Рак картоплі Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival

Рак картоплі

Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival

1 – уражені бульби та столони,

2 – гофровані нарости на бульбі картоплі,

3 – уражені раком квіти картоплі.

Рослини господарі : з культурних рослин збудник раку уражує лише картоплю. Під час штучного зараження в лабораторних умовах уражалася значна кількість видів пасльонових, в тому числі різні сорти томатів.

Географічне розповсюдження. Припускається, що в Європу гриб було завезено із садивним матеріалом з Південної Америки (Перу). Вперше рак картоплі було виявлено й описано у 1888 році в Австро-Угорщині. Збудник зустрічається локально майже у всіх країнах–членах ЄОЗР. Для 55 країн є карантинним об’єктом, що свідчить про його високу пластичність і небезпеку.

В Україні рак картоплі зареєстровано в 13 областях. На Закарпатті збудник зареєстрований з 1924 року. І тепер захворювання розповсюджено в 10 районах на загальній площі 2267,32 га. На даний час, в зв’язку з введенням ракостійких сортів, шкодочинність раку зосереджена в основному на присадибних ділянках.

Морфологічні та біологічні особливості. Нині у регіоні ЄОЗРа найбільш розповсюдженим є патотип-1 раку картоплі. Взагалі нараховується близько 20 агресивних рас раку картоплі, 4 з яких є в Закарпатській області в гірських районах.

Збудник раку картоплі є внутрішньоклітинним паразитом, який не утворює міцелію. Основні значення в циклі розвитку мають зимові або статеві зооспорангії, за допомогою яких гриб зберігається і поширюється в природі. Зернистий протопласт покритий багатошаровою оболонкою, що дозволяє їм добре переносити несприятливі для розвитку умови в зимовий період, а в стані анабіозу здатні протягом 30 і більше років знаходитися в ґрунті і зберігати здатність до зараження картоплі.

Шкодочинність. При ураженні картоплі раком утворюються нарости на бульбах, столонах, кореневій шийці, а за значного розвитку захворювання на стеблі, листках і навіть квітах. Корені ніколи не уражуються. Розмір наростів може бути різним – від дрібної горошини до величини, що перевищує розмір бульби. Особливо шкідливим рак картоплі є в господарствах при беззмінній культурі картоплі і вирощуванні сприятливих сортів.

Цикл розвитку раку картоплі триває 12-14 діб і за сприятливих умов протікає постійно під час усього вегетаційного періоду, до кінця якого нарости загнивають, ушкоджуючи здорову частину бульб і залишаються у ґрунті.

Способи поширення. Рак картоплі розповсюджується бульбами, які мають на своїй поверхні частки ґрунту, заражені збудником, а також з іншим рослинним матеріалом, вирощеним на зараженій ділянці (коренеплодами, саджанцями плодово-ягідних культур, розсадою), знаряддям обробітку ґрунту, тарою. Не виключена можливість поширення патогена з гноєм, якщо уражені бульби використовувались на корм худобі.

Виявлення та ідентифікація. Обстеження на виявлення раку картоплі за зовнішніми ознаками проводять на вегетуючих рослинах на початку масового цвітіння картоплі, а також при викопуванні бульб. В лабораторних умовах аналіз ґрунту проводиться згідно методик і базується на флотаційному методі у 4-хлористому вуглеці.

Карантинні заходи. Основне значення в боротьбі з раком картоплі набуває вирощування стійких культур і ракостійких сортів картоплі. Ознака ракостійкості є обов’язковою в процесі виведення і районування нових сортів картоплі враховуючи наявність агресивних патотипів для даної місцевості.

В Україні розроблено і застосовують комплексну систему боротьби, яка спрямована на недопущення проникнення захворювання в незаражені райони, на обмеження розповсюдження хвороби. Найбільш ефективними агротехнічними заходами є сівозміна, чорний пар, внесення органічних добрив та мікроелементів. Для знезараження ґрунту рекомендується застосовувати карбамід (100 г/м), рідкий (безводний) аміак (1 т/га) в суміші з інгібіторами нітрифікації.