Конституційне право України (стр. 1 )

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра державно-правових дисциплін

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Методичні вказівки до виконання курсової роботи

і теми курсових робіт

Суми

ДВНЗ «УАБС НБУ»

2013

ВСТУП

Курсова робота є однією з найважливіших форм самостійної роботи студентів як денної, так і заочної форми навчання, яка ґрунтується на поглибленому вивченні навчальної та наукової літератури, нормативного матеріалу щодо окремої теми (проблеми) в рамках навчальної дисципліни. Виконання курсової роботи з конституційного право України покликане сформувати у студентів первинні навички системного наукового освоєння найбільш актуальних питань теоретичного характеру, розвинути вміння використовувати методологію наукового дослідження, аналізувати й оцінювати суспільні явища та процеси, обґрунтовувати теоретичні положення, формулювати власні висновки та розробляти практичні рекомендації щодо їх застосування. Цей вид навчальної діяльності сприяє оволодінню юридичною термінологією, отриманню додаткових професійних знань, кращій орієнтації в інформаційному просторі.

Курсова робота також виступає однією з форм контролю за навчанням студентів, дозволяє перевірити рівень якості їхньої самостійної роботи.

Виконання і захист курсової роботи має низку методичних особливостей. У зв’язку з цим у рамках представленого посібника викладені основні рекомендації стосовно оптимізації організації роботи студентів щодо вибору теми, підбору літератури, складання плану роботи, змісту її структурних елементів, особливостей оформлення тощо. Для кращого розуміння студентами сутності поставленого завдання та результату, який має бути отриманий, у посібнику розкриваються найбільш важливі аспекти співпраці з викладачем, питання перевірки, оцінювання, рецензування та захисту курсової роботи.

З урахуванням того, що курсова робота з конституційного права України – це перша робота такого характеру, що виконується студентами першого року навчання, методичні рекомендації викладаються з високими ступенем деталізації. Укладачі виходили з необхідності саме такої концепції посібника, маючи на меті полегшити адаптацію студента-першокурсника до навчання у вищому навчальному закладі, дати відповіді на максимально можливе коло питань стосовно курсової роботи взагалі як форми навчальної діяльності.

ВИБІР ТЕМИ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Студенти повинні уважно ознайомитися з орієнтовною тематикою курсових робіт, що запропоновані в методичному посібнику, обрати тему і повідомити про неї викладачу, який буде перевіряти роботу – науковому керівнику (рецензенту). Можна запропонувати свою власну тему дослідження, заздалегідь погодивши її з рецензентом. У будь-якому випадку в межах однієї академічної групи одна й та ж тема курсової роботи не повинна бути предметом досліджень кількох студентів.

Наявність плану курсової роботи дозволяє висвітлити в ній тільки ті питання, які стосуються теми, забезпечити чіткість і послідовність у викладі матеріалу, уникнути пропусків і повторень, науково організувати самостійну роботу.

Студент може, користуючись примірним планом, внести до нього деякі зміни або запропонувати свій план. Для більш чіткого визначення кола питань, які необхідно розглянути, кожен розділ плану можна розділити на підрозділи – скласти складний план. При цьому слід пам’ятати, що перенасичення роботи зайвими питаннями недоцільно. Перша ознака неправильно складеного плану – повторення одним з питань курсової роботи назви всієї теми. Кожне окреме питання повинно розкривати тільки її частину.

План роботи обов’язково затверджується науковим керівником. Для цього в терміни, визначені кафедрою, студент подає керівникові на підпис два роздруковані екземпляри плану, один з яких залишається на кафедрі, другий повертається студенту. Без такого погодження приступати до розкриття теми не рекомендується, оскільки невдало чи невірно складений план може звести нанівець всю подальшу роботу.

ЗБІР ТА АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ. ОСНОВНІ ВИДИ НОСІЇВ НАУКОВОЇ ТА НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Необхідною умовою успішного виконання курсової роботи виступає належним чином проведений збір навчальної та наукової інформації.

У процесі одержання знань студент зустрічається з різними носіями інформації. Розуміння мети і призначення кожного з видів джерел інформації дозволить більш точно і правильно використовувати їх у своїй роботі.

Підручник, навчальний посібник – книга, призначена для вивчення якогось предмета, навчальної дисципліни. Вони є стислим оглядом найбільш визнаних теоретичних положень у галузі конкретного предмета. Підручник має чітку структуру відповідно до програми вивчення певної дисципліни, що дозволяє студенту скласти загальне уявлення про зміст і базові поняття предмета та визначити основні тематичну спрямованість майбутньої курсової роботи.

Монографія (дисертація) – наукова праця, що поглиблено розробляє одну тему, обмежене коло питань. Необхідна студенту для глибокого, детального знайомства з науковою проблемою. Оскільки ознайомлення з повним текстом дисертацій часто може бути ускладненим (через обмежену кількість примірників, що зберігаються, як правило, в бібліотеках установ, де відбувався захист, та в інших бібліотеках з обмеженим доступом) для написання курсових робіт рекомендується використовувати автореферати дисертацій, електронні варіанти яких розміщені на Інтернет-сайтах провідних бібліотек.

Автореферат дисертації – це документ, в якому коротко викладається основний зміст дисертації, головні ідеї та висновки, розкривається внесок автора у дослідження поставленої проблеми, ступінь новизни й практична значущість результатів дослідження.

Наукова стаття – твір невеликого розміру, опублікований у спеціальному журналі або в науковому збірнику. Стаття звичайно розкриває якийсь аспект проблеми, у ній можуть викладатися результати конкретних досліджень. Пошук статей полегшується тим, що в останніх номерах наукових журналів міститься перелік опублікованих у них протягом року статей. Аналогічно до статей можуть використовуватися також тези доповідей на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, що коротко розкривають зміст наукових доповідей і публікуються у збірках за матеріалами конференцій.

Сайт в Інтернеті (web-сторінка) – електронний носій інформації. Ефективний переважно для одержання загальної, популярної інформації з розглянутого питання, але з розвитком мережі розширюється можливість одержання електронних варіантів наукової і навчальної літератури. Користуючись цим джерелом, слід особливу увагу приділити достовірності інформації – використовувати офіційні сайти, матеріали, що мають автора, назву, визначене походження (наприклад, електронні версії наукових журналів, інших періодичних видань тощо).

На сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (http://www.№buv. ), а також на сайтах інших провідних наукових бібліотек розміщені загальні та тематичні бази електронних текстів, електронні каталоги, що можуть спростити пошук необхідної навчальної і наукової інформації.

Нормативно-правові акти, міжнародні договори, судова практика є різновидом джерел отримання інформації при виконанні курсових робіт з курсу «Конституційне право України». Їх аналіз також дасть змогу істотно доповнити зміст курсових та контрольних робіт з інших навчальних дисциплін, проілюструвати відповідні положення прикладами із законодавства. Тексти нормативно-правових актів публікуються у Відомостях Верховної Ради України, Офіційному віснику України, газеті «Урядовий кур’єр» та в неофіційних виданнях, наприклад, газеті «Бізнес», збірках нормативних актів з певного кола питань тощо. Матеріали судової практики також публікуються у відповідних збірках та періодичних юридичних виданнях. Обов’язково слід користуватися нормативними джерелами в контрольному стані, тобто з усіма змінами й доповненнями, внесеними на відповідний час. Істотно полегшують пошук нормативно-правових актів та міжнародних документів електронні бази законодавства, зокрема, “Ліга”, “НАУ”, “Дінай”, “Інфодіск”, що поширюються на CD-дисках або через мережу Інтернет. Крім того, тексти нормативних актів у контрольному стані можна знайти на офіційному сайті Верховної Ради України (http://www. rada. ), а окремі – на офіційних Інтернет-сторінках органів державної влади, місцевого самоврядування, інших спеціалізованих сайтах.

Навчальна і наукова література, інші джерела, які рекомендується використовувати для виконання курсової роботи, звичайно поділяються на основні та додаткові. До основних джерел належать переважно підручники та навчальні й методичні посібники, а також нормативно-правові документи, які необхідні для отримання правильного уявлення про сутність відповідей на питання, що охоплюються планом курсової роботи, та для опанування навчальної дисципліни в цілому. Опрацювання всіх або (за наявності альтернативних підручників) переважної більшості основних джерел є обов’язковим. Оскільки курсова робота передбачає поглиблене вивчення окремої проблеми в рамках навчальної дисципліни і має містити науковий аналіз визначеного кола питань, до основних джерел, які підлягають опрацюванню мають включатися також і монографії (дисертації) та автореферати дисертацій.

Використання додаткових джерел (зокрема, літератури із суміжних галузей наукового знання, публіцистики тощо) дозволяє суттєво розширити зміст роботи, надати їй індивідуальних рис, сприяє формуванню у студента власного бачення проблем, що розглядаються. Пошук додаткових джерел є бажаним, проте невикористання їх при повному розкритті питань курсової роботи не може бути підставою для незарахування роботи.

На основі диференціації рекомендованих джерел на основні й додаткові визначається також порядок їх опрацювання. В першу чергу слід вивчити основні джерела – підручники, спеціальні наукові джерела, нормативно-правові акти, далі – додаткову літературу, законспектувавши необхідні положення. На основі такої роботи у студентів має сформуватися концепція написання курсової роботи за обраною тематикою. Приступати до написання курсової роботи можна лише після вивчення й узагальнення інформації, отриманої з основних джерел.

Для спрощення завдання щодо пошуку й підбору літератури у відповідному розділі цього методичного посібника наводиться перелік основних та додаткових джерел для написання курсових робіт. Рекомендована додаткова література викладена щодо кожної теми роботи згідно орієнтовного їх переліку. В той же час, студенту не слід обмежуватися лише вказаними джерелами, доцільно використовувати й інші, що надасть роботі більш індивідуального і творчого характеру.

Список використаної літератури повинен бути повним і включати основоположні монографічні роботи, підручники, навчальні посібники, нормативний матеріал, статті у періодичних виданнях. З метою повного розкриття обраної проблематики список використаної літератури в курсовій роботі повинен включати якомога ширший спектр джерел. Для підбору і складання списку літератури необхідно уважно ознайомитися із систематизованими каталогами бібліотек.

Матеріал для роботи можна взяти з періодичних видань: українських журналів «Право України», «Підприємництво, господарство і право», «Правова держава», «Держава і право», «Юридичний журнал», «Вісник Академії правових наук», «Вісник Конституційного суду України», «Вісник Верховного суду України», «Вісник господарського судочинства», «Часопис Київського університету права» та інших; російських журналів «Государство и право», «Журнал российского права», «Российский юридический журнал», «Правоведение», «Российская юстиція», «Право и экономика» тощо.

Академія випускає власне періодичне видання – «Правовий вісник Української академії банківської справи», де публікуються праці викладачів навчального закладу та науковців інших установ.

Після підбору відповідної літератури наступає найважливіший і найвідповідальніший момент у процесі підготовки курсової роботи – читання і конспектування літературних джерел.

Для того, щоб отримати первинне цілісне уявлення про проблему, що вивчається, починати підготовку доцільно з прочитання конспекту відповідної лекції або розділу в підручнику. Перш ніж робити виписки з монографічної літератури, слід прочитати твір або його закінчену частину повністю, знайти основну думку автора, зіставити її з планом курсової роботи, при необхідності зробити відповідні відмітки, а потім вже приступати до викладу основних положень. Вивчення іншої спеціальної літератури, нормативних актів тощо проводиться в такому ж порядку.

Таким чином, зібрана наукова інформація в процесі підготовки курсової роботи повинна відображати наявні погляди на поставлену проблему, тобто необхідні елементи наукової полеміки.

Особливо слід підкреслити значення нормативного матеріалу, використовуваного в курсовій роботі.

Кожен студент повинен показати своє уміння працювати з нормативними актами. Посилання на міжнародно-правові документи, Конституцію України, закони і підзаконні нормативно-правові акти необхідно використовувати при аргументації наукових положень, які знайшли в них закріплення, або вимагають нормативної регламентації. При цьому посилання на нормативні акти повинні бути точними і супроводжуватися вказівкою повної назви, дати і органу, що прийняв даний акт, а також джерела (бажано офіційного), з якого він був узятий.

НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.

ВИМОГИ ДО ЇЇ ЗМІСТУ

Обробка матеріалу в цілому є процесом написання курсової роботи в чорновому варіанті. Інакше кажучи, – це її складання, тобто систематизація і зіставлення різних частин зібраного матеріалу, що приводить до з’ясування логіки всієї роботи, встановлення смислового зв’язку між окремими розділами плану.

Всю підготовлену інформацію можна накопичувати в робочих записах, в окремих теках по кожному питанню роботи чи іншим способом (рукописним або на електронних носіях), який би дозволив забезпечити простоту поповнення зібраного матеріалу та зручність зіставлення всієї сукупної інформації. Виписки і запис роботи в чорновому варіанті зручно вести на окремих листах, що дає можливість «розрізати» їх і вносити необхідні зміни.

При написанні курсової роботи бажано використовувати комп’ютер. Зібрану інформацію можна одразу ввести в комп’ютер в текстовому редакторі Microsoft Word. Надалі наявну інформацію можна обробляти, систематизувати, редагувати, розмножувати суто в електронному вигляді, що значно підвищує ефективність виконання курсової роботи.

Відповідно до плану роботи слід визначити межі кожного питання, в якому доцільно спочатку систематизувати категорії і поняття, визначити їх логічний ряд. Далі із зібраного матеріалу виділяють виписки з різними підходами, а потім їх аналізують, підкріплюють аргументами і прикладами, формують власну позицію, роблять необхідні висновки.

На цьому етапі уточнюється матеріал, відбувається його фільтрація. Відкидається другорядна або така, що не стосується теми дослідження, інформація. Студентам досить часто складно самостійно відокремити яку-небудь інформацію і окреслити межі дослідження, тому на даному етапі необхідно порадитися з науковим керівником.

Курсова робота повинна складатися зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та, за необхідності, додатків.

У вступі розкривається значення обраної теми для державно-правової практики, її актуальність. Вказуються мотиви обрання даної теми, ступінь її розробленості в працях різних учених. Необхідним атрибутом вступу мають бути мета та завдання курсової роботи, об’єкт і предмет дослідження.

Мета роботи становить собою той кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Мета повинна узгоджуватися з назвою курсової роботи й визначати її очікувані результати. Мета дослідження реалізується через конкретні завдання, які ставить автор. Завдання формулюються у формі переліку певних дій: «проаналізувати...», «вивчити ...», «з’ясувати...» тощо.

Об’єкт дослідження – це явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження – це теоретичне відтворення суттєвих зв’язків і відношень, які підлягають безпосередньому вивченню у роботі. Як правило, предмет дослідження фактично співпадає з темою роботи. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Не обов’язковою, однак бажаною складовою вступу є характеристика методів, які використовувалися у процесі дослідження. При цьому слід вказувати, для чого використовувався кожен із вказаних методів. Наприклад, «за допомогою історичного методу було здійснено дослідження еволюції форм державного правління в Україні». Завершати вступ необхідно описом структури і обсягу роботи.

Орієнтовний обсяг вступу – 2-3 сторінки.

В основній частині роботи логічно послідовно розкриваються поставлені питання. Потрібно дотримуватися логіки викладу матеріалу, використовуючи основні прийоми – від загального до конкретного або від конкретного до загального.

У основній частині роботи показується розуміння суті обраної тематики, знання використовуваних джерел, уміння зіставляти думи різних авторів. Важливе не механічне групування окремих позицій або їх бездоказова критика, а прагнення до того, щоб головні моменти були підкріплені теоретичними положеннями, фактами і прикладами практичної діяльності. При досконалому володінні матеріалом зазвичай не виникає зайвої необхідності частого цитування авторів, зникає фрагментарність викладу.

Оскільки курсова робота є результатом самостійного вивчення студентами обраної теми, вона не допускає компілювання, повинна відображати авторське мислення, містити необхідні власні узагальнення і висновки. Кожен розділ роботи має бути завершеним, містити підсумки викладеного у ньому матеріалу.

У висновках автор підбиває підсумок зробленої роботи, виділяє ключові або такі, що викликали інтерес, аспекти проблеми. Доцільно розпочинати висновки зі слів «виконання курсової роботи дало змогу дійти до наступних висновків…», «результатом проведеного дослідження стали наступні положення…» тощо. Далі слід викладати найбільш суттєві результати роботи, що можуть стосуватися визначення базових категорій, характеристики досліджуваних правових явищ і процесів, теоретичні пропозиції та рекомендації практичної спрямованості, що відображають цінність роботи. Обсяг висновків – 2-4 сторінки.

Студентам слід звернути увагу – до написання вступу й висновків можна приступати лише за наявності готової основної частини роботи, оскільки ці елементи роботи мають відображати процес і результати уже проведеного дослідження.

Обов’язковим структурним елементом роботи є список використаних джерел, що оформляється у відповідності до бібліографічних вимог. За необхідності до структури роботи включаються також додатки, що містять статистичну інформацію, схеми, діаграми, графіки тощо, на які є посилання в основній частині роботи.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги

Курсова робота має бути виконана за допомогою комп’ютера і віддрукована на одному боці білого паперу. Загальний обсяг роботи не повинен перевищувати 40 сторінок. Сторінки повинні відповідати наступним параметрам. Формат паперу – А 4 (210х297 мм), поля: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє та нижнє – 20 мм. Шрифт – Times №ew Roma№, кегль – 14, міжрядковий інтервал – 1,5, інтервал між знаками – звичайний (використання розрідженого або ущільненого інтервалу забороняється).

За погодженням з викладачем дозволяється виконання роботи рукописно на аркушах формату А 4.

На титульному аркуші курсової роботи у визначеній послідовності вказується: навчальний заклад, в якому виконана робота; назва кафедри, на яку вона подається; тема роботи; прізвище, ім’я та по-батькові студента, шифр його групи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я та по-батькові наукового керівника; місце і рік виконання роботи.

Зміст подається на початку курсової роботи після титульного аркуша. Він містить найменування структурних елементів роботи та номера сторінок, на яких починається їх розкриття.

Кожен розділ роботи необхідно розпочинати з нової сторінки під заголовком, який дослівно відповідає назві розділу, сформульованому у змісті роботи.

До курсової роботи обов’язково додається належно оформлений перелік використаної літератури. Щоб оформити список використаних джерел, необхідно виконати наступні дії:

1. Описати зібрану літературу по темі.

2. Зробити відбір джерел, які підлягають включенню до списку.

3. Правильно згрупувати матеріал.

Бібліографічний опис складається на згадану чи цитовану в роботі літературу. Слід пам’ятати, що недбало складений опис призводить до необхідності нових пошуків та зайвих витрат праці та часу.

Забороняється включати в список джерела, які, хоч стосуються теми і були прочитані, але в тексті роботи відсутні посилання на них.

Групувати використану літературу в курсовій роботі необхідно алфавітним способом.

Обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 40 сторінок без урахування списку використаних джерел і можливих додатків до курсової роботи. Мінімальний обсяг роботи визначається розкриттям обраної проблематики.

Друкарські помилки та описки дозволяється виправляти підчисткою або зафарбовуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці виправленого тексту чорним чорнилом або тушшю. Допускається наявність не більше двох виправлень в роботі.

Заголовки структурних частин курсової роботи («ЗМІСТ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» і заголовки розділів ) друкують великими літерами напівжирним шрифтом без абзаційного відступу симетрично до тексту. Розділи нумеруються арабськими цифрами, після номера ставиться крапка, а далі викладається його назва. Наприклад:

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

Назви підрозділів викладаються напівжирним шрифтом без абзаційного відступу симетрично до тексту і нумеруються двома цифрами через крапку, де перша – це номер розділу, до якого належить підрозділ, а друга – порядковий номер самого підрозділу. Наприклад:

1.1. Поняття предмету конституційного права України

Якщо заголовок містить кілька речень, їх слід відділяти крапкою. Переноси у заголовках не допускаються. Від тексту заголовки відділяються 2 інтервалами.

Курсова робота має бути надійно скріплена, переплетена або підшита в папку-швидкозшивач. Не допускається зшивання курсової роботи нитками, скріплення канцелярськими скріпками, за допомогою стиплера або іншими способами, які не забезпечують надійності скріплення чи належного естетичного вигляду, створюють незручності при перевірці чи зберіганні.

Нумерація

Нумерацію сторінок роботи роблять арабськими цифрами без будь-яких додаткових символів, наприклад: «14», №5, 10., §18, -26-, -4 та ін. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер не ставиться, на наступних – номер проставляють у правому верхньому куті.

Оформлення бібліографічного апарату (посилання і список використаних джерел)

Бібліографічні посилання і бібліографічний список (список використаних джерел) є складовою частиною довідкового апарату документа і дають бібліографічну інформацію про документи – об’єкти посилання.

Бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, який цитується, розглядається чи згадується в тексті роботи, що є необхідними і достатніми для загальної характеристики цього документа, його ідентифікації і пошуку.

Існують декілька видів бібліографічних посилань.

Посилання у середині тексту.

При посиланні на джерело, включене в список використаної літератури, після згадки про нього або після цитати з нього в квадратних дужках зазначається номер, під яким він значиться в списку, наприклад:

ілко [23] вважає...

Якщо посилаються на певну сторінку джерела, посилання оформлюється таким чином:

У тексті зазначається:

Інститут конституційного права, за визначенням іної, це основний складовий елемент системи конституційного права, який об’єднує відносно… [18, с. 123].

При посиланні на багатотомне видання необхідно вказувати також номер тому, наприклад:

[16, Т.1, С.54]

Загальні вимоги до цитування:

– текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

– цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та перекручування думок автора. Пропуск слів, речень абзаців при цитуванні позначається трьома крапками. Якщо перед пропущеним текстом стояв розділовий знак, він не зберігається;

– кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

– при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора і давати відповідне посилання на джерело;

– коли автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження у круглих дужках із вказівкою на ініціали автора роботи типу: (виділено нами. – І. В.), (підкреслено нами. – І. В.).

Притекстовий бібліографічний список (список використаних джерел) – бібліографічний посібник, який містить бібліографічний опис цитованих, розглядуваних чи згадуваних документів. До списку включаються лише ті джерела, які дійсно використовувалися автором роботи і на які є посилання в тексті, а також згадувані в роботі нормативно-правові акти.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів. Приклади оформлення бібліографічного опису наводяться в списку використаних джерел.

Курсова робота підписується її автором. Підпис автора, дата завершення роботи проставляються на останній сторінці списку використаних джерел. Після цього робота здається для реєстрації лаборанту кафедри.

ПЕРЕВІРКА, ОЦІНЮВАННЯ, РЕЦЕНЗУВАННЯ

ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Перевірка роботи

Курсова робота здається на кафедру не пізніше, як за місяць до початку екзаменаційної сесії. Вона реєструється лаборантом кафедри у спеціальному журналі і передається науковому керівникові для перевірки. Викладач перевіряє роботу протягом 10 днів з дати її реєстрації.

Оцінювання роботи відбувається у два етапи: виставлення попередньої та остаточної оцінки.

Попереднє оцінювання роботи

За результатами перевірки виставляється попередня оцінка за проведене дослідження, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації курсових робіт.

Під час попереднього оцінювання роботи береться до уваги рівень проведених теоретичних досліджень, глибина наукового аналізу матеріалу, а також правильність її оформлення.

Залежно від рівня написання роботи студент може отримати оцінку в діапазоні: від F до А (за системою ECTS), від 0 до 100 (за 100-бальною системою), від 2 до 5 (за національною системою оцінювання).

Рецензування роботи

Викладач після проведеної перевірки курсової роботи складає рецензію, де зазначає про допущені студентом помилки, викладає зауваження до роботи та вказує на підстави для недопуску до захисту (в разі їх наявності, якщо студент отримав за шкалою ECTS оцінку F або FX). В рецензії він має право, залежно від характеру недоліків, зобов’язати студента доопрацювати роботу (наприклад, шляхом повторного виконання одного з питань) або переробити її повністю. У разі недопуску курсової роботи до захисту викладач обов’язково зазначає в рецензії, за яких підстав робота не може бути допущеною до захисту та яким чином мають бути виправлені помилки (як структурно побудувати відповідь, до яких джерел слід звернутися, якими поняттями доповнити тощо).

Повторно курсова робота здається на кафедру разом із варіантом, що містить зауваження (незарахованим варіантом) та рецензією, за умови одержання студентом за системою ECTS оцінки від FX до А. Останній термін повторної подачі роботи на кафедру – за 10 днів до захисту. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо викладачем порушені строки перевірки роботи, проте в будь-якому випадку робота має бути подана на кафедру не пізніше як за три дні до захисту.

При недотриманні термінів здачі курсової роботи (в тому числі й повторно) студент може бути недопущеним до складання іспиту з курсу «Конституційне право України».

Усунення вказаних в рецензії зауважень і подальший захист роботи є завершальною частиною дослідження і виступає його підсумком.

Отримавши допуск до захисту, студент повинен уважно вивчити письмову рецензію, відновити в пам’яті зміст курсової роботи, виділити вузлові питання і знайти додаткові аргументи на вказані зауваження.

Захист курсової роботи проводиться у встановлені кафедрою терміни і приймається науковим керівником. Протягом 7-10 хвилин відповідно до плану студент стисло і лаконічно має розкрити зміст роботи, зробити огляд використаної літератури, зупинитися на основних висновках, що випливають з теми дослідження. Даються повні і аргументовані відповіді на зауваження рецензента і поставлені в ході захисту питання.

Остаточне оцінювання роботи

Остаточна оцінка виставляється з урахуванням якості виконаної роботи і результатів її захисту. У разі одержання оцінки FX студент повинен підготувати нову роботу за тією ж темою та пройти ту ж саму процедуру захисту. Оцінка за курсову роботу виставляється в залікову книжку, а потім з випискою додається до диплома.

Студенти, які не написали курсову роботу, порушили терміни подачі роботи на кафедру або захистили її на незадовільну оцінку, вважаються такими, що мають академічну заборгованість.

ТЕМАТИКА

КУРСОВИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ

“КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

ТЕМА 1. СИСТЕМА ГАЛУЗІ КОНСТИТУЦІЙНОГО

ПРАВА УКРАЇНИ

Вступ

Розділ 1. Поняття конституційного права України як галузі права та особливості його предмета

Розділ 2. Поняття і система інститутів конституційного права України

Розділ 3. Норми в системі конституційного права та їх характеристика

Розділ 4. Місце і роль конституційного права в системі права України

Висновки

Список використаної літератури

Конституція України// Офіційний вісник України. – 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 15, стаття 2598

Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. – М., 2001. – 640 с.

Наименование отрясли: государственное и конституционное право [Текст] / // Правоведение. – 1997. – № 4.

Дідікін А. До питання про найменування науки й галузі конституційного права [Текст] / А. Дідікін // Юридичний журнал. – 2008. – № 10. – С. 45-46.

А. К вопросу об определении предмета отрасли конституционного права [Текст] / // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 13-23.