УДК 368.025
[1]
Сутність та структура інноваційного потенціалу банку
У статті досліджено загальні підходи до формування інноваційного потенціалу банківської установи, запропоновано структуру інноваційного потенціалу, сформовано визначення, розкрито сутність його складових, розглянуто фактори впливу на формування інноваційного потенціалу банківської установи.
Вступ
Прагнення суб'єктів господарювання до економічного розвитку завжди супроводжується об’єктивною необхідністю вирішення інноваційних завдань. I цілком очевидно, що у найближчій перспективі саме інтенсифікація інноваційної діяльності суб’єктів господарювання стане вирішальною умовою стійкого розвитку економіки України. Революційні зміни у кредитно-фінансовій сфері України за останнє десятиріччя обумовили високий ступінь динамізму фінансових ринків, у тому числі ринку банківських послуг. В умовах відносно короткого шляху становлення банківської системи нашої країни спостерігалися значний перерозподіл частки ринку між його учасниками, постійна поява великої кількості учасників, зміни у сфері регулювання ринкових взаємовідносин з боку держави, що спонукало банківські установи до втілення нових ідей, тобто до максимального використання свого інноваційного потенціалу, адже важливим є не лише наявність цього фактору, а і ефективність його використання. На сьогоднішній день у вітчизняній економіці і особливо у банківському секторі спостерігається диспропорція між наявними інноваційним можливостями та їх втіленням. Це пов’язано з відсутністю комплексних досліджень інноваційного потенціалу фінансово-кредитних установ, що, в свою чергу, негативно впливає на результат інноваційної діяльності в цілому.
Проблеми формування та управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, Галушка Є., Ілляшенка С., Мартюшевої Л., Шипуліної Ю. Не зважаючи на те, що основні проблемні питання щодо управління інноваційним потенціалом активно досліджуються у вітчизняній та світовій економічній літературі, розроблення цілісної системи формування та реалізації інноваційного потенціалу кредитно-фінансових установ ще далеке до завершення. Подальшого дослідження вимагає комплекс питань, пов’язаних з визначенням сутності інноваційного потенціалу фінансово-кредитної установи, а також дослідженням особливостей його структури.
Поставлення задач
Мета даної статті полягає у систематизації науково-методичних підходів до визначення поняття «інноваційний потенціал», дослідженні особливостей формування та реалізації інноваційного потенціалу кредитно-фінансової установи, а також виявленні особливостей його структури.
Результати
Збільшення кількості кредитних установ, формування ефективного ринку банківських послуг, а також поступове підвищення вимог до якості їх послуг вимагає від банків розроблення та реалізації інноваційних заходів та накопичення потенціалу інноваційного розвитку.
Термін «потенціал» походить від латинського слова "potentia", яке означає силу, можливість, існуючу у прихованому вигляді і здатну проявитися за певних умов. Сучасна економіка запозичила цей термін з фізики, де він означає кількість енергії, яку накопичила система i яку вона спроможна реалізувати в роботі.
У загальному розумінні потенціал банківської установи визначається, з одного боку, сукупністю грошових коштів, якими вона розпоряджається, а з іншого – тими нематеріальними і матеріальними активами, якими вона володіє. До нематеріальних активів можна віднести ім’я банку, його вплив і зв’язки як на регіональних фінансових ринках, так і в країні в цілому, оптимальні для даних умов форми та методи роботи і т. д. У роботі [10] зазначається, що потенціал банку – це сукупність стратегічних ресурсів, що знаходяться у розпорядженні кредитного інституту та визначають межі фінансових можливостей при його функціонуванні за тих чи інших умов.
Однією зі складових потенціалу банку є його інноваційний потенціал. Поняття інноваційного потенціалу (тобто системи факторів, що забезпечують зростання системи за рахунок нововведень) в економічну модель вперше було внесено К. Фрідменом. Нововведення, за Фрідменом, являють собою систему заходів з розроблення, освоєння, експлуатації та вичерпування виробничо-економічного і соціально-організаційного потенціалу, покладеного в основу нововведення.
Складність визначення інноваційного потенціалу обумовлена різноманітністю тлумачення даного терміна різними вченими. Вивчення спеціалізованої літератури із цього питання показало, що в теорії банківського менеджменту термін «інноваційний потенціал комерційного банку» відсутній, тому нами було розглянуто тлумачення даного поняття стосовно промислових підприємств. Так, автор праці [3] під інноваційним потенціалом розуміє одну з трьох складових інноваційного простору, яка включає в себе особисті ділові якості керівників, професійну й економічну підготовку, професійні досягнення (авторські свідоцтва, винаходи тощо), матеріально-технічне i фінансове забезпечення. У праці [1] інноваційний потенціал роглядається як сукупність piзних видів pecypciв, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необxiднi для здійснення iнноваційної діяльності. Автор праці [6] зазначає, що інноваційний потенціал містить невикористані, приховані можливостi накопичених pecypciв, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів. У праці [4] інноваційний потенціал розуміється дещо інакше, а саме як кінцевий результат інноваційної діяльності, реалізований у вигляді нового чи удосконаленого продукту, пропонованого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використаного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальної послуги. Як бачимо, ряд авторів робить наголос на наявності pecypciв, інші – на можливості їx використання. Зазначене значною мірою викликає труднощі в розробленні конкретних практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання інноваційного потенціалу, що негативно впливає на результат інноваційної діяльності. Ми цілком погоджуємося з автором праці [7], що ототожнення потенціалу з ресурсами неприпустиме. Безперечно, наявність ресурсів для реалізації інновацій – необхідна умова, нестача якої іноді гальмує процес запровадження новацій. Але, на нашу думку, крім наявності ресурсної складової, необхідно також враховувати і її цільову спрямованість, крім того, неабияку роль відіграють внутрішні та зовнішні чинники інноваційного середовища банку.
Враховуючи вищевикладене, ми пропонуємо під інноваційним потенціалом банку розуміти сукупність взаємозв’язаних у певних соціально-економічних формах ресурсів, які за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного середовища можуть бути спрямовані на ефективну реалізацію перспективних інноваційних фінансово-кредитних послуг з метою задоволення, з одного боку, нових потреб суспільства, а з іншого – поліпшення ефективності функціонування банківської установи в цілому.
У цьому визначенні ми акцентуємо увагу на сукупності інноваційних ресурсів, їх цільовій спрямованості (задоволенні потреб), здатності ефективно ними управляти, а також підкреслюємо необхідність урахування фактору інноваційного середовища та загалом механізму інноваційного розвитку, а також роль інноваційного потенціалу в ньому. Саме тому ми вважаємо його таким, що повніше розкриває сутність цієї економічної категорії.
Для більш повного вивчення сутності інноваційного потенціалу фінансово-кредитної установи необхідно, на нашу думку, розглянути фактори, під впливом яких він формується (рис. 1). При цьому слід зауважити, що сукупність факторів впливу на формування інноваційного потенціалу кредитної установи може видозмінюватися залежно від діяльності конкретної кредитної установи.
Основу потенціалу банку складають ресурси, використання яких дає певний результат. Результативна складова інноваційного потенціалу як один із факторів, що його формують, виступає відображенням кінцевого результату реалізації наявних можливостей, тобто є своєрідною цільовою характеристикою інноваційного потенціалу. Використання ресурсів завжди цілеспрямоване й певним чином організоване для реалізації потреб суспільства й суб'єктів господарювання. Цілями інноваційної діяльності можуть бути виживання банку й збереження ніші на ринку, збільшення конкурентоспроможності, експансія, збільшення прибутку тощо. Іншими словами, результативна складова інноваційного потенціалу виводить банківську установу на якісно новий рівень функціонування.
Внутрішні можливості інноваційного середовища, у якому перебуває банк, можна охарактеризувати через процеси створення і запровадження нового продукту. Забезпечення взаємозв’язку новатора як з наукою, яка надає прогресивні ідеї, так і з зовнішнім середовищем (ринком), що сприймає готовий продукт, а також методи та способи управління інноваційним процесом [7]. До можливостей інноваційного потенціалу можна віднести: кількість та якість наявних у його розпорядженні ресурсів (матеріальних, технічних, кадрових і т. д.); здатність менеджменту оптимально використовувати ці ресурси; інноваційні можливості кредитної установи («інноваційна мобільність»), тобто наскільки швидко вона може зреагувати на зміни, запровадити новий продукт чи використати сучасні методи управління. Внутрішнє середовище кредитної установи –це елемент, який постійно взаємодіє з іншими складовими, постійно підлягає їх впливу і включає в себе той інноваційний потенціал, яким володіє кредитна установа у своїй інноваційній діяльності.
Мікросередовище – область прямого і постійного контакту внутрішнього середовища кредитної установи, яка включає споживачів, конкурентів, партнерів. На цьому рівні слід виділити такий фактор впливу на формування інноваційного потенціалу фінансово-кредитної установи, як попит споживачів. Успіх чи невдача просування нового продукту на ринок, великий чи незначний попит на нього залежать від того, наскільки точно взяті до уваги особливості його сприйняття потенційними споживачами. Для управління попитом кредитній установі необхідно враховувати фактори, які впливають на величину і характер попиту, основними з яких є: статус банку (мається на увазі його авторитетність); кількість та розміщення відділень та банкоматів; відсоткові ставки. Інший фактор, який випливає з попереднього, – доходи споживачів. Залежно від виду інноваційного продукту цей чинник може мати різний вектор впливу. Зокрема, чим вищі доходи, тим більший попит на депозити, водночас чим менші, але стабільніші – тим більший попит на відкриття кредитних ліній.
Макросередовище кредитної установи формує загальні умови її функціонування. Його складові являють собою фактори, що не здійснюють безпосереднього впливу на формування інноваційного потенціалу кредитної установи, але так чи інакше визначають її позиціонування на ринках, продуктову спрямованість та інші можливості для ведення бізнесу. Наприклад, одним із таких факторів є загальноекономічний, який впливає на формування інноваційного потенціалу не прямо, а опосередковано – державна інноваційна політика, конкурентні стратегії споживачів, а також міжнародні банківські норми та звичаї та їх взаємозв’язок з інноваційною діяльністю тощо.
Одним із найбільш ефективних способів вивчення того чи іншого об’єкта є дослідження його структури. Існуючі погляди на структуру інноваційного потенціалу систематизовані в табл. [1], але, перш ніж перейти до її розгляду, необхідно зазначити, що одні автори фактично ототожнюють його з науково-технічним потенціалом, а інші розкривають сутність лише окремих характеристик інноваційного потенціалу, при цьому не розглядаючи їх в сукупності.
Проведений аналіз та узагальнення науково-методичних підходів до визначення структури інноваційного потенціалу, а також власні дослідження автора дають змогу запропонувати удосконалений варіант структури, схема якого подана на рис. 2.
Розглянемо виділені нами на рис. 2 складові інноваційного потенціалу фінансово-кредитної установи.
Фінансові ресурси входять до складу ресурсного потенціалу як органічне єдине ціле наявних ресурсів і невикористаних можливостей їх альтернативних вкладень. Тобто вони виконують забезпечуючу функцію і характеризують наявність тих коштів, які можуть бути використані на реалізацію інноваційного проекту. Крім того, фінансові ресурси виконують також і страхову функцію, безпосередньо дублюючи, а також вимірюючи в грошовому еквіваленті матеріально-технічні, інформаційні, людські та інші ресурси, які входять до складу інноваційного потенціалу [7].
Матеріально-технічні ресурси є речовинною основою інноваційного потенціалу, визначають його техніко-технологічну базу, впливають на масштаби й темпи інноваційної діяльності. Формування інноваційного потенціалу може бути ускладнено труднощами їх одержання. Тому особливої актуальності сьогодні набуває орієнтація його на створення нематеріаломістких нововведень, що дасть змогу максимально комплексно використовувати наявну сировинну базу, нові види матеріалів.
Інформаційна складова відображає інформаційну забезпеченість банку, ступінь повноти, точності та релевантності інформації, необхідної для прийняття ефективного інноваційного рішення. Даний вид ресурсів, на відміну від інших, є практично невичерпним. З розвитком суспільства та активізацією використання знань запаси інформаційних ресурсів не зменшуються, а збільшуються. До того ж цей вид ресурсів не самостійний сам по собі і має лише потенційне значення, лише об’єднавшись з іншими ресурсами – досвідом, кваліфікацією, технологією, він з’являється як рухома сила інноваційного потенціалу [5].
Кадрова складова інноваційного потенціалу виконує не лише забезпечуючу функцію, як решта інших, але і виступає головною креативною силою, характеризує можливості персоналу банківської установи застосовувати нові технології, реалізувати нові організаційні та управлінські рішення, розробляти нові банківські продукти.
Інтелектуальна складова (іноді її поєднують з кадровою) визначає можливість генерації і сприйняття ідей та задумів інновацій і доведення їх до рівня нових банківських продуктів або технологій, організаційно-управлінських рішень в сфері інноваційної діяльності. Іншими словами, це основа формування конкурентних переваг кредитної установи, яка сприяє розроблянню та реалізації перспективних проектів її розвитку.
Таблиця 1 – Порівняльна характеристика підходів до визначення структури інноваційного потенціалу суб’єкта господарювання [8]
Автор | Складові інноваційного потенціалу |
Канигін Ю. | Інтелектуальна, освітня, кадрова, технологічна, технічна |
| Наукова, освітня, управлінська |
Ільїн М. | Науково-технічна формація, управління, кадри |
Лузін А. | Організаційна структура, технологія, організація роботи, стиль управління |
| Наукова, освітня, управлінська, технічна |
| Кадрова, інформаційно-методологічна, матеріально-технічна, організаційно-управлінська |
Сліпець Ю.,
| Наукова, виробнича, кадрова, матеріально-технічна, інформаційна |
| НДДКР, маркетинг, виробництво, управління |
Ільдеменов С. | Науково-дослідна, техніко-технологічна, виробнича, комерційна |
Ільєнкова С. | Науково-дослідна, проектно-конструкторська, технологічна, |
Фатхудінов Р. | Маркетинг, НДДКР, організаційно-технологічна, виробнича, комерційна |
Фесенко І. | Науково-дослідна, техніко-технологічна, маркетингова, фінансова |
Міронович Н. | Виробнича, патентно-ліцензійна, технологічна, фінансова, організаційно-управлінська |
Новікова І. | Інноваційні ресурси: кадрові, науково-технічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні; забезпечуючі умови (каталізатори): мотивація, інноваційна культура, організаційно-управлінські елементи |
Рис. 2. Структура інноваційного потенціалу фінансово-кредитної установи
Комунікаційна складова характеризує наявність комунікаційних зв’язків, які відображають рівень визначеності та ефективності взаємодії кредитної установи з елементами зовнішнього середовища, що сприяють реалізації мети інноваційної діяльності, тобто наявності надійних зв’язків з партнерами, постачальниками ресурсів та клієнтами.
Під маркетингом як складовим елементом інноваційного потенціалу розуміють проведення кредитною установою маркетингових досліджень з метою виділення потреб споживачів, їх вподобань і реакції на нововведення, а також розроблення ефективної рекламної кампанії та інші аспекти маркетингу.
Організаційно-управлінська складова характеризує наявність сприятливих організаційно-управлінських умов забезпечення інноваційної діяльності організаційних структур, системи управління, механізмів мотивації, інноваційної культури і т. д [9].
На нашу думку, розглянута вище сукупність складових інноваційного потенціалу дає змогу зробити такий висновок: достатність інноваційного потенціалу характеризує можливості розроблення та впровадження інновацій у банку, тобто визначають готовність кредитної установи ефективно впроваджувати інноваційну стратегію розвитку.
Висновки
Проведене вище дослідження дозволяє стверджувати, що інноваційний потенціал банку – це сукупність взаємозв’язаних у певних соціально-економічних формах ресурсів, які за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного середовища можуть бути спрямовані на ефективну реалізацію перспективних інноваційних фінансово-кредитних послуг з метою задоволення, з одного боку, нових потреб суспільства, а з іншого –поліпшення ефективності функціонування банківської установи в цілому. Формування інноваційного потенціалу відбувається під впливом макро - та мікросередовища. Структура інноваційного потенціалу кредитної установи поєднує фінансову, інформаційну, інтелектуальну, матеріально-технічну, кадрову та маркетингову складові. Аналіз інноваційного потенціалу за цими складовими дає більш повну оцінку для розроблення та впровадження нових інноваційних банківських продуктів та послуг. Результати такого аналізу можна застосовувати для розроблення системи цілеспрямованого пошуку нових інноваційних ідей, прийнятних для кредитної установи за конкретних ринкових умов.
1. Инновационный менеджмент: Уч. пособие. – СПб.: Питер, 2000. – с. 208.
2. , , и др. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. – К.: Наукова думка, 1987. – 347 с.
3. Экономический механизм процесса нововведений / Под ред. И. П. Продиуса; Всеукраинская академия экономической кибернетики. – Одесса: АОЗТ "ИРЭНТиТ". – 149 с.
4. Инновационный менеджмент. Учебник. – М.: Юнити, 1997. – 251 с.
5. Калитич Г. Функционально-информационный синтез НТИР // Экономика Украины. – 1999. – № 10. – С. 36-45.
6. Исследование сущности инновационного потенциала // Научные труды Донецкого национального технического университета // Серия: экономическая. Выпуск 68. – Донецк, ДонНТУ, 2003. – С. 88-96.
7. Мартюшева Л. С., Калишенко В. О Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження // Фінанси України, 2002. – № 10. С. 61-66.
8. Потенциал инновационного развития предприятия: Монография / Под ред. д. э.н. проф. , – Суми: Деловые перспективы, 2005. – 256 с.
Отримано 24.12.2007 р.
Сущность и структура инновационного потенциала банка
В статье исследуются общие подходы к формированию инновационного потенциала банковского учреждения, предложено структуру инновационного потенциала, сформулировано определение, раскрыта сущность его составляющих, рассмотрено факторы влияния на формирование инновационного потенциала банковского учреждения.
ївна, аспірантка кафедри менеджменту Державного вищого навчального закладу «Української академії банківської справи», м. Суми.
© , 2008
