгортаються правові контакти дитини, вона набуває досвіду соціальної взаємодії, стверджує, апробує і розвиває ідеї.
Соціально-екологічна діяльність відіграє важливу роль у формуванні готовності особистості до ефективного розв'язання власних життєвих проблем, зокрема проблем довкілля, формує особистість як повноцінного та активного члена суспільства.
Ще одним методом соціалізації особистості дитини є просвітницька діяльність, що полягає в активному впровадженні у соціум ідей екоцентричного мислення, яке ставить інтереси екологічної спільноти вище за інтереси окремого виду. Ефективними формами просвітницької діяльності є розповсюдження інформаційних листівок ("Клімат майбутнього без загрози для життя", "Не пали листя – не шкодь собі та природі", "Сміття – ресурс, що лежить не на своєму місці", "Все про воду для майбутнього споживача", "Велика вода малої річки") , оформлення інформаційних стендів ( "Міжнародний день збереження озонового шару", "День лісів", "Всесвітній день захисту тварин"), організація конкурсів малюнку, плакату, фотографій ("В об'єктиві – світ тварин", "Як заштопати озонову дірку?", "І будуть жити на Землі – і соловей, і жук!", "Де вода – там життя", «Великому киту – велике плавання»).
Просвітницька діяльність, в якій дитина виступає носієм актуальної інформації та рушійною силою у формуванні громадської думки, дає можливість самовдосконалитись та самоствердитись, усвідомити себе, як потрібну в соціумі особистість, яка важлива і для інших громадян – учителів, пересічних громадян, ровесників. А загалом сприяє самореалізації та ствердженню у суспільстві.
Розглянуті методи соціалізації особистості дитини дозволяють усвідомити біосоціальну природу та особливу роль людини в еволюційному процесі, визначити пріоритетність сталого розвитку над економічним зростанням, прийняти сталий розвиток як базову одиницю інтеграції суспільства,
Підводячи підсумок вищенаведеного, хочеться ще раз акцентувати, що саме позашкільний заклад створює оптимальні умови для запровадження методів соціалізації і визначає її дієвим фактором формування екологічної культури.
