Основний зміст філософських учень представників іонійської філософії

Основний зміст філософських учень представників іонійської філософії

План

1. Розвиток давньогрецької філософії

2. Сутність іонійської філософії

3. Життя і діяльність представників іонійської філософії

1. Розвиток давньогрецької філософії

У епоху Великої колонізації традиційна грецька релігія не відповідала духовним запитам сучасників тому, що в ній важко було знайти відповідь на питання про те, що чекає людину в її майбутньому житті і чи існує воно взагалі. На свій лад це болісне питання намагались вирішити представники двох тісно пов'язаних між собою релігійно-філософських навчань - орфиків і піфагорійців. Як ті, так і інші оцінювали земне життя людини як суцільний ланцюг страждань, посланих людям богами за їхні гріхи. Водночас і орфики, і піфагорійці вірили в безсмертя душі, яка, пройшовши довгий ряд перевтілень, вселяючись у тіла інших людей і навіть тварин, спроможна обчиститися від усієї земної скверни і досягти вічного блаженства. Думка про те, що тіло є усього лише тимчасовою "темницею" або навіть "могилою" безсмертної душі, яка справила величезний вплив на багатьох більш пізніх прихильників філософського ідеалізму і містицизму, починаючи від Платона і закінчуючи основоположниками християнського віровчення, уперше виникнула саме в лоні орфіко-пифагорійської доктрини. На відміну від орфиків, більш близьких до широких народних мас, які поклали в основу свого навчання лише дещо переосмислений і обновлений міф про умираюче і воскресаюче божество живої природи Дионіса-Загрея, піфагорійці представляли собою замкнуту аристократичну секту, ворожу демократії. Їхнє містичне вчення носило набагато більш рафінований характер, претендуючи на підняту інтелектуальність. Не випадково, і сам Піфагор (автор знаменитої теореми, що дотепер носить його ім'я), і його найближчі учні і послідовники були захоплені математичними обчисленнями, віддаваючи при цьому щедру данину містичному тлумаченню чисел і їхніх сполучень.

І орфики, і піфагорійці намагалися виправити й очистити традиційні вірування греків, замінивши їх більш витонченою, духовно наповненою формою релігії.

2. Сутність іонійської філософії

Зовсім інший погляд на світ, який багато в чому наближається вже до стихійного матеріалізму, у цей же самий час (VI в. до н. е.) розвивали і відстоювали представники так званої іонійської натурфілософії: Фалес, Анаксимандр і Анаксимен. Всі троє були уродженцями Мілета - найбільшого й економічно розвиненого з грецьких полісів Малої Азії.

Що ж відбулося в Іонії в VII і в VI сторіччях до н. е., що сприяло появі таких видатних особистостей? Населення змішаної крові (карійської, грецької і фінікійської гілок) було втягнено в тривалу і важку класову боротьбу.

Яка кров із цих трьох гілок текла у їхніх жилах? Якою мірою? Ми цього не знаємо. Але це кров надзвичайно діяльна. Це кров найвищою мірою політична. Це кров винахідників. (Суспільна кров: Фалес, говорять, запропонував цьому непосидючому і роз'єднаному населенню Іонії утворити державу нового типу, федеративну державу, керовану федеральною радою. Пропозиція дуже розумна й одночасно дуже нова в грецькому світі. Його не послухали.)

Ця класова боротьба, що залила кров'ю іонічні міста, так само, як Солона, що відбувалася в Аттиці, стала і надовго залишалася, рушійною силою усіх винаходів у цій країні створювання.

Вперше в історії людства мілетські мислителі спробували уявити весь навколишній всесвіт у вигляді гармонічно улаштованої, такої що саморозвивається і саморегулюється, системи. Цей космос, як схильні були вважати іонійські філософи, не створений ніким із богів і ніким із людей і в принципі повинен існувати вічно. Керуючі ним закони цілком доступні людському розумінню. У них немає нічого містичного, незбагненного. У такий спосіб був зроблений великий крок на шляху від релігійно-міфологічного сприйняття існуючого світопорядку до його розуміння засобами людського розуму. Перші філософи неминуче повинні були зіткнутися з питанням про те, що варто вважати першоосновою, першопричиною всіх існуючих речей.

Фалес (самий старший із мілетських натурфілософів) і Анаксимен думали, що первинною субстанцією, із якої усе виникає й у яку, зрештою, усе перетворюється, повинна бути одна з чотирьох основних стихій. Фалес при цьому віддавав перевагу воді, а Анаксимен - повітрю. Проте далі всіх інших по шляху абстрактно-теоретичного осмислення природних явищ просунувся Анаксимандр, безумовно найглибший із найдавніших грецьких філософів. Першопричиною й основою всього існуючого він оголосив так званий "апейрон" - вічну і безкінечну субстанцію, яка якісно не зводиться ні до однієї з чотирьох стихій і перебуває водночас у безупинному русі, у процесі якого з апейрона виділяються протилежні начала: тепле і холодне, сухе і вологе і т. п. Вступаючи у взаємодію, ці пари протилежностей породжують усім доступні спостереження явищ природи, як живої, так і мертвої. Намальована Анаксимандром картина світу була цілком новою і незвичної для тієї епохи, коли вона виникла. Вона містила в собі ряд яскраво виражених елементів матеріалістичного і діалектичного характеру, у тому числі представлення про всеосяжну, таку, що постійно змінює свою форму, первинну субстанцію, досить близьку сучасним уявленням про матерію, думка про боротьбу протилежностей і їхнього переходу один в одного як головному джерелі всього різноманіття світових процесів.

Грецькі натурфілософи добре розуміли, що найбільш надійною основою всякого знання служить саме досвід, емпіричні вишукування і спостереження. По суті, вони були не тільки першими філософами, але і першими вченими, основоположниками грецької і всієї європейської науки. Старшого з них, Фалеса, уже древні називали "першим математиком", "першим астрономом", "першим фізиком".

3. Життя і діяльність представників іонійської філософії

Розглянемо детальніше життєвий шлях і вчення кожного з представників іонійських натурфілософів.

Фалес. Народився в Мілеті в 625 р. до н. е., помер у 547 р. Фалес вважався одним із семи мудреців, а серед них - першим. Він першим став міркувати про природу; першим зрозумів, що затмярення Сонця відбуваються внаслідок покриття його Місяцем; першим довів, що діаметр поділяє коло навпіл; першим сформулював, що у всякому рівнобедренному трикутнику кути при основі рівні.

Фалес також першим зайнявся астрономією і міг передбачити сонячні затьмарення і сонцестояння. Він передбачив затьмарення 28 травня 585 р. до н. е.

Фалес зміг виміряти висоту єгипетських пірамід по їхній тіні.

Фалесом були написані такі книги: «Про сонцестояння», «Про рівнодення».

Перекази зберегли для нас цікаві факти про його життя, зокрема, випадок із мулом: переходячи через ріку і будучи навантажений сіллю, мул випадково спіткнувся, унаслідок чого нав’ючені на нього мішки промокли наскрізь. Помітивши, що завдяки розчиненій солі поклажа стала значно легше, він із тих пір, як тільки на шляху його попадався струмок, одразу ж занурювався в нього зі своєю ношею; він проробляв це доти, поки Фалес не виявив його хитрість і не наказав навантажити хитроумця шерстю. Потерпівши невдачу, мул перестав удаватися до своєї хитрості.

Якось, вивідавши по небесних прикметах, що буде багатий врожай оливок, Фалес, зайнявши гроші, скупив заздалегідь усі маслодавильні Мілета і після збору врожаю заробив великий прибуток.

Фалес робив далекі подорожі заради придбання знань. Йому присвоюють багато фраз, таких як: «Пізнай себе», «Більше всього простір, тому що він усе в собі містить», «Швидше всього розум, тому що він усе обігає», «Сильніше всього необхідність, тому що вона має над усім владу», «Мудріше всього час, тому що він все відчиняє».

Першоосновою всього існуючого Фалес вважав воду, «розумну» і божественну. Він вважав, що земля плаває на воді і залишається нерухомою тому, що плаває, як дерево або якась інша подібна річ. Свої твердження він доказував так: усе з води: по-перше, начало усіх тварин - сперма, а вона волога; по-друге, усі рослини вологою харчуються і від вологи плодоносять, а позбавлені її засихають; по-третє, і сам вогонь Сонця і зірок харчується вологими випарами, так само як і самий космос. Океан усім прародич.

Фалес стояв біля витоків деміфологізації світу. Він вважав, що Зевс - світовий розум, а боги - дійові у світі сили. Бог - те, у чого немає ні початку, ні кінця. Бог - це розум космосу, а Всесвіт одухотворений і одночасно повний божеств. Душа притаманна навіть неживим тілам, і для підтвердження того, що це так, достатньо посилатися на магніт і янтар.

Анаксимандр також як і Фалес був родом із Мілета, був його родичем і учнем. Народився біля 610 р. до н. е., помер біля 547 р. до н. е.

Анаксимандр першим став уживати термін «архе» - у філософському змісті «першооснова». Ввів термін «закон» - шляхом перенесення юридичного поняття (тобто із суспільної практики на природу). У дійшовших до нас його фрагментах немає термінів «причина», «необхідність», «випадок».

Анаксимандр першим в Елладі накреслив географічну карту світу, виготовив глобус, винайшов елементарні астрономічні інструменти.

Він також ввів у вжиток сонячний годинник, що представляли собою вертикальний стрижень (гномон), від якого падала тінь на деяку подобу циферблата, намальованого на підлозі. Такий годинник Анаксимандр установив, відповідно до джерел, у Спарті - місті, із яким у нього були якісь зв'язки. У древніх джерелах є відомості про те, що Анаксимандр якось попередив спартанців про майбутній землетрус і переконав їх провести ніч на відкритому повітрі, що спасло життя багатьом із них.

Головними творами Анаксимандра, відомості про які дійшли до нашого часу були «Про нерухомі зірки», «Про природу». Остання праця вважається першим науково-філософським твором, написаним прозою. Від цієї книги до нас дійшла усього лише одна фраза, що цитується філософами Симпликієм («Фізика») і Теофрастом («Думки фізиків»), і одна повна цитата про космогонію.

Анаксимандр вважав, що початком усього є безмежне. З тих же речей, із яких народжуються всі існуючі речі, у ці ж самі речі вони руйнуються по неминучості. З вічного початку при походженні цього космосу відокремлюється зародок тепла і холоду, і вогненна сфера, що утвориться з нього, оточує повітря, що обіймає землю, подібно корі, яка огортає дерево. Народження і загибель світів відбуваються відповідно до порядку часу.

Жителі Мілета в пам'ять заслуг Анаксимандра поставили йому в ІІ сторіччі до н. е. статую в будинку народних зборів.

Ще одним представником натурфілософів милетської школи був Анаксимен (народився біля 585 р. до н. е., помер біля 525 р.). Анаксимен був близьким другом Анаксимандра.

Основним прийомом його наукової аргументації був метод аналогій.

«Початок всіх існуючих речей - повітря». Анаксимен вважав, що подих і повітря обіймають весь космос. З них виникає й у них усе перетворюється. Повітря - початок душі, богів і божеств - прозора, невидима субстанція. Повітря породжує всі речі, або своїх «нащадків», шляхом згущення і розрідження. І добре працюючий приклад тут - процес ліплення.

Повітря однорідне, недоступне почуттям і безмежне. Повітря не робило б перетворень, якби не рухалося, і виявляється тільки тому, що може бути холодним, теплим, вологим і пружним. При розрідженні повітря стає теплим, і з нього утворюється вогонь, а при згущенні - холодним, і з нього утворюються води і камені. Те, що це так, показує щоденне спостереження: людина випускає зі свого рота тільки повітря, а, проте, - і тепло, і холод: придушеними губами повітря прохолоджує подих, а відкритий рот утеплює «початок» і розріджує його.

Анаксимен також вважав, що небесні світила у круговороті навколо Землі, проходять не під Землею, а обертаються навколо неї, подібно поворотам шапочки навколо нашої голови, і якщо це не очевидно, то через те тільки, що ховаються вони за піднятими частинами земної твердіні.

Якось гуляючи в тінистому гаї, Анаксимен розмовляв із своїми учнем. «Скажи мені, - запитав юнак, чому тебе часто долають сумніви? Ти прожив довге життя, навчений досвідом і учився у великих еллінів. Як же так, що і для тебе залишилося так багато неясних питань?»

У роздумі філософ окреслив посохом перед собою два кола: маленький і великий. «Твої знання - це маленьке коло, а мої - великий. Але усе, що залишилося поза цими колами, - невідомість. Маленьке коло мало стикається з невідомістю. Чим ширше коло твоїх знань, тим більше його межа з невідомістю. І надалі, чим більше ти станеш довідуватися нового, тим більше буде виникати в тебе неясних питань».

Тести

1. Хто вважав, що першоосновою світу є повітря:

а) Анаксимандр;

б) Геракліт;

в) Анаксимен.

Першоосновою усього в) Анаксимен вважав повітря, із згущення і розрідження якого виникають усі речі.

2. Хто першим сформулював діалектичні принципи розвитку світу:

а) Анаксимандр;

б) Геракліт;

в) Парменід

Діалектичні принципи розвитку світу висловив б) Геракліт: «розбрат є батько усього».

3. Що лежить в основі буття на думку Демокріта:

а) вода;

б) апейрон;

в) атом.

У основі буття на думку Демокріта лежать в) атоми.

4. Хто ввів у філософії поняття «буття» і «небуття»:

а) Фалес;

б) Геракліт;

в) Парменід.

Поняття «буття» і «небуття» ввів у філософію в) Парменід.

5. Кому належить ідея про тотожність буття і мислення:

а) Фалесу;

б) Демокріту;

в) Парменіду

Ідея про тотожність буття і мислення належить в) Парменіду.

6. Хто вважав першопочатком світу воду:

а) Анаксимен;

б) Фалес;

в) Левкіпп;

б) Фалес зводив всі явища до єдиної першостихії – води.

7. Хто говорив про чотири першооснови світу:

а) Емпедокл;

б) Демокріт;

в) Анаксагор

В натурфілософії а) Емпедокла “корені” всього сущого – чотири вічних незмінних першоречовини: земля, вода, повітря та вогонь.

8. Хто ввів у філософію “нус” (розум):

а) Анаксагор;

б) Анаксимен;

в) Анаксимандр

а) Анаксагор висунув вчення про рушійний принцип світового порядку – розум (нус).

Список використаної літератури.

1. Історія психології. – К., 1998.

2. Чанишев лекций по древней философии. – М. 1981.

3. Асмус философия. – М., 1976.

4. Антология мировой философии в 4 т. – М., 1969.