ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ МИТНИК,
доцент кафедри методики і психології дошкільної
і початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка,
кандидат психологічних наук.
Дисципліна розуму – складова мистецтва мислення молодшого школяра
З 2006 – 2007 навчального року розпочато експериментальне дослідження всеукраїнського рівня щодо формування культури мислення молодшого школяра в межах загальноосвітнього навчального закладу (наказ МОН України № 000 від 06.04.2006 року). Під культурою мислення молодшого школяра ми розуміємо дисципліну розуму, яка ґрунтується на сформованій у навчальній діяльності цілісній і гнучкій системі знань, умінь і навичок, придатній для пізнання об’єктивного світу, самого себе та для організації конструктивної взаємодії з іншими людьми. Високий рівень розвитку культури мислення допоможе сучасному учневі досягти успіху в соціумі. Успіх у соціумі потребує дисципліни розуму, що означає, з одного боку, здатність аргументовано довести власну точку зору і переконати в її правильності, а з іншого, — вміння вислухати та зрозуміти позицію партнера, а також, ніби зайнявши позицію партнера, оцінити власні ідеї: їхню істинність чи хибність, раціональність чи нераціональність тощо; потім, разом із партнером, порівняти висловлені ідеї (гіпотези), оцінити їх і вибрати оптимальну (раціональну, істинну тощо). Отже, дисципліна розуму є складовою мистецтва мислення особистості.
Формування культури мислення молодшого школяра передбачає розвиток мотиваційної, пізнавальної та соціальної сфер особистості. Сформованість мотиваційної сфери особистості виявляється в бажанні мислити, „поламати голову” над складною задачею; стійкому інтересі до нового, потребою розібратись у ньому; відсутності страху перед помилкою. Домінування в ієрархії мотивів пізнавальної діяльності мотиву інтересу, прагнення до успіху (до досягнень) стимулює розумову активність особистості, тобто інтелектуальну ініціативу – яскраво виражене бажання висловити своє ставлення (думку) до всього, що відбувається на уроці, довести власні думки. Пізнавальна сфера охоплює мислення особистості. Сформованість пізнавальної сфери особистості характеризується розвинутими прийомами розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія); розвинутим поняттєвим, дивергентним, творчим мисленням; якостями мислення (гнучкість, активність, цілеспрямованість, широта, глибина, критичність); діалогічними ланками в структурі мислення, які спрямовані на взаємодію з партнером: „мислення для іншого”, „мислення за іншого”, „мислення спільно з іншим”; наявність міцних знань, передбачених державним стандартом початкової школи, у вигляді гнучких систем, придатних для застосування в різних життєвих і навчальних ситуаціях. В учнів з високим рівнем розвитку пізнавальної сфери культури мислення у пізнавальній діяльності постійно відбувається процес „осяяння”, який проявляється у „відкритті” певного правила, арифметичної закономірності, властивості тощо, нового способу розв’язання задачі. Дитина постійно виходить „за межі” навчального завдання і створює нові „продукти” (наприклад, тексти задач; вправ; казки, вірші, використовуючи навчальний матеріал з математики, української мови тощо).
Для того щоб кожна дитина досягла успіху в соціумі, необхідно, окрім мотиваційної та пізнавальної, розвивати соціальну сферу особистості учня. У змісті соціальної сфери особистості учня ми виділяємо емоційно-вольовий та комунікативний компоненти.
Емоційно-вольовий компонент містить такі якості:
· наполегливість, організованість, принциповість, витримку, чуйність, повагу до думок партнера, емоційну стійкість у контакті, що означає дотримання моральних норм і правил взаємодії;
· здатність підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі;
· прагнення довести почату справу до завершення, здатність покласти на себе відповідальність у різних життєвих і навчальних ситуаціях;
· почуття власної гідності та самоповаги.
До комунікативного компонента ми відносимо комунікативні вміння молодшого школяра. На нашу думку, комунікативні вміння як комунікативний компонент соціальної сфери культури мислення молодшого школяра представляють собою здатність мовця до конструктивної взаємодії з учасниками акта спілкування.
Конструктивна взаємодія в підсистемах „учень – учень”, „учень – клас”, „учень – учитель” означає, так би мовити, „зустріч” суспільно-історичного досвіду, що задається навчанням, та суб’єктивного досвіду кожного учасника спілкування; взаємодія думок, поглядів відбувається шляхом їх постійного узгодження, взаємозбагачення, а в результаті – перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку; цілковита повага один до одного партнерів, які ведуть діалог, визнання ними того, що істина, за винятком банальних випадків, не дана ззовні готовою і що кожний здатний зробити внесок в її осягнення. Для розгортання конструктивної взаємодії в підсистемах „учень – учень”, „учень – клас”, „учень – учитель” дитині необхідно володіти такими комунікативними уміннями:
· уміння пізнавати інших і розуміти їх, об’єктивно оцінити ситуацію і відносно неї прогнозувати свою поведінку;
· уміння активно слухати, вибирати роль, адекватно передавати і сприймати емоції;
· уміння рефлексивно управляти «Я-образом», що означає усвідомлення того враження, яке „Я” справляю на оточуючих і вміння його змінити за власним бажанням;
· володіння правилами поведінки – етикетом – здатність бути витриманим, доброзичливим, чуйним по відношенню до партнера по спілкуванню;
· володіння вербальною комунікацією, а саме: технікою мовлення, її компонентами: голосом, дикцією, темпом, інтонацією; ознаками мовлення, якими є: правильність, чистота, точність, логічність, виразність, образність, доцільність;
· володіння невербальною комунікацією, а саме: мімікою, жестами, пантомімікою, умінням триматися перед аудиторією.
Більш детально зміст дефініції «культура мислення молодшого школяра» розкрито нами у монографії «Підготовка майбутнього вчителя до формування культури мислення молодшого школяра: теорія і практика». Монографія вийшла друком у видавництві «Мандрівець» (м. Тернопіль) у 2009 році.
Основні концептуальні ідеї експериментального дослідження спрямовані саме на розвиток зазначених сфер культури мислення особистості учня. Розкриємо їх зміст.
1. Визнання неповторності та унікальності психічної організації кожної дитини, її творчих можливостей та необмежених потенцій до саморозвитку.
Саме в межах експериментального дослідження освіта розуміється нами як розширення можливостей вибору власного життєвого шляху кожним учасником навчального процесу – замість адаптивно-дисциплінарної моделі засвоєння суми знань, умінь та навичок розв’язується задача побудови образу світу дитини в спільній діяльності з учителем та однокласниками; основною педагогічною метою стає збереження здоров’я дитини, розвиток пізнавальної мотивації; формування міцних знань у вигляді гнучких систем, придатних для застосування в різних життєвих ситуаціях. Особливої цінності набуває конкретно-почуттєвий життєвий досвід дитини. Взаємодія між учителем і учнями будується на проблемних ситуаціях реального життя, готує дітей до застосування набутих знань для дії в неочікуваних, нестандартних ситуаціях.
2. Побудова кожного уроку як уроку мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.
3. Навчання − цілісний творчий процес у формі, наближеній до ділової гри, з елементами змагання, театрального дійства.
4. Учитель не тільки навчає, а й вчиться сам у процесі навчання учнів.
5. Введення у зміст загальної середньої освіти (2 – 5 класи) курсу „Логіка” як окремої навчальної дисципліни, а у зміст освітніх галузей „українська мова”, „математика” – комбінованих завдань, завдань із логічним навантаженням. Саме тоді зміст освіти сприятиме оволодінню учнями логічними прийомами і способами діяльності, розширенню світогляду; формуванню вміння раціонально організовувати мисленнєву діяльність, вихованню самостійності в процесі отримання знань; розвиткові логічного мислення, вміння розмірковувати, робити висновки, доводити; виховує інтерес і потребу в нових знаннях, можливість самостійно «відкривати» нові знання, оволодівати новими прийомами діяльності.
Необхідно також розвинути готовність учителя до формування культури мислення молодшого школяра. Готовність учителя до здійснення зазначеного процесу визначається:
а) високим рівнем розвитку рефлексії (самоаналізу власної публічної поведінки), емпатії (здатності вчителя до емоційної ідентифікації себе з іншою людиною, зокрема з учнями, уміння співпереживати дітям, віддзеркалювати у власній психіці їхні радощі та смутки, проблеми та інтереси, виявляти можливість поставити себе на місце інших, спроможність до довільного емоційного відгуку на переживання інших, до прийняття таких почуттів як своїх власних), атракції (вміння приваблювати до себе інших), емоційної стійкості (уміння тримати себе в руках в умовах негативних впливів з боку інших людей), дивергентного мислення (здатності мислення генерувати багато різних ідей щодо розв’язання однієї проблеми) та таких інтелектуальних якостей, як компетентність, ініціатива, прагнення до досягнень та постійного професійного самовдосконалення;
б) сформованістю у випускників педагогічних навчальних закладів (майбутніх учителів початкових класів) уміння викладати курс „Логіка”;
в) сформованістю професійних умінь щодо здійснення педагогічної діяльності, яка має творчий, рефлексивно-гуманістичний та пізнавально-комунікативний характер.
З метою розвитку готовності майбутнього вчителя початкових класів до формування культури мислення молодшого школяра з 2007 – 2008 навчального року в Київському міському педагогічному університеті імені Б. Д.Грінченка (нині – Київський університет імені Бориса Грінченка), в Інституті педагогіки і психології НПУ імені М. Драгоманова викладається спецкурс „Формування культури мислення молодшого школяра: теорія і технологія”.
З метою розвитку готовності вчителя до формування культури мислення особистості учня важливо створити в навчально-виховних закладах атмосферу творчого пошуку, у межах внутрішкільної методичної роботи проводити рольові тренінги, ділові ігри тощо. Ефективні для розвитку професійно-значущих якостей учителя рольові тренінги, учасники яких поділяються на три групи: „вчителі” (1 – 3 особи), „учні” (4 – 12 осіб), „експерти” (1 – 3 особи). Для кожної ролі пропонується інструкція відповідно до поставленого завдання. Наводимо приклад такого рольового тренінгу.
Завдання. Продумайте логіку пояснення теми (на вибір, ураховуючи спеціальність вчителя). Наприклад, урок української мови в 2 класі, тема «Правопис апострофа після префіксів». Учасники тренінгу розбиваються на групи: «учителі» (3 – 4 особи), «учні» (12 – 13 осіб), «експерти» (2 – 3 особи).
Інструкція для «вчителя».
Уявіть, що ви проводите урок оволодіння новими знаннями з української мови в другому класі. Вам необхідно створити проблемну ситуацію, всіх учнів включити в її аналіз, використовуючи евристичні методи роботи.
Інструкція для «учнів».
Ви – учні другого класу. Учитель веде з вами урок уперше, тому ви проявляєте інтерес до особистості вчителя. Ви вперше берете участь у процесі аналізу проблемної ситуації. Вам цікаво, але важко зрозуміти зразу вчителя, тому ви відповідаєте спочатку невлад. Учитель наполегливо веде вас до розуміння змісту матеріалу.
Інструкція для «експертів».
Уважно простежте за ходом дій «учителя», який веде процес залучення «учнів» до проблемної ситуації, у її аналіз. Проаналізуйте, якою мірою методи і прийоми роботи, види завдань, які використовував «учитель» у своїй роботі, активізують пізнавальну діяльність «учнів», відповідають віковим особливостям «учнів». Оцініть діяльність «учителя» за 12-бальною шкалою.
Зауваження. Більш детально зміст рольових тренінгів, ділових ігор, педагогічних задач, методика їх проведення у межах засідань методичних об’єднань учителів початкових класів описано в навчальному посібнику „Як навчити дитину мистецтва мислення”. Зазначений посібник вийшов друком у видавництві „Початкова школа” в 2006 році.
Третій рік триває експериментальне дослідження всеукраїнського рівня. Щороку розширюється мережа навчальних закладів України, залучених до науково-дослідної та експериментальної роботи (накази МОН України: № 000 від 02.11.2007 р.; № 000 від 28.10.2008р.). Нині експериментальною роботою з вказаної проблеми охоплено 7 областей України, а саме: Київська, Миколаївська, Рівненська, Черкаська, Одеська, Херсонська, Хмельницька; 9 міст України: Київ, Миколаїв, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Севастополь, Херсон, Цюрупинськ, Черкаси.
Є й перші досягнення експериментального дослідження. Так,
розроблено та узгоджено в Київському університеті імені Бориса Грінченка навчальні програми:
· Фізика і логіка для 7 – 8 класів (автор-упорядник: Мельник І. В., учитель-методист ЗНЗ № 000 м. Київ);
· Математика з елементами логіки для 1 класу (автори-упорядники: , , учителі початкових класів ЗНЗ № 000 м. Київ);
· Математика з елементами логіки для 7 – 9 класів (автор-упорядник: , учитель математики ЗНЗ № 000 м. Київ).
Створено навчальні посібники з логіки для 2 – 5 класів (автор: ), зошити з природознавства для третього та четвертого класів, у яких подана система завдань з логічним навантаженням (автор: , учитель початкових класів ЗНЗ № 000 м. Київ).
Основним завданням формувального етапу дослідження є впровадження технології формування культури мислення молодшого школяра в навчально-виховний процес. На нашу думку, технологія формування культури мислення молодшого школяра представляє собою динамічну систему, яка охоплює всі ланки навчально-виховного процесу: мету, зміст, форми, засоби, має спрямованість на набуття учнями міцних знань у вигляді гнучких систем, придатних для застосування у різних навчальних та життєвих ситуаціях, розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуально-творчих та комунікативних умінь, виховання емоційних та вольових якостей.
У структуру педагогічної технології формування культури мислення молодшого школяра ми включаємо:
а) концептуальну основу: цільові орієнтири, принципи, умови навчання;
б) змістову основу: зміст навчання у початковій школі;
в) процесуальну основу (технологічний процес): форми, засоби навчання.
Зміст зазначеної технології розкрито в науково-методичному журналі «Початкова школа» в рубриці «Всеукраїнський експеримент у дії».
Експериментальне дослідження завершує свою роботу у 2010 – 2011 навчальному році. За період експериментального дослідження планується створити оновлені навчальні посібники з логіки для 2 – 5 класів; навчальний посібник „Методика викладання логіки” для студентів педагогічних навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю „Початкове навчання”; розгорнуті конспекти уроків логіки для 2 - 5 класів; навчальні посібники „Творча математика” для 2 – 4 класів, які розкриватимуть систему завдань з логічним навантаженням з математики початкової школи; дидактичні матеріали, в яких буде висвітлено систему завдань з логічним навантаженням з математики для 5 – 6 класів; алгебри і геометрії для 7 – 9 класів; української мови для 1 – 9 класів; фізики для 7 – 9 класів; хімії для 8 – 11 класів.
Шкільне життя дитини – це процес дорослішання, це життя людини, яке переходить з одного стану в інший, вищий. Формувати культуру мислення, в основі якої - дисципліна розуму, означає сприяти дорослішанню дитини, оволодінню нею мистецтвом мислення. Оволодіння мистецтвом мислення – це творчий процес. Очолюючи його, працюючи з дітьми на рівних, учитель ніби бачить себе в дітях і дорослішає разом з ними. Спілкування з учнями в нашому експериментальному дослідженні надихає вчителя на творення педагогічних інновацій. Така робота допомагає вчителеві самовдосконалюватись і зрештою жити життям дітей, щоб завжди бути гуманним педагогом.
